Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів

Різноманітні операції, здійснювані юристом у процесі практич­ної діяльності, завжди закріплюються в правових документах. У кримінальному судочинстві зустрічається понад 20 різноманіт­них видів процесуальних документів — постанови, протоколи, рі­шення, позови, скарги, протести, вказівки, повістки, зобов'язання, повідомлення, доручення, заперечення, клопотання, заяви, пояс­нення, описи та ін.

Правовий документ — це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення правової інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носії.

Види документів: 1) первинний — містить первинну інформацію; 2) вторинний — підготовлений в результаті аналізу й опрацювання інформації, що міститься в первинному документі і характеризує його зміст. Усі документи повинні відповідати загальним вимогам, що ставляться до будь-яких індивідуально-правових (правозастосовчих) актів — бути законними, обгрунтованими, мотивованими, справедливими, грамотно й естетично оформленими. Оформлення правового документа відповідно до естетичних вимог полегшує його сприйняття. Неправильно складені документи підривають автори­тет органів розслідування, суду, прокуратури. Процесуальний акт, складений з істотним порушенням вимог закону щодо його змісту і форми, позбавляється юридичної чинності.

Рівень естетичної культури юриста, притаманний правовому до­кументу, багато в чому залежить від правильності вибору фор­ми, стилю і мови. Елементарна вимога до юриста — бездоганне володіння мовою судочинства, вміння грамотно викладати факти, аргументи, рішення, якщо такі входять до його компетенції. Під час упорядкування документа необхідно використовувати офіційно-діловий стиль, для якого характерні: стислість і однаковість; точність формулювань і чіткість висловлювання думки; логічність і аргументація викладу; відсутність емоційності, експресивності, об­разності, індивідуальних рис стилю. Неприйнятно використання ско­рочень і незрозумілих слів. Не можна захаращувати текст зайвими описами, що не мають відношення до справи, припускати стиліс­тичні погрішності.

Підвищенню естетичних якостей документа сприяє правильний вибір паперу, шрифту, чорнил. Папір для документів повинен бути білого кольору. Не рекомендується використовувати тонкий і прозо­рий папір. Чорнила необхідно застосовувати чорного або іншого темного кольору. У правових документах не припускаються випра­влення, підтирки. Вони мають складатися розбірливо, акуратно, із правильним розташуванням тексту.

Правовий документ повинен містити всі необхідні реквізити. Відсутність навіть одного з них може призвести до втрати юриди­чної чинності документа. Поряд з установленим державою перелі­ком реквізитів окремі документи можуть містити додаткові реквізи­ти. Для укладання документів, як правило, застосовуються бланки. Державним стандартом встановлено такі розміри паперу (формату): АЗ (297x420); А4 (210x297); А5 (148x210); А6 (105x148).

Кожен реквізит документа, крім зазначеного, несе і певне наван­таження естетичними властивостями. Для тих документів, напри­клад, де є заголовок, у якому стисло і чітко формулюється його ос­новний зміст, передбачене особливе зовнішнє оформлення реквізиту.

Існують два способи розміщення реквізитів заголовка на бла­нках документів:

1) по центру – початок і кінець кожного рядка реквізиту однаково видалені від меж поля;

2) фланговий – кожний рядок реквізиту починається від лівої межі поля.

Деякі документи як обов'язковий реквізит мають зображення Державного герба України. Зображення герба на бланках із куто­вим розміщенням реквізитів знаходиться на верхньому полі бланка над серединою рядків найменування організації, а на бланках із по­довжнім розміщенням реквізитів — у центрі верхнього поля.

Відповідно до вимог Єдиної державної системи діловодства в документі повинна бути вказана назва органу, що його видав. Назва органу визначається положенням про нього, скорочена назва може розміщатися на бланку разом з повною назвою тільки у ви­падках, якщо він офіційно зафіксований у встановленому порядку. Назва органу, як правило, проставляється спеціальним штемпелем або є на самому бланку. Реквізит включає, крім назви, посаду осо­би із зазначенням прізвища, ініціалів, від кого виходить даний документ.