Класифікація доказів у цивільному процесі. Загальна характеристик-ка засобів доказування

Докази мають бути належними та допустимими. Жоден доказ, який містить інформацію про предмет доказування (обставини спору), не має для суду наперед встановленої сили. Залежно від джерела одержання відомостей про обставини приватноправового спору докази можуть бути особистісними, речовими та змішаними. Особистісними є докази, які походять від конкретної особи, наприклад, від свідків, сторін, третіх осіб тощо. Речовими є докази, що пов'язані з об'єктами матеріального світу, речами (письмові та речові докази). Змішаними є докази, які поєднують в собі ознаки і різні види доказів (висновок експерта, повідомлення, надіслане за допомогою засобів стільникового зв'язку, диск із записаним на ньому файлом тощо). Залежно від зв'язку доказів із обставинами, що підлягають доказуванню (за зв'язком із предметом доказування), докази можуть бути прямими та непрямими (опосередкованими, побічними). Прямі докази — це докази, які однозначно вказують на наявність чи відсутність певних фактичних обставин приватноправового спору. Непрямі докази дозволяють зробити припущення про наявність чи відсутність певної обставини. Залежно від способу, докази можуть бути первинними та похідними. Первинні докази — це докази, що безпосередньо формуються під впливом подій, які встановлюються та перевіряються у судовому засіданні. Похідні докази — це докази, які відтворюють зміст іншого доказу, тобто несуть у собі інформацію, що зафіксована в них не внаслідок самих обставин, а внаслідок перенесення даних з іншого джерела (наприклад, показання свідка, який не був безпосереднім очевидцем події, але одержав інформацію про неї від інших осіб, копія документа). Похідні докази можна використовувати для перевірки первинних доказів. Загальна характеристика засобів доказування 1.пояснення сторін,третіх осіб і їх представників, 2.речові докази, 3.показання свідків, 4.письмові докази, 5.висновок експертв ст66.