Способи забезпечення доказів

Забезпечення доказів - вжиття судом термінових (невідкладних) заходів щодо закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді публічно-правових спорів [2].

Забезпеченням доказів є збирання судом доказів до відкриття провадження у справі або на стадії підготовчого провадження, якщо на-дання цих доказів до початку судового роз­гляду стане неможливим або ускладненим. Докази може бути забезпечено також у період між судовими засіданнями щодо судового розгляду адміністративної справи, і навіть в апеляційному провадженні.

Неможливість надання (одержання) доказу може бути пов'язана з майбутнім знищенням, зіпсуттям доказу, очікуваною смертю свідка тощо, а ускладнення в наданні доказу може бути зумовлене обставинами, які вимагатимуть додаткових зусиль, витрати часу та коштів (наприклад, особа, яка може бути свідком, виїжджає за кордон).

Отже, коли особи, що беруть участь у справі, мають фактичні дані або повідомлення, які свідчать про те, що певні докази можуть бути вилучені або втрачені і ними скористатися для вирішення справи по суті стане неможливим, або внаслідок їх втрати або знищення за актом унаслідок закінчення строків зберігання також неможливо виріши-ти справу, тоді такі особи мають звернутися до суду з клопотанням про забезпечення доказів. Це може здійснюватися шляхом клопотання або відображенням у позовній заяві такої вимоги.

Забезпечення доказів може здійснюватися також за заявою заінтересованої особи до відкриття провадження у справі. Це означає, що забезпечення доказів здійснюється за заявою про забезпечення доказів особи, яка бере участь – справі, а до відкриття провадження у справі за заявою заінтересованої особи.

Цей правовий припис випливає зі ст. 110 КАС України, де зазначається, що на стадії підготовчого провадження суд до судового розгляду адміністративної справи вживає за-ходів для всебічного та об'єктивного розгляду й вирішення справи. З цією метою суд може здійснити окремою ухвалою забезпечити докази за заявою особи, яка бере участь у справі, а до відкриття провадження - за заявою заінтересованої особи. Ця процедура адміністративного суду спрямована на повноту й об'єктивність розгляду конкретної адміністративної справи.

Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) гарантована можливість забезпечення доказів, для здійснення якого характерним є дотримання пев­них правил.

По-перше, забезпечення доказів можливе як до порушення адміністративної справи у суді, так і після відкриття провадження у справі.

По-друге, ініціатором подання заяви про забезпечення доказів може бути будь-яка осо-ба, заінтересована у вирішенні публічно-правового спору.

По-третє, забезпечення доказів може відбуватись за місцем їх знаходження або ж без-посередньо в судовому засіданні.

Заява, подана до суду із клопотанням про забезпечення доказів, має містити у собі ряд необхідних реквізитів, наявність яких є необхідною для задоволення такої заяви.

У заяві про забезпечення доказів слід вказувати (ст. 75 КАС України):

· докази, які необхідно забезпечити

· обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами;

· обставини, які свідчать про те, що на-дання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим;

дані про справу, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Докази, які необхідно забезпечити, повинні бути визначені настільки, щоб їх можна було безпомилково ідентифікувати. Наприклад, якщо йдеться про письмовий доказ, то слід вказати відомі заявнику реквізити, які дадуть можливість його відшукати.

Якщо йдеться про забезпечення письмових чи речових доказів, треба зазначити, де вони знаходяться. Якщо докази необхідно забезпечити допитом свідка, у заяві необхідно вказати ім'я свідка та місце його проживання (перебування). У разі якщо заявник цього не зробить, суд повинен з'ясувати всі ці відомості це під час розгляду заяви про забезпечення доказів.

У заяві слід вказати обставини, що можуть бути підтверджені доказами, які необхідно забезпечити. Ці обставини повинні входити до предмета доказування у справі (чи майбутній справі, якщо провадження у ній не відкрито), інакше суд може відмовити в задоволенні заяви про забезпечення доказів.

Заяву про забезпечення доказів відрізняє від звичайного клопотання про виклик свідка, витребування доказу чи призначення експертизи те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення дока-зів, щоб вони все-таки змогли бути використані для з'ясування обставин у справі.

У заяві про забезпечення доказів слід за-значити реквізити адміністративної справи, у якій необхідно забезпечити докази, - це можуть бути номер справи та/або предмет позо­ву і сторони.

Якщо ж подається заява про забезпечення доказів для майбутньої адміністративної справи, то слід зазначити, з якою метою потрібно їх забезпечити, тобто описати обставини, що можуть бути фактичною підставою для адміністративного позову. На наш погляд, це не обов'язково, якщо заява про забезпечення доказів подана разом із позовною заявою.

Крім зазначених елементів змісту заяви про забезпечення доказів, заява повинна містити загальні реквізити: найменування адміністративного суду, до якого подається заява; ім'я фізичної особи чи найменування юридичної особи (органу), яка подає заяву; її поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Заява підписується особою, від імені якої вона подається, або її представником із зазначенням дати підписання.

Якщо заяву підписав представник, то в ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. До заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника, за винятком тих випадків, коли в матеріалах справи вже є такий документ.

При зверненні із заявою про забезпечення доказів до адміністративного суду слід враховувати такий порядок її подання:

Заява про забезпечення доказів подається до суду, який розглядає справу, а якщо провадження у справі ще не відкрито - до місцевого адміністративного суду, на території якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.

Заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів після її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви.

У разі обґрунтованої вимоги особи, яка подала заяву про забезпечення доказів, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом висунуто вимоги, заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно лише за участю особи, яка подала заяву [3].

Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою, яку може бути оскаржено. Однак таке оскарження ухвали не зупиняє її ви-конання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Про забезпечення доказів або про відмову в забезпеченні доказів суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення доказів визначаються порядок і спосіб її виконання. Ухвала про відмову в забезпеченні доказів може бути оскаржена особою, яка звернулася із заявою про забезпечення доказів. Забезпечення дока-зів здійснюється за загальними правилами вчинення відповідних процесуальних дій.

У разі задоволення адміністративним судом клопотання осіб про забезпечення доказів ним застосовуються визначені процесуальним законом способи забезпечення доказів (ст. 74 КАС України):

Допит свідків, який може бути застосований у разі, коли, наприклад, свідок виїжджає на постійне місце проживання за кордон або в довготривале відрядження.

Призначення експертизи.

Витребування та огляд письмових або речових доказів. Потреба витребувати та оглянути, наприклад, письмові докази може виникнути в разі передання документації до державного архіву, інформація з якого згодом може бути отримана лише через значний проміжок часу.

Суд допитує свідка в порядку забезпечення доказів з дотриманням вимог статей 141-142 КАС України. Забезпечуючи доказ, суд викликає свідка для допиту.

Про дату, час та місце допиту суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі. Якщо допит відбувається до відкриття провадження у справі, суд повідомляє заявника, а за наявності відомостей про інших учасників публічно-правового спору - і таких осіб. Це необхідно, щоб забезпечити змагальність і право таких осіб задати свідкові питання.

Якщо є інформація, що певна особа може перешкодити допитові свідка, то суд може прийняти рішення не повідомляти її про допит свідка.

Відповідно до ст. 78 КАС України суд може допитати свідка за місцем або в місці його проживання (перебування). У разі необхідності допитати свідка за місцем його проживання (перебування) суд постановляє ухвалу про забезпечення доказів і судове доручення іншому адміністративному суду провести відповідну процесуальну дію (ст. 115 КАС України).

Показання свідка, одержані під час забезпечення доказу, поза залою судового засідання або в порядку судового доручення фіксуються у протоколі про вчинення окремої процесуальної дії - протоколі допиту свідка в порядку забезпечення доказів - і можуть бути зафіксовані технічними засобами (статті 4546 КАС України).

Суд призначає судову експертизу в порядку забезпечення доказів із дотриманням вимог ст. 81 КАС України.

Питання про призначення судової експертизи суд вирішує в ухвалі про забезпечення дока­зу. Перед постановлениям такої ухвали суд повинен обговорити питання, які необхідно поставити експертові, а також питання щодо експерта чи експертної установи, яким потрібно доручити проведення судової експертизи, з особами, які беруть участь у розгляді питання щодо забезпечення доказів.

Суд витребовує письмовий або речовий доказ у порядку забезпечення доказів з урахуванням вимог статей 78-80 КАС України. В ухвалі про забезпечення доказу суд указує, що воно здійснюється у спосіб витребування доказу, і визначає, що це за доказ (з індивідуальними ознаками, які дають можливість його ідентифікувати) і в кого він знаходиться.

Витребуваний доказ надсилається безпосередньо до адміністративного суду. Суд в ухвалі також може уповноважити особу, яка просила забезпечити доказ, одержати доказ для надання його до суду (див. ч. ст. 79 і ч. 2 ст. 80 КАС України).

Витребування письмового або речового доказу може бути поєднане з його негайним подальшим оглядом, в тому числі за місцем його знаходження, якщо є небезпека того, що у майбутньому цей доказ може змінити свої доказові властивості, бути зіпсованим або знищеним.

Оглянути витребуваний письмовий або речовий доказ також необхідно, якщо особа, у якої витребувано доказ, просить його повернути. Тоді суд після проведення огляду має повернути доказ (якщо це був письмовий доказ, залишивши засвідчену суддею копію письмового доказу). Таким чином, допустимо, на наш погляд, застосувати за аналогією ч. 4 ст. 79 і ч. 3 ст. 80 КАС України, з тією відмінністю, що суд повертає доказ після огляду, а не дослідження, а предметом дослідження в судовому засіданні буде протокол огляду до­казу з усіма додатками до нього, якщо сам доказ буде втрачено чи змінено.

Суд здійснює огляд письмового або речового доказу в порядку забезпечення доказів з урахуванням вимог статей 143-146 КАС України, якщо є небезпека того, що у майбутньому цей доказ може змінити свої доказові властивості, бути зіпсованим, знищеним чи втраченим в інший спосіб. Однак, на відміну від вимог статей 143-146 КАС України, що регулюють дослідження письмових та речових доказів, огляд пов'язаний не з досліджен­ням, а з фіксацією всіх властивостей доказу, які в процесі подальшого судового розгляду можуть мати доказове значення.

У зв'язку з цим процес огляду письмового або речового доказу під час забезпечення до­казу фіксується у протоколі про вчинення окремої процесуальної дії - протоколі огляду доказу в порядку забезпечення доказів - і може бути зафіксованим технічними засобами (статті 45, 46 КАС України).

Якщо огляд доказу суд здійснює за його місцезнаходженням, то слід ураховувати вимоги ст. 147 КАС України з тією, однак, відмінністю, що такий огляд може здійснювати-ся не лише тоді, коли доказ не можна доста-вити до суду, а й тоді, коли існує загроза того, що до або в процесі доставления доказу до суду його доказові властивості можуть бути змінені.

Таким чином, інститут забезпечення дока-зів в адміністративному судочинстві відіграє важливу роль в усесторонньому та повному з'ясуванні фактичних обставин адміністративної справи в процесі її розгляду адміністративним судом. Він спрямований на гарантування й захист інтересів однієї зі сторін публічно-правового спору. Забезпечення доказів є процесуальною фіксацією фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо є підстави побоюватися, що їх представлення суду надалі стане неможливим.