Поняття адміністративного позову, його ознаки та елементи

Ад­міністративнийпо­зов — це зве­рнення до адмі­ні­стра­ти­вно­го суду про за­хист прав, сво­бод та інте­ре­сів у публі­ч­но-пра­во­вих відно­си­нах (п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС Укра­їни). Еле­ме­нта­ми адмі­ні­стра­ти­вно­го по­зо­ву є йо­го предмет, підста­ва та зміст.

Під пред­ме­том адмі­ні­стра­ти­вно­го по­зо­ву слід ро­зумі­ти ма­те­рі­а­ль­но-пра­во­ву ви­мо­гу по­зи­ва­ча до відпо­ві­да­ча, яка підві­до­мча адмі­ні­стра­ти­вному суду та що­до якої адмі­ні­стра­ти­вний суд по­ви­нен ухва­ли­ти по­ста­но­ву, в якій ви­рі­ши­ти ви­мо­ги адмі­ні­стра­ти­вно­го по­зо­ву по суті.

Під­ставою по­зо­ву є юри­ди­ч­ні фа­к­ти, які підтве­рджують на­явність спі­рних пра­во­відно­син са­ме між ци­ми сто­ро­на­ми у цій спра­ві.

Змістом по­зо­ву є той вид судо­во­го за­хи­сту, для отри­мання яко­го по­зивач і зве­рта­єть­ся до суду. На­при­клад, відпо­ві­дно до ст. 162 та ч. 8 ст. 171 КАС по­зи­вач має пра­во зве­рнути­ся до адмі­ні­стра­ти­вно­го суду з адмі­ні­стра­ти­вним по­зо­вом про ви­знання рі­шень суб’єк­тів вла­дних по­вно­ва­жень чи окре­мих йо­го по­ло­жень, дій чи безді­яль­но­сті не­чинни­ми, про спо­нукання до ви­ко­нання зупи­не­ної чи не­вчи­не­ної дії, зо­бо­в’язання відпо­ві­да­ча щодо утри­мання від вчи­нення пе­вних дій, стягнення з відпо­ві­да­ча ко­штів, тимча­со­ву за­бо­ро­ну (зупи­нення) окре­мих ви­дів або всі­єї ді­яль­но­сті об’єднання гро­ма­дян, при­мусо­вий розпуск (лі­к­ві­да­цію), при­мусо­ве ви­дво­рення іно­зе­мця чи осо­би без гро­ма­дянства за ме­жі Укра­їни, про ви­знання но­рма­ти­вно-пра­во­во­го ак­та не­за­конним чи та­ким, що не відпо­ві­дає пра­во­вому ак­ту ви­щої юри­ди­ч­ної си­ли по­вні­стю або в окре­мій йо­го ча­сти­ні.

Пра­вом на зве­рнення з адмі­ні­стра­ти­вним по­зо­вом до адмі­ні­стра­ти­вно­го суду на­ді­ле­ні фі­зи­ч­ні та юри­ди­ч­ні осо­би, а та­кож суб’єк­ти вла­дних по­вно­ва­жень у ви­па­дках, ви­зна­че­них за­ко­ном.

Можна говорити про декілька основних концепцій поняття позову.

По-перше, виділення права на позов в матеріально-правовому і процесуально-правовому сенсі (М.А. Гурвіч і інші учені)1. Позов в процесуальному сенсі – обернена до суду першої інстанції вимога про захист своїх прав і інтересів. У цьому аспекті позов є засобом порушення адміністративного процесу.

Позов в матеріальному сенсі – право на задоволення своїх позовних вимог. Саме у цьому плані використовується поняття права на позов і позовна давність. У Україні поняття позову вживається в сенсі здатності матеріального суб'єктивного права до примусового здійснення через суд. Пропуск терміну позовної давності спричиняє за собою втрату права на позов в матеріально-правовому сенсі. Таким чином, право на позов в матеріально-правовому сенсі – це саме спірне суб'єктивне право, яке може бути примусово здійснене.

По-друге, ряд фахівців (А.Ф. Клейнман, А.А. Добровольській і ін.) розглядали позов як єдине поняття, що складається з двох сторін: матеріально-правової і процесуально-правової2. Процесуально-правова сторона позову – це вимога позивача до суду про захист його права. Матеріально-правова сторона позову – це вимога про захист матеріального права або інтересу.

Адміністративний позов характеризується цілим рядом ознак, що відрізняють його від цивільного позову:

1) виникає із спірних адміністративно-правових стосунків і як вимога про правовий захист завжди пов'язаний з адміністративно-правовою суперечкою або адміністративним правопорушенням;

2) сигналізує про виникнення розбіжності між сторонами з протилежними юридичними інтересами;

3) мета адміністративного позову - захист порушеного суб'єктивного публічного права або порушеного правопорядку передбаченим в законі способом, а саме шляхом відновлення порушеного права або покладання певного обов'язку, у тому числі обов'язки понести адміністративне покарання;

4) предмет позовного захисту - суб'єктивне публічне право, законність адміністративного акту або публічний правопорядок, які особа, що звертається до суду, припускає порушеними;

5) основа вимоги - юридичні факти, що включають,:

а) факти правопорушення у сфері публічного управління і матеріальні норми публічного права;

б) факти адміністративно-процесуального характеру і процесуальні норми, на підставі яких у особи існує право на судовий захист і які регулюють процес здійснення цього права;

6) використання судом спеціальних процесуальних засобів і механізмів при вирішенні суперечки, заявленої адміністративним позовом.