Стаття 433. Загальний порядок судового розгляду на підставі угоди

1. Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, то обвинувальний акт з проектом угоди, узгоджений і скріплений підписами сторін угоди, невідкладно надсилається до суду.

2. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов’язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників кримінального провадження. Відсутність інших учасників кримінального провадження не є перешкодою для судового розгляду.

3. Якщо угоди про примирення досягнуто під час судового розгляду, то суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди про примирення.

4. Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості, суд під час судового засідання повинен з'ясувати у обвинувачуваного, чи ясно він розуміє:

1) існування у нього права на справедливий судовий розгляд, під час якого державний обвинувач зобов’язаний довести поза розумним сумнівом кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:

мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;

допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати відомості як докази, що свідчать на його користь;

2) наслідок затвердження угод, який полягатиме у відмові від здійснення своїх прав, передбачених у пункті 1 частини четвертої цієї статті;

3) характер кожного обвинувачення, щодо якого обвинувачуваний визнає себе винуватим;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у випадку затвердження угоди судом.

5. Суд зобов’язаний також переконатися у судовому засіданні, що визнання винуватості є добровільним, тобто не вимушеним силою, погрозами або обіцянками чи будь-якими іншими обставинами, ніж передбачено в угоді про визнання винуватості.

6. Суд перевіряє угоду на відповідність закону. Якщо умови угоди суперечать вимогам закону або порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд не затверджує угоду. Суд, в тому числі, відмовляє в затвердженні угоди за такими підставами:

1) неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

3) неможливість виконання обвинувачуваним взятих на себе за угодою зобов’язань;

4) відсутність фактичних підстав для визнання винуватості;

5) відсутність відомостей про відшкодування шкоди потерпілому.

7. У такому випадку досудове розслідування або судовий розгляд продовжуються у загальному порядку.

8. Суд має право самостійно відмовитися затверджувати угоду і ухвалити виправдальний вирок, якщо змісту угоди не доведено поза розумним сумнівом, що:

1) сталася подія, яка покладена у основу обвинувачення у кримінальному правопорушенні;

2) обвинувачуваний вчинив кримінальне правопорушення;

3) в діянні обвинувачуваного є склад кримінального правопорушення.

9. Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.