Стаття 430. Ініціювання і укладення угоди

1. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого чи підозрюваного, обвинувачуваного. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним, обвинувачуваним, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами (за винятком, слідчого, державного обвинувача або судді).

2. Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою державного обвинувача або підозрюваного, обвинувачуваного.

3. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинувачуваним може бути укладена у приватному кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків та злочинів невеликої і середньої тяжкості.

4. Угоди між державним обвинувачем та підозрюваним, обвинувачуваним про визнання винуватості та про співробітництво у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, можуть бути укладені у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, середньої тяжкості і тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

5. При укладанні та розгляді угоди судом обов’язковою є участь захисника. При укладанні угоди про примирення обов’язковою є участь представника потерпілого.

6. Укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент, від початку кримінального провадження і до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

7. Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент, від початку кримінального провадження і до призначення судового розгляду.

8. У разі недосягнення згоди факт ініціювання її укладення і твердження, що були зроблені з метою досягнення угоди, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або визнання своєї винуватості.