Чи можна стверджувати, що в Україні повністю запроваджено та використовується бюджетування

До суб’єктів бюджетування не відносяться:

	податкова та митна служби;
	Верховна Рада України;
	Міністерство фінансів України;
	розпорядники бюджетних коштів;
	представники громадськості.

Бюджетування «з нуля» передбачає:

	обґрунтування видатків бюджету без урахування результатів минулих років за наявними цілями та потребами;
	обґрунтування видатків бюджету на основі попередньо визначеного рівня видатків та середньострокових бюджетних обмежень;
	обґрунтування видатків бюджету у межах діючих та відкритих нових програм.

Основним недоліком бюджетування «з нуля» є:

	його дороговизна та трудоємкість;
	його низька ефективність через нереалістичність отриманих показників;
	його детальність та чіткість поставлених завдань.

Метод Baseline Budgeting (базисного бюджетування) передбачає:

	обґрунтування видатків бюджету на основі попередньо визначеного рівня видатків та середньострокових бюджетних обмежень;
	обґрунтування видатків бюджету без урахування результатів минулих років за наявними цілями та потребами;
	обґрунтування видатків бюджету у межах діючих та відкритих нових програм.

Метод Baseline Budgeting (базисного бюджетування) є:

	найменш ризиковим із точки зору реалістичності розрахунків, найбільш простим і не затратним;
	найменш достовірним, трудоємним із великими затратами часу на планування бюджету;
	підставою для планування бюджету на календарний рік;
	запровадженим в Україні починаючи з 2004 року.

Метод програмного бюджетування (Programe Budgeting, англ.) полягає у:

	формуванні бюджетих витрат у розрізі програм, які, окрім фінансових показників, мають різні критерії для оцінки;
	використанні комплексної оцінки діяльності виконавців програм та аналізу впливу одних програм на інші;
	співставленні бюджетних затрат і результатів від фінансування благ і послуг для суспільства.

Програмно-цільове бюджетування в першу чергу має на меті:

	підвищення якості благ і послуг, що надаються за рахунок бюджету, шляхом посилення відповідальності виконавців програм (надавачів благ і послуг) та співставлення затрат і результатів від надання таких благ і послуг для суспільства;
	дотримання принципу послідовності бюджетної політики та обмеження зростання нових зобов’язань, не забезпечених реальними бюджетними ресурсами;
	обґрунтованість і точність розрахунків витрат, акумуляція бюджетних ресурсів на виконанні дуже чітких завдань протягом певного періоду часу.

Останнім етапом бюджетування програм є:

	звітування про виконання бюджетної програми та досягнуті результати;
	визначення основних напрямів бюджетної політики, встановлення граничних обсягів видатків;
	включення бюджетної програми до проекту бюджету на наступний рік;
	оцінка і визначення результативності програми.

При організації державних видатків слід в першу чергу звертати увагу на:

	фінансові можливості держави та перелік взятих нею зобов’язань;
	чинне законодавство, що регулює доходи та видатки бюджетів;
	світові тенденції щодо розвитку фінансових ринків;
	курс національної валюти.

Бюджетні обмеження слугують для:

	утримання влади при складанні бюджетів від раптових (спонтанних, популістських) збільшень видатків бюджету та збільшення числа бюджетних програм;
	утримання бюджету у рамках існуючої фінансової спроможності держави;
	підвищення фінансової дисципліни розпорядників коштів.

Програмне бюджетування за своїми результатами відрізняється від програмно-цільового бюджетування:

	відсутністю уваги до кінцевих цілей реалізації програм;
	відсутністю бюджетних програм;
	відсутністю відповідальних виконавців бюджетних програм;
	відсутністю нормативного затвердження програм.

Загальним критерієм якості наданих бюджетних послуг виступають:

	державні стандарти послуг;
	економічно обґрунтовані нормативи їх надання;
	схвальні відгуки одержувачів послуг у книгах скарг і побажань.

Найважче визначити «еквівалентність» бюджетної послуги:

	у соціальній сфері;
	у економічній сфері;
	у сфері управління.

Стандарт державної послуги слугує для:

	вимірювання належної якості та повноти надання послуги;
	вимірювання затрат праці державних чиновників для надання цієї послуги;
	вимірювання рівня задоволеності одержувачів наданою послугою.

Державні соціальні стандарти – це:

	основа для розрахунку державних соціальних гарантій;
	нормативно затверджений перелік державних послуг;
	визначені в Конституції критерії для надання державних послуг.

Бюджетний ефект трактується з урахуванням у першу чергу:

	соціально значимих позитивних результатів;
	економічної ефективності та результативності;
	відповідності чинній програмі влади.

Критерії оцінки бюджетної підтримки підприємств поділяються з метою:

	перевірки результативності державної допомоги та її відповідності програмам розвитку території;
	оптимальної організації роботи оцінювачів;
	дотримання стандартів складання звіту про оцінку.

Бюджетна результативність при перевищенні бюджетних видатків над бюджетними надходженнями буде:

	від’ємною;
	додатною;
	ці показники не впливають на її розрахунок.

Цільові критерії оцінки бюджетної підтримки включають:

	забезпечення збільшення ВВП за рахунок податкових надходжень;
	дотримання режиму економії при складанні бюджетних програм;
	побудову бюджетної політики на основі стратегій і тактик.

Структурні критерії оцінки бюджетної підтримки включають:

	відповідність видатків бюджету стратегіям розвитку держави та адміністративної одиниці;
	питому вагу показників продукту бюджетної програми у загальній сумі результативних показників;
	збільшення податкових надходжень в результаті діяльності установ або галузей, яким надається підтримка.

Поняття «безквиткового пасажира» означає:

	людину, яка користується державними послугами за рахунок інших користувачів без належних підстав;
	людину, яка не отримала підтвердних документів для користування державними послугами за рахунок бюджету;
	людину, яка отримує послуги від держави за рахунок бюджетних коштів у розмірі, еквівалентному сумі обов’язкових платежів, які вона сплачує державі.