Правове регулювання торгово-біржової діяльності

Тема 1. Поняття біржової діяльності в Україні

Біржа як форма організованого ринку

Поняття та класифікація бірж в Україні

Функції біржі

Історія світової біржової діяльності

Правове регулювання торгово-біржової діяльності

1. Виникнення організованого ринку в різних формах пояснюється потребами розвитку як особистого бізнесу, так і сфери повідомлення, яка зв’язує виробників місцевими покупцями (споживачами) товарів і послуг.

Поняття ринку загалом включає всі процеси, які виникають від час виробничих відносин, заснованих на основі власності. Але з погляду біржової діяльності під ринком слід розуміти відносини, пов’язані з процесом купівлі-продажу. Організований ринок – це організовані певним чином відносини з приводу купівлі-продажу активів: товарів, послуг, цінних паперів тощо.

Залежно від того, який вид активу обертається на ринку, останній може мати специфічні риси своєї організації, але будь-якому організованому ринку притаманні такі риси:

- перелік встановлених правил торгівлі, розрахунків і поставки активів;

- існування організації, яка керує роботою ринку;

- концентрація питань і пропозицій під час роботи;

- регулювання з боку держави і суспільних організацій роботи ринку.

Організований ринок – це впорядкований ринок, де ступінь упорядкованості може бути різним, що знаходить своє відображення в правилах торгівлі, які можуть регламентувати процеси купівлі-продажу того чи іншого виду товарів або будь-якого іншого активу.

Організований ринок не відбудеться, якщо не набереться певна кількість його учасників. Можна розробити правила торгівлі, створити необхідну організацію, але відсутність достатньої кількості продавців і покупців зведе нанівець всі зусилля організаторів ринку, незалежно від того, чи це тільки що сформований ринок, чи давно функціонуючий, але такий, що не встигає за змінами кон’юнктури.

Критеріями класифікації організованого ринку є:

- вид торгового активу;

- рівень організації;

- походження;

- форма торгівлі.

Залежно від торгового активу організовані ринки поділяються на:

- організовані товарні ринки;

- ринки цінних паперів;

- ринки банківських позик;

- валютні ринки.

За рівнем організації ринки умовно можна класифікувати як:

- мало організовані, на яких правила торгівлі регулюють далеко не всі сторони процесу торгівлі;

- організовані, на яких правила торгівлі регулюють всі основні елементи процесу торгівлі;

- високоорганізовані, на яких правила торгівлі регулюють практично весь процес торгівлі.

За походженням організовані ринки можуть бути:

- само організовані, тобто їх організували самі учасники процесу торгівлі;

- централізовані, тобто ринки організовані з ініціативи держави.

За формою торгівлі можуть бути:

- організовані гуртові ринки;

- організована роздрібна торгівля;

- біржові ринки.

За формою торгівлі відрізняються наявністю постійного місця торгівлі, режиму роботи, наявності встановлених правил торгівлі, наявності товару при укладенні договору, розміром проданої партії товару та специфікою торгівлі.

Аукціон – це продаж товарів окремими партіями або одиночними примірниками на публічному торзі в обладнаному відповідним чином місці в заздалегідь визначений час за вільними цінами, сформованими за принципом: „хто пропонує більшу ціну”.

Ярмарки – це періодичні торги, що організовуються в установленому місці, де зустрічаються покупець і продавець.

Торговий дім – це велика організація комерційного типу, найважливішими особливостями якої є активне проникнення у сферу виробництва товарів, організації кооперації виробництва і участь у кредитно-фінансових операціях.

Гуртово-продовольчий ринок – комерційна організація, яка створює необхідні умови для продажу і купівлі різноманітних видів продовольчої продукції та укладення торгівельних угод.

2.Поняття „біржа” досить давно є предметом дослідження філологів, економістів, юристів. Відповідно до однієї з версій, його джерела лежать в латинському слові „bursa” – шкіряний гаманець. Подібність однокореневих слів просліджується у французькій й італійській мовах. Існує також версія, пов’язана з ім’ям бельгійського купця Van der burse, що жив у місті Брюгге й мав на фасаді свого будинку зображення трьох гаманців. Місце знаходження його будинку було зручним місцем для зборів торговців. Тут у Брюгге затвердився тип біржових зборів, і вперше встановилися деякі види біржових угод. Назва "біржа" прижилось і розповсюдилось по всій континентальній Європі. Лише Англія, а потім й інші англомовні країни назвали і досі іменують торговий інститут Stosk Exchange.

Такий підхід одержав певний розвиток й у сучасних умовах ринкових відносин. Так, В. С. Щербина вказує, що терміном „біржа” визначаються: сукупність осіб, які в певному місці здійснюють торгівельні операції; місце їхніх зборів; сукупність угод які укладені на цьому місці. О. М. Сохацька, розглядаючи питання економічної природи біржі, робить висновок, що біржа – це постійно діючий ринок масових замінних цінностей, що функціонує за певними правилами, у конкретному місці, і в призначений час. В. В. Хахулін визначає біржу як постійно діючий організований оптовий ринок, на якому здійснюється торгівля біржовими товарами (сировиною, продуктами харчування, промисловими товарами, цінними паперами й т.д.

Так, ст. 279 ГК України визначає товарну біржу як особливий суб’єкт господарювання, що надає послуги в укладанні біржових угод, виявленні попиту та пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торгівельним операціям. Товарна біржа як господарська організація є юридичною особою, має відособлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний й інший рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням.

У свою чергу законодавство багатьох країн СНД містить трохи інше визначення товарної біржі. Так, ст. 2 Закону РФ „Про біржу і біржову торгівлю” передбачає, що під товарною біржею розуміється організація із правами юридичної особи, що формує оптовий ринок шляхом організації й регулювання біржової торгівлі, здійснюваної у формі голосних публічних торгів, проведених у заздалегідь певному місці й у певний час за встановленими нею правилами. Закон Республіки Молдова визначає товарну біржу як підприємництво з організації біржової торгівлі за стандартами або зразками товарів, проведеної в заздалегідь певному місці (біржовому залі) і в певний час за встановленими на біржі правилами.

Класифікацію бірж на певні види можна провести за декількома критеріями: вид біржового товару, принцип організації, правовий статус, рівень спеціалізації, місце і роль у світовій торгівлі, форми участі відвідувачів у біржових торгах й ін.

Згідно виду біржового товару біржі класифікують на товарні, товарно-сировинні (в Україні до цього виду відносять аграрні), фондові та валютні. Деякі автори вважають що до цієї класифікації відносяться ще й біржі праці, а інші вважають, що біржі праці мають зовсім іншу економічну сутність і є кадровими агенціями.

Залежно від характеру асортиментів товарів біржі поділяються на вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на яких є тільки один вид товару); спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи товарів); універсальні (предметом торгівлі є різноманітні асортименти різноманітних товарів).

Залежно від організації розрізняють публічно-правові (відкриті) біржі й приватноправові (закриті). Публічно-правові біржі функціонують у Європі (Франції, Бельгії, Нідерландах). Приватноправові діють у Великобританії, США і інших країнах. У той же час варто підкреслити, що в умовах посилення публічного початку в економіці розвинених країнах приймається відповідне законодавство, що передбачає посилення державного контролю за діяльністю товарних бірж.

В залежності від характеру діяльності розрізняють біржі прибуткові (комерційні) і неприбуткові (некомерційні).

Товарні біржі в Україні є некомерційними організаціями. Це означає, що кошти, отримані за рахунок джерел дозволених законодавством (оплата послуг біржі, плата за реєстрацію контрактів, вступні й періодичні внески й т. д.), направляються на компенсацію витрат, пов’язаних з функціонуванням біржі, на відновлення оснащення й технологічного процесу, стимулювання працівників біржі й т.п.

Прибуткові товарні біржі здійснюють діяльність у формі закритого або відкритого акціонерного товариства. Рішення про утворення біржі у формі акціонерного товариства приймається самостійно засновниками (Великобританія, Канада та ін.).

Залежно від місця і ролі у світовій біржовій торгівлі розрізняють міжнародні й національні товарні біржі. Міжнародні біржі обслуговують конкретні товарні ринки. У їхній роботі можуть брати участь представники ділових кіл різних країн. Ці біржі можуть надати право укладати спекулятивні (арбітражні) угоди, які дають можливість діставати прибуток в котирувальних цінах на біржах різних країн. Країні, у яких функціонують міжнародні біржі, беруть на себе зобов’язання чітко дотримуватися відповідного валютного, торгівельного й податкового режимів, які забезпечують їхню діяльність.

Міжнародні товарні біржі функціонують у країнах з розвинутою економікою й надійною кредитно-фінансовою системою. Такі біржі функціонують у США, Франції й Китаї (Гонконгу) і деяких інших країнах. На території СНД міжнародними називають Московську міжнародну фондову біржу, Міжнародну продовольчу біржу, Кузбаську міжнародну товарно-сировинну біржу, Українську міжбанківську валютну біржу. Однак такі біржі вважати міжнародними в повному розумінні цього слова не можна, оскільки ні валютний, ні торгівельний, ні податковий режими, які діють у Росії і Україні, не забезпечують у достатньому ступені вільного переміщення прибутку, отриманого в процесі біржової діяльності.

Національні біржі діють в межах однієї країни. Вони враховують особливості розвитку виробництва, обігу й споживання матеріальних ресурсів, що властиві даній країні. При цьому валютний, податковий і торгівельний режими забороняють проведення арбітражних угод й участь у біржових торгах фірм й осіб – нерезидентів країни місцезнаходження біржі.

Залежно від сфери діяльності біржі розподіляють на центральні, міжрегіональні й регіональні (локальні). Як показує практика торгово-біржової діяльності в багатьох країнах, територіальне розташування бірж може збігатися із центрами торгівельних зв’язків і транспортних шляхів. Наприклад, Гамбурзька біржа кави й Міжнародна Нью-Йоркська біржа кави, цукру й какао перебувають не в місцях виробництва, а в центрах міжнародної торгівлі. Міжрегіональні біржі, як правило, поєднують райони виробництва й споживання товарів.

В Україні до таких бірж можна віднести – Товарну біржу АПК центральних областей України (м. Черкаси), Кримську універсальну біржу, Українську універсальну товарну біржу й ін. Регіональні біржі – це здебільшого обласні біржі, які охоплюють своєю діяльністю території, що збігаються з адміністративно-територіальним поділом. В Україні – це Донецька товарна біржа, Полтавська регіональна агропромислова біржа, Західно-Українська регіональна агропромислова біржа, Чернігівська обласна агропромислова біржа „Сівера” й ін.

За основними видами угод, що укладаються у ходи біржової торгівлі можна виділити наступні види бірж: біржі реального товару, ф’ючерсні біржі, опціонні біржі, змішані.

У цей час домінуюче положення у практиці світової торгівлі займають ф’ючерсні біржі. Фактично інфраструктура світового ф’ючерсного ринку являє собою сукупність всіх існуючих товарних бірж (за винятком бірж реального товару, що збереглися в деяких країнах, що розвиваються). Серед найбільших світових лідерів міжнародних ф’ючерсних бірж можна виділити: Чиказька торгівельна біржа, Чиказька товарна біржа, Лондонська міжнародна фінансова ф’ючерсна біржа, Нью-Йоркська товарна біржа „Наймекс” та ін.

Біржі, як правило, здійснюють широке коло діяльності. Передусім вони надають різноманітні посередницькі послуги щодо укладання торгових угод, організації і проведення оптової торгівлі. Вони займаються видавничою діяльністю, зокрема, випускають біржові бюлетені, довідники, нормативну документацію, а також збирають і вивчають інформацію про стан ринку різних товарів, цін, перспективи щодо змін попиту і пропозиції на товари. Біржі можуть надавати і широке коло консультаційних послуг.

Але діяльність бірж тільки цим не обмежується. Вони займаються різноманітними видами діяльності у сфері виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, створюють спільні підприємства, укладають страхові, кредитно-фінансові та комерційні угоди. Тобто біржі можна розглядати як багатопрофільні організації.

Біржа володіє досить широкими правами. Вона має право визначати в рамках законодавства порядок і правила діяльності на ній, а їх порушення здатне викликати серйозні наслідки. Біржі також визначають перелік товарів, що реалізовуються на них, розробляють власні біржові стандарти, типові біржові контракти, приймають рішення з біржових спорів, припиняють на певний час торгівлю, встановлюють плату за свої послуги, накладають санкції за порушення статуту і правил торгівлі. Крім цього, кожна біржа має право вирішувати ці та багато інших питань на власний розсуд. Це свідчить, що на різних біржах правила і вимоги неоднакові.

3. Біржа є господарською організацією, що виконує певні, а саме ринкові регулятивні (організаційні й економічні) функції в економіці завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту й пропозиції. При цьому функції (основні напрямки діяльності) біржі випливають, насамперед, з поняття товарної біржі як особливого суб’єкта господарювання (ст. 279 ГКУ). До таких функцій можна віднести:

а) організаційна – це напрямок, що вимагає належного матеріально-технічного забезпечення торгів, розробки правил біржової торгівлі, проведення торгів у певному місці й у певний час, здійснення контролю за дотриманням правил біржової торгівлі всіма учасниками торгів;

б) розробка біржових контрактів – це напрямок, що припускає розробку й затвердження біржею стандартних умов типових біржових контрактів (якісна характеристика біржових товарів, розміри партії товарів, розробка однакових вимог до розрахунків по біржових угодах і т.п.).

в) вирішення спірних питань – це напрямок діяльності біржі забезпечує розгляд третейським судом товарної біржі всіх суперечок, які виникають між учасниками біржової торгівлі з приводу укладання, зміни або виконання біржових угод, організації й проведення біржових торгів. Загальні умови діяльності третейського суду визначаються Законом України „Про третейські суди”;

г) котирування й регулювання біржових цін – це визначення спеціальною (котирувальною) комісією біржових цін, станом на початок і закінчення торгів. Котирування цін носить офіційний характер і біржі зобов’язані публікувати ціни на товари в біржових бюлетенях;

д) біржове страхування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін – це одна з найважливіших функцій, що дозволяє знижувати цінові ризики учасників, що виникають внаслідок нестабільності ринку. Дана функція підвищує довіру до біржі, залучає до участі в ній ринкових спекулянтів, підвищує кількість продавців, покупців й посередників;

е) гарантування виконання угод – цей напрямок забезпечує належне виконання зобов’язань сторін біржової угоди за рахунок системи гарантійних внесків, а також діяльності спеціального підрозділу біржі - клірингового центра;

д) інформаційна функція – це напрямок припускає збір і реєстрацію біржових цін з подальшою їх публікацією, надання клієнтам, зацікавленим організаціям, пресі, радіо, телебаченню, комп’ютерним мережам та Інтернет інформації про рівень і динаміку світових цін та курсів на основні активи. Крім цього кожний учасник біржових торгів забезпечується всією необхідною інформацією для ухвалення відповідного рішення й покупці або продажу товару (інформація про укладені угоди, утворені ціни у т. ч. і на інших біржах, найважливіші політичні й економічні події і т.д.).

Враховуючи наявність різних економічних систем у світовій економіці слід зупинитися на загальних функціях біржових інститутів світового ринку.

а) Організація біржових зборів для проведення відкритих публічних торгів, а саме:

- організація біржових торгів;

- розробка правил біржової торгівлі;

- матеріально-технічне забезпечення торгів;

- кваліфікований апарат біржі.

Для організації торгівлі біржа передусім повинна мати у своєму розпорядженні добре обладнане "ринкове місце" (біржовий зал), яке могло б вміщати велику кількість продавців і покупців, які здійснюють відкриті біржові торги. Використання сучасних електронних засобів зв'язку не вимагає фізичної присутності осіб, які торгують в одному місці, а дозволяє вести торгівлю через електронні комп'ютерні термінали. Але і в цьому випадку біржа повинна забезпечити високоефективну систему електронної торгівлі.

Організація торгівлі вимагає від біржі розробки і суворого дотримання правил торгівлі, тобто норм і правил поведінки учасників торгів у залі.
Матеріально-технічне забезпечення торгів передбачає обладнання біржового залу, робочих місць учасників торгів, комп'ютерне забезпечення всіх процесів на біржі тощо.

Для ведення біржових торгів біржа повинна мати у своєму розпорядженні висококваліфікований штат співробітників.

б) Розробка біржових контрактів, які включають:

- стандартизацію розмірів партій товарів;

- стандартизацію вимог до якісних характеристик біржових товарів;
- розробка єдиних вимог до розрахунків за біржовими угодами.

Біржа встановлює жорсткі вимоги до тих товарів, які допускаються до біржових торгів. На основі цих вимог розробляються біржові стандарти, які враховуються виробниками і споживачами на товарних біржах, а також емітентами й інвесторами на фондових біржах. Прискоренню оформлення укладених угод сприяють типові біржові контракти, які розробляються біржами.

в) Розв'язання спорів із біржових угод.

Під час біржових торгів, у силу різних причин (помилка, спроба обману, нечітка робота обслуговуючого персоналу тощо) можливі випадки виникнення спірних ситуацій між учасниками біржової торгівлі, які за своїм характером можуть бути вирішені безпосередньо тільки на біржі і її відповідним нейтральним органом. Як правило, це третейський суд або арбітраж.

г) Виявлення і регулювання біржових цін.

Біржа бере участь у формуванні і регулюванні цін на всі види біржових товарів. Концентрація попиту і пропозиції на біржі, укладання великої кількості угод виключають вплив неринкових факторів на ціну), роблять її максимально наближеною до реального попиту і пропозиції. Біржова ціна встановлюється в процесі її котирування, що розглядається як найбільш важлива функція біржі. При цьому під котируванням розуміють фіксування цін на біржі протягом кожного дня її роботи; реєстрацію курсу валюти або цінних паперів; ціну біржових товарів. Котирування цін - це реєстрація біржових цін згідно біржових правил з їх наступною публікацією.

д) Біржове страхування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін.

Для цього на біржі використовуються спеціальні види угод і механізми їх укладання. Виконуючи завдання страхування учасників біржового торгу, біржа не стільки організує торгівлю, скільки її обслуговує. Біржа створює умови для того, щоб покупці і продавці реального товару за своїм бажанням могли одночасно брати участь у відповідних біржових торгах як клієнти або учасники. Це підвищує довіру до біржі, залучає до неї ринкових спекулянтів, збільшуючи кількість осіб, які торгують як безпосередньо, так і через посередників.
е) Гарантування виконання угод досягається завдяки біржовим системам клірингу і розрахунків.

Для цього біржа використовує систему безготівкових розрахунків шляхом заліку взаємних вимог і зобов'язань учасників торгів, а також організує їх виконання.

4. Розвиток торгово-біржової діяльності, як в Україні, та й в інших країнах постійно змінюється, тому доцільно проаналізувати зміни такої діяльності в історичному аспекті.

Біржа – старий торговий інститут, її виникнення іноді пов'язують також з давньоримськими collegine mercantorium (збори, де торгують). Однак, якщо ці збори, де торгували, і були прототипом біржі, то досить віддаленим. Справжня біржова організація могла виникнути лише з розвитком торгівлі, зародженням великих торгових центрів, появою численного купецького стану. Будучи закономірним результатом еволюції форм оптової торгівлі й способів торгівлі, товарні біржі виникли в епоху нагромадження первісного капіталу. За даними американської енциклопедії їхнім попередником була контора при дворі Франції, заснована в 1138 р. XII- XIII ст. – час виникнення у Західній Європі організацій купецтва, близьких за своїми функціями до бірж. Саме в цей період середньовічна торгівля набуває достовірно міжнародного характеру. Найбільшими її центрами стають міста Північної Італії, Південної Франції, Фландрії. В умовах, коли сполучення між містами були ускладнені, а мандрівників, тим паче купців, чекали численні небезпеки, величезне значення в розподілі товарних потоків відігравали ярмарки. Саме з розвитком ярмарків тісно пов'язане виникнення численних фінансових і торгових інститутів, в тому числі і бірж.

На ринках торгівля велася регулярно, але на відміну від біржі товар продавався реальний, а покупці одночасно були і споживачами товару. Однак на ярмарках реальний товар не був присутнім, торгівля велася за зразками, оптовими партіями, і товар придбавали торгові посередники. Крім того, ярмарки організовувалися лише декілька разів на рік. Як правило, ринок сприяв торговому обороту обмеженої кількості районів, а ярмарок – розвитку міжнародного торгового обороту.

До числа перших бірж відносять виниклу в 1531 р. біржу в Антверпені. Ця біржа мала власне приміщення, над входом в яке був встановлений напис на латині „для торгівельних людей всіх народів і мов”. Небагато пізніше товарні біржі виникають у Ліоні (1549 р.), у Тулузі (1549 р.), у Лондоні (1556 р.).

У 1602 році була організована Амстердамська біржа, що відігравала в XVII ст. головну роль у міжнародній торгівлі, на ній вперше предметом біржових угод стали щойно випущені акції перших акціонерних компаній.

На ній почали котируватися не тільки облігації державних позик, але й акції Голландської і Британської Ост-Індської, а пізніше і Вест-Індської торгової компанії, а також виникла торгівля колоніальними товарами. У XVIII ст. на Амстердамській біржі котирувалися цінні папери 44 найменувань (акції та облігації).

Амстердамська біржа була універсальною. Тут відбувалася торгівля хлібом, сіллю, рибою, прянощами, лісом, грошима, облігаціями, акціями та іншими товарами. В той час остаточно визначилося поняття біржової гри: на підвищення, коли купувалися акції з метою збуту їх через деякий час за більш високою ціною, і на пониження, коли акції продавалися з розрахунку на їх майбутню купівлю за нижчою ціною. Розвиток строкових операцій поступово сформував певні біржові звичаї компенсаційних операцій: виконання всіх строкових операцій призначалося на заздалегідь встановлені дні, що давало змогу при незначній кількості готівки, яка була в обігу, значно розширити оборот біржової торгівлі. Безліч відвідувачів, які прагнули швидкого збагачення, спонукали до того, що організатори біржі в Амстердамі у XVII ст. спорудили першу в історії спеціальну будівлю для біржі. Таким чином, з'явився атрибут сучасної біржі - біржовий зал.

До кінця XVII – початку XVIII ст. естафету нідерландських бірж підхопила Лондонська біржа, яка виникла у 1570 p., розквіт якої пов'язаний із заснуванням знаменитої торгової Компанії Південних морів. Успішна діяльність цієї компанії викликала справжню акціонерну лихоманку, так зване грюндерство ("засновництво"): виникали і знаходили численних передплатників акціонерні товариства на зразок товариства для винаходу вічного двигуна, для торгівлі "деякими товарами" і т.п. Засновники таких товариств з часом зникали, прихопивши, зрозуміло, гроші вкладників, що не заважало успішній діяльності інших шахраїв. Це викликало активну законодавчу діяльність і появу акціонерного законодавства, спрямованого переважно на захист інтересів акціонерів.

Одним із результатів боротьби з грюндерством і біржовою спекуляцією акціями, яка не контролювалася, була реорганізація Лондонської біржі. Вона реформувалася в закриту корпорацію, доступну лише для незначної кількості солідних комерсантів.

Схожі обставини передували організаційній перебудові біржової діяльності і на найбільшій біржі XVIII -XIX ст. –Паризькій. Після краху грандіозної афери, пов'язаної з ім'ям Джона Ло, у 1724 р. уряд офіційно затверджує вексельно-фондову Паризьку біржу. Паризька біржа на відміну від Лондонської являла собою інший тип біржової організації: біржі-установи. Як і на Лондонської біржі, тут діяла закрита маклерська корпорація, що монопольно здійснювала всі посередницькі операції.

Перша біржа в Японії для торгівлі рисом „Дояма” з’явилася в 1730 р. Вважається, що саме на цій біржі була укладена перша угода на реальний товар з його поставкою в певний строк у майбутньому, що одержало назву „завчасна контрактація”. Через сто років у Чикаго (1848 р.) з’являється перша зернова біржа.

Розвиток бірж у ХУІІІ столітті йшов досить повільно, і в основному вони розташовувалися в портах, через які йшли великі потоки міжнародної торгівлі. Біржі первісного періоду були біржами реального товару, що обслуговують потреби торгівлі.

Найбільшою фондовою біржею в XIX ст. нарівні з Лондонською і Паризькою була біржа у Франкфурті-на-Майні, створення і розквіт якої пов'язаний з прізвищем Ротшильдів.

До кінця XIX ст. поступово змінюється характер цінних паперів, що знаходилися в обігу на фондових біржах. Якщо спочатку об'єктами біржових угод були практично будь-які види цінних паперів, в тому числі векселі, акції, облігації, то з розвитком банків функції обслуговування короткострокового кредиту переходять до банків, що здійснюють операції з векселями і власне банківські операції своїх клієнтів. На біржах короткостроковий кредит відіграє дещо скромну роль і обмежується ломбардною операцією, призначеною для кредитування спекулятивних строкових угод. Головними об'єктами угод на фондових біржах з кінця XIX ст. і до нинішнього часу стають акції й облігації (боргові зобов'язання держави, органів місцевого самоврядування, великих банків й інших комерційних організацій).

Ті товарні біржі, що виникли в XVI ст., не відігравали такої помітної ролі, як фондові. Розквіт товарних бірж, що спеціалізувалися на певних видах товарів, наступив у кінці XIX ст. Він був нерозривно пов'язаний із розвитком сільськогосподарського виробництва. Найбільші товарні біржі спеціалізувалися на торгівлі зерном, цукром, какао і т.п. Ця сільськогосподарська продукція (сировина) найбільшою мірою придатна для біржової торгівлі: внаслідок об'єктивних факторів (короткочасний період виробництва і постійний попит) вирівнювання цін на неї ускладнене. Сільськогосподарські продукти добре вписуються в систему біржової торгівлі за стандартами: без пред'явлення зразка, на основі його відповідного найменування – стандарту. До цих пір ці об'єкти є основним предметом угод на товарних біржах.

Наприкінці ХІХ початку ХХ століття в різних країнах світу кількість товарних і фондових бірж збільшується. Формується коло біржових товарів, широко котируються і вводяться контракти на м’ясо, зерно, срібло, каву, нафту, золото, ліс й ін. У другій половині ХІХ ст. стали виникати нові види бірж – ф’ючерсні біржі, або біржі термінових контрактів.

Дійсною революцією в біржовій торгівлі стало введення в оборот ф’ючерсних контрактів. Наприкінці 80-х років ХХ століття кількість ф’ючерсних товарних ринків зросло до 200. Провідними міжнародними центрами біржової торгівлі є США, Великобританія і Японія. Останнім часом у зв’язку з введенням у біржову практику фінансових ф’ючерсів, якими активно торгують у Лондоні, Парижі, Франкфурті на Майні, обсяги загальноєвропейського обороту ф’ючерсних бірж потроїлися, в Азії подвоїлися.

Діяльність товарних бірж у Росії й Україні розвивалася значно повільніше, ніж в інших країнах. За указом Петра І в 1703 р. у Санки-Петербурзі створюється перша товарна біржа [90, с.471]. Тільки після промислового перевороту в 80-90 роках ХІХ століття в Росії відбувається дійсно біржовий бум: виникає Одеська біржа (1796 р.), Кременчуцька (1834 р.), Рибинська (1842 р.), Московська (1837 р.). Наприкінці сторіччя в Російській імперії налічувалося вже 114 бірж.

Інститут біржової торгівлі розвивався в Росії в рамках самостійних громадських організацій підприємців. Контроль держави за їх діяльністю здійснювався у формі концесійної (дозвільної) системи установ бірж. В Росії не було загального правового регулювання біржової діяльності. Біржі здійснювали операції на основі своїх статутів і ділових звичаїв, які формувалися в повсякденній торговій практиці, що зводилися біржовими комітетами до правил біржової торгівлі. Це був період, коли держава покладалася на авторитет і професіоналізм самих комерсантів. Причому деякі біржі з успіхом справлялися з покладеними на них державою контрольними функціями. Наприклад, Санкт-Петербурзька фондова біржа здійснювала серед іншого обов'язковий попередній контроль за фондовими (інвестиційними) паперами, що випускалися на всіх інших російських біржах.

Біржі були органічно вплетені в розгалужену систему суспільного саморегулювання економічних відносин. Поряд з іншими громадськими торговими інститутами, зокрема, ярмарками, торговими і торгово-промисловими палатами, купецькими зборами, спілками промисловців - російські біржі виконували необхідні функції у сфері балансування попиту і пропозиції, ціноутворення, налагодження міцних міжрегіональних і міжнародних торгових зв'язків, контролю за емісією і обігом цінних паперів.

Можна взяти за основу класифікацію етапів становлення біржового руху в Україні запропоновану П.Т. Саблуком і виділити:

1) 1796-1860 рр. Відкриття першої товарної біржі (м. Одеса) і початок біржового руху. Торгівля здійснюється невеликими партіями зернових.

2) 1861-1914 рр. Активізація біржової торгівлі у всіх центрах України, їх спеціалізація. Характерний економічний підйом і розширення товарно-грошових відносин був обумовлений реформами 60-х років. Будуються залізниці, елеватори, банки. Одинадцять бірж спеціалізуються на окремих видах продукції, а саме: хлібні, фруктові, м’ясні, винні та ін. Найбільший оборот мали Київська товарна біржа, яка спеціалізувалась на торгівлі цукром, Миколаївська – хлібна, Одеська – зернова. Але далеко не завжди створені біржі досить успішно функціонували. Відкрита в 1811 р. у м. Рибинське біржа виявилась організацією в повному змісті мертвонародженою, тому що біржу ніхто не відвідував. В 1842 р. біржу відкривають знову, але й після цього купецтво віддає перевагу позабіржовим зборам, внаслідок чого доводилось гнати його на біржу, використовуючи для цього пожежні труби.

3) 1914-1921 рр. Повне припинення діяльності. Початок першої світової війни, а потім події 1917 р. привели до нового припинення діяльності бірж у т.ч. й в Україні.

4) 1921-1928 рр. Відродження біржової торгівлі у період НЕПу. Період нової економічної політики Радянської республіки відзначається поновлення діяльності товарних бірж. Уже в 1925 р. біржі, які діяли до 1917 р., відновили свою діяльність, однак це були біржі, на яких торгували різним товаром, в тому числі не традиційним, таким як бакалія, годинники, одяг тощо. Умовою цього процесу стала внутрішня економічна політика, що виявилася в пожвавлення капіталу й підприємництва. Позитивна роль цих бірж була у тому, що вони зібрали статистику повного виробництва та торгівельного обороту у більшовицькій Росії. Однак, незважаючи на певні успіхи й значення біржової торгівлі, у СРСР починається компанія зі згортання діяльності товарних бірж. Так, у постанові ЦВК СРСР від 21.01.1927 р. вказується, що надмірний розвиток біржової мережі в країні ускладнює контроль за її діяльністю з боку державних органів. Це призвело до того, що вже наприкінці 1928 р. всі біржі припинили свою діяльність.

5) 1990-1991 рр. Відродження біржової торгівлі. Перехід до ринкової економіки став об’єктивним фактором, що обумовив появу в країнах колишнього СРСР великої кількості товарних бірж. Так, уже на початок 1992 р. у Росії було зареєстровано приблизно 800 бірж. За станом на квітень 1992 р. в Україні діяло вже близько 70 товарних бірж, товарообіг яких становив близько 10 млрд. крб. (1,81 млн. дол. США).

Слід зазначити, що біржі створювалися в умовах економічної нестабільності, спаді виробництва, відсутності відповідної законодавчої бази, обмеження й заборони використання капіталів приватних осіб. Біржі, створенні в це період, були чимось середнім між ярмарком, торговим домом і властиво біржею. Головною метою засновників бірж була швидка окупність внесених коштів з високою прибутковістю первісних капіталовкладень. При цьому явно недостатнім, а іноді й просто низьким були класність й якість послуг самих учасників цих бірж, до того ж вони призначали непомірно високу плату за свої послуги.

6) 1992-1994 рр. Припинення розвитку біржової торгівлі. У зв’язку з прийняттям закону про оподаткування доходу від біржової діяльності спостерігається спад активності біржової діяльності й зменшується кількість реально діючих бірж.

7) 1995-1996 рр. Поворотний момент в розвитку бірж в Україні. У 1995 році уряд України приймає ряд заходів економічного й правового характеру, спрямованих на розвиток біржового ринку. Завдяки комплексному підходу створюються необхідні умови для подальшого розвитку діяльності товарних бірж, здатних виконувати макроекономічні функції. В 1997 р. здійснювали торгово-біржову діяльність уже 95 товарних бірж у т.ч. біржі нерухомості – 15, універсальні товарні й товарно-сировині – 51, спеціалізовані – 14, агропромислові – 15.

8) 1998 – до нашого часу. Надалі загальна кількість товарних бірж продовжує зростати. Уже на 1 січня 2000 р. кількість товарних бірж становила 365, а на 1 січня 2002 р. в Україні було зареєстровано 494 біржі. Розміщено такі біржі майже у всіх обласних центрах, окремі з них мають філії.

Таким чином, можна констатувати факт, що за кількістю товарних бірж Україна перевищує багато розвинених країн світу в т.ч. і США, однак результати їхньої діяльності не порівняні. Так, показники результатів діяльності товарних бірж у різних регіонах України досить сильно відрізняються. З більш ніж 400 товарних бірж, зареєстрованих на території України, основна питома вага в загальній вартості укладених угод доводиться на 15-20 бірж.

За станом на 1 жовтня 2008 року в Україні зареєстровано 493 біржі, за даними Держкомстату України.

Відповідно до його даних, практичну діяльність здійснюють 337 бірж, серед них універсальних, товарно-сировинних і товарних - 289, нерухомості - 19, агропромислових - 18, фондових бірж та їхніх філій - 10, а також одна валютна біржа.

Із цього видно, що великий кількісний показник бірж в Україні скоріше свідчить не про ефективність торгово-біржової діяльності, а про наявність цілого ряду проблем економічного й правового характеру.

Незначні обсяги біржової торгівлі на більшості товарних бірж України протягом ряду років стали наслідком втрати її пріоритетів при закупівлі або реалізації продукції й матеріально-технічних ресурсів. Як результат – суб’єкти господарювання втратили інтерес до біржових структур, і в цей час „біржовий бум” за короткий період трансформувався в проблему ефективності діяльності.

У цей час товарні біржі України перебувають у певній кризі, тому сучасний стан торгово-біржової діяльності в Україні можна визначити як фазу пошуку нових форм торгово-біржової діяльності, необхідності переходу від торгівлі реальним товаром до біржової торгівлі терміновими контрактами. Це у свою чергу вимагає відповідного правового забезпечення торгово-біржової діяльності, що припускає розробку нової правової моделі відносин у цій сфері господарювання.

5. В міру становлення українського біржового ринку формується і налагоджується система його регулювання.

Правове регулювання біржової діяльності – це впорядкування роботи бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил та вимог.

В історичному аспекті регулювання біржової діяльності розвивалося з такими напрямками:

- регулювання з боку держави (державне регулювання);

- регулювання з боку бірж й інших учасників ринку (використання принципу саморегулювання біржового ринку).

Країни світу де є інститут бірж, здійснюють державний контроль за біржовою діяльністю, щоб запобігти кризі, захистити клієнтів і брокерів, підтримати конкурентоспроможні товарні ринки.

У США регулювання біржової діяльності здійснюється федеральним урядом, органами штатів, у яких функціонує товарна біржа, та регламентується правилами і розпорядженнями власне біржі.

У Великобританії підхід до регулювання біржової діяльності дещо інший: прийнято спеціальне законодавство і створено раду з цінних паперів та інвестицій, головне завдання якої полягає у нагляді за товарними і фондовими біржами.

Загальновизнаним є те, що законодавче поле біржової діяльності створюється перш за все не для професійних посередників, а для їх клієнтів, які довіряють їм право на свій товар, і прагнуть мати надійні гарантії.
Регулювання біржової діяльності з боку держави не повинно мати заборонного характеру, а виключно забезпечувати рівність прав для всіх учасників торгівлі, при цьому контролюючи дотримання визначених правил. Це досягається завдяки створенню єдиної правової системи для діяльності, через їх ліцензування, системи спеціального пільгового оподаткування та інші заходи.

В Україні відродження біржової торгівлі в 90-ті роки започатковувалось при відсутності єдиного правового поля для такої діяльності. Однак і нині законодавче поле є недостатнім для розвитку бірж. Біржова діяльність ґрунтується в основному на загальному законодавчому полі розвитку країни, за винятком деяких спеціальних актів, які, однак, не дають змоги ефективно розвиватися біржовому праву.

Державне регулювання біржової діяльності розпочинається з розробки та прийняття для неї єдиної правової основи. Біржова торгівля в Україні відроджувалася за відсутності спеціальних законів, тому в біржовій діяльності використовувалися переважно підзаконні акти. Відставання законотворення від потреб регулювання товарного і фондового ринків нині часто цілком об'єктивний процес, оскільки, по-перше, відсутня стабільна практика функціонування товарних і фондових ринків; по-друге, хоча становлення біржової торгівлі в Україні перебуває під впливом історичного досвіду Англії, країн континентальної Європи і США, своєрідність становища вітчизняного біржового ринку не дозволяє прямого запозичення зарубіжного законодавства, а вимагає своєрідної адаптації.

Метою державного регулювання біржової діяльності в Україні є:

- формування та забезпечення єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування організованого біржового ринку як чинника ринкового планування, ціноутворення та забезпечення можливої стабілізації цін при інфляційних процесах;

- координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади з питань функціонування товарного біржового ринку;

- залучення урядових структур, державних та недержавних організацій для сприяння розвитку товарного біржового ринку;

- розгляд і затвердження Правил випуску та обігу товарних деривативів;

- упорядкування діяльності біржових посередників та реєстрація їх саморегулюючих організацій;

- сприяння створенню єдиного інформаційного простору для відкритої торгівлі та визначення ринкових цін, з урахуванням перехідних запасів та потреб товарного ринку України та експортного потенціалу держави;

- координація роботи щодо фахової підготовки (підвищення кваліфікації) спеціалістів з питань товарного біржового ринку та біржових посередників;

- сприяння впровадженню нових для України біржових технологій – ф’ючерсних контрактів та опціонів, електронних біржових та торгівельно-інформаційних систем;

- призначення на сертифіковані біржі своїх представників, які контролюють виконання біржами законодавства України;

- сертифікація суб’єктів біржового товарного ринку (товарні біржі, біржові посередники, біржові склади, електронні біржові торгівельно- інформаційні системи, розрахунково-клірингові установи);

- здійснення контрольно-наглядових та дозвільно-реєстраційних функцій.

Законодавче регулювання біржової торгівлі помітно посилилося в останні двадцять років. Раніше у багатьох країнах біржова торгівля регулювалася переважно нормами і правилами, які розробляються самими біржами.

Сьогодні більшість країн має своє законодавство з біржової торгівлі, але, як правило, воно містить найбільш загальні положення, які регулюють діяльність бірж.

Втручання органів державної влади і місцевого самоврядування в діяльність бірж з організації і регулювання біржової торгівлі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством не допускається.

Рішення органів державної влади та місцевого самоврядування, що мають наслідком повне або часткове невиконання біржових контрактів і завдають збитків сторонам біржових контрактів, визнаються незаконними.

Збитки завданні діями цих органів, включаючи упущену вигоду, відшкодовуються в повному обсязі з відповідних бюджетів.

Державні органи на основі чинного законодавства контролюють фінансову діяльність бірж. Біржа не має права виступати як інвестор, тобто вкладати кошти у діяльність, що не передбачена біржовим законодавством, випускати цінні папери (за винятком власних акцій).

Членами біржі, зокрема фондової, можуть бути державні, муніципальні підприємства, а також державні виконавчі органи, які володіють майном. Одним із завдань цих організацій є здійснення операцій з акціями та іншими цінними паперами, зокрема, з облігаціями, які належать державі.

Допустима фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватися за рахунок:

- продажу акцій самої біржі, які дають право стати членами біржі;

- регулярних внесків членів біржі;

- біржових зборів від кожної угоди, що укладена на фондовій біржі;

- проведення експертиз і реалізації інформації.

При цьому державним органам, які регулюють діяльність бірж, необхідна інформація як про самі біржі, так і про їх фінансові результати.
США, зокрема, використовують інформацію про середні ціни акцій на фондових біржах у складі інших показників (всього 11 змінних індексів) для прогнозування майбутнього напряму зміни реального ВНП. Подібні підрахунки проводяться щомісяця, завдяки чому уряд має інформацію про динаміку зміни ВНП.

Органами державного регулювання біржового товарного ринку в Україні є:

- Національний банк України;

- Комітет антимонопольної політики;

- Фонд державного майна України;

- Інші державні органи.

Розроблення правової основи державного регулювання біржової діяльності в Україні базується на діючих законах, постановах, положеннях та указах, основними з яких є:

а) Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.

б) Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.

в)Закон України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991р. Цей Закон визначає правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України.

г) Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 26 лютого 2006р. Цей Закон визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів на території України.

Однак сьогодні це законодавче поле не тільки не задовольняє, а в багатьох напрямах і стримує біржову діяльність. Виникає необхідність розробки гнучкої законодавчої системи стосовно біржової діяльності.
У зв'язку з цим першочерговою, на наш погляд, має бути реалізація законодавчих заходів щодо:

- сертифікації товарних бірж, які визначатимуть порядок видачі, скасування і призупинення дії сертифікату на право біржової торгівлі, а також критерії на право його одержання:

- запровадження на товарних біржах додатково до існуючих інших видів угод з торгівлі реальним товаром. Перш за все це так звані "угоди з умовою", "бартерні угоди" тощо.

Поряд з законами, значну роль у регулюванні торгово-біржової діяльності грають підзаконні нормативно-правові акти: Укази Президента України, постанови КМУ й ін. Так, Указ Президента України „Про заходи щодо забезпечення формування й функціонування аграрного ринку” від 6 червня 2001 р., став правовою основою цілого ряду заходів щодо розвитку біржової торгівлі сільськогосподарської продукції. У деяких країнах СНД (Молдова, Казахстан й ін.) регулювання діяльності товарних бірж здійснюється на рівні указів Президента при відсутності спеціальних законів.

Важлива роль належить постановам і розпорядженням уряду. Так, основні напрями розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції викладені в постанові КМУ від 20 липня 2000 р., № 1148 „Про заходи щодо вдосконалення регулювання ринку зерна”.

Крім цього є й ряд відомчих нормативно-правових актів, прийнятих різними міністерствами й комітетами. Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, затвердженні спільним наказом Міністерством сільського господарства й продовольства України, Міністерством економіки України й Міністерством фінансів України № 103/44/62 від 3 квітня 1996 року. Цей нормативно-правовий акт має важливе значення, як при розробці й затвердження товарною біржею власних Правил біржової торгівлі, так і при визначенні загальних підходів до організації і регулювання біржових торгів.

Істотна роль у регулюванні торгово-біржової діяльності приділяється таким локальним актам, як Правила біржової торгівлі й Устав біржі, які затверджуються конкретною товарною біржею. Варто звернути увагу, що значення локальних нормативних актів як джерел права, що регулюють торгово-біржову діяльність багато в чому визначається історичними традиціями.

Українські біржі також використовують принцип саморегулювання.

Кожна біржа розробляє певні внутрішньобіржові нормативні акти, які є основою її біржової діяльності:

- Установчий договір;

- Статут;

- Правила торгівлі.

В Установчому договорі перераховуються засновники біржі, визначається мета її створення, способи реалізації поставлених завдань, встановлюється відповідальність засновників за зобов'язаннями біржі, первинний розмір статутного фонду, розподіл його на акції і порядок розподілу їх між засновниками. У ньому також фіксуються права і обов'язки засновників біржі, порядок розподілу прибутку і формування резервного фонду, обумовлюються умови припинення діяльності біржі, вказується місцезнаходження і реквізити.

Як правило, Статут біржі включає такі розділи:

- загальні положення;

- цілі створення біржі;

- види діяльності біржі;

- розмір, порядок формування і зміни статутного капіталу, фондів і прибутку біржі;

- права і обов'язки членів біржі;

- управління біржею;

- облік і звітність біржі;

- припинення діяльності біржі.

У Правилах торгівлі на біржі знаходять відображення такі питання:

- учасники біржових торгів і порядок їх проведення;

- біржовий товар, порядок виставлення і зняття його з торгів;

- біржові угоди, їх види, порядок реєстрації, оформлення, розірвання і визнання їх недійсними;

- вирішення спорів і санкції за порушення правил біржової торгівлі.

Зокрема, фондові біржі у рамках саморегулювання мають досить широке коло повноважень. Вони визначають, які цінні папери будуть продаватися на біржі, встановлюють правила здійснення операції, правила поведінки брокерів на торгах, а також порядок вирішення суперечок по укладених угодах.

Асоціація бірж – це неприбуткове об’єднання юридичних осіб, які визнані товарними біржами згідно з законодавством, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників біржового товарного ринку.

Утворення та порядок діяльності асоціацій бірж регулюється законодавством про об’єднання організацій з урахуванням особливостей встановлених законодавством.

Асоціація бірж є юридичною особою, яка діє на засадах саморегулювання і діяльність якої не має на меті отримання прибутку.

При об’єднанні бірж в асоціації необхідно враховувати наступні критерії:

- кількісний склад має налічувати не менше двадцяти товарних бірж, які представляють усі регіони України;

- усі товарні біржі, які входять до складу всеукраїнських організацій, здійснюють діяльність на товарних ринках не менше трьох років;

- наявність встановленої процедури внутрішньої сертифікації своїх членів з метою контролю за їх діяльністю.