Взаємодія учасників судового процесу як процедура доказування

Елементом судової діяльності є процедура доказування. В змагальному судовому процесі доказування здійснюють сторони. Процес доказування включає: а) перевірку доказів; б) збирання нових доказів; в) процесуальне закріплення доказів; г) кінцеву оцінку доказів д) формування висновку.

Сучасна процесуальна наука визнає такі властивості доказів: відносність, допустимість, достовірність, сила (значущість), достатність.

Відносність - це спроможність доказу своїм змістом слугувати засобом установлення обставин, які мають значення для справедливого вирішення справи. За змістом доказ може бути відносним, якщо він містить такі відомості: 1) про обставини, які входять до предмету доказування; 2) про інші обставини, які мають значення доказових фактів (тобто, як аргументи, посилки для встановлення елементів предмета доказування); 3) про інші докази.

Допустимість доказів визначається такими ознаками: 1) законність джерела; 2) законність способу отримання доказу; 3) процесуальне оформлення доказу; 4) доказ отриманий належним суб’єктом.

Достовірність означає, що доказ не викликає сумнівів у його істинності, тому достовірність встановлюється тільки на основі результатів дослідження доказу. Достовірність визначається щодо окремого доказу невідривно від сукупності всіх доказів. Це означає, що на підставі доказу може бути зроблений достовірний висновок та прийняте вірне рішення у справі.

Сила (значущість) доказу - логічна (навіть гносеологічна) категорія, виокремлює прямі та похідні докази, базується на частоті зустрічаємості конкретної ознаки чи властивості доказу.

Ми підтримуємося позицію науковців, що істина у справі є категорією об’єктивною, і вона досягається дедуктивним шляхом. Слід визнати, що у судовому провадженні відбувається дослідження доказів, тому істина у справі встановлюється дослідницькими методами, а не в результаті суперечок сторін.

Сутність процесуальної діяльності суб'єктів захисту характеризується наступними ознаками: 1) така діяльність є самостійним напрямком процесуальної діяльності цих учасників кримінального процесу, спрямованим на захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного; 2) призначення цієї діяльності полягає в законній протидії підозрі, обвинуваченню, а також у забезпеченні охорони особистих і майнових прав підозрюваного, обвинуваченого, підсудного; 3) метою такої діяльності є конкретний результат - встановлення всіх обставин справи, які повністю або частково спростовують підозру, обвинувачення, виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, пом’якшують або виключають його кримінальну відповідальність. Наслідком діяльності захисника є постановлене на основі дослідження цих обставин законного й обґрунтованого вироку (або іншого процесуального рішення), що відповідає інтересам суб’єктів захисту.

Існує інша позиція щодо завдань сторони захисту. Відоме висловлювання французьких адвокатів: «Ми прийшли у суд не для того, щоб будь-що доказувати, а з метою показати, що прокурор нічого не доказав». Така позиція сторони захисту вкрай одностороння. Справжній адвокат бере участь у справі з метою відшукати істину, правильно і справедливо розв’язати справу. Однак, він вправі побудувати лінію захисту на критиці підстав до обвинувачення. З цього приводу доцільно зробити таке зауваження: без активної позиції суду, а також інших учасників судового процесу принцип змагальності сторін не гарантує встановлення істини та відправлення правосуддя.

Сторона обвинувачення здійснює доказування в порівняно більшому обсязі. Особа, що провадить дізнання, слідчий, прокурор повинні не лише обґрунтувати власну позицію щодо підозрюваного (обвинуваченого), але й спростувати заперечення суб’єктів захисту щодо власного процесуального рішення. Саме на прокурора необхідно покласти обов’язок спростування доводів обвинуваченого та його захисника про необхідність визнання доказу недопустимим і його виключення з дослідження. Прокурор, висловлюючи судді свою думку про клопотаннясубєктів захисту, зобов’язаний навести фактичні дані, які б підтверджували правомірність дій особи, що провадить дізнання, слідчого при отриманні доказу, про виключення якого стороною захисту заявлене клопотання.