Тема 2. Економічні погляди Стародавнього Світу та Середньовіччя

1. Закономірності становлення рабовласницького суспільства і особливості формування його економічних поглядів у країнах Стародавньої Азії й античному світі.

1.1. Економічна думка Стародавньої Сходу:

а) економічна думка Стародавнього Єгипту;

б) Вавілонія. Закони царя Хаммурапи (1792 - 1750 до н.е.);

в) Індія. Вчення про управління і державні доходи в “Артхашастрі” (між IV – III ст.. до н.е.);

г) економічна думка Стародавнього Китаю. Конфуціанство, легізм, даосізм, моізм. Трактат “ Гуань-Цзи”.

1.2. Економічна думка Древньої Греції й Рима:

а) економічні погляди Ксенофонта (430- 355 чи 354 до н.е.) й Платона (427- 347 до н.е.);

б) формування початків наукового методу дослідження в працях Аристотеля (384- 322 до н.е.);

в) подальший розвиток економічної думки в працях Аристотеля;

г) подальше узагальнення економічних проблем рабовласницького суспільства в працях мислителів Стародавнього Риму;

д) економічні погляди раннього християнства.

2. Особливості формування економічної думки в епоху феодалізму.

2.1. Економічна думка Сходу в середні віки:

а) економічна думка середньовічної Індії;

б) економічна думка середньовічного Китаю;

в) соціально-економічні ідеї “Корану“ (між 610 і 632 р.р.);

г) економічні погляди Ібн Хальдуна (І332-І406).

2.2. Економічні ідеї феодалізму в країнах Західної Європи:

а) економічні погляди раннього середньовіччя (“Салічна правда” (481-511), “Капітулярій про вілли” (VІІІ-ІХ ст.);

б) класичне середньовіччя. Святе письмо, каноністи і Тома Аквінат (Фома Аквінський) (1225-1274) про соціально-економічне життя суспільства;

2.3. Економічні ідеї Київської Русі (“Руська правда” ХІ-ХІІ ст.) і великого Князівства Московського, Єрмолая Еразма (сер. ХVІ ст.)

Розглядаючи Стародавній Світ, треба в першу чергу звернути увагу на те, що економічна думка в той час з'явилася з формуванням першого класового суспільства - рабовласницького ладу. Праця рабів дозволяла створювати крім необхідного продукту й надлишок, що визволило частину населення для занять інтелектуальною працею. Перші рабовласницькі держави утворилися на рубежі IV й III тис. до н.е. (Месопотамія, Єгипет), а свого найвищого розвитку досягли в Древній Греції (V-IV вв. до н.е.) і Древньому Римі (II у до н.е. - II у н.е.) Однак його пройшли лише деякі країни.

Рабовласницьке суспільство було прогресивніше за попереднє. Воно дало світу ряд великих відкриттів, якими ми користуємося й зараз (колесо, акумулятор, мікроскоп). Давньогрецький філософ Герон в I в. до н.е. винайшов паровий двигун для відкачки води із срібних копалень. Рабовласництво будувалося на базі розкладання первісної громади, що регулювалася як внутрішньою природою людини (кревне споріднення) так і зовнішньої (навколишньою природою). Все це визначало характер праці общинника як суспільний. Розвивається сукупна робоча сила, суспільний характер праці, колективна свідомість, що персоніфікує вождь.

Власність при рабовласництві реалізувалася через вкладання волі однієї людини в іншу людину у відмінності від товарного виробництва де воля вкладалася в мертву річ. Втілення волі однієї особи в іншу особу досягається за допомогою держапарату, чиновника. Вони знаряддя проведення волі панівного класу.

Звідси головною в економічній думці рабовласництва була розробка проблем підпорядкування одних людей іншими, їхня залежність або від влади окремих людей або правителів у рамках тих або інших спільнот від громад до держави. Аналіз руху мертвих речей (товарів) був вторинний. Одночасно із цим розробляються проблеми методу дослідження. Такі найбільш ЗАГАЛЬНІ риси економічної думки стародавності.

Розуміння загального при розгляді цієї теми дозволяє зрозуміти глибинну основу процесу й перейти до характеристики ОСОБЛИВОГО. Залежно від природи людей, так і зовнішньої природи складалися два способи виробництва: азіатський, котрим пройшли країни Сходу, а також і античний (Древня Греція й Рим). У першому й у другому випадку створюється надлишок, розпорядження яким перетворювало вождя у рабовласника. Однак в азіатському способі виробництва, де природні процеси залишалися тривалий час незмінними, обмін не мав широкого розвитку. Тут істотну роль грала іррігація, що модифікувала відносини цієї форми рабства, стаючи особливими засобом керування людьми. Так розвивалось рабовласницьке суспільство у Вавилоні, Єгипті, Індії, Китаї й інших країнах Стародавнього Сходу де провідну роль виконувала державна власність. Відносини власності й утворення класів тут здійснювалося через монополізацію ключових функцій у суспільному поділі праці. Власність на засоби виробництва окремої особи залишалася вторинної. Вона виникне, і закріпитися пізніше. Усі залежать і підкоряються одній особі - імператорові, фараонові або царю. Звідси виникає поголовне рабство, яке закріплюється політичним ладом деспотії.

Відзначені вище обставини визначали специфіку економічної думки Сходу. Насамперед її головною особливістю був державно-нормативний характер літератури. Спочатку це були проблеми керування державою, а потім з появою приватної власності й керування господарством багатих людей. Розробляються й питання товарно-грошових відносин і конкретні економічні проблеми. Другою особливістю думки був її релігійно-містичний характер, що виступало наслідком неповного відділення природних процесів від суспільних. Містифікація доповнювалася ієрогліфічним письмом. У джерелах стародавності дуже мало властиво економічної думки, яка відображає осмислення економічних процесів, але багато місця займають проблеми організації виробництва, обліку його результатів і т.ін.

Відносини, які складались у народів Стародавньої Греції й Рима мали загальні риси зі Сходом, але мали й свою специфіку. В основі організації цих суспільств стояли міста-поліси. Велика кількість населення, дешевий транспорт привели до широкого розвитку товарно-грошових відносин. Саме вони виконували роль модифікації античного устрою, а також до утворення приватної власності на засоби виробництва й рабів. Відносини окремих родин до засобів виробництва тут первинні стосовно ролі панівного класу в громадській організації праці як це було на Сході. Однак вони не привели до появи буржуазного ладу тому що виробництво продуктів на продаж не носило масового характеру, і як слідство, воля втілювалася в людину.

Розвиток торгівлі й лихварства висуває на перший план більш широке висвітлення товарно-грошових відносин. Звідси в працях античного суспільства більше властиво економічної думки. Однак якщо в еллінів акцент зміщений у бік пізнання їхньої внутрішньої суті, то римляни розробляють практичні аспекти їхнього використання: як-то проблем приватного права й керування людьми як у державі так і господарстві рабовласників. Економічна думка й греків і римлян більш раціональна й демократична. На чолі її перебуває розвиток вільної людини.

З'ясування загальних і особливих рис економічної дійсності рабовласницького ладу дозволяє зрозуміти загальні й особливі риси думки у цей період, але аналіз її буде неповним, якщо ми не будемо звертатися до характеристики її відмінних рис в кожній окремо взятій країні.

При вивченні думки в епоху феодалізму слід розуміти, що розвиток феодальної системи відбувався на тлі становлення європейських народностей і централізованих держав. Генезою відносин цього способу виробництва стало перетворення вільних селян або рабів у феодально залежних людей з одночасним утворенням великого землеволодіння. На відміну від рабовласництва селянин міг вкладати свою волю в речі тобто користуватись частиною продукту, яка залишалась у нього після сплати ренти феодалу або поземельного податку, як це було на Сході. Виробничі відносини будувались на великій земельній власності. Монополія феодалів на землю давала їм можливість розпоряджатися долями селян і до відповідного часу городян, а особиста залежність отримала оформлення у вигляді кріпосного права. В залежності від діючих соціально-економічних умов, становлення феодалізму здійснювалось або більш швидкими або повільними темпами.

Феодальні відносини особистої залежності характеризувались наявністю чотирьох основних станів: феодалів-священнослужителів, феодалів-лицарів, міських жителів та селян. Треба звернути увагу, що крім відносин вертикальних: феодали – селяни, сюзерени – васали; священики – миряни; діяли ще й горизонтальні зв’язки у вигляді кооперації як то: сусідські общини, міські комуни, купецькі гільдії, ремісницькі цехи, чернецькі та рицарські ордени.

Спочатку слід звернути увагу на те, що в країнах Сходу феодалізм почав формуватися з ІІІ по УІІІ ст. Його розвиток міг проходити або на базі розпаду рабовласницького або ж общинного устрою, тобто минаючи етап рабовласництва. Якщо в Західній Європі власність була як феодальною так і селянською, то на Сході приватна власність на землю була практично відсутня. Східне рабовласництво спочатку не мало різких відмінностей від феодального і мало початком поступове створення феодального устрою через поступове реформування власності держави і політичного устрою деспотії. На Сході діяли дві суспільні структури: тверда самодостатня община де ремесло не відокремилось від землеробства і асоційований в державу пануючий клас, який обслуговував нескладні потреби общини і паразитував на їх основі.

В країнах Західної Європи феодальний устрій бере свій початок з падінням Римської імперії і тягнеться до періоду буржуазних революцій. Він пройшов у своєму розвитку наступні етапи: раннє середньовіччя (У-ХІ ст.), класичне середньовіччя (ХІ-ХУ ст.) і пізнє середньовіччя, яке завершується низкою буржуазних революцій. Останній етап характеризується бурхливим процесом руйнації натурального господарства як основи феодалізму та передуючих йому доринкових систем. В цих країнах поряд з державною і поміщицькою власністю на землю збереглась ще й община вільних селян. Власність на землю феодала мала вигляд або алоду або феоду.

Важливо підкреслити, що економічний устій феодалізму носив більш прогресивний характер, ніж рабовласницький. Зросли продуктивні сили людства. Продовжував поглиблюватись суспільний розподіл праці. Ремесло відокремилось від сільського господарства, пізніше відокремилась торгівля. Феодалізм відкрив світу виробництво чавуну, водовідливні насоси, книгодрук, компас та інше. В сільському господарстві розвивалось трипілля. Однак основна роль належала натуральному господарству де началом залишалась природа, а не продукт праці. У зв’язку з паразитичним характером споживання, значна частина додаткового продукту проїдалась феодалами і їх челяддю, а тому суспільне відтворення залишалось простим.

Формами феодального виробництва були панщина та оброчне господарство. З розвитком обміну змінювались форми феодальної ренти від відробіткової до продуктової і нарешті грошової форми. Перехід до грошової ренти прискорював руйнацію основ натурального господарства, а з ним і відносин особистої залежності.

З часом в містах поглибився розподіл праці, що призвів до відокремлення ремісництва від купецтва яке організувалось у купецькі гільдії. Життя міст призвело до необхідності регламентації діяльності людей в ньому. Як результат виникає магдебурзьке і цехове право. З розвитком торгівлі швидкими темпами посилювалось протиріччя між містом і селом. В сферу обігу все більше потрапляє не тільки додатковий, але і необхідний продукт. Завдяки купецькому і лихварському капіталу товарно-грошові відносини все більше очищаються від феодальних напластувань. Процес праці швидко підпорядковується виробництву вартості на тлі первісного нагромадження капіталу. Посилюється економічна влада третього стану, що з часом стикається з необхідністю змін у надбудові суспільства. Виникає ціла смуга буржуазних революцій.

У Східному феодалізмі, на теренах Росії, початковою формою феодальної власності стає вотчина. У ХУ-ХУІ ст. формуються централізовані держави, а з другої половини ХУІ ст. відбувається остаточне закріпачення селян.

Феодальна дійсність, і перш за все її економічна складова, визначає особливість економічної думки феодалізму. По-перше, в зв’язку із значним впливом природи на людську діяльність, а також наявність єдиної добре організованої релігійної організаційної структури в управлінні суспільством, будь яка думка отримує релігійній характер. По-друге, вона відображає і становий характер суспільства. Особливо це проявляється у Західній Європі як найбільш розвиненій формі феодалізму. Структура економічної думки, перш за все, містить панівну феодальну думку яка розробляється феодалами-священнослужителями. Крім того виникає думка бюргерів (городян), яка постає у вигляді цехових статутів і міського права та творів городян, що відображає їх мислення і життєвий побут. І нарешті, існує думка пригноблених класів у подобі єресі, програм селянських повстань, а впродовж ХУІ – ХУІІ ст. і праць соціалістів-утопістів.

Пізній етап феодалізму дає початок буржуазної економічної думки, яка започатковує якісно нові риси думки нового суспільства. Саме в ній питома вага суто економічної складової стає самою вагомою. Таким чином, в умовах феодалізму соціально-економічна думка Західної Європи отримує чітко виражений становий характер.

Східна економічна думка мала певні особливості які визначались нерозвиненим характером феодальних відносин. Нерозвиненість товарно-грошових відносин мали наслідком існування державної форми власності. Звідси виникали особливості думки як ближнього так і дальнього Сходу. Вона мала яскраво виражений державницький характер. В економічній думці середньовічного Сходу розроблялись ті ж самі проблеми, що і за часів Стародавнього Світу.

Теж саме мало місце і в країнах Східної Європи. Наприклад Візантії і Росії.

Питання для самоконтролю

1.Які спільні риси і які особливості притаманні східному і античному рабству?

2.Які основні економічні ідеї відображені в історичних пам,ятках Стародавнього Єгипту?

3.Яку роль у Старовавилонському царстві відігравали Закони царя Хаммурапі?На рішення яких проблем вони були направлені?

4.На яких основних проблемах зосереджувалась економічна думка Стародавнього Китаю і які її чотири основні течії?

5.Яким чином рекомендував Конфуцій стабілізувати державний устрій Китаю?

6.Як він та його послідовники рекомендували управляти привілейованими верствами населеня?

Основною масою населення країни?

7. Які основні економічні ідеї знайшли своє відображення в трактаті “Гуань- цзи»?

8.Які основні проблеми знайшли своє відображення в індійському трактаті «Артхашастра»?

9.Які питання розвитку економічної думки стояли в центрі уваги мислителів Стародавньої Греції?

10.В яких історичних умовах формувались економічні погляди Ксенофонта, Платона, Аристотеля? Що спільного в працях цих філософів?

11.Які основні риси концепції «ідеальної держави» Платона?

12.Розкажіть про початки формування наукової методології досліджень економічних явищ в працях Аристотеля?

13.Як античні автори характеризували мінову вартість, гроші, розподіл праці, природу купецького і лихварського капіталу? В чому полягає різниця між «економікою» і «хрематистикою» у Аристотеля?

14.Які практичні питання організації господарської діяльності стояли в центрі уваги мислителів Стародавнього Риму?

15.У чому полягають наукові здобутки Люція Юнія Модерата Коллумели?

16.Які ідеї ранніх послідовників християнства мають відношення до економічної думки?

17.Яке значення для історії економічних учень має вивчення економічних ідей мислителів Стародавнього Сходу і античного світу?

18.В чому полягали особливості феодального суспільства і його "багатство"?

19.Які атрибути характеризують основні риси економічної думки феодалізму?

20.Які проблеми стояли в центрі досліджень економічної думки Індії та Китаю?

21.Назвіть форми земельної власності і земельної ренти феодального суспільства?

22.Назвіть і охарактеризуйте основні господарські настанови Корану.

23.Охарактеризуйте сутність концепції „соціальної фізики” і категорії „мульк” Ібн Хальдуна.

24.Які ідеї Ібн Хальдуна отримали подальший розвиток в історії економічної думки?

25.Назвіть і охарактеризуйте основні соціально-економічні ідеї Святого Письма.

26.У чому полягають економічні погляди раннього середньовіччя?

27.Назвіть і охарактеризуйте основні ідеї доби раннього християнства в працях Августина Блаженного.

28. Які економічні ідеї мислителів Стародавньої Греції отримали розвиток у працях каноністів?

29.На чому базувалась з точки зору Ф. Аквінського „справедлива ціна”?

30.Як Ф.Аквінський трактував основні форми доходів феодального суспільства?

31.Які погляди каноністів отримали розвиток у працях економістів буржуазної епохи? Чи мають вони актуальність з точки зору сучасних проблем економіки України?

32.Назвіть та охарактеризуйте основні економічні ідеї та господарсько-правові положення, викладені у „Руській правді”.

33.Які основні економічні проблеми розглядались Єрмолаєм Еразмом?