Поняття характеру

Термін “характер” грецького походження і в перекладі означає “риса”, “ознака”, “особливість”. У наукове і побутове використання його вперше ввів Теофраст. До нього для позначення діяльного чи практичного аспекту особистості використовували термін “етос”. Із самого початку слово характер означало сукупність різних ознак (частіше морального плану), які відрізняють одну людину від іншої.

Коли йдеться про характер людини, то мають на увазі такі її риси, як сумлінність і несумлінність у роботі, чуйне і байдуже ставлення до людей, привітність, скромність, егоїзм, сміливість, охайність, бережливість. Багато вчених вважає ставлення головною ознакою характеру. У ньому виражено суспільно-історичний досвід зв’язку індивіда з навколишнім світом. Разом із тим у характері конкретної людини відображаються суспільно-історичні умови, в яких вона живе, і спрямованість її виховання, оскільки і те, й інше визначають певні риси характеру особистості.

Характер – складне й індивідуально-своєрідне поєднання рис людини, яке формується в процесі її розвитку під впливом умов життя та виховання і виявляється в її поведінці

Характер є основою особистості. Від його особливостей значно залежить стиль поведінки і діяльності людини, її життєві успіхи і невдачі. Позитивні характерологічні риси допомагають долати серйозні труднощі при досягненні поставлених цілей. Люди з такими рисами доброзичливо ставляться до інших людей, установлюють дружні стосунки, успішно співробітничають, стимулюють діяльність колективу, роблять її цікавою і повнокровною. І навпаки, людина з важким характером – похмура, озлоблена, заважає жити всьому колективу, створює атмосферу напруженості, нервозності, є джерелом постійних конфліктів

Відносини між людьми встановлюються і розвиваються в суспільстві. При цьому в межах кожного етносу формується так званий типовий характер, що охоплює найтиповіші риси.

Виявляється характер людини в її діях та вчинках і накладає на них певний відбиток. Від нього залежить поведінка людини за різних обставин: рішучість у прийнятті рішень, наполегливість у досягненні поставленої мети, винахідливість при уникненні небезпеки тощо

Поняття характеру дуже відрізняється в різних теоретичних побудовах. В сучасній зарубіжній характерології можна виділити три напрямки:

1. Конституційно-біологічний (пов'язаний з іменем Кречмера. Характер по суті зводиться до суми конституції і темпераменту)

2. Психоаналітичний (З. Фрейд, Г. Юнг, А. Адлер. Характер пояснюється виходячи із безсвідомих потягів людини).

3. Ідеологічний (Психоетична теорія Робека. Характер заключається в гальмуванні інстинктів, які визначаються етико-логічними санкціями)

Характер формується на основі темпераменту під впливом умов життя. В характері, риси темпераменту містяться в перетвореному вигляді. Вони зрозумілі і прийняті або не прийняті людиною. Та все ж, ознаки характеру більш змістовні і більш оформлені. Наприклад, в руховій сфері ознаки темпераменту: швидкий, жвавий, різкий, в’ялий... Характеру - охайний, зібраний, організований або навпаки неорганізований і т.д. Тому межа, яка розділяє темперамент і характер досить умовна. Між характером і особистістю також існують відмінності. Риси характеру відображають те, як діє людина, а риси особистості те, за ради чого він діє.

Особливе значення для формування характеру мають перші роки життя людини. Перші ознаки виникнення і закріплення рис характеру можна спостерігати вже на початку життя людини. Вік від 2-3 до 9-10 років є сенситивним для становлення характеру. Під впливом дорослих можуть формуватися як позитивні так і негативні риси. Початок формування таких рис пов'язаний з першими місяцями життя і значною мірою залежить від стилю спілкування з дитиною матері чи особи, що її заміняє

Як правило,характер визначається не кожним поодиноким, більш менш випадковим вчинком, а всім життям людини. Лише виняткові за своїм значенням вчинки людини – ті, які визначають вузлові моменти в його біографії, поворотні етапи в його життєвому шляху, накладають певний відбиток і на її характер; взагалі ж в характері людини відображається її образ життя в цілому; відображаючи образ життя людини, характер у свою чергу відображається в ньому. Образ життя включає певний образ дій в єдності і взаємопроникненні з об'єктивними умовами, в яких він здійснюється. Образ же дій людини, яка завжди виходить з тих або інших спонукань, включає певний образ думок, відчуттів, спонукань діючого суб'єкта в єдності і взаємопроникненні з об'єктивною течією і результатами її дій. Тому, у міру того як формується певний образ життя людини, формується і сама людина; у міру того як в ході дій людини виділяється і закріплюється характерний для нього, більш менш стійкий образ дій, в ньому самому виділяється і закріплюється більш менш стійкий лад його особливостей. Він формується залежно від об'єктивних суспільних умов і конкретних життєвих обставин, в яких проходить життєвий шлях людини, на основі його природних властивостей –перш за все темпераменту – в результаті його діянь і вчинків