Кримінально-процесуальні відносини та юридичні факти

Кримінально-процесуальна діяльність суб'єктів кримінального процесу здійснюється у формі правовідносин, оскільки є правовою за своїм характером.

В теорії юридичного процесу існує концепція єдиного (комплекс­ного) процесуального відношення, яке складається з сукупності т.зв. елементарних відносин, що набула певного поширення перш за все у науці цивільного процесу. Прибічники цієї позиції (Л.Д. Кокорєв) до структури вказаного єдиного процесуального відношення включають і юридичні факти, які обумовлюють його розвиток від одного елемен­тарного правового відношення до іншого. Однак більш правильною вважається концепція системної множинності процесуальних відно­син, відповідно до якої кримінальне судочинство розглядається як сукупність відносно самостійних процесуальних правовідносин його суб'єктів. Множинний підхід до процесуальних відносин дозволяє підняти цінність кожного окремого правового відношення.

Кримінально-процесуальними відносинами є врегульовані норма­ми кримінально-процесуального права суспільні відносини, що ви­никають між учасниками кримінально-процесуальної діяльності, які мають процесуальні права та виконують процесуальні обов'язки. Кримінально-процесуальні відносини мають певні галузеві особ­ливості:

— виникають у зв'язку з порушенням, розслідуванням, судовим розглядом та вирішенням кримінальних справ;

— мають коло специфічних суб'єктів правовідносин, які беруть участь лише у кримінально-процесуальних відносинах: орган дізнан­ня, слідчий, підозрюваний, обвинувачений тощо, які мають процесу­альні права і обов'язки;

— одним з суб'єктів правовідносин є державний орган або поса­дова особа (процесуальний орган), уповноважені кримінально-про­цесуальним законом на ведення кримінального процесу;

— мають владний характер, оскільки один із суб'єктів правовід­носин щодо іншого наділений владними повноваженнями, зокрема, щодо застосування заходів процесуального примусу;

— мають тісний зв'язок з кримінально-правовими.

Структурно, кримінально-процесуальні, як і будь-які інші право­відносини складаються з трьох елементів: об'єкта, суб'єктів та змісту правовідносин, які характеризуються певними особливостями.

Об'єктом кримінально-процесуальних відносин, як правило, висту­пає поведінка суб'єктів кримінального процесу. Наприклад, об'єктом правовідносин, пов'язаних із застосуванням запобіжних заходів, є поведінка підозрюваного, обвинуваченого, яка не пов'язана з ухилен­ням від дізнання, слідства або суду, перешкоджанням встановлення істини у кримінальній справі, продовженням злочинної діяльності. Однак цей об'єкт уточнюється в залежності від конкретного виду за­побіжного заходу. Наприклад, об'єктом правовідносин з особистої по­руки є не лише належна поведінка підозрюваного або обвинуваченого, але й певна поведінка поручителів.

Суб'єктами кримінально-процесуальних відносин можуть бути лише передбачені кримінально-процесуальними нормами особи.

Зміст кримінально-процесуальних відносин слід розглядати в двох аспектах: формальний (юридичний) зміст правовідносин — встанов­лені кримінально-процесуальним законом права і обов'язки суб'єктів правовідносин, а також фактичний зміст — конкретні процесуальні дії, що вчинюються суб'єктами кримінально-процесуальних відносин. Розмежування змісту правовідносин на фактичний та юридичний еле­менти, відповідно до якого під фактичним змістом правовідносин розу­міються реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямова­ні на реалізацію їх суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. До юри­дичного змісту включається традиційне його визначення як сукупності прав і обов'язків їх учасників (М.С. Строгович), як можлива їх поведін­ка (П.С. Елькінд). Це пояснює особливості кримінально-процесуальних відносин, які є формою існування кримінально-процесуальної діяль­ності, і складності їх розмежування з юридичними фактами, з яки­ми пов'язується поява правовідносин, їх зміна і припинення. Цілком слушною є думка проф. Л.С. Явича про те, що в правових відносинах зміст права (виражений як корелятивні права та обов'язки) переходить у форму. Безпосереднім (фактичним) змістом правовідносин є поведінка суб'єктів, які беруть у них участь, володіють правами та несуть обов'язки.

Правовідносини виступають одним з основних фундаментальних понять правової науки та правозастосовної практики, будучи тією формою, в якій абстрактна норма права набуває свого реального бут­тя, утілюючись у реальних суспільних відносинах¹, але реальне бут­тя ця норма набуває у правовідносинах завдяки юридичному фак­ту. В теорії кримінального процесу ведеться дискусія з питання про зв'язки кримінально-процесуальних відносин і юридичних фактів, зокрема щодо включення юридичних фактів до складу кримінально- процесуальних відносин як четвертого елемента.

Основним кримінально-процесуальним фактом є процесуальні дії та рішення, які одночасно входять до фактичного змісту кримінально- процесуальних відносин, а тому виносити їх за межі структури пра­вовідносин немає сенсу. Однак кримінально-процесуальні факти виходять за межі впливу, власне, на стан самих правовідносин і по­роджують, змінюють або припиняють у суб'єктів кримінально-проце­суальної діяльності їх процесуальну правосуб'єктність.

З точки зору концепції множинності кримінально-процесуальних відносин самостійний розгляд кожного відношення не дозволяє вклю­чати до нього юридичні факти. Так, наприклад, подання особою заяви про злочин до органу дізнання викликає процесуальне відношення між органом дізнання і заявником з розгляду вказаної заяви, за ре­зультатами якого можливе прийняття рішення про порушення кри­мінальної справи, яке вже розглядається як юридичний факт для ви­никнення правовідносин з розслідування цієї кримінальної справи. Таким чином, для різних правовідносин (в залежності від їх послідов­ності) одна й та ж обставина може бути фактичним змістом (результа­том правовідносин) і юридичним фактом.

Таким чином, під юридичними фактами у кримінальному судочин­стві слід розуміти передбачені нормами кримінально-процесуального права конкретні соціальні обставини, що встановлюються в межах певної кримінально-процесуальної форми, з якими пов'язується виникнення встановлених вказаними нормами правових наслідків, у тому числі ви­никнення, зміни, призупинення, припинення або відновлення процесу­альних правовідносин, набуття учасниками кримінально-процесуальної діяльності процесуальної правосуб'єктності (І.І. Сливич).

Юридичні факти в кримінальному процесі України характери­зуються такими галузевими рисами: а) визначеність нормами кри­мінально-процесуального права; б) подвійний характер змісту, у зв'язку з включенням до нього разом з власне процесуальними фак­тами й фактів матеріально-правового характеру; в) невід'ємність від встановленої кримінально-процесуальним законом кримінально-процесуальної форми; г) необхідність повного, своєчасного та досто­вірного встановлення юридичних фактів у передбаченій законом про­цесуальній формі.

У кримінальному судочинстві підлягають встановленню дві гру­пи юридичних фактів: матеріально-правові (кримінально-правові, а) пов'язані з кваліфікацією діяння, у вчиненні якого обвинувачу­ється особа, б) пов'язані з призначенням винуватій особі покарання або звільнення її від кримінальної відповідальності чи покарання; цивільно-правові, пов'язані з вирішенням заявленого у справі цивіль­ного позову) та кримінально-процесуальні, пов'язані з рухом справи, застосуванням певних кримінально-процесуальних засобів (проведен­ням слідчих дій, застосуванням запобіжних заходів тощо).