Загальні положення. 6.1.1. Поняття і класифікація

6.1.1. Поняття і класифікація

Заходи забезпечення кримінального провадження (далі - ЗЗКП) завжди пов'язані із застосуванням кримінального процесуального примусу. Саме примус є запорукою того, що застосування ЗЗКП досягне мети, визначеної у ч. 1 ст. 131 КПК, - дієвості (ефективності) провадження.

Кримінальний процесуальний примус характеризується такими ознаками:

1) державно-владний характер відносин, що виникають, розвиваються і припиняються у перебігу застосування і припинення конкретних заходів примусу. Це

- владовідносини;

2) примус пронизує все кримінальне провадження;

3) примус може виявлятися у фізичному, матеріальному або моральному (психологічному) впливові державного органу на учасника кримінального провадження;

4) він завжди пов'язаний з певними обмеженнями прав і свобод учасників провадження;

5) має особистий характер, оскільки обмежує особисті права учасників провадження;

6) застосовується тоді, коли авторитету закону І переконання в необхідності виконання приписів норм права виявляється недостатньо;

7) примус застосовується всупереч волі і бажанню учасників; більш того, він спрямований на пригнічення волі, бажань і дій.

Будь-яке поняття завжди має "свої", іманентно притаманні для нього, ознаки. Для ЗЗКП такими ознаками є:

1) їхнє функціональне призначення у кримінальному провадженні полягає у забезпеченні виконання всіма суб'єктами покладених на них обов'язків. Виняток становлять посадові особи компетентних державних органів, які здійснюють провадження, і захисники та представники. За невиконання обов'язків до них застосовуються передбачені юридичні санкції, якими найчастіше є дисциплінарні стягнення;

2) ЗЗКП мають самостійне значення, вони не є елементом процесуальних дій. Ігнорування цієї ознаки тягне включення до системи ЗЗКП слідчих (розшукових) дій - обшуку, освідування, а іноді й інших дій. Примус в кримінальному процесуальному праві є обов'язковим елементом, оскільки норми права завжди забезпечуються

примусовою силою держави. Тому віднесення всіх процесуальних дій до числа ЗЗКП, що мають самостійне значення, є помилковим;

3) ЗЗКП, як правило, не мають характеру правових санкцій. Останні застосовуються у зв'язку з порушенням норм права, яке вже сталося. ЗЗКП "діють наперед", з метою виконання учасником свого обов'язку в майбутньому з урахуванням його попередньої поведінки, що може стати підставою для застосування цих заходів.

Отже, ЗЗКП слід визначати як передбачені законом заходи впливу на учасників кримінального провадження, які мають самостійне значення та не мають характеру правових санкцій і застосовуються з метою гарантування виконання учасниками провадження своїх обов'язків.

Усі ЗЗКП залежно від суворості наслідків, що настають для учасників, щодо яких вони застосовуються, та інших ознак поділяються на 2 групи:

1) запобіжні заходи;

2) інші ЗЗКП.

6.1.2. Заг альні правила застосув ання

Запобіжні заходи та інші ЗЗКП відрізняються одне від одного за змістом, суворістю та іншими параметрами, але їх об'єднує те, що вони мають для осіб, до яких застосовуються, примусовий характер. Усі ЗЗКП застосовують згідно з такими загальними правилами:

1) на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК (про винятки йдеться далі);

2) клопотання слідчого, прокурора про застосування ЗЗКП подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування;

3) застосування ЗЗКП не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування ЗЗКП;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням;

4) для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального

провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судовою розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні;

5) під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються;

6) до клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з ЄРЛР щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.