Рушійні сили процесу виховання

Діалектика виховного процесу розкривається в його суперечностях. Уже той факт, що в процесі виховання є суперечності, проблема перевиховання дітей, говоре про те, що цей процес не проходить гладко, рівно. Виховання – це розвиток особистості, а розвиток – діалектичний процес, в якому є протиріччя.

У виховному процесі тісно переплетені внутрішні (стосуються особи вихованця) та зовнішні (стосуються виховного середовища) протиріччя.

Внутрішні протиріччя процесу виховання - це джерело розвитку. Вони породжують ту силу, яка і є рушійною силою розвитку самого процесу виховання.

Основним змістом такого типу протиріч є протиріччя між потребами особистості і можливостями їх задовольнити. Така невідповідність спонукає людину діяти, заставляє її рухатись вперед - вона збільшує свої знання і досвід у відповідній галузі, розвиває потреби в одержані нового досвіду, змінює свою поведінку і т.п. А оскільки призначення виховання правильно зорієнтувати особистість в її розвитку, то зрозуміло, що це можливо лише за умови виявлення потреб особистості, її запитів, прагнень, життєвих цілей і особистих планів. Тільки в такому випадку вчитель буде допомагати, а не перешкоджати розвитку особистості учня. Саме внутрішні протиріччя і є основою для управління процесом виховання.

Другим прикладом внутрішнього протиріччя є протиріччя між зростаючими соціально значущими завданнями, які потрібно вирішувати вихованцю, і можливостями, що обмежують його дії, спрямовані на їх вирішення.

Третій тип суперечностей – суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованця ( вимагає такої побудови виховного процесу, щоб зміст і форми його реалізації не викликали спротиву в учня)

Зовнішні суперечності виявляються у невідповідності між:

- виховними впливами школи і сім’ї.

- організованим виховним впливом школи і стихійним впливом на дітей оточення.

- різними вимогами вчителів, які працюють в одному й тому ж класі.

- набутим негативним досвідом поведінки і новими умовами життя та діяльності.

Зовнішні суперечності не є універсальними, обов’язковими для всіх ситуацій, применшувати їх дизиорганізуючий вплив не варто. Тому важливо передбачати їх, вживати запобіжних заходів, а за необхідності протидіяти їм.