Метаплазія

Метаплазія – це перехід одного виду тканини в іншій, споріднений їй вид. Відомо, що в процесі ділення заплідненої яйцеклітини формується три зародкових листка (ектодерма, мезодерма і ентодерма), з яких розвиваються тканини (різні види епітелію, сполучної тканини, м’язова тканина та ін.). Перехід однієї тканини в іншу спостерігається в межах одного зародкового листка. Однак, ряд вчених не заперечують і перехід між тканинами за межами спорідненості. Так, наприклад, волокниста сполучна тканина в заново утворених судинах, в рубцях кишечника та ін. може перетворюватися в гладку мускулатуру.

Метаплазія виникає через неправильне диференціювання стовбурних клітин. “Нова метапластична тканина” структурно нормальна, оскільки є чітка клітинна організація. Метаплазія носить пристосовний характер і частіше спостерігається за наявності якого-небудь хронічного фізичного або хімічного подразнення.

Метаплазія найбільш часто спостерігається в епітелії. Прикладом може служити лускова метаплазія або лейкоплакія (найчастіший тип епітеліальної метаплазії), при якій одношаровий призматичний або кубічний епітелій слизових оболонок замінюється багатошаровим плоским роговіючим епітелієм. Така метаплазія найбільш часто спостерігається в епітелії шийки матки і слизистій оболонці бронхів, рідше вона зустрічається в ендометрії і сечовому міхурі. В бронхах ця метаплазія розвивається при хронічному, рідше – гострому запаленні. Часто подібні процеси розвиваються в слизових оболонках при недостатності вітаміну А. Залозиста метаплазія спостерігається в стравоході. При цьому нормальний багатошаровий епітелій замінюється залозистим епітелієм (шлункового або кишкового типу), який секретує слиз. Причиною, як правило, є постійне попадання кислого шлункового соку в стравохід. Метаплазія може також відбуватися в шлунку і кишечнику, наприклад, заміна слизової оболонки шлунку кишковою слизовою оболонкою (кишкова метаплазія) або навпаки (шлункова метаплазія). Метаплазія може спостерігатися в сполучній тканині. Прикладом є оссифікація в рубцях і інших фібробластичних проліфератах. Метаплазія в сполучній тканині, як і епітеліальна метаплазія, може служити доказом можливості диференціювання стовбурних клітини сполучної тканини в різних напрямах.

Перехід тканини в тканину менш диференційовану, ніж попередня, називають анапластичною метаплазією (прикладом може бути зроговіння слизових оболонок). Якщо ж заново утворена тканина є більш диференційованою, ніж попередня, то говорять про прозопластичну метаплазію (метаплазія волокнистої сполучної тканини в хрящову чи кісткову та ін.).

Встановлено, що метаплазія завжди виникає в зв’язку з попередньою проліферацією недиференційованих камбіальних клітин, тобто є непрямою. Однак, деякі вчені вказують на те, що можливе безпосереднє перетворення клітин одного виду в клітини іншого виду, тобто про можливість прямої метаплазії.

В деяких випадках в тканинах спостерігають зміни зовнішнього виду форми клітин але без специфічних структурних і функціональних відхилень від норми. Наприклад, в легенях в ділянках ателектазу клітини альвеолярного епітелію здавлюються і набувають кубічної форми, але їх внутрішня будова і функція якісно не змінюється. В такому разі говорять про несправжню метаплазію.

З метаплазією тісно пов’язана гістологічна акомодація – перебудова органів і тканин внаслідок зміни їх функціонального навантаження. Наприклад, при стійкому порушенні кровотоку по магістральній артеріальній судині потовщуються стінки і збільшується просвіт дрібних коллатеральних судин, відбувається перебудова капілярів, в яких формуються м’яза і адвентиціальна оболонки і вони набувають характеру артерій, що в цілому нормалізує кровопостачання тканин. Тобто зміна функції певних органів і тканин призводить до зміни їх будови.

Значення метаплазії для організму. Метаплазія зворотня (реверсивна).

Позитивне значення метаплазії і мотиви віднесення її до групи компенсаторно-пристосовних процесів обумовлено її захисним єством: коли в умовах зміненої життєдіяльності органу або тканини стає неможливим функціонування і виживання властивого йому виду клітин, то оптимальною є, в протилежність їх повній відсутності, заміна не характерними, але більш пристосованими до патологічних умов клітинами.

В більшості випадків метаплазія не має великого клінічного значення, проте, в деяких органах вона може викликати значні функціональні порушення. Наприклад, зроговіння слизових оболонок в бронхах може підвищити можливість проникнення інфекції і розвитку запалення в таких бронхах, а також і легеневої паренхіми. Метапластична тканина структурно нормальна і сама метаплазія не є небезпекою в плані розвитку пухлини. Проте, при виникненні диспластичних змін, які досить часто розвиваються в ділянках метаплазії внаслідок супроводжуючих її порушень диференціювання клітин, ризик утворення ракової пухлини різко зростає. Наприклад, сквамозная карцинома може розвиватися в метапластичному роговіючому епітелії бронхів; аденокарцинома може виникати в стравоході з метапластичного залозистого епітелію.