Впровадження європейських освітніх стандартів у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів України та способи їх адаптації

Складниками навчального процесу вищих навчальних закладів зазвичай є такі:

1) визначення форм організації навчально-виховного процесу;

2) підготовка відповідного навчально-методичного забезпечення;

3) запис студентів на вивчення дисципліни;

4) служби академічних консультантів (тьюторів)[23].

Організація навчального процесу на факультетах вищих навчальних закладів України здійснюється за трьома формами навчальних планів з кожної спеціальності, а саме:

· за базовим навчальним планом, спільним для всіх спеціальностей, яким послуговуються для визначення загальної трудомісткості роботи кожного студента;

· індивідуальними робочими планами, які визначають спеціалізацію студента;

· робочими планами – для формування графіка навчального процесу і розрахунків навчального навантаження викладачів на навчальний рік.

За ступенем обов'язковості і послідовності засвоєння змісту освітньої програми, навчальні дисципліни у робочому плані розподілено на три групи:

1) дисципліни, які пропонуються для обов’язкового і виключно послідовного вивчення;

2) дисципліни, які пропонуються для обов’язкового, але не послідовного вивчення;

3) дисципліни, які пропонуються для вивчення за вибір студента.

Навчання за кредитно-модульною системою здійснюється за “нелінійною” (асинхронною) схемою, яка уможливлює виділення нового циклу дисциплін для студентів, атестованих за всіма дисциплінами індивідуального навчального плану і таких, що бажають спеціалізуватися в певній галузі знань для виконання випускної (дипломної) роботи, а також для більш поглибленої підготовки з іноземної мови чи інших дисциплін.

Форми навчання залишаються здебільшого традиційними:

· аудиторні заняття (лекції, семінарські, практичні, лабораторні заняття, групові консультації, майстер-класи);

· позааудиторні заняття (індивідуальні консультації, самостійна робота, робота в науковій бібліотеці, навчальні й виробничі практики);

· контроль знань (модульний контроль, контрольні роботи, тестування (письмове чи комп'ютерне) за розділами курсу, звіт за курсовими роботами, колоквіуми);

· поточна і підсумкова атестації (підсумкові тестування з дисциплін, екзамен (письмовий чи усний), захист випускної роботи, міждисциплінарний екзамен, державний екзамен).

Незважаючи на те, що навантаження в навчальному плані для різних дисциплін може різнитися, для студентів молодших курсів 1/3 часу потрібно відводити на аудиторну роботу, а 2/3 – на позааудиторну. Для студентів старших курсів, зокрема випускних, не менше 3/4 часу відводиться на самостійну роботу.

Методичне забезпечення кожної спеціальності передбачає підготовку: навчальних програм з кожної дисципліни з урахуванням кредитних одиниць, матеріалів для аудиторної (тексти лекцій, плани семінарських занять, мультимедійний супровід занять) та самостійної роботи (набори текстів домашніх завдань, матеріали для самоконтролю, теми рефератів і курсових робіт, матеріали в електронній бібліотеці університету), робіт, призначених для контролю знань студентів (письмові контрольні завдання, письмові та електронні тексти, екзаменаційні біле­ти), матеріалів для проведення практик (укладання договорів з устано­вами, де планується проведення практики, формування планів і програм проведення навчальних практик, складання форм звітної документації)[24].

Викладачам вищих навчальних закладів доцільно впроваджувати концентровані форми викладу матеріалу в поєднанні з активною самостійною роботою студентів і регулярними консультаціями викла­дачів, що спонукатиме студентів до систематичної роботи впродовж навчального року.

Коментуючи наступний компонент навчального процесу, зазначимо, що запис студентів на вивчення дисциплін відбувається в де­канаті. Першокурсники до початку занять отримують у тьютора варіант індивідуального на­вчального плану, до якого вони можуть внести свої коректи­ви, відтак подати його в деканат до 10 вересня поточного року. По­дальші зміни індивідуального навчального плану впродовж року не допускаються.

Студенти другого і старших курсів власноруч складають індивідуальний навчальний план у період з 20 червня по 5 липня і після внесення коректив тьютора подають його в деканат до 10 ве­ресня нового навчального року.

Навчально-методичне управління вищого навчального закладу визначає мінімальну кількість студентів, необхід­ну для введення дисципліни, і мак­симальну кількість студентів у групі (потоці) для кожного викладача. У разі, якщо мінімальну кількість студентів не набрано, дисципліна не вводиться і не вноситься до навчального плану, у разі ж перебільшення максимальної кількості набирається ще одна група (потік)[25].

Студент має право записатися не більше як на 60 кредитних одиниць на один рік (30 кредитних одиниць на півріччя). За успішного виконання індивідуального навчального плану його термін у подальшому може бути скорочено. У разі неподання в зазначений термін індивідуального робочого плану студенту пропонується типовий робочий план відповідного курсу.

За сукупністю індивідуальних планів поданих студентами, деканат розробляє робочий навчальний план і складає розклад занять.

Академічний консультант (тьютор) допомагає студентові у виборі й реалізації освітньої траєкторії на факультеті. Тьютора призначають наказом по університету за умовинаявності у нього вищої освіти і належної підготовки дляцієї роботи. Він представляє академічні інтереси студентів і є членом навчально-методичної ради факультету. Дойого обов'язків відносять проведення групових та індивідуальних консультацій щодо складання індивідуальних і робочих планів на рік, організація академічних консультацій викладачами для студентів на регулярній основі. Він повинен контролювати своєчасну підготовку і наявність на кафедрахметодичних матеріалів, потрібних для навчання з відповідної спеціальності, виконання плану і своєчасність проведення модульного іпоточного контролю з усіх дисциплін, брати участь у роботі комісій під час здійснення ректоратом контрольних перевірок. Тьютор зобов'язаний підвищувати свою кваліфікацію кожні три роки[26].

Юридичною основою організації навчального процесу на факультеті є угода про навчання, що укладається між студентом і вищим навчальним закладом, та академічна довідка.

Оскільки в системі вищої освіти України існують певні відмінності від європейських освітніх стандартів, вважаємо доцільним їх назвати:

1. Система ступеневої підготовки фахівців (Болонська декларація не передбачає освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”; бакалавр, за європейськими зразками – це фахівець з повною вищою освітою).

2. Система організації навчального процесу (організація на­вчального процесу в Європі ґрунтується на основі кредитно-модульної системи).

Система навчального навантаження ґрунтується на євро­пейській кредитно-трансферній системі (ЕСТS) (система обліку навчального навантаження є однако­вою для всіх європейських країн).

Для нівелювання цих відмінностей необхідно вико­нати такі завдання:

1. Впровадити кредитно-модульну систему. Кредитно-модульна система запроваджується з метою подальшої гуманізації і демократизації навчального процесу; організації найбільш раціонального та ефективного засвоєння певних знань шляхом максимального впровадження індивідуальних, індивідуально-групових форм навчання; стимулювання студентів до систематичної навчальної праці через вільний вибір навчальних дисциплін для самостійного вивчення, створення найсприятливіших умов для якомога повнішого засвоєння студентами навчального матеріалу, організації модульного контролю і перетворення його на дієвий механізм управлінського процесу.

Очікуваними соціальними, економічними та іншими наслід­ками впровадження кредитно-модульної системи організації на­вчального процесу можуть бути[27]:

· інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості
підготовки фахівців;

· систематичність засвоєння навчального матеріалу;

· усталеність зворотного зв'язку з кожним студентом на визначених етапах навчання;

· забезпеченість контролю та своєчасного коригування навчально-виховного процесу;

· підвищення рівня мотивації учасників навчально-виховного процесу, зменшення кількості пропусків навчальних занять;

· психологічне розвантаження студентів наприкінці семестру;

· підвищення відповідальності студентів за результати навчальної діяльності;

· максимальне забезпечення потреб особистості у виборі освітнього рівня та кваліфікації;

· підвищення рівня адаптації особистості до зміни вимог ринку праці;

· скорочення непродуктивного навчального часу (за рахунок ліквідації екзаменаційних сесій);

· економія матеріальних ресурсів (опалення, електроенергія) тощо.

2. Скорегувати перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах, на основі вивчення тенденцій розвитку потреб національного та світового ринків праці.

3. Здій­снювати ступеневу систему підготовки фахівців на двох рівнях: бакалавр (3-4 роки) – освітньо-кваліфікаційний рівень з повною вищою освітою; магістр двох типів: магістр прикладного напряму за відповідною спеціальністю бакалавра (1 рік); магістр науки (2 роки).

4. Удосконалити освітньо-професійну про­граму підготовки бакалаврів і магістрів з метою укрупнення дисциплін (не більше, ніж 6 за семестр).

5. Запровадити стандартизований додаток до диплому європейського зразка.

6. Організацію навчального процесу вибудовувати, спираючись на положення системи (ЕСТS).

? Запитання та завдання для самоконтролю

1. За якими формами навчальних планів сьогодні здійснюється організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України?

2. Охарактеризуйте основні компоненти організації навчального процесу у вищих навчальних закладах.

3. У який спосіб здійснюється розподіл дисциплін у робочому плані вищого навчального закладу?

4. У чому полягає сутність методичного забезпечення кожної дисципліни?

5. З’ясуйте відмінності системи вищої освіти Украї­ни від європейських освітніх стандартів. Висловіть власну думку.

6. Виконання яких завдань може сприяти вирішенню проблеми невідповідності системи вищої освіти Украї­ни європейським освітнім стандартам? Запропонуйте власний підхід до вирішення проблеми.

7. Якими можуть бути наслідки впровадження кредитно-модульної системи організації на­вчального процесу? Проаналізуйте їх.

8. Розкрийте сутність викладеного у статті (Архімандрит Віктор, В.В. Бедь), М.Г. Артьомова Компетентнісний підхід у системі вищої освіти як пріоритет її модернізації у ВУЗі (30.04.2010) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.uuba.org.ua/golovne/kompetentnisniy-pidhid-v-sistemi-vischoyi-osviti-yak-prioritet-yiyi-modernizatsiyi-u-vischomu-navchalnomu-zakl.html) процесу модернізації вищої освіти на компетентнісній основі.