Реалізація продукції, як умова функціонування підприємства

Суб’єкти підприємницької діяльності можуть нормально функціонувати лише за умов, якщо їхня продукція (товари, послуги) регулярно знаходять на ринку своїх споживачів (покупців), передається їм, і від покупців надходять кошти у вигляді грошового еквівалента вартості продукції. Ці кошти використовуються виробником для підтримання процесу відтворення й поповнення фінансових ресурсів. Через оптові (роздрібні) ціни, якщо вони реально віддзеркалюють вартість продукції, підприємство, одержавши гроші за товари й послуги, покриває ними витрати на виробництво та обіг, тобто має можливість постійно авансувати кошти у виробничий процес і, крім того, одержує прибуток. Цим визначається значення реалізації продукції як важливої стадії кругообігу коштів у життєдіяльності кожного підприємства.

Факт реалізації продукції свідчить про те, що виготовлена продукція відповідає плану, який розрахований на задоволення визначених потреб. Реалізація продукції по основній номенклатурі затверджується виробничому підприємству вищестоящими організаціями в натуральному і вартісному виразі, включно показники якості [13, 22].

Плановий обсяг реалізації продукції визначається в оптових цінах підприємства, які прийняті у плані. Фактичний обсяг реалізації продукції визначається:

-в цінах, які фактично діють у звітному періоді;

- в оптових цінах, які фактично діють у звітному періоді;

- в оптових цінах підприємства, які прийняті у плані.

Під збутом варто розуміти комплекс процедур просування готової продукції на ринок (формування попиту, одержання й обробка замовлень, комплектація і підготовка продукції до відправлення покупцям, відвантаження продукції на транспортний засіб і транспортування до місця продажу або призначення) й організацію розрахунків за неї (встановлення умов і здійснення процедур розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію). Головна мета збуту − реалізація економічного інтересу виробника (одержання підприємницького прибутку) на основі задоволення платоспроможного попиту споживачів [5, 153].

Нормативно-законодавчі акти, що регулюють організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, податкову систему, визначають реалізацію (продаж) як будь-яку операцію з купівлі-продажу товарів, поставки товарів, міни та інших форм цивільно-правових договорів, які передбачають передачу права власності на товари, тобто під реалізацією (продажем) мається на увазі відвантаження (передання) продукції, якщо мова йде про товари, а також підписання сторонами документів про виконані роботи, надані послуги. На жаль, у законодавстві терміни „реалізація” (продаж) і „виручка від реалізації” (виручка від продажу) ототожнюються. Датою реалізації і виручки від реалізації вважається дата відвантаження (відпуску) товарів або дата підписання приймано-здавальних документів про виконані роботи, надані послуги. Отже, у чинному законодавстві операція з реалізації продукції не прив’язана міцно до факту реальної оплати її вартості, до строків здійснення оплати.

У стандартах бухгалтерського обліку і звітності обсяг реалізації основної товарної продукції підприємств має назву „Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)”. Він пов’язується з передачею власності покупцеві і з високим ступенем імовірності одержання оплати за відпущені товари (виконані роботи, надані послуги). Решта виручки від реалізації товарів, робіт, послуг (які не є основною продукцією підприємства) знаходить відображення в „Інших операційних доходах”[8, 112].

У повсякденній фінансовій роботі неабияке значення для її організації та контрою за фінансовим станом підприємства має показник, який фігурує в будь-яких офіційних звітах, а саме „Виручка від реалізації продукції основної діяльності підприємства (товарної продукції), за якою завершені розрахунки з покупцями”, тобто мова йде про реальну грошову виручку, що надходить підприємству. На більшості підприємств саме ця виручка від реалізації є об’єктом оперативного планування, контролю та аналізу, бо від неї залежить нормальна фінансово-господарська діяльність підприємства.

Підприємства реалізують свої товари й послуги відповідно до укладених договорів безпосередньо зі споживачами, органами матеріально-технічного постачання і збуту, торгівлі, через товарні біржі, а також через власну мережу продажу продукції, виконання робіт та надання послуг. Певна частина продукції державних підприємств і підприємств інших форм власності реалізується згідно з Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» [1]. Цей закон передбачає розміщення державних замовлень через договори про закупівлю з підприємствами усіх форм власності продукції, необхідної для державних потреб. Він створює конкурентне середовище у цій сфері, встановлює певну процедуру участі підприємств-виконавців, які мають намір брати участь у процедурі закупівлі подають так звану тендерну пропозицію) у торгах, на яких здійснюється відбір виконавців щодо закупівлі товарів, виконання робіт, надання послуг. Саме з переможцями таких торгів укладаються договори про закупівлю. Для підприємств-виконавців таких поставок це найвигідніша форма реалізації продукції, оскільки держава гарантує виконавцям державного замовлення оплату продукції за рахунок відповідного бюджету або загальнодержавного цільового фонду.

Оскільки своєчасне і повне надходження виручки від реалізації є предметом особливої і постійної уваги підприємств, то фінансові служби у взаємодії зі збутовими та виробничими підрозділами домагаються суворого додержання дгговірної дисципліни поставок щодо асортименту, якості продукції, ритмічності відвантаження продукції споживачам, пильно стежать за своєчасністю розрахунків за продукцію.

У господарській практиці продукція вважається реалізованою після поступлення оплати за неї від покупця чи замовника на поточний рахунок підприємства. При розрахунках шляхом заліку взаємних вимог продукція вважається реалізованою після відображення результатів заліку на рахунках підприємства – постачальника [6, 224].

Показник “реалізована продукція” відображає кінцеві результати діяльності підприємства, які вважаються у реальному поступленні готової продукції у господарський оборот. Показник “реалізована продукція” сприяє встановленню тісних зв’язків виробника із споживачами, примушує краще враховувати їх вимоги до кількості, якості та термінам постачання продукції, утворює додаткові передумови для систематичного оновлення номенклатури виробів.

Показник обсягу реалізованої продукції виражає собою завдання підприємству на постачання визначеної, необхідної народному господарству продукції, виконання якого служить критерієм оцінки результатів діяльності підприємства.

Реалізована продукція – важливий фондоутворюючий показник, в залежності від ступеня виконання якого формуються фонди економічного стимулювання. Від обсягу реалізованої продукції залежать прибуток і рентабельність підприємства [11, 280].

Обсяг реалізації продукції визначає здатність підприємства розширювати свою діяльність у наступному періоді, отримувати необхідні для цього прибутки, а також визначає ефективність політики, яку здійснює відділ збуту підприємства.