Законодавча влада Виконавча влада Судова влада

Формування гілок влади в Україні

Главою держави є Президент. Він гарантує державний суверенітет, територіальну цілісність України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина

Верховна Рада (парламент) — вищий законодавчий орган влади, на місцях — обласні, районні, міські, селищні ради

Кабінет Міністрів (уряд), міністерства, відомства, державні комітети, місцева державна адміністрація, виконкоми

Верховний Суд України, загальні, арбітражні, військові суди (згодом — Конституційний Суд)

Завдання Які історичні національні традиції було закладено в основу формування органів влади в Україні?

Механізм влади часто гальмував практику реформування, не забезпечував належного соціального захисту населення, самоусувався від керівництва господарськими процесами. Виникло двовладдя, а згодом три центри влади — президент, Верховна Рада та уряд. Криза влади в Україні значною мірою була зумовлена кризою існуючого державного ладу, його несистемним характером.

В основі державного устрою республіки лежало, по суті, механічне поєднання елементів парламентської республіки, президентського правління і радянської влади, що зумовлювало чимало внутрішніх суперечностей.

Протистояння президент — Верховна Рада відбувалося не тільки в центрі, а й у регіонах, де воно набуло форми конфлікту між місцевими радами та органами місцевої державної адміністрації.

Останні були створені навесні 1992 р. відповідно до Закону України «Про представника Президента України» та Положення «Про місцеву державну адміністрацію», затвердженого Указом Президента. Запровадження посади представника президента, формування апарату місцевої державної адміністрації були спробою реформувати радянську систему, створити жорстку виконавчу вертикаль, підпорядковану президентові, та здійснити реформування місцевої влади не вдалося. Верховна Рада 1994 р. ліквідувала місцеві державні адміністрації і повернула державну владу на місцях радам народних депутатів та їхнім виконкомам.

Отже, на початковому етапі державотворення (1991 — перша половина 1994 р.) у процесі розбудови та становлення владних структур визріла криза, проявами якої стали такі тенденції:

• не вдалося ефективно і зважено здійснити розподіл владних повноважень;

• роздвоєність виконавчої гілки влади (президент — уряд) надзвичайно ускладнювала управління і заважала ефективній роботі;

• загальна невизначеність у розподілі владних функцій і повноважень

зумовлювала тотальну безвідповідальність на всіх рівнях;

• послідовна протидія Верховної Ради не дала змоги створити сильну виконавчу владу, необхідну в умовах перехідного періоду.

Дострокові вибори Президента й депутатів Верховної Ради (1994 р.)

Причини виборів

- Загострення протистояння між Президентом, урядом і Верховною Радою

- Наростання економічної кризи в державі (безробіття, інфляція, борги по зарплатні тощо)

- Невдоволення населення погіршенням умов життя (у червні 1993 р. почали страйкувати шахтарі Донбасу, згодом страйк перекинувся на інші регіони)

• Зареєстровано 7 кандидатів на посаду Президента.

• Відбувалися у 2 тури (у 1-му ніхто не набрав більше 50 % голосів; до 2-го вийшли Л.Кравчук (37,68 і Л. Кучма (31,25 %)).

• Переміг Л. Кучма, який набрав 52 % голосів (14 млн 660 тис.). 19 липня 1994 р. він склав присягу на вірність українському народові й офіційно став Президентом України

Вибори в Верховну раду відбувалися за мажоритарною системою, а не за партійними списками.

• Велика кількість претендентів на один депутатський мандат; дуже напружена боротьба під час виборчих перегонів.

• Результати виборів: КПУ — 25 %; Рух — 5,9 %; Селянська партія — 5,34 %; СПУ — 4,15 %; безпартійні

— 55,6 %, Незначну кількість місць отримали представники УРП, СДПУ, УХДП, Партії праці та ін.

Пропрезидентські сили зазнали значної поразки. Прорахунки влади знову зробили привабливими гасла комуністів і соціалістів

1. Чому було прийнято рішення про дострокові вибори Президента України та депутатів Верховної Ради?

2. Якими були результати цих виборів?