Етап и конституційного процесу

І етап — 1990–1993 рр.

Жовтень 1990 р. Утворення Конституційної комісії

Червень 1991 р. Схвалення Верховною Радою концепції нової Конституції України

Липень 1992 р Винесення на всенародне обговорення офіційного проекту Конституції України

Жовтень 1993 р. Подано доопрацьований проект Конституції України

ІІ етап — 1994–1996 рр.

Листопад 1994 р. Утворення нової Конституційної комісії (на чолі з Л. Кучмою і О. Морозом)

8 червня 1995 р Прийняття Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України

20 березня 1996 р Проект нової Конституції України передано Верховній Раді України

28 червня 1996 р. V сесія Верховної Ради України прийняла Конституцію України

Завдання

1. Як ви вважаєте, чому перший і другий (доповнений) проекти Конституції України так і не стали Основним Законом держави?

2. Як вплинули на Конституційний процес позачергові вибори Президента та депутатів Верховної Ради?

3. У чому суть Конституційного договору між Верховною Радою та Президентом України? Чому виникла необхідність в його підписанні?

Новий проект Конституції України Конституційна комісія схвалила 11 березня 1996 р. і передала його на розгляд Верховної Ради. 24 квітня проект було прийнято за основу. 5 травня 1996 р. було створено Тимчасову спеціальну комісію з доопрацювання проекту Конституції, до якої увійшли представники всіх депутатських фракцій і груп. У червні комісія завершила свою роботу. Розпочалася копітка робота з обговорення доопрацьованого проекту Конституції. До 26 червня 1996 р. Верховна Рада

України не прийняла жодного розділу Конституції. Вважаючи неприпустимим затягування конституційного процесу, Президент України підписав Указ, яким призначав на вересень 1996 р. Всеукраїнський референдум з питань затвердження нової Конституції.

27 червня Верховна Рада відновила роботу, змінивши технологію розгляду Конституції. Було створено робочі групи з найболючіших питань — власності, символіки, організації влади тощо. Надвечір було відновлено пленарне засідання, яке тривало всю ніч.

28 червня 1996 р. нову Конституцію України було прийнято. Україна одержала Основний Закон, без якого державність є невизначеною.

Конституція юридично закріпила політичний і економічний суверенітет Української держави, її територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян.

Основні принципи Конституції України:

• Суверенітет;

• незалежність;

• демократизм;

• соціальна держава;

• правова держава;

• пріоритет загальнолюдських цінностей;

• поділ влади.

·Україна — суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

· Єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює її шляхом референдуму або виборів, до Верховної Ради й органів місцевого самоврядування.

·Україна — президентсько-парламентська республіка, у якій державна влада розподіляється на три незалежні гілки: законодавчу, виконавчу, судову.

·Вищий законодавчий орган — Верховна Рада України, яка обирається на 4 роки у складі 450 народних депутатів.

·Систему виконавчої влади складають Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації в областях та районах.

·Україна — унітарна республіка (тобто її територія цілісна й неподільна, в Україні діє єдине законодавство, єдина судова система).

·Державною мовою є українська.

·Гарантія демократичних прав і свобод усім громадянам.

· Закріплення різноманітних форм власності.

·Принцип мирного і взаємовигідного співробітництва з усіма країнами.

Робота з документом З книги Г. Касьянова «Україна 1991–2007»

«Наступного дня вранішня пленарна сесія Верховної Ради розпочалася з закритого засідання. У перерві журналістам повідомили, що депутати залишатимуться в парламенті, доки не буде ухвалено нову Конституцію. Удень депутати поділилися на кілька робочих груп для обговорення найбільш суперечливих статей: про мову, статус Криму, державну символіку, приватну власність.

О 18:30 розпочалося пленарне засідання, яке відкрило знамениту «конституційну ніч» — з цієї миті майже протягом 14 годин без перерви депутати поіменно голосували по кожній окремій (зі 160) статті Конституції. Для затвердження кожної статті потрібно було не менше 300 голосів. Героєм конституційної ночі став депутат Михайло Сирота, який представляв проект Конституції, запропонований погоджувальною комісією — весь цей час він стояв на трибуні та був змушений за регламентом представляти кожну статтю, коментувати й пропоновані поправки, виголошувати стандартну фразу: «Комісія просить прийняти». Під час голосування в залі працювали «піаністи» — депутати, яким їх відсутні коллеги віддали реєстраційні картки для участі в голосуванні. Був тут і свій «диригент» — лідер комуністів П. Симоненко, який у потрібні моменти подавав своїм колегам знаки не реєструватися. Журналісти, які вщент заповнили балкон Верховної Ради, напружено стежили за процесом. Усі присутні розуміли історичну вагу подій, що відбуваються.

Протягом ночі до будинку парламенту «підтягувалися» відсутні депутати. Близько другої години ночі залу засідань несподівано полишили всі члени уряду, що були за сумісництвом депутатами.

Їх обурені колеги перервали голосування й поставили питання про позбавлення їх депутатських мандатів. «Прогульникам» довелося повернутися.

Час від часу процедуру монотонного голосування окремих статей переривали спалахи емоцій. О першій ночі було поставлено на голосування статтю про національну символіку. Комуністи категорично повстали проти синьо-жовтого прапора та тризуба. Один з них, явно глузуючи з опонентів, запропонував натомість козацький малиновий прапор, заявивши, що синьо-жовтий назавжди пов’язаний з «колабораціоністами». Обурені праві депутати спробували стягти його з трибуни, і лише зусиллями інших парламентарів вдалося запобігти бійці. Питання про статус Криму викликало подібну реакцію — праві дружно скандували: «Область! Область!», тоді як ліві обстоювали республіканський статус автономії. Голосування за цими статтями загрожувало зривом усього заходу, тому було вирішено провести його таємно (за решту статей голосували поіменно). У результаті Україна, будучи унітарною державою, отримала у своєму складі автономну республіку і здобула нарешті конституційне право на синьо-жовтий прапор і тризуб.

Близько 9:00 28 червня в залі засідань з’явився президент. За кілька хвилин розпочалося поіменне голосування з ухвалення всієї Конституції загалом. На тлі усіх попередніх виснажливих подій його результати були вражаючими — 315 — «за», 36 — «проти», 12 — утрималися, 30 — не голосували. Коли на табло з’явилися результати голосування, зала засідань вибухнула істеричною овацією, учорашні супротивники в ейфорії розціловувалися та обіймалися,

виснажений М. Сирота втирав сльози щастя, а напівживі журналісти полегшено аплодували їм з балкону. Дещо пізніше Л. Кучма нагородив усіх учасників засідання орденами, а хол Верховної Ради прикрасили алегоричною картиною, що символізувала зв’язок поколінь борців за незалежність з учасниками ухвалення Конституції».