Мистецтво чи гра

Для дошкільника малювання ― це не створення картини, а програвання реальних або бажаних ситуацій. Дитина не тільки створює своїх героїв, вона керує їх поведінкою, розпоряджається їхньою долею. У світі свого малюнка він господар — годує своїх звірят, садить їх в клітку, щоб на них ніхто не напав, виводить на прогулянку. Наприклад, дівчинка зображує в ліжечку ошатно одягнену лялечку. Прикрашає постіль і вкриває цю «красу» однотонною плямою ковдри. ― «Заснула!». Продовжує радісно до дрібниць обставляти інтер'єр навколо «Сплячої ляльки» і, несподівано, зафарбовує весь малюнок чорною фарбою. «Світло вимкнула!».

У початкових класах учні ще продовжують грати. Їм деколи важливіше процес, ніж досягнутий результат. І тільки ставлення дорослих акцентує їх увагу саме на досягненні.

Відчуваючи уважне ставлення вчителя, слухаючи його зауваження, школяр починає дивитися на свої малюнки, якби ззовні, із зацікавленням, цінувати в них естетичні якості і помічати добре в роботах однокласників. Поступово в живописних і графічних роботах школярів з'являється більше декоративних деталей, ускладнюються колірне відношення. Кращі твори юних художників мають цінніші якості:

- безпосередність і відкритість;

- неординарний, динамічний погляд на світ;

- лаконізм і образність;

- виділяється (розміром або кольором) не те, що розташовано на першому плані, а те, що важливіше;

- форма і колір не копіюють натуру, а виражають її сутність;

- дія розгортається перед нами, а не йде в недосяжну далечінь перспективи. Ми стаємо учасниками або бажаними глядачами.

Художня творчість і образотворча грамота.

Підлітки вже більше знайомі з мистецтвом майстрів. Вони відчувають світ і себе в ньому інакше, ніж малюки. Наслідують дорослих і хочуть малювати як дорослі. Для них більш привабливі літературні сюжети, їм хочеться вміти зобразити світлотінь, об'ємні предмети, простір недосяжний, як деякі їхні мрії. Нові настрої вимагають іншої кольорової гами.

Завдання вчителя відкрити учням 5-7 класів необхідні знання, про форму предметів, пропорції людини і способах її зображення, допомогти скласти більш складний, подібний до натури або динамічний колорит, передавати освітлення.

Детальне знайомство з образотворчою грамотністю допоможе школярам більш усвідомлено і впевнено передавати свої ідеї, почуття, враження, підготує їх до професійного освоєння якогось художнього ремесла.

Потрібно подбати, щоб художня грамотність, як будь-яка інша, не затулила від учнів головної мети мистецтва — образної передачі емоційно забарвленого позитивного змісту в естетично цінній формі.

Тут від вчителя вимагається особлива чуйність і такт, щоб визначити міру «академізму» в роботах дітей. Можливо їх ідеї, враження і переживання вимагають для свого втілення особливих виразних засобів.

22. Поняття «уява і фантазія». Роль уяви та фантазії в життєдіяльності дитини.

Уява та фантазія пов'язані зі здатністю людини побачити внутрішнім зором предмети та явища, так ясно, щоб можна було їх зобразити.

Якщо ми уявляємо собі що-небудь вже нами бачене — це уява по пам'яті. Уявити в розумі, «побачити» когось або щось, можна навіть за словесним описом.

Ця надзвичайна можливість дозволяє художнику робити ілюстрації до літературних творів, зображувати людей яких він ніколи не бачив і події, учасником яких він не був. Такі уявлення частково опираються на минулий досвід, але багато в чому доповнюються фантазією. Вона дозволяє створювати вигадані образи або знаходити безліч варіантів вже існуючих.

У житті дитини уявлення і фантазія відіграють дуже важливу роль. З їх допомогою вона розширює і збагачує свій емоційний і зоровий досвід, розвиває розумові та творчі здібності.

23. Шляхи вирішення проблеми «Об’єм і простір» у творчості дітей.

Маленькі діти ще не намагаються передавати об'єм предметів. Їм досить контуру і зафарбованої плями. Простір вони вирішують, розташовуючи зображення ярусами. Предмети в їх малюнках, як правило, не перекривають один одного.

Підлітки пробують малювати вулиці і будинки в перспективі. Вони добре відчувають і хочуть передавати об'єм предметів.

Завдання вчителя познайомити їх з простими правилами лінійної та світло-повітряної перспективи. Відпрацювати вміння передавати простір в спеціальних вправах і закріпити ці вміння в образотворчій діяльності.

Підхоплюючи інтерес школярів до передачі об’єму та освітлення вчитель знайомить їх з основними поняттями:

- власні та падаючі тіні;

- освітлена сторона, відблиск;

- півтінь та рефлекс.

Показує, як за допомогою падаючої тіні можна передати простір, демонструє особливості зображення тіні на горизонтальній, вертикальній і ламаній, або прогнутій поверхні. Звертає увагу на розподіл світла по поверхні циліндра, кулі і прямокутника. Слід закріпити ці знання серією вправ, а потім застосувати їх в авторських композиціях.

Особливого вивчення потребують можливості передачі об'єму і простору за допомогою кольору, а також різні випадки загороджування предметів.

24. Дидактичні проблеми «Колір і фарба» згідно з програмами «Образотворче мистецтво та художня праця».

Працюючи з фарбами, школярі:

- знайомляться з їх походженням (мінеральні, рослинні, синтетичні);

- розрізняють акварель, гуаш та акрилові фарби;

- називають колір кожної з них;

- освоюють способи отримання відтінків;

- вчаться створювати гармонійні кольорові поєднання;

- набувають досвід роботи з різними фарбувальними та кольоровими матеріалами (фарби, фломастери, олівці, пастель, кольоровий папір та ін.)

Молодші школярі освоюють такі поняття як:

- колір кожної фарби;

- колір предмета;

- теплі і холодні кольори;

- емоційна виразність кольору.

Вони визначають колірні відносини (тіло та предмет або кілька предметів), шукають гармонію локальних колірних плям.

Середні і старші школярі вивчають види контрастів, поняття колорит і кольороповітряну перспективу, намагаються за допомогою кольору передавати освітлення.

25. Дидактичні основи художнього навчання по темі «Натюрморт».

«Натюрморт» одна з найдоступніших постановок для вивчення в класі таких дидактичних проблем як: форма, об’єм, простір, колорит та ін.

Виконання малюнків та етюдів натюрморту дозволяє виховувати естетичний смак школярів і допомагає їм вирішувати наступні навчальні завдання:

- Уважно вивчати конструкцію предметів, передавати пропорції, пластику та форму предметів, фактуру і колір;

- Знаходити відносини в групі предметів (велике ― мале, кругле — прямокутне, темне ― світле та ін.);

- Організовувати композиційний центр і драматургію зв'язків між предметами (головне — другорядне, разом ― роздільно та інше);

- Визначати просторове розташування на площині (ближче — далі, праворуч ― ліворуч, в центрі — на периферії);

- Відчувати пластичні характеристики драпіровок (жорстка ― м'яка, лежить — звисає та ін.);

- Передавати характер освітлення і колорит.

Вчитель звертає увагу на відмінності у зображенні природних об'єктів (квіти, плоди) і штучних, створених руками людини (посуд, упаковка).

Для того щоб підтримати інтерес дітей до роботи і допомогти їм отримати необхідні навички малювання з натури і по пам'яті, вчитель змінює теми завдання, формат і розмір зображення, кількість предметів, освітлення, колірну гаму, матеріали і техніку виконання.

Наступні теми можна запропонувати для постановки натюрморту:

- пори року;

- сніданок або свято;

- які показують професію;

- які передають характер або приналежність комусь (бабусині речі, іграшки сестрички).

26. Зображення людини і тварин у шкільному курсі образотворче мистецтво і ДПІ. Розкрийте дидактичні особливості цих завдань.

Молодші діти малюють людину та звіряток із задоволенням. Анатомічні невідповідності їх не турбують. Спочатку вони лише позначають діючих в малюнку персонажів, а потім відкривають можливість надати своїм героям той чи інший характер. Школярів вже не влаштовує схематичне зображення людини, і вони намагаються знайти спосіб зобразити її більш реально, намагаються передати ознаки конкретної людини (як правило, близьких). Самі вони рухливі, і в композиціях їм необхідно передавати рух.

Учитель може звернути увагу на основні пропорції людини (середина фігури, довжина кінцівок, розмір голови).

Більше часу потрібно приділяти вивченню руху (вигини суглобів, перенесення центру ваги). Допоможуть ігрові заняття з рухомою моделлю на шарнірах, викладання фігурок з паличок, виконання начерків та інше.

Потрібно звернути увагу на анатомічну будову тварин і птахів, схематично передавати основні пропорції дорослих і маленьких особин.

Головне ж завдання вчителя допомогти школярам передавати неповторний характер кожної живої істоти і драматургію відносин між ними.

27. Керівництво композиційною діяльністю учнів на уроках образотворчого мистецтва. Основні поняття композиції.

Діти створюють композиції у графіці, живопису і декоративно-прикладному мистецтві. Вони використовують різні матеріали і техніки, вивчають народні промисли.

Починаючи з 1 ^го класу на конкретних прикладах, можна знайомити школярів з основними поняттями композиції такими як:

· Гармонія, врівноваженість, підпорядкованість, співмірність;

· Симетрія, асиметрія, дисиметрія;

· Метр і ритм;

· Контраст, нюанс, однаковість;

· Пропорції, відносини;

· Розмір, масштаб;

· Колірна гармонія (основні і похідні кольори, споріднені кольори, контрастні кольори, теплі і холодні відтінки та ін.);

· Фактура, структура, текстура.

Ці поняття не повинні залишитися для учнів лише спеціальними, загадковими термінами. Завдання вчителя в роботі з різними матеріалами звертати увагу дітей на створення гармонійних відносин і підкреслювати змістовні і естетичні якості кожної композиції.

Керуючи композиційною діяльністю школярів, учитель акцентує увагу на тих чи інших виражальних засобах, ставить конкретні навчально-творчі завдання з їх використанням. Наприклад, в образотворчій діяльності:

- визначити формат (горизонтальний або вертикальний);

- освоїти всю площину паперу;

- визначити композиційний центр;

- знайти відношення зображення та фону;

- обрати колорит і основні колірні відносини.

У монотипії та друку за трафаретом доречно познайомити з дзеркальною і повторною симетрією. Специфічним для графіки є виразність силуету, контуру і фактури. Тут можна звернути увагу на різні типи силуету: глухий, відкритий і ажурний.

Аплікація і ажурне вирізання (витинанка) дають можливість відчути велику форму і деталі.

«Витинання без залишків» наочно показує можливості перетворення вихідної форми.

У ліпленні і скульптурі знайомимося з закономірностями об'ємно-просторової композиції.

28. Позакласна і позашкільна робота вчителя, образотворчого мистецтва, ДПМ та дизайну.

Позакласна і позашкільна робота з дітьми в гуртках та студіях образотворчого мистецтва, декоративно-прикладного мистецтва і дизайну, проведення екскурсій, олімпіад, пленерів, організацій шкільних свят та ін., дозволяє розшифрувати, поглибити і конкретизувати отримані на уроках знання, набуті вміння та навички.

Діти можуть проявляти велику організаторську, творчу і виконавську самостійність, виконувати більш складні мистецькі проекти. Тут з'являється можливість більш тісної співпраці школярів різного віку, об'єднаних спільними інтересами і захопленнями.

Успішно проводити заняття в художніх гуртках і студіях може вчитель, що досконально знає цей вид творчості та володіє високим ремеслом в цій області.

Організація заходу з естетичного виховання поза школою, потрібно точно визначити його мету і поставити відповідні завдання.

Необхідно дбати про безпеку дітей, враховувати їх фізичні та психічні можливості. Через деякий час після проведення заходу, обговорити його з учасниками, підвести разом і зробити висновки.

При організації нових спеціалізованих гуртків та студій, слід враховувати місцеві традиції, затребуваність цього виду творчості, технічні можливості та досвід вчителя.

29. Ігрові форми навчання на уроках естетичного циклу.

Ігрові методи освоєння і закріплення навчального матеріалу — це такі методи і прийоми організації навчально-виховного процесу, які використовують основні особливості ігрової діяльності:

- Вживання в образ або професію;

- Виконання всіх правил гри;

- Змагання та співпереживання;

- Співпраця та взаємодопомога;

- Повторення ігрових дій.

Ігрові методи навчання мають найцінніші і не замінні якості, вони дозволяють:

- Зняти напругу, постійної екзаменаційної ситуації на уроці;

- Оживляють процес навчання;

- Дозволяють пов'язати його з реальним життям;

- Або, навпаки, дають можливість створити ідеальні умови;

- У грі діти більше спілкуються, співпереживають, надають один одному допомогу і підтримку.

Зважаючи на те, що у молодшому шкільному віці типовими видами художньої діяльності є ігрові, образотворчі, музичні, проектно-художні, важливо ураховувати зміст та методику художньо-ігрової діяльності.

Внутрішній «всесвіт» дитини розвивається у триєдиній співдружності інтелектуальних-емоційних-предметно-маніпуляційних дій.

Співвідношення мистецтва і гри закладене у сутність поняття «художньо-ігрова діяльність», а саме «ігровий дизайн».

Творча гра починається з прийняття ролі, (дизайнер) уявлення мети та правил гри. Якщо це проектно-художня діяльність, тоді вона ведеться відповідно основним станам проектування. Але не усі ігри спрямовані на створення матеріального (художнього) виробу. Прикладом рольової гри можна нагадати ситуацію «Химчистка», в якої діти закріплюють та демонструють свої знання з кольорознавства.

ПЕДАГОГИКА