Предмет методики художнього навчання на заняттях естетичного циклу

Методика

1. Шкільний курс образотворчого мистецтва, ДПМ та дизайну як засіб естетичного і художнього розвитку дітей.

Шкільний курс образотворчого мистецтва, ДПМ і дизайну, спрямований на естетичний і художній розвиток дітей, на виховання працьовитості, дбайливого ставлення до природи, ресурсів, і поваги до праці інших людей. Ці предмети розширюють культурний кругозір школярів, ознайомлюють їх з різними професіями, що мають художню спрямованість.

Проектно-художня та образотворча діяльність школярів, знання та навички, які їм необхідно освоїти, визначені навчальними програмами. Вчителю, надається можливість читати, виконувати вимоги, і рекомендації рекомендованих програм у відповідності з сучасними, постійно мінливими умовами та реальними можливостями дітей.

Майбутньому педагогу-художнику необхідно вміти:

- Творчо підходити до організації естетичного сприйняття і проектно-художньої діяльності дітей на шкільних заняттях, у позакласній та позашкільній роботі;

- Простежувати досягнення учнів у різних видах художньої діяльності протягом усього навчання в школі;

- На високому професійному рівні організовувати різні навчально-виховні заходи

Предмет методики художнього навчання на заняттях естетичного циклу.

Методика ― наука про зміст і методи виховання, навчання і розвитку школярів.

Предметом методики художнього навчання є комплексна система засобів естетичного виховання, художньої грамотності та творчого розвитку дітей.

Вона шукає такі шляхи, способи та прийоми:

- розширення культурного кругозору учнів;

- вдосконалення емоційної сфери дитини;

- формування основних компонентів дизайнерського мислення і художньо-образних уявлень;

- розвитку зорової пам'яті, відчуття кольору, ритму, тактильних відчуттів та інше;

- активізації навчально-творчої діяльності школярів;

- створення психологічного клімату в групі (співпереживання, співробітництва, взаємодопомоги).

Методика розглядає основні компоненти готовності школярів до успішного здійснення проектно-художньої діяльності на уроках образотворчого мистецтва, ДПМ та дизайну.

Вона вивчає позитивні і негативні мотиви навчально-творчої діяльності (мотиваційний компонент), визначає необхідні знання та вміння (операційний компонент), а також враховує смаки і переваги школярів (ціннісний компонент).

На основі методичних принципів педагог планує послідовність і темп освоєння навчального матеріалу, відбирає необхідну наочність і об'єкти художньої діяльності школярів.

3. Сутність поняття «естетичне» і «художнє» виховання, завдання та шляхи реалізації.

Поняття «естетичне виховання» більш широке, воно включає в себе «художнє виховання» як складову частину. Естетичне виховання має універсальний характер і стосується не тільки мистецтва у всіх його проявах. Естетичне присутнє в природі, в людині і в більшості галузей людської діяльності.

Шляхи формування та розвитку естетичного ставлення школярів до дійсності та активізації їх творчої діяльності за законами краси:

1. «Милування» природою;

2. Сприйняття та вивчення творів мистецтва;

3. Комплекс шкільних дисциплін, зокрема, предмети естетичного циклу.

Художнє виховання здійснюється в основному через засоби візуальних мистецтв. Через художні образи, людина пізнає світ і себе в ньому. Тому творча діяльність школярів відіграє вирішальну роль в їх художньому вихованні. В процесі естетичного і зокрема, художнього виховання школярі вчаться бачити і передавати красу, в них з'являється потреба у художній творчості.

До завдання естетичного виховання входить цілий ряд аспектів із формування, коригування та розвитку:

· художньо-образного мислення;

· естетичного смаку;

· загальних і спеціальних здібностей;

· сенсорної культури та емоційної чуйності.

Художнє виховання передбачає напрацювання значного практичного досвіду сприйняття творів мистецтва. Велика увага приділяється формуванню та розвитку всіх рівнів творчих здібностей школярів, навчанню основам проектно-художньої діяльності та самостійної творчості.

4. Роль мистецтва у формуванні особистості учня.

Мистецтво дуже впливає на дорослу людину, тим більше на чутливу душу дитини. Діти особливо чутливі до різних видів мистецтва. Воно спонукає їх мислити, виховує почуття, вчить співпереживати і збагачує досвід.

Зміст мистецтва, його виразні можливості й емоційне напруження, є досить дієві. Тому, важливим є те, з яким мистецтвом зустрінеться дитина і який слід воно залишить в його незрілій душі. Для школяра абсолютно не байдуже в якому естетичному та змістовному середовищі він зростає, що його оточує. Будь-яке середовище формує не тільки естетичний смак, ціннісні орієнтації, ідеали, але й підсвідомі глибини світогляду і ставлення людини до світу.

5. Вимоги до уроку образотворчого мистецтва та художньої праці.

Уроки естетичного циклу в школі пробуджують інтерес учнів до мистецтва та спонукають їх до практичної художньої діяльності. Ці заняття сприяють вихованню естетичного смаку школярів, освоєння ними художньої грамотності та розвитку їх творчих здібностей.

Уроки образотворчого мистецтва часто проводять у вигляді гри з використанням інших видів мистецтва. Заняття з художньої праці краще організовувати як реальну проектно-художню діяльність, ознайомлюючи з різними професіями.

Об'єкти художньої діяльності дітей слід підбирати у відповідності з наступними вимогами:

- соціальна та особистісна значимість;

- естетична цінність;

- педагогічна доцільність.

Велику увагу слід приділяти підбору наочності:

- вона не повинна бути надмірною;

- точно відповідати темі уроку;

- в хорошій якості представляти зразки справжнього мистецтва;

- методично ясно організована (з урахуванням вікових можливостей сприймання школярів).

Форма підведення результатів художньої діяльності дітей повинна сприяти підтримці їх інтересу до подальшої творчості.

6. «Сприйняття мистецтва» як вид художньо-пізнавальної діяльності.

Сприйняття школярами творів мистецтва здійснюється спонтанно, безпосередньо мимоволі і не завжди ними усвідомлюється. Але воно може бути педагогічно організовано і цілеспрямовано, вирішувати певні виховні та художньо-пізнавальні завдання.

Коли твір мистецтва своїм змістом або емоційним впливом мимоволі звертає увагу учня та створює на нього сильне враження, тоді він може запам’ятатися надовго і навіть вплинути на розвиток дитини. Але частіше дітям, щоб опинитися в сфері мистецтва і отримати користь від зустрічі з ним, необхідний досвідчений керівник.

Художник-педагог може прищепити учням справжній інтерес і потребу творчого спілкування з творами мистецтва.

Організовуючи перегляди робіт художників у музеях, на виставках за допомогою репродукцій, вчитель знайомить школярів з біографією автора, часом, в якому він жив, зі змістом його творчості, звертає увагу на особливості його художньої манери.

Засвоївши алгоритм художньо-пізнавальної діяльності, учні підготуються до самостійного вивчення об'єктів мистецтва. Вони навчаться аналізувати і усвідомлювати свої враження та переживання при сприйнятті художнього образу.

7. Керівництво проектно-художньою діяльністю дітей як єдиний процес навчання, виховання і розвитку.

Проектно-художню діяльність школярів слід розглядати і здійснювати як єдиний процес навчання, виховання та розвитку дитини.

Дуже важливо, щоб освоєння учнями знань та вмінь було направлено на створення позитивних цінностей, а навчальний процес носив виховний і розвиваючий характер. Для цього вчителю необхідно ясно представляти й точно визначати не тільки навчальні завдання, але і весь комплекс виховно-розвиваючих дій і засобів, які можливо і доречно застосувати при вивченні кожної теми. Щоб успішно здійснювати навчально-виховний процес, вчителю необхідно відрізняти якості особистості від здібностей, а також розрізняти здібності: загальні, спеціальні, потенційні та актуальні.

Важливо не змішувати етапи формування, закріплення і розвитку тих чи інших здібностей. Неможливо закріпити, або розвинути те, що не сформовано і досі не проявлено.

У свою чергу, не закріплені знання, вміння та здібності швидко втрачаються. Тому, вчителям потрібно піклуватися про те, щоб протягом всього навчання в школі позитивні якості особистості учня були затребувані і заохочувалися, засвоєні знання ставали дієвими, вміння закріплювалися, а здібності постійно розвивалися.

Знання, вміння та навички, які пропонується засвоїти учням ― позначені в шкільних програмах. Позитивні якості особистості дитини, загальні та спеціальні здібності дітей може виявити і розвинути тільки той вчитель, який сам в достатній мірі володіє ними.

Можна виділити три групи основних якостей особистості школяра, які необхідно розвивати у навчально-виховному процесі і, зокрема, на уроках естетичного циклу: морально-естетичні, душевні і фізичні.

Вони включають: гуманність, цілеспрямованість, відповідальність, щирість, доброту, працьовитість, допитливість, комунікабельність та ін. Загальні здібності необхідні для успішного здійснення найрізноманітніших видів діяльності. Це ― пам'ять, увага, зосередженість, працездатність, акуратність, спостережливість та ін.

Художні здібності дозволяють засвоювати спеціальні знання, опановувати специфічними вміннями і якісно виконувати різні художні роботи. В першу чергу ― це зорова і емоційна пам'ять, почуття міри і гармонії, точне визначення пропорцій, уява, тонке відчуття кольору та ін. Ці здібності супроводжують особливі види мислення: творче, аналітико-синтетичне, компаративне (порівняльне), просторове, системне та ін.

До спеціальних креативних здібностей необхідних для успішної проектно-художньої діяльності відносять: дослідні, комбінаторні, перетворюючі і винахідницькі. Усі ці види мислення і спеціальні художні здібності формуються, проявляються і вдосконалюються лише в процесі активної та усвідомленої проектно-художньої діяльності на уроках естетичного циклу, у позакласній та позашкільній роботі з дітьми.

Виховання творчо мислячої людини здійснено в процесі такої педагогічної взаємодії, яка забезпечує не тільки передачу де-якого змісту (оформленого у вигляді знань, умінь, навиків, звичок, способів дій і тому подібне) від вчителя до учня, але також виховання творчого відношення до проектно-художньої діяльності, формування готовності до самостійного творчого пошуку шляхів найкращого втілення задуму.

У зв’язку з цим, виникає питання співвідношення репродуктивного і творчого компонентів при здійсненні учбово-творчого процесу на заняттях естетичного циклу.

Формування (виникнення) і розвиток креативних здібностей можливе лише за наявності певних якостей особистості (допитливість, цілеспрямованість). Феномен виникнення і розвитку творчих здібностей виявляється лише в процесі активної різносторонньої і цілеспрямованої діяльності. Він супроводжується підвищенням гостроти відчуттів людини (наприклад, естетичних: відчуття міри, відчуття кольору, пропорцій і т.п.), розвитком загальних здібностей (аналітико-синтетичне мислення, пам'ять, швидкість реакцій і ін.). Кожен рівень розвитку творчих здібностей і певна спрямованість діяльності породжує якісно нові властивості особи у вигляді творчих здібностей і ціннісних орієнтацій більш високого рівня. Поступово збагачуючись і піднімаючись від початкового рівня невеликих новацій і суб’єктивно значущих відкриттів до вищих ступенів, досягаючи рівня при якому можливе створення об’єктивного нового, такого, що не існувало раніше.

Не слід забувати, що процес виявлення і розвитку творчого потенціалу особи багатогранний. Він залежить від безлічі взаємозв’язаних чинників, протікає нерівномірно з тимчасовими підйомами і спадами.

11. Шляхи активізації проектно-художньої діяльності

В процесі навчання широко використовуються наступні форми і методи стимуляції творчого розвитку особи школяра:

· проблемний виклад теоретичного матеріалу;

· широке застосування евристичних методів і заснованих на їх принципах стратегій і тактик, пошуку нових рішень;

· системи регулярного творчого тренінгу, що включає цілий ряд спеціальних прийомів та методів;

· творчі ігри.

Завданням кожного віку школярів відповідають певні форми контролю та заохочення. В процесі проектно-художньої діяльності учнів початкових класів частіше змінюємо види завдань, обираємо різні матеріали та техніки. Звертаємо увагу на позитивні якості виконаних робіт. У середніх класах робимо акцент на точному виконанні всіх параметрів завдання. Відмічаємо творчі якості кожного учня.

У старших класах доцільно вводити:

· обговорення, аналіз, опонування і захист кожного завдання;

· контрольні і домашні роботи;

· виконання групового проекту;

· конкурси та олімпіади на кращий проект, твір;

· виставки кращих робіт.

12. Умови формування та розвитку творчих здібностей учнів в ході проектно-художньої діяльності на заняттях образотворчого мистецтва, ДПМ та дизайну ми представили у вигляді (таб. №1), де показано, що за наявності певних завдатків творчі здібності виявляються в процесі активної життєдіяльності і під впливом цілеспрямованого навчання, виховання і самотворення особистості.

УМОВИ РОЗВИТКУ

Стосовно учбової проектно-художньої діяльності ми умовно виділяємо п’ять рівнів розвитку творчих здібностей:

· (0) рівень — «репродуктивний» (що передує);

· (1) рівень ― «дослідницький» (початковий);

· (2) рівень — «комбінаторний» (середній);

· (3) рівень ― «перетворюючий» (достатній);

· (4) рівень — «винахідницький» (високий).

Вищі рівні розвитку до творчості не виключають передуючі, та базуючись на них, включають їх як необхідні складові елементи.

Під «репродуктивним» рівнем розвитку здібностей ми маємо на увазі самий початковий етап прояву самостійності — передування творчості. Він припускає уміння відтворювати завданий об’єкт, якісне його виконання, точне дотримання вказаних параметрів, способів дії і тому подібне. Для досягнення цього рівня розвитку здібностей учням пропонуються завдання «за зразком».

Кажучи про «дослідницький» характер діяльності, що знаменує початковий рівень розвитку творчих здібностей, ми маємо на увазі володіння прийомами самостійного аналізу, синтезу і узагальнення спостережуваних явищ, визначення їх суті, виявлення причинно-наслідкових зв’язків і тому подібне. В дослідницьку діяльність школярів ми включаємо уміння організувати досліди для виявлення різних властивостей матеріалів, можливостей конструкцій, особливостей сприйняття форми, кольору і ін.

«Комбінаторний» рівень розвитку творчих здібностей в проектно-художньої діяльності зв’язаний з розумінням закономірностей побудови геометричних форм, і можливостей створення площинних, і об’ємних модульних елементів, і побудова з них модульних структур (орнаментальних композицій, багатоцільових збірно-розбірних конструкцій, що трансформуються і легко складаються). Цей рівень розвитку творчих здібностей характеризується високою продуктивністю і якістю селекції (відбору необхідних елементів, раціональних і виразних комбінацій з них).

Достатній, або «перетворюючий» рівень розвитку творчих здібностей передбачає вільне володіння різними способами перетворення і трансформації окремих форм або об’єктів, з метою їх адаптації до конкретної композиційної ситуації, або вдосконалення різних параметрів виробу (завдання «по умові»). Цей рівень здібностей виявляється в зростаючому критичному відношенні учня до навколишньої дійсності, в схильності до раціоналізаторської і перетворюючої діяльності.

Високий («винахідницький») рівень припускає самостійну постановку і пошук вирішення проблем. Він характеризується неординарністю, альтернативністю і високою продуктивністю мислення, широтою перенесення знань і умінь, з одного виду діяльності на другий (завдання «по власному задуму»).

3, 14, 15. Учбовий матеріал кожної теми включає наступні компоненти:

1. теоретичні відомості;

2. лабораторні роботи;

3. вправи «за зразком»;

4. вправи «по умові»;

5. завдання «по власному задуму»;

6. виводи і узагальнення.

Перш ніж приступити до практичної роботи з певними матеріалами, діти знайомляться із спеціальною термінологією, особливостями роботи з даними матеріалами, різними технологіями створення виробів з них, пристроєм і експлуатацією устаткування, інструментів і пристосувань для обробки цих матеріалів.

На лабораторних заняттях учні досліджують різні властивості матеріалів, особливості створення конструкцій з них, виразні можливості форми, кольору, фактури. Узагальнюють і систематизують отримані дані. Здійснюють самостійний підбір літератури.

При виконанні вправ «за зразком» основна увага приділяється відробітку виконавчих умінь, навичок, вихованню естетичного смаку, працьовитості, уважності та ін.

Робота «по умові» привчає учнів до дизайнерського підходу при проектуванні і реконструкції виробів із заданими характеристиками, розвиває їх комбінаторні здібності і включає елементи творчого пошуку.

Завдання, що виконуються школярами «по власному задуму», передбачають самостійну постановку і пошук рішення задачі.

На завершальному етапі вивчення кожного розділу проводиться підведення підсумків роботи.

Перераховані компоненти змісту кожної теми, що вивчається на практичних заняттях, організовані в типову структуру (див. табл. №2), де варіанти завдань різної складності розташовані не тільки послідовно (від простого до складного), але і паралельно, що дає можливість побудови оптимальних шляхів її вивчення. Це дає можливість особистісного підходу до розвитку творчих здібностей кожної дитини.

14, 15. Мета і завдання системи вправ.

Практичні завдання і вправи припускають можливість поетапного формування самостійного творчого відношення учня до здійснення проектно-художньої та організаційної діяльності. Кожна тема курсу включає репродуктивні і творчі завдання. Учню надається можливість обирати вид завдання, відповідний до його технічної підготовленості рівню розвитку творчих здібностей, тобто почати вивчення теми з доступного йому ступеня. У разі невдачі (наприклад, при невідповідності претензій і реальних можливостей) він може обрати варіант завдання, який припускає детальнішу допомогу викладача, а, набувши необхідних навичок, самостійно виконати складніше (з погляду творчості) завдання тієї ж теми. Таким чином, для кожного учня створюється можливість порівняти рівень своїх претензій з результатами, що реально досягаються. Це допомагає йому формувати адекватну самооцінку і розвиватися відповідно до індивідуальних особливостей.

16. Контроль і оцінка знань, умінь, досягнутого рівня розвитку творчих здібностей в процесі виконання окремих завдань потрібно проводити за участю самих школярів. Використовувати форми самоперевірки, самоаналізу і опанування. Такий підхід до оцінки знань підвищує активність, і інтерес до досягнень товаришів, і особисту зацікавленість в результатах виконуваної роботи, допомагає формуванню у дитини адекватної самооцінки.

Обговорення виконаних робіт і виставок допомагає учням усвідомити свої актуальні досягнення, творче зростання і перспективні можливості.

Оцінка творчих робіт школярів здійснюється на основі наступних критеріїв:

1. Відповідність всіх параметрів виробу його утилітарно-естетичної функції;

2. Рівень новизни;

3. Художньо-образна виразність;

4. Раціональна організація форми;

5. Технологічність виготовлення і зручність експлуатації;

6. Економічність обраної технології.

Розвиненість творчих здібностей учнів характеризується наступними якостями: оригінальність, поленезалежність, продуктивність, і виявляється у:

· Рівні узагальнення і широті перенесення знань і умінь, навіть на іншій сфері діяльності;

· Спрямованості пошуку і дивергенності мислення;

· Ступені подолання інерції (здібності перемкнуться);

· Якості селекції (відбору);

· Характері збагачення обраного варіанту рішення;

· Оригінальності ідей і поленезалежності (стійкості до дії стереотипів).

17. «Сприйняття» як вид навчальної художньо-пізнавальної діяльності школярів на уроках естетичного циклу.

У процесі цілеспрямованого спостереження, уважного споглядання на витвір мистецтва, формуються навички сприйняття та оцінки художнього образу. Діти починають розуміти прихований зміст (підтекст) твору, відчувати емоційний настрій і усвідомлювати за допомогою яких, композиційних засобів досягнута виразність художнього образу.

Педагогічно організований процес «сприйняття» школярами мистецтва вирішує три основних завдання:

1. Формування знань і уявлень про мистецтво, історію його розвитку, про видатних майстрів, специфіці їхньої творчості. Знайомство з видами і жанрами образотворчого мистецтва. Засвоєння спеціальної термінології.

2. У процесі спостереження, милування, порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення і використання отриманого досвіду для сприйняття інших об'єктів мистецтва, приходить розуміння ролі виразливих засобів, у створенні стану, настрою і характеру художнього образу.

3. Розвиток вміння висловлювати своє ставлення, емоції і переживання з приводу сприйманого художнього твору. Особистісне ставлення дитини може бути виражене в різних формах (усно, письмово, графічно або мальовничо).

18. Профорієнтаційна робота вчителя на заняттях естетичного циклу.

Трудове виховання школярів включає і ознайомлення їх з художніми професіями. Це доречно робити при вивченні властивостей різних матеріалів і можливостей створення з них художніх виробів. Наприклад, коли діти ліплять з пластиліну, глини, пластики або тіста, їм можна розповісти про: гончарну справу, скульпторів, керамістів, дизайнерів, кулінарію та навіть про протезистів в стоматології. Всі ці професії вимагають уміння створювати об'ємні естетично досконалі форми з пластичних матеріалів. Первинні навички в цьому мистецтві можна отримати в школі.

Важливо підкреслити принципові відмінності цих професій.

Працюючи з текстильними матеріалами: нитками, шкурами, тканиною, трикотажем та ін., можна виділити професії: прядильника (пряха), ткачиха, в'язальниця, вишивальниця, дизайнер-модельєр та ін.

Покажемо дітям різноманітність текстильних технік: прядіння ниток, фарбування пряжі, ручне та машинне ткацтво та в'язання, різні види плетіння, декорування тканин, моделювання одягу, валяння повстяних виробів, конструювання м'яких іграшок та багато іншого.

Згадаймо професії, пов'язані з виготовленням та використанням кольорового скла, художньою обробки деревини, металу, паперу, природних і нетрадиційних матеріалів.

Виділимо спеціальні терміни, що вживаються в кожній професії. Необхідно підказати школярам, де цьому можна навчитися (гуртки, студії, різні відділення художніх училищ, інститутів, університетів та академій або у практикуючого майстра).

Знайомству з професіями допоможе відвідування художніх виробництв, майстерні художника, народного майстра або навчального закладу, де готують художників різного профілю. З результатами творчості художників можна ознайомитися на художніх виставках і в репродукціях.

19. Формування і розвиток почуття кольору у школярів на заняттях образотворчого мистецтва та ДПІ.

Колірні враження, кольорові художні матеріали, емоційний вплив колірних поєднань і асоціації, які з ними пов'язані, є сильними збудниками до створення художнього образу.

Завдання педагога розширити і збагатити колірну палітру кожної дитини. Для цього вчитель чередує теми, що вимагають різної кольорової гами. Він привчає дітей порівнювати композиційні форми (кольорові плями) не тільки за формою і розміром, але і за:

- колірним тоном;

- світлотою;

- насиченістю (яскравістю);

- тепло-холодністю.

Розвиваючи почуття міри, вчитель звертає увагу учнів на ступінь прояву колірних контрастів, знайомить з основами кольорознавства і демонструє широкий діапазон змішування фарб.

20. Сутність малювання з натури, по пам'яті і за уявою.

Кожен з цих видів малювання має свою специфіку, вирішує певні завдання і вимагає особливої організації.

Молодші діти малюють, в основному, по пам'яті і за уявою. Їхні знання про зображення предметів базуються, здебільшого, на безпосередніх спостереженнях і спонтанному запам'ятовуванні. Великий вплив на формування дитячих уявлень про світ надають ілюстрації в дитячій літературі.

Поступово школярі привчаються цілеспрямовано вивчати натуру. Їхні малюнки збагачуються деталями, більш складними колірними відносинами.

Малюючи з натури під керівництвом вчителя, підлітки вчаться:

- визначати розміри;

- порівнювати пропорції;

- виявляти характер і пластику предметів;

- розташовувати їх на площині;

- передавати перспективу.

Виконуючи начерки та етюди з натури, школярі привчаються:

- відбирати головне;

- передавати рух;

- працювати з різними матеріалами;

- відпрацьовувати техніку малюнка і живопису.

Малювання «по пам'яті» можна організувати на уроках образотворчого мистецтва або проводити, як завершальний етап після проведення екскурсій, прогулянок, відвідування театру та ін.

Під час екскурсії або прогулянки вчитель акцентує увагу учнів на стані природи, особливості архітектури, характері і пропорціях тварин (у зоопарку), на важливих і значущих деталях. Потім вони виконують малюнки по пам'яті в класі або вдома. Для розвитку зорової й емоційної пам'яті дітям важливо не тільки уважно вивчати натуру, а й вчитися утримувати в пам'яті побачене. Для цього вони виконують спеціальні вправи.

Школярі кілька хвилин розглядають постановку (натюрморт), потім його закривають і вони малюють те, що запам'ятали. Спочатку можна кілька разів відкривати і закривати постановку, щоб учні могли порівняти свій малюнок з натурою.

Поступово їм вдається виділити і запам'ятати все більше характеристик і малюнок виходить більш повний і завершений.

З накопиченням досвіду школярі малюють по пам'яті, розглядаючи натуру тільки один раз, але більш тривало. Такі вправи розвивають у дітей цілісне бачення.

Створюючи ілюстрації до казок, віршів і розповідей, або зображаючи асоціації, що виникають при прослуховуванні музичних творів, учні малюють за уявою, спираючись на досвід і фантазію.

У малюнках «за уявою» найбільш відкривається сприйняття школярами навколишнього світу, проявляються ціннісні орієнтації і переваги, зокрема, − естетичний смак.

Вчителю слід активно використовувати розвиваючі можливості всіх трьох видів малювання: з натури, по пам'яті і за уявою.

21. Особливості дитячих малюнків учнів 1-7 класів.

Зображувальна діяльність, як і будь-яка інша, обумовлена віковими можливостями та досвідом дитини. Вона пов'язана з формуванням його особистості, з характером пізнавальної діяльності, емоційним розвитком і становленням естетичних почуттів.

Знання особливостей образотворчої діяльності дітей допоможе вчителю ясно бачити і цінувати досягнення учнів, в логічній послідовності ускладнювати навчальні завдання, дбайливо наставляти учнів.

Перші художні досліди або гри з формою.

Молодші діти, як правило, малюють охоче, з захопленням. Їх батьки та вчителі хочуть скоріше бачити знайомі зображення предметів і тварин. А дітей з початку цікавлять можливості матеріалів і інструментів, дивовижні сліди, які ті залишають. Вони ставлять крапки, проводять і з'єднують лінії, розливають плями.

Цей етап дуже важливий для розвитку естетичних почуттів дитини. Чим більше дослідів вона зможе провести (самостійно або під керівництвом старших) досліджуючи можливості крапки, лінії та плями, тим ширший буде її естетичний багаж.

Зображувальна діяльність.

У молодшому віці потрібно дуже обережно підводити дитину до образотворчої діяльності, через схожість одержаних контурів і колірних плям на реальні предмети. Поступово діти освоюють круги, овали, трикутники та інше, вони все частіше асоціюють створювані форми з реальним або уявним світом.

Якщо дорослі відразу постачають дитину готовими штампами (сонечко, будиночок), тоді вона користується ними як, знаками і автоматично повторює з малюнка в малюнок. Але, коли юний художник вже має власний досвід відкриттів великих і малих форм, швидкого або повільного ритму крапок і рисок, пластики руху ліній, колірного різноманіття, то запозичені, у когось, «знаки» в його малюнках оживають, стають неповторними, особисто пережитими.

Художні успіхи дітей у будь-якому віці залежать від:

- природних завдатків;

- умов, в яких розвивається дитина;

- дбайливого, але не пасивного керівництва.

Діти одного віку можуть мати різний художній досвід і в своїй творчості значно випереджати своїх однолітків або сильно відставати від них.

Завдання вчителя помітити особливості кожного учня і допомогти йому висловити його почуття, враження, задуми.