Монетарні показники діяльності банківської системи України

Надлишкові резерви (депозити) становили:

· 1996 рік –– 5 324 · (1 – 0,15) = 4 525 млн грн;

· 1999 рік –– 10 524 · (1 – 0,17) = 8 735 млн грн.

Кредитний мультиплікатор за відповідні періоди був такий:

(раза), (раза).

Отже, кожна гривня резервів створювала, наприклад, у 1999 р. 5,88 нових гривень для надання кредиту.

Попит на гроші (на кредит), що дорівнює добутку надлишкових резервів на М _{К ,} становив:

· 1996 рік –– 4 525 · 6,66 = 30 136,5 (млн грн);

· 1999 рік –– 8 735 · 5,88 = 51 361,8 (млн грн).

Кредит є засобом міжгалузевого і міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу. За умови ринкової економіки кредитна політика спрямована або на стимулювання кредиту (кредитна експансія), або на його стримування (кредитна рестрикція). Інструментом регулювання ринку позичкового капіталу є рівень відсоткових ставок. Розрізняють в обліку такі види кредитів: комерційний, банківський, споживчий, ломбардний, іпотечний, державний і міжнародний. За користувачами розрізняють: а) підприємства (кредитування поточної та інвестиційної діяльності); б) приватні особи (кредитування житлового будівництва, власників кредитних карток, надання персональних кредитів) та ін.

Капітал позичковий — тимчасово вільні грошові кошти, які віддаються для кредитування і приносять власникові дохід у формі відсотка. Формою руху позичкового капіталу є кредит, який надається за умови повернення, терміновості та платності. Класична економічна теорія як основне джерело позичкового капіталу розглядає домашні господарства, що пропонують підприємцям свої тимчасово вільні грошові кошти. Домогосподарства — це суб’єкти пропозиції позичкового капіталу, а підприємці — суб’єкти попиту на позичковий капітал. Таким чином, попит і пропозиція зосереджені на особливому ринку — ринку позичкових капіталів.

Попит на гроші зумовлюється двома головними факторами. Перший — потреба в грошах для ведення господарської діяльності, розрахунків населення за товари і послуги — так званий попит на гроші для угод. Він завжди прямо пропорційний до номінального ВНП і обернено пропорційний до кількості оборотів грошової одиниці (О) за рік: ВНП/ О. Отже, на цей різновид попиту впливають зміна обсягів виробництва й цін, швидкість обігу грошей. Другий фактор — намагання населення, підприємств тримати набуті активи у формі цінних паперів (облігацій, акцій, сертифікатів тощо) або у формі грошей. Ці намагання породжують попит на гроші власників активів, розмір якого залежить від переважної форми тримання активів. Зберігання активів у формі цінних паперів, довгострокових вкладів забезпечує їх власникові доходи у формі відсотка. Але власник втрачає свободу маневру, можливість у будь-який час купити потрібний товар, одержати необхідну послугу, уникнути непередбачених ускладнень тощо через зниження рівня ліквідності активів.

Зберігання активів у формі грошей забезпечує вищий рівень ліквідності, але власник активів позбавлений можливості отримувати відсоток або цей відсоток істотно зменшується. Таким чином, він зазнає прямих матеріальних втрат від тримання активів у високоліквідній формі. Зі зростанням цих втрат прагнення людей заощаджувати гроші зменшується. І, навпаки, якщо через зниження відсотка втрати від володіння грошима стануть незначними, люди все більше прагнутимуть до заощадження у грошовій формі, і попит на гроші підвищиться. Отже: 1) попит на гроші перебуває в обернено пропорційній залежності від рівня відсотка; 2) купівля цінних паперів — це можливість отримати відсоток; 3) купівля грошей — це купівля високої ліквідності, і платою за цю купівлю є втрата відсотка. Показуючи, чого варте придбання високої ліквідності, відсоток, таким чином, є ціною грошей на грошовому ринку, яку не слід ототожнювати з ціною грошей як еквівалента обміну і засобу платежу. Перша — це ціна втрат у разі зберігання заощаджень у грошах, або ціна кредиту. Друга — справжня ціна грошей, що визначається їхньою купівельною спроможністю.

3.5. Збалансованість і місткість ринку грошей

Грошовий ринок — структурний елемент національного ринку країни, на якому здійснюється купівля (продаж) грошей через купівлю-продаж боргових зобов’язань, інших цінних паперів. Акт купівлі-продажу грошей, по суті, є операцією кредитною, оскільки суб’єкт, який купує боргове зобов’язання, здобуває в такий спосіб боргову вимогу до того, хто видав зобов’язання, і можливість отримувати від нього відсотки. Таким чином, покупці боргових зобов’язань фактично дають гроші в позику під відсоток. Грошовому ринку, як і будь-якому іншому ринку, притаманні пропозиція, попит, ціна. Ціна грошей на грошовому ринку забезпечує рівновагу попиту і пропозиції, що надзвичайно важливо, оскільки як надлишок, так і нестача грошей через відсутність необхідної кількості платіжних засобів можуть перешкоджати розвитку виробництва й обміну, призводити до кризових явищ. Врівноважувальний механізм ринку грошей діє за схемою: 1) відчутний надлишок або нестача грошей спонукають громадян, підприємства відповідно скуповувати або продавати фінансові активи, що тягне за собою зменшення або збільшення пропозиції цих активів на ринку. Зменшення пропозиції підвищує ціни на активи, її зростання — знижує їх; 2) зі зміною ринкових цін фінансових активів змінюються й відсоткові ставки. Між відсотками і ціною завжди існує обернена залежність; 3) зміна відсоткових ставок впливає на схильність людей, фірм зберігати гроші; 4) зміна схильності заощаджувати гроші змінює співвідношення попиту і пропозиції на грошовому ринку. Ринок урівноважується новою ставкою відсотка –– так званою ставкою рівноваги.

Для визначення збалансованості попиту і пропозиції на ринку грошей можна використати такий показник, як місткість ринку грошей.

Місткість ринку грошей — це співвідношення попиту на гроші до пропозиції грошей:

Узгодимо попередні розрахунки попиту на гроші і пропозиції грошей для визначення збалансованості ринку грошей.

Так, у 1996 р. місткість ринку грошей дорівнювала:

30136,5 млн грн: 9373 млн грн = 3,21 рази; у 1999 р. — 2,32 рази (51361,8:22058). Тобто, за нашими розрахунками попит на гроші у 1996 р. перевищував пропозицію грошей в 3,2 рази, а у 1999 р. — у 2,32 рази.

Дисбаланс між попитом і пропозицією на гроші обумовлюється такими чинниками, як низькі темпи зростання ВВП, недостатній обсяг податкових надходжень за рахунок поглиблення тіньової діяльності господарюючих суб’єктів, незначний обсяг зовнішніх кредитів. Наприклад, у 1999 р. Україна не тільки не кредитувалася за рахунок зовнішнього фінансування, а навпаки, погасила зовнішні боргові зобов’язання на суму 81,7 млн грн [4]. Банківська система України не в змозі забезпечити достатній обсяг кредитних ресурсів і задовольнити попит на гроші. Більш того, у 2000 р., наприклад, банки вперше за тривалий час зіткнулися з проблемою пошуку ресурсів для здійснення обов’язкового резервування. Усе це призводить до стримування пропозиції грошової маси і, як наслідок, сукупного платіжоспроможного попиту, перетворюючи в певних межах відкриту інфляцію у відкладену та приховану. Водночас інфляція не відбиває справжнього стану справ, оскільки зменшення довіри до національної валюти призводить до збільшення обігу і нагромадження іноземної валюти.

Головним напрямом грошово-кредитної політики є підтримка економічного зростання, стимулювання кредитування офіційного сектору економіки і курсовий захист національного виробника. Взаємодію процесів збільшення чи зменшення маси готівкових грошей (наприклад, упровадження пластикових кредитних карток, вилучення грошей для купівлі державних облігацій) і коливання рівня банківських резервів покладено в основу впливу монетарної політики на економіку, макроекономічні попит і пропозицію товарів і послуг.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть монетарні показники діяльності банківської системи.

2. Розкрийте методи розрахунку коефіцієнтів монетизації економіки.

3. В чому розбіжність методики розрахунку грошового і кредитного мультиплікаторів як аналітичних показників грошово-кредитної системи?

4. Як визначається пропозиція і попит на грошовому ринку з врахуванням грошового і кредитного мультиплікаторів?

5. Якщо коефіцієнт монетизації в динаміці зменшився, то це свідчить про:

а) підвищення рівня забезпеченості ринку платіжними засобами;

б) зниження рівня забезпеченості ринку платіжними засобами.

6. Якщо оборот грошей на національному ринку товарів і послуг (за грошовим агрегатом М3) зменшився з 8,7 раза в базисному періоді до 5,6 раза у поточному періоді, то про що це свідчить?

Тлумачний словник

Капітал — те, що здатне приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг. Розрізняють речовий та монетарний капітал.

Капіталізація — перетворення прибутку або доходу в капітал, використання його на розширення бізнесу.

Місткість ринку грошей — це співвідношення попиту на гроші до пропозиції грошей. Дисбаланс між попитом і пропозицією на гроші обумовлюється цілим рядом чинників (низькими темпами зростання ВВП, недостатнім обсягом податкових надходжень за рахунок поглиблення тіньової діяльності та ін.).

Ставка рефінансування –– це відсоткова ставка за кредити, які надаються НБУ комерційним банкам. В розвинених країнах ставка рефінансування, як правило, представляє собою нижчу межу кредитних ставок комерційних банків; в країнах, які розвиваються та з перехідною економікою можуть мати місце відхилення від цього принципу.

Література

1. Бруньов В. В. Монетизація економіки України // Фінанси України. — 1999. –– № 6.

2. Бюлетень Національного банку України. –– 2000. –– № 8.

3. Головач А. В., Захожай В. Б., Базилевич К. С. Статистика банківської діяльності. –– К.: МАУП, 1999.

4. Мельник О. Основні параметри грошово-кредитної політики та їх регулювання як засіб обмеження інфляції в Німеччині // Вісник НБУ. — 2000. –– № 2.

5. Петрик О. Монетарна політика як важливий фактор оздоровлення економіки // Вісник НБУ. –– 2000. –– № 2.

6. Статистичний щорічник України за 1996––1999 роки. Держкомстат України / За ред. О. Осауленка. –– К.: Техніка, 1999.

7. Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. –– К.: Скарби, 2000.