Ііі. Вивчення нового матеріалу

1. Предмет економічної науки

Економіка — наука, що досліджує проблеми ефективного використання обмежених ресурсів із метою задоволення індивідуальних і суспільних потреб. Різні наукові школи мають власне бачення щодо визначень предмета економічної науки. Розглянемо деякі з них: економіка — суспільна наука, що досліджує всю сукупність економічних відносин, що виникають між суб’єктами господарювання в процесі життєдіяльності; економіка — наука про економічні відносини, що складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання; економіка — наука про багатство; економіка — наука про вміння користуватися життям як найкраще.

Термін «економіка» походить від грец. oiconomia (oicos — дім, господарство і nomos — учення, закон). Тобто економіка в первісному значенні цього слова є наукою про управління домашнім господарством. Запропонував цей термін Ксенофонт (приблизно 430 — 355 рр. до н. е.) на позначення науки про господарство, управління домом і майном. Сучасна економічна наука найчастіше має назву «економічна теорія», або «економікс». Уперше цю назву використав англійський економіст А. Маршалл у праці «Принципи політичної економії» (1890 р.).

Учені досліджують принципи економічної поведінки на двох рівнях: мікро- та макроекономічному. Мікроекономіка вивчає конкретні економічні одиниці: галузь, фірму, домогосподарство. Якщо використовувати метод аналогій, то можна сказати, що в мікроекономіці вивчають окремі дерева в лісі, а не весь ліс. Предметом макроекономіки є великомасштабні (у масштабах усього суспільного виробництва) економічні процеси та явища. Тобто макроекономіка, навпаки, вивчає одразу весь ліс, а не окремі дерева, із яких він складається.

2. Економічний зміст процесів виробництва, обміну, розподілу та споживання

Економіка є найважливішою сферою суспільного життя, у якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл і споживання продуктів людської діяльності, формується й розвивається система економічних відносин.

Виробництво — це процес створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для існування та розвитку суспільства. Кінцевою метою виробництва є задоволення потреб суспільства й людини. Будь-яке суспільство, незалежно від рівня його розвитку та суспільного устрою, має розв’язати три основні взаємозалежні економічні проблеми: що повинно вироблятися (які з товарів і послуг потрібно зробити та в якій кількості)? як вироблятимуться блага (ким, за допомогою яких ресурсів і технологій)? для кого призначені вироблені товари (хто повинен володіти ними та одержувати від них користь)? Люди виробляють продукти для задоволення власних потреб, тобто споживання. Функціональне призначення виробництва, головна його мета — забезпечувати споживання.

Споживання — задоволення потреб за допомогою товарів і послуг. Без виробництва, звичайно, не може бути споживання, проте і без споживання виробництво б утратило будь-який сенс, виявилося б безцільним. Проте перейти від виробництва безпосередньо до споживання в сучасному житті, як правило, неможливо. Тому рух товарів і послуг від виробника до споживача відбувається через розподіл та обмін.