Лікувальна програма

Недіференційована терапія. Протизапальні засоби: НПВП (діклофенак натрію, німесулід, целікоксіб у терапевтичних дозах), ГКС (преднізолон у добовій дозі 50-60 мг зі зниженням дози по досягненні терапевтичного ефекту). При призначенні цих засобів уточнюють у пацієнта “виразковий” анамнез. Для запобігання побічних гастритичних явищ призначують блокатори протонної помпи, блокатори Н2 гістамінових рецепторів. Для запобігання електролітним порушенням при призначенні ГКС призначають К-зберігаючі діуретики, електроліти. Також призначають десенсебілізуючі засоби – блокатори Н1 гістамінових рецепторів – кларітин, задітен, лоратідин. У якості розсмоктуючей терапії використовують лідазу. Показана дегідратаційна терапія: фуросемід 40 мг на добу, діакарб 0,25-0,5 мг на добу в залежності від ступеню виразності лікворно-гіпертензійного синдрому. Паралельно з діуретиками призначають препарати, що містять електроліти – аспаркам, панангін. При епелептичних нападах показані антиепелептичні засоби – фінлепсин, депакін, ламіктал та ін. Також використовують транквілізатори – гідазепам 0,02-0,05 2-3 рази на добу, антидепресанти – ципраміл, ципралекс 0,02 на добу, снодійні засоби – препарати зопіклону – соннат, сонован. Як з діагностичною, так і з лікувальною метою використовують ПЕГ.

Диференційована терапія: якщо можливо усунення вогнища інфекції – ото-, або риногенного процессу, захворювань гайморових синусів, носоглотки; видалення міндалин при хронічному, часто рецидивуючому тонзиліті. Призначення антибіотиків широкого спектра дії, визначення чутливості флори к антибіотикам. При визначенні збудника вірусної етіології – призначення противірусної терапії в залежності від виду вірусу – препарати ацикловіру – гевіран 800 мг 5 разів на добу, валацикловіру – вальтрексу 1000 мг 3 рази на добу, ганацикловіру.