Розвитку медичної допомоги М.П. Жданова

Клінічний протокол

Надання медичної допомоги хворим на хворобу Паркінсона

Код МКХ-10׃ G 20-21

Хвороба Паркінсона – це хронічне повільно прогресуюче захворювання екстрапірамідної системи, що характеризується наявністю не менш двох із трьох синдромів: акінезії, ригідності, тремору, до яких можуть приєднуватися вегетативні порушення (гіпергідроз, гіперсалівація) та порушення психіки.

Етіологія, патогенез – дегенерація нігральних нейронів та їхніх аксонів, що іннервують стріатум. Класифікація: в сучасній нозології виділяють паркінсонізм первинний (ідіопатичний паркінсонізм чи хвороба Паркінсона і ювенільний паркінсонізм), симптоматичний паркінсонізм і паркінсоноподібний синдром.

Клінічними ознаками хвороби Паркінсона є:

гіпокінезія, ригідність, тремор покою; постуральні порушення; порушення психіки (брадіфренія, депресія, деменція), вегетативні порушення.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Усі хворі з хворобою Паркінсона підлягають лікуванню та обстеженню у неврологічних відділеннях з подальшим постійним наглядом невролога поліклініки. Середня тривалість лікування захворювання у стаціонарі залежить від стану хворого – від 10 до 18 днів. Тривалість лікування захворювання у поліклініці складає від 4 до 20 днів.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів – 2+ рівень (С).

Клініко-діагностична програма

1. Клініко-неврологічний огляд;

2. Дофаміновий тест;

3. КТ або МРТ головного мозку;

4. Аналіз крові клінічний;

5. Аналіз сечі клінічний;

6. Біохімічне дослідження крові (цукор крові, печінкові проби);

7. Електроенцефалографія;

8. Електроміографія;

9. Консультація окуліста;

10. Консультація терапевта.