Умови, за яких показане надання медичної допомоги

Амбулаторні умови: І ланка (загальна) – направлення хворого на ЦД на консультацію до ендокринолога та невролога; ІІ ланка (спеціалізована) –діагностика, диференціальна діагностика, направлення хворого в ендокринологічне чи неврологічне відділення різних медичних установ, ендокринологічні або неврологічні центри, після стаціонарного лікування – направлення до лікаря-ендокринолога, який здійснює диспансерне спостереження.

Спеціалізовані стаціонарні умови: діагностика, диференціальна діагностика, лікування хворого в ендокринологічному чи неврологічному відділенні різних медичних установ, ендокринологічних або неврологічних центрах.

Класифікація (формулювання діагнозу)

Ураження периферичної нервової системи: '

- Діабетична хронічна сенсорно-моторна полінейропатія (діабетична полінейропатія), сенсорна (симетрична); моторна (симетрична); сенсорно-моторна (симетрична)

- Діабетична мононейропатія (ізольоване ураження провідних шляхів черепних або спинномозкових нервів

- Автономна (вегетативна) нейропатія: кардіоваскулярна; шлунково-кишкова; сечостатева (діабетична цистопатія); порушення розпізнавання гіпоглікемії; інші.

Діагностика діабетичної полінейропатії (ДН):

Дослідження для діагностики нейропатії у хворих на ЦД типу 1 проводять через 1 рік після дебюту ЦД, у хворих на ЦД типу 2 – з моменту діагностики ЦД.

Перелік обов'язкових досліджень для діагностики ДН:

1. Огляд ніг для виявлення сухості шкіри, гіперкератозу, мозолів, інфікованих уражень шкіри, порушеного стану нігтів.

2. Оцінка сухожильних рефлексів (колінного, ахілового).

3. Оцінка тактильної чутливості (монофіламентом).

4. Оцінка больової чутливості (тупим кінцем голки)

5. Оцінка температурної чутливості.

6. Оцінка пропріоцептивної чутливості (сенситивна атаксія – нестійкість у позі

Ромберга)

7. Визначення вібраційної чутливості (градуйованим камертоном).

8. Ортостатична проба (зниження АТ > 30 мм рт.ст. при зміні положення з горизонтального у вертикальне)

Перелік додаткових досліджень:

1.Електроміографія

2. Проба Вальсальви (збільшення ЧСС при напруженні, натужуванні)

3. Зміна ЧСС на вдиху та видиху

4. Тест коефіцієнта 30:15

5. УЗД сечового міхура або радіоізотопна цистографія з визначенням об’єму залишкової сечі, урофлоуметрія

6. R-скопія шлунка до та через 60 і 120 хвилин після його заповнення рентген контрастною речовиною

7. Ультразвукова холецистографія натще та протягом 60 хвилин після жовчогінного сніданку

Дистальна полінейропатія (ДПН)

Автономна (вегетативна) нейропатія (ДАН) - розвивається, зазвичай, через 5-10 років від початку ЦД. У більшості хворих вона має безсимптомний перебіг, поки патологічні зміни не стануть стійкими. Автономна нейропатія спричиняє порушення рухової і сенсорної функції різних органів і систем.

Клініка залежить від змін іннервації того чи іншого органу:

- Кардіопатія: Головокружіння при вставанні як прояв ортостатичної гіпотонії; зниження АТпри вставанні з ліжка більш, ніж на 30 мм.рт.ст.; аритмії; постійна тахікардія, тахікардія спокою, негативна проба Вальсальви або брадикардія; зниження коефіцієнту Вальсальви <0,21 (по ЕКГ: mах R-R на видиху / mах R-R на вдиху. (Норма >0,21);

- Нейропатія сечового міхура: Атонія його, зменшення частоти сечовипускань, нетримання сечі (самоспорожнювання його), збільшення залишкового об’єму сечового міхура

- Нейропатія шлунку: Гастропарез – відчуття переповнення шлунка,нудота, блювання, анорексія, рефлекс;

- Діабетична ентеропатія, діабетична діарея: безболісна діарея, виникає ввечері та вночі, запори, які можуть змінюватися проносами.

- Нейропатія шкіри: Порушення потовиділення - пітливість після прийому їжі (особливо гострої), сухість ніг (ангідроз)