Методики оцінки трудового потенціалу підприємства

Витратні методики оцінки трудового потенціалу підприємства чи окремого працівника прирівнюють розмір трудового потенціалу підприємства (працівника) до суми минулих витрат на його підготовку, поточне утримання та майбутній розвиток.

Найкращим показником ефективності використання трудового потенціалу підприємства чи окремого працівника є продуктивність праці. Але сам показник продуктивності праці не застосовується як результуючий показник, а характеризує ефективність використання персоналу як специфічного ресурсу підприємства.

Для оцінки розміру трудового потенціалу підприємства пропонується взяти такі показники:

1. Продуктивність праці промислово-виробничого персоналу:

, (9.2)

де ЧВ — чистий виторг від реалізації, тис. грн; МВ — матеріальні витрати, пов’язані з виробництвом та реалізацією певного обсягу продукції, тис. грн; ВЕ — вартість енергоносіїв, спожитих у процесі виробництва та реалізації продукції, тис. грн; АМ — сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів підприємства, тис. грн; ЧП_с — середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб.

2. Коефіцієнт змінності робочої сили (К_зр):

3. Коефіцієнт змінності роботи робочого місця (К_зм):

4. Коефіцієнт віддачі повної заробітної плати (К_взп):

5. Коефіцієнт творчої активності працівників (К_та):

Однак методика не виокремлює показник розміру трудового потенціалу, а всі вищенаведені коефіцієнти слугують проміжними розрахунками для оцінки величини виробничого потенціалу підприємства.

Порівняно з попередньою методикою оцінка потенціалу на основі одиниці живої праці дає змогу краще врахувати ефективність використання трудового потенціалу підприємства. Розрахунки трудового потенціалу згідно з даною методикою проводяться за такими етапами:

1. Визначається одиниця оцінки живої праці одного робітника

2. Визначається трудовий потенціал технологічного персоналу підприємства:

3. Управлінський потенціал у вартісному виразі виявляється на основі частки витрат на адміністративно-управлінський апарат у загальній структурі витрат підприємства.

4. Загальний трудовий потенціал підприємства визначається додаванням вартості трудового потенціалу технологічного персоналу і вартості управлінського потенціалу.

Яскравими прикладами порівняльних підходів до оцінки можна вважати методики оцінки трудового потенціалу працівника, основні з яких наведено у табл. 9.1:

Досить поширеною можна вважати коефіцієнтну методику оцінки трудового потенціалу підприємства. Всі коефіцієнти даної методики інтегруються у такі групи:

- показники професійної компетентності;

- показники творчої активності;

- показники кількості, якості та оперативності виконаних робіт;

- показники трудової дисципліни;

- показники колективної роботи тощо.

основні показники:

1. Коефіцієнт освіти

2. Коефіцієнт посадового досвіду

3. Коефіцієнт підвищення кваліфікації

4. Коефіцієнт раціоналізаторської активності

5. Коефіцієнт оперативності виконання робіт

Управлінський потенціал компанії повинен визначатися за такою формулою:

, (9.15)

де n — кількість показників, що формують систему якісної оцінки ділових якостей менеджерів; К _і — оціночний коефіцієнт певного виду; К_{ефективності роботи} — показник, що відображає величину додатково доданої вартості, що отримує компанія від використання управлінців певної категорії, кваліфікації і т. п., у грошовому вимірі.

Трудовий потенціал технологічного персоналу дорівнює:

(9.17)

де К_о — поправочний коефіцієнт, що враховує відмінності освітньо-професійної підготовки співробітників; К_с/пс — поправочний коефіцієнт, що враховує відмінності соціально-психологічного та культурного характеру в механізмі мотивації; К_д — поправочний коефіцієнт, що враховує відмінності в практичному досвіді співробітників на певній посаді в даній сфері бізнесу; I_p — індекс капіталізації прибутку; R_p — рентабельність продукції, роботи чи послуги.