Методичні вказівки. Спираючись на знання закону кількості грошей в обігу важливо усвідомити суть процесу інфляції, механізму його функціонування та наслідків

Спираючись на знання закону кількості грошей в обігу важливо усвідомити суть процесу інфляції, механізму його функціонування та наслідків, що в тій або іншій мірі властиві паперово-грошовій системі будь-якої держави. Формами прояву інфляції є зростання товарних цін, поглиблення товарного дефіциту, хронічний бюджетний дефіцит, падіння валютного курсу національної грошової одиниці, а в кінцевому рахунку зниження купівельної спроможності грошей.

Важливо уяснити, що інфляція не виникає зненацька, а розвивається як загальноекономічний процес, який нагромаджує дисбаланс і протиріччя у всіх сферах суспільно-економічного життя. Звичайно, він охоплює грошовий обіг, кредитну систему і фінанси, виробниче і особисте споживання. В залежності від темпів зростання потужності інфляційного процесу його можна поділити на такі стадії: повзучу інфляцію, галопуючу інфляцію та гіперінфляцію. Вказані стадії інтенсивності інфляційного процесу суттєво відрізняються одна від одної, насамперед індексом щорічного зростання цін, темпами спаду рівня виробництва та продуктивності суспільної праці, неконтрольованим перерозподілом національного доходу та національного багатства на шкоду абсолютної більшості населення. Кожна із стадій розрізняється також співвідношенням темпів зростання емісії паперових грошей і темпів знецінення грошової одиниці. Економічний стан, коли криза виробництва поєднується з інфляцією називають стагфляцією. На стадії гіперінфляції гроші втрачають здатність виконувати свої функції, а їх роль в економіці настільки падає, що господарські зв'язки між товаровиробниками набувають бартерної форми. Посилення стихійних проце-

сів в економіці спричинює розвал фінансів і кредитної системи.

Загальноекономічний характер інфляції створює потребу дослідження всієї сукупності чинників та їх питомої ваги у інфляційному процесі. Досвід багатьох країн світу переконує, що боротьба з інфляцією була успішною там і тоді, коли інфляція досліджувалась комплексно, коли в ній шляхом пофакторної діагностики виділялися визначальні чинники. На основі цих досліджень класифікувались відповідні типи інфляції і проти їх дії розгорталась успішна боротьба.

Зокрема інфляція надлишкової грошової маси в обігу відображає порушення вимог закону грошового обігу. Шляхом обмеження емісії грошей і застосування політики дефляції суспільство здатне швидко приборкати інфляцію.

Тип кредитної інфляції провокується наданням кредиту понад мобілізовані кошти. Як наслідок порушується співвідношення між попитом і пропозицією грошей. Серед безпосередніх чинників зростання цього типу інфляції постають потреби покриття дефіциту державного бюджету і кредитування клієнтів через кредитні лінії комерційних банків, що поповнюються шляхом нетоварної емісії центрального (національного) банку. Оскільки регулювання кредиту стає головною функцією монетарної політики, то досягнення рівноваги попиту і пропонування грошей передбачає активну регулюючу політику держави та широке використання таких спеціальних важелів саморегулювання ринку грошей як ціновий стабілізатор, кредитний мультиплікатор, механізм заміщення, еластичність швидкості обігу грошей та інші елементи ринкового механізму.

Інфляція зростання затрат провокує дискретне зростання цін. За таких умов підприємства змушені зменшувати обсяг свого виробництва. Найперше припиняється виробництво

високотехнологічних товарів, що веде до поступового зникнення з ринку складних виробів. Як правило перед кожним наступним підвищенням цін відбувається припинення виробництва. В багатьох країнах різновидом інфляції затрат ставала інфляція заробітної плати. Але в сучасній Україні переважаючим видом подорожчання факторів виробництва є гігантське подорожчання сировини, матеріалів і енергоносіїв, брак матеріало- та енергозберігаючих технологій, вільний перелив інфляційного процесу з-за кордону.

Безпосередньо з дією монетарних чинників пов’язана інфляція попиту. Вона виникає внаслідок перевищення попиту над порівняно меншою наявною пропозицією товарів і послуг внаслідок надмірної емісії готівки і стимулювання кредитних вливань в економіку. Важливо уяснити, що подолати інфляцію попиту можна шляхом переходу до динамічного зростання обсягів суспільного виробництва. Особливо важливе місце в даному процесі мають посісти першочергова розбудова тих галузей, які виробляють товари народного споживання і надають послуги, обмеження негативних наслідків функціонування монополістів, розбудова відкритої економіки, прискорення економічного зростання тощо.

Студенти в ході пофакторного аналізу інфляційного процесу повинні з’ясувати механізм функціонування структурної інфляції, інфляції прибутку, інфляції податків, бюджетної інфляції та ін.

Розглядаючи типи інфляції, необхідно ознайомити студентів з особливостями асинхронного зростання грошової маси і цін, причинами і наслідками так званої рваної інфляції. Водночас важливо усвідомити, що не всяке переповнення каналів грошового обігу надлишковою грошовою масою однозначно відображається на процесі знецінення грошей і зростанні цін.

Інфляція відображає не лише хворобливий стан економіки та соціальної сфери, а й тлумачиться як хвороба грошей. Важливо з’ясувати, як вона підриває роль грошей у функції загального еквіваленту, ставить під сумнів їхню здатність виконувати роль супертовару, позбавляє гроші здатності виконувати притаманні їм функції. Роблячи гроші перманентно знецінюваними, інфляція ставить під сумнів функцію грошей як міри вартості. Безперервно знецінювані гроші не можуть вимірювати товарну вартість, яка є стабільною. Знецінені інфляцією гроші витісняються з функції грошей як засобу обігу. На їх місце приходять сталі іноземні валюти, якісні товари та бартерні операції, що загалом збільшує затрати обігу і провокує нееквівалентність обміну.

За умов інтенсивної гіперінфляції і перманентної втрати купівельної сили гроші не можуть виконувати функцію нагромадження. Нагромадження грошей стає можливим лише на дуже короткий термін. Юридичні та фізичні особи, отримавши у розрахунок національну валюту, негайно вдаються до її обміну на долари або на іншу стабільну валюту, а потім, за умов потреб, здійснюють обернений обмін. Проблемною стає і функція платежу. В основі цієї функції лежить насамперед еквівалентність купівельної сили позиченої і поверненої після позички суми. Але інтенсивна інфляція руйнує купівельну силу грошей. Це приводить до різкого скорочення сфери кредитування та загибелі довгострокового кредиту.

Розкриття негативних наслідків для функціонування грошей в умовах інфляції народжуєпотребу у її подоланні. Студенти мають знати, що інфляція в той чи інший період історії і стадії розвитку була властива кожній країні.

При цьому хоч і діяли певні національні відмінності та особливості у характері протікання інфляційних процесів, проте загальна схема переходу країн від стану дефіциту това-

рів і зростання цін до формування комплексу антиінфляційних заходів і витіснення та обмеження інфляції відображають наявність певних закономірностей. Тому вивчення досвіду подолання інфляції є важливим елементом побудови антиінфляційного механізму зростання економіки. Зокрема у західній економічній думці склалося кілька наукових течій, досвід яких можна об’єднати у два фундаментальні напрями: економічний та інституціональний.

Думка, що інфляція є наслідком дії всієї сукупності певних економічних факторів, породила кейнсіанський підхід до подолання інфляції за допомогою реалізації комплексу економічних важелів. В тому числі і активного втручання держави у обмеження надлишкового попиту, який ще називають “ефективним попитом”, а саме: попитом з боку держави, приватного бізнесу й населення. За умов граничної зайнятості усіх факторів виробництва (виробничих потужностей, використання матеріальних і сировинних ресурсів та робочої сили) зростання будь-якого компоненту сукупного попиту веде до інфляційного розриву між товарною і грошовою масою, який заповнюється інфляційним зростанням цін. Виходячи з надмірного попиту, кейнсіанці зосереджували антиінфляційні заходи на зменшення ділової активності, насамперед, державного сектора економіки, скороченні державних замовлень, обмеженні кредиту шляхом підвищення банківського проценту, підвищенні ставок оподаткування та ін. У політиці дефляції активна роль відводилась державі і в інших сферах регулювання в тому числі у складанні стабілізаційних заходів щодо затрат, “заморожування” заробітної плати та зменшення інших елементів ефективного попиту.

Інституціональний напрям став ідеальною підставою монетариського підходу до інфляції як наявності в обігу надлишкової маси грошей. Тому монетариська антиінфляційна

політика переважно зосереджується навколо монетарної політики національного (центрального) банку, в тому числі пропонується інфляцію долати шляхом підвищення ставки дисконтного відсотка, збільшення обов’язкових резервів, здійснення операцій з цінними паперами на фондовому ринку. Тобто монетариське тлумачення інфляції як наслідок тиску з боку одержувачів прибутку, продавців, отримувачів заробітної плати, а також результату структурних змін в економіці, стало підставою відповідної антиінфляційної політики:

а) ліквідації монополізованих структур підприємців і професійних спілок;

б) зменшення затрат виробництва і, насамперед, обмеження заробітної плати;

в) запровадження антитрестовського законодавства та ін.

В сукупності монетариські заходи передбачають зменшення грошей в обігу. Центральний банк зобов’язується жорстко регулювати грошову масу відповідно до динаміки валового національного продукту.

Узагальнюючи вітчизняний та світовий досвід, важливо зосередитися на першочергових проблемах подолання диспропорцій у суспільному виробництві та проведенні активної матеріалозберігаючої і енергозберігаючої технічної політики.

Зволікання чи не реалізація стабілізаційних і антикризових заходів нині набуває ваги державної безпеки та виживання абсолютної більшості населення України. Кінцевою метою антиінфляційних заходів має стати формування високоефективного народногосподарського комплексу, поетапний комплексний підхід до соціально зорієнтованої ринкової економіки, органічне поєднання державного і приватного інтересів у розвитку комплексів та галузей виробництв, що пов’язані з перспективами технологічного переозброєння га-

лузей, розгортання конкурентоздатних виробництв, формування експортного потенціалу, а також стимулювання виробників і оздоровлення довкілля.

План семінарського заняття

1. Соціально-економічна суть інфляції як хвороби економіки і грошей.

2. Пофакторний аналіз інфляційного процесу.

3. Особливості функціонування грошей в умовах інфляції:

а) механізм функціонування грошей в умовах повзучої інфляції;

б) особливості грошового обігу в умовах галопуючої інфляції;

в) розвал грошової системи під впливом гіперінфляції.

4. Вітчизняний і зарубіжний досвід оцінки і подолання розбурханої інфляції.

5. Провідні напрямки формування сучасного антиінфляційного механізму:

а) ефективність подолання інфляційного потенціалу на початковій стадії повзучої інфляції;

б) ефективність антиінфляційних заходів в умовах розбурханого інфляційного процесу;

в) формування механізму антиінфляційної стабілізації в Україні з використанням надбань світового досвіду.