Розділ I

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

Ансамбль сопілкарів

як дієвий засіб музично-естетичного виховання школярів»

студента V курсу групи ММ-51

напряму підготовки (спеціальності)

0202 «Мистецтво»

7.02020401 «Музичне мистецтво»

Парубочого В.В.

Науковий керівник: Бевська І.Д.,

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………….…………

РОЗДІЛ I

Ансамбль сопілкарів як самобутнє явище української народної музичної культури

1.1. Історичний розвиток сопілки, будова та різновиди інструменту……………………………………………………………………….

1.2. Технічні можливості сопілкового звуковидобування і їх вплив на ансамблеве звучання……………………………………………………………

1.3. Характеристика методичного і дидактичного матеріалу гри на сопілці…

РОЗДІЛ IІ

Художньо-естетичне виховання учнів засобами ансамблевого сопілкового музикування

2.1. Проблема художньо-естетичного виховання у педагогічній науці: сутність, засоби, вікові градації……………………………………………….
2.2. Пріоритети ансамблевого звучання……………………………………

2.3. Методика застосування сопілкового ансамблю в музично-естетичному вихованні школярів…………………………………………………………….

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………..........

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….

ДОДАТКИ …………………………………………………………………….....

ВСТУП

Актуальність дослідження. Основним напрямом педагогічної інновації, яка впроваджується у вищій школі мистецтва й освіти, з одного боку є педагогіка творчості, а з іншого – постійний пошук дієвих засобів культурного розвитку дітей. Музичне виконавство, а у даному випадку ансамблеве, є основною формою професійної діяльності музиканта - педагога й провідною формою навчальної роботи, що безпосередньо належить до творчості школярів.

У структурі духовної культури особлива роль належить естетичній культурі і зокрема, музичній. Підготовка музично естетично підкованого школяра - це процес його творчого становлення, у якому виникає безліч складних проблем, пов’язаних з розвитком музично-виконавського мислення, виконавської техніки, опануванням інструментом, психотехніки й вивченням власної природи. Усі ці проблеми є творчими по суті, без їх вирішення неможливо досягти певного рівня професійної майстерності. Формування музикантів - виконавців, готових на творчому рівні здійснювати музично-виконавську діяльність як соліста-інструменталіста або учасника ансамблю, є найважливішою умовою вдосконалення підготовки майбутніх фахівців інститутів культури і мистецтв.

Актуальність проблеми знайшла відображення в багатьох дослідженнях, які розкривають її педагогічні й психологічні сторони. В основному це - сфера вдосконалення спеціальної підготовки: розвиток музичних здібностей і формування музично-виконавських умінь учнів шкільного віку (Е. В. Курішев, В. І. Муцмахер, Г. М. Ципін, О. П. Шульпяков); удосконалення професійної готовності (О. А. Апраксіна, Л. Г. Арчажнікова, Т. П. Корольова, Г. П. Падалка, Л. А. Рапацька та ін.); виховання творчих якостей музикантів і підготовки до творчої діяльності (Я. Я. Бірзкопс, І. П. Одінокова, Т. І. Шевченко та ін.); організації педагогічної й виконавської практики (Н. Л. Біла, Л. М. Пічугіна, К. С. Тюребаєва); спеціальні монографічні праці, які присвячені дослідженням народних музичних інструментів (М.Лисенко, Г.Хоткевич, А.Гуменюк, І.Мацієвський, М.Хай).

Але, незважаючи на теоретичну та практичну важливість досліджень указаних вище авторів, проблема музично-естетичного виховання школярів через колективне музикування в ансамблі залишається недостатньо розробленою, про що свідчить актуальність вибору теми цієї роботи.

Мета роботи - теоретичне обґрунтування ансамблевої гри як дієвого засобу музичного-естетичного виховання школярів.

Оскільки, клас ансамблевої майстерності завжди посідав провідне місце серед способів відтворення музики і є фактором який естетично виховує дітей, тому такий виконавський процес повинен залишатись обов’язковим у початковій ланці навчання, незалежно чи це професійна освіта чи базова.

Завданнями роботи є:

- представити історичний розвиток сопілки та основних різновидів інструменту;

- вивчити технічні можливості сопілкового звуковидобування і їх вплив на ансамблеве звучання;

- проаналізувати методологічну літературу, яка представляє сопілкове ансамблеве виконання;

- вказати пріоритети сопілкового ансамблевого музикування;

- через ансамблеве виконавство дослідити художньо-естетичні засоби виховного процесу у середовищі школярів.

Об’єктом дипломного дослідження є сучасні дитячі сопілкові ансамблі, а предметом дослідження – значення і діяльність сопілкових ансамблів у процесі впливу на естетику школяра.

Виховання музиканта-ансамбліста ґрунтується на двоєдиному завданні: формування психологічної готовності музиканта, учасника ансамблю підкорятися художній волі соліста, диригента; оволодіння особливою, колективною «оркестровою», «ансамблевою» майстерністю в грі на музичному інструменті, уміння узгодити його звучання з голосами соліста, оркестру, ансамблю. У руках ансамбліста зосереджена велика частка музичних засобів виразності: гармонія, метроритм, специфічні тембри, якими необхідно доповнити сольну партію і в ансамблі створити єдине ціле. Майстерність музиканта в оркестрі вимірюється синхронністю взаємодії його звучності з партією соліста, вивіреним балансом звучання всіх партій ансамблю. Головне полягає у створенні цілісного, логічного художнього образу музичного твору, який народжується в спільному творчому акті партнерів.

Звідси вимальовують методи дослідження:

- теоретичні – аналіз, синтез, моделювання

- емпіричні – опитування, спостереження, інтерв’ювання, творчі завдання.

Практичне значення роботи полягає у розробці організаційно-методичних основ творчої самореалізації підлітків та дієвих засобів естетичного виховання у процесі сопілкового ансамблевого музикування.

Матеріали дипломної роботи можуть бути використані учителями музики загальноосвітніх шкіл, музичними керівниками (організаторами) художньо-творчих колективів, методистами закладів культури та освіти.

Структура роботи. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ I