Розділ ІІ. Основи державної політики у сфері інформаційної безпеки

Стаття 6. Життєво важливі інтереси і потреби громадянина, суспільства і держави в інформаційній сфері 1. Державна політика у сфері інформаційної безпеки зосереджена на задоволенні та захисті життєво важливих інтересів та потреб громадянина, суспільства і держави в інформаційній сфері щодо: продукування, споживання, розповсюдження і розвитку національного стратегічного контенту та інформації в інтересах громадянина, суспільства і держави. функціонування та захищеності кібернетичних, телекомунікаційних та інших автоматизованих компьютерних систем, що формують інфраструктурну основу внутрішньодержавного інформаційного простору. Стаття 7. Напрями державної політики у сфері інформаційної безпеки 1. Основними напрямами державної політики у сфері забезпечення інформаційної безпеки є: забезпечення балансу між неухильним дотриманням конституційних прав і свобод людини в інформаційній сфері, зокрема свободи слова, та реалізацією державних функцій щодо своєчасного виявлення, запобігання, припинення та нейтралізації загроз інформаційній безпеці людини і громадянина, суспільства і держави; розвиток нормативно-правової бази для регулювання процесів розвитку інформаційного простору і його захисту від зовнішніх загроз та її гармонізація з нормами міжнародного права, вимогами міжнародного співробітництва, нормами і стандартами Європейського Союзу; розробка та реалізація ефективної державної інформаційної політики з метою розвитку національного інформаційного простору та гармонізації системи управління і координації між суб’єктами, які реалізують державну інформаційну політику та державну політику в сфері інформаційної безпеки; налагодження співпраці держави з громадським та приватним секторами, а також сприяння міжнародному співробітництву з метою реалізації державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки, а також створення якісного національного інформаційного продукту; всебічне сприяння, державна підтримка та пріоритетність створення і розповсюдження національного інформаційного продукту, в тому числі за межі України; використання українського національного інформаційного продукту для поширення в міжнародному інформаційному середовищі загальнолюдських цінностей та інформаційного розвитку людства, зокрема обмін із закордонними партнерами України баченням, підходами та механізмами протистояння новітнім викликам, спрямованим на демократичні цінності та свободу слова в інформаційному просторі, що були інспіровані деструктивною політикою інших держав. Стаття 8. Загрози інформаційній безпеці України 1. Державна політика у сфері інформаційної безпеки здійснюється з метою недопущення перешкоджання реалізації життєво важливих інтересів і потреб громадянина, суспільства і держави зовнішніми і внутрішніми загрозами національній безпеці в інформаційній сфері, що є запорукою сталого розвитку національного інформаційного простору. 2. Загрозами національній безпеці України в інформаційній сфері є: загрози комунікативного характеру в сфері реалізації потреб людини і громадянина, суспільства та держави щодо продукування, споживання, розповсюдження та розвитку національного стратегічного контенту та інформації; загрози технологічного характеру в сфері функціонування та захищеності кібернетичних, телекомунікаційних та інших автоматизованих систем, що формують матеріальну (технічну, інструментальну) основу внутрішньодержавного інформаційного простору. 3. Загрози комунікативного характеру в сфері реалізації потреб людини і громадянина, суспільства та держави щодо продукування, споживання, розповсюдження та розвитку національного стратегічного контенту та інформації включають: 1) зовнішні негативні інформаційні впливи на свідомість людини та спільноти через засоби масової інформації, а також мережу Інтернет, що здійснюються на шкоду державі та мають на меті: спроби змінювати психічні та емоційні стани людини, її психологічні та фізіологічні характеристики; здійснювати керований вплив на свободу вибору, шляхом поширення у національному інформаційному просторі культу насильства і жорстокості, зневажливого ставлення до людської і національної гідності, розпалювання міжрелігійної, міжетнічної та міжнаціональної ворожнечі, ненависті за етнічною, мовною, релігійною та іншими ознаками; поширення закликів до сепаратизму, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності держави; 2) інформаційний вплив на населення України, у тому числі на особовий склад військових формувань, мобілізаційний резерв, з метою послаблення їх готовності до оборони держави та погіршення іміджу військової служби; 3) поширення суб'єктами інформаційної діяльності викривленої, недостовірної та упередженої інформації для дискредитації органів державної влади, дестабілізації суспільно-політичної ситуації, що значно ускладнює прийняття політичних рішень, завдає шкоди національним інтересам України чи створює негативний імідж України; 4) загрози свободі слова, що виражається у: втручанні в редакційну політику з боку власників засобів масової інформації; відсутності правової бази для посилення ролі творчих (трудових) колективів і редакцій у процесі здійснення редакційної політики засобами масової інформації усіх форм власності; монопольна концентрація власності на засоби масової інформації та засоби донесення інформації до споживача, що надає можливість здійснювати цілеспрямований вплив на споживачів інформації; створення адміністративних і нормативно-правових передумов для обмеження свободи слова, маніпулювання суспільною свідомістю як під зовнішнім впливом, так і з боку внутрішніх політичних організацій, комерційних структур та окремих осіб; 5) створення, розповсюдження, передача та зберігання інформації з метою підтримки, супроводження чи активізації злочинної та терористичної діяльності. 4. Загрози технологічного характеру в сфері функціонування та захищеності кібернетичних, телекомунікаційних та інших автоматизованих систем, що формують матеріальну (технічну, інструментальну) основу внутрішньодержавного інформаційного простору включають: 1) використання іноземними державами кібервійськ, кіберпідрозділів, нових видів інформаційної зброї та зброї кібернетичного характеру на шкоду Україні; 2) прояви кіберзлочинності, кібертероризму чи кібернетичної військової агресії, що загрожують сталому та безпечному функціонуванню національних і н ф о рм а ці й н о - т е л е ком у ні к а ці й н и х с и с т е м, ш л я хом вт р у ч а н н я, не с анкці он ован ован о го д о ступ у а б о п о рушення функці он ування телекомунікаційних, кібернетичних, автоматизованих комп’ютерних систем, незалежно від форми власності, з метою: вчинення диверсій чи терористичних актів; здійснення підтримки, супроводження чи активізації злочинної, екстремістської чи терористичної діяльності; здійснення з їх допомогою деструктивного інформаційного впливу; перехоплення інформації в телекомунікаційних мережах; створення радіоелектронних перешкод чи блокування інформаційних систем, засобів зв'язку та управління, реалізація програмно-математичних засобів, що порушують функціонування інформаційних систем; включення у програмно-технічні засоби прихованих шкідливих функцій. 3) недостатній рівень розвитку національної інформаційної інфраструктури, зокрема: залежність національної інформаційної інфраструктури від іноземних виробників високотехнологічної продукції; використання неліцензованого і несертифікованого програмного забезпечення, засобів і комплексів обробки інформації; невідповідність норм юридичної відповідальності за скоєні правопорушення сучасним викликам і загрозам інформаційній безпеці; недостатній рівень захищеності об'єктів критичної інформаційної інфраструктури держави. 4) порушення порядку доступу, поводження та встановлених регламентів збору, обробки, зберігання, поширення чи передачі інформації, яка захищається державою (державна таємниця, конфіденційна інформація, персональні дані, авторські права чи інтелектуальна власність), або роботи з інформаційними ресурсами, що її містять; 5) відсутність громадського контролю за діяльністю суб’єктів забезпечення інформаційної бе зпеки, захищеністю національної інформаційної інфраструктури та інформаційного простору України.