Приблизні коефіціенти захворюваності, летальності та питомі величини економічного збитку при інфекційних, інвазійних і незаразних хворобах тварин

Студент представляє копію плана в курсовій роботі, яка завірена головним лікарем ветеринарної медицини господарства.

11. Пояснювальна записка до плану.

Студент підводе підсумок проведення всіх заходів, робе висновок як виконаний план за якістю, обсяг поголів’я, які були ускладнення під час проведення, щеплення (поствакцинальні ускладнення). Якщо план не виконано на 100 %, визначити причину невиконання і науково обґрунтувати наслідки, особливо під час проведення оздоровчих заходів, при плануванні санітарного ремонту приміщень для тварин, витрати повинні бути передбачені відповідно до плану.

12. Заходи, проведені відповідно плану.

По цьому пункту студент описує виконання плану в кількісних показниках.

При проведені діагностичних заходів визначити кратність їх проведення кількість досліджених тварин, результати досліджень які необхідно представити у формі акту.

При вакцинації тварин студент разом з ветлікарем господарства визначає кількість біопрепаратів, їх термін використання, визначає дози відповідно існуючої інструкції і складає акт проведення вакцинації.

Відповідно до плану проведення ветсанзаходів визначається об’єкт для дезінфекції, проводиться розрахунок деззасобів, визначається норма дезрозчинів, якщо при оздоровчих заходах проводиться поточна і заключна дезінфекція – врахувати витрати деззасобів і провести аналіз якості дезрозчинів, (представить копію експертизи лабораторних досліджень).

Студент описує ті заходи, які були проведені ним самостійно в господарстві.

13. Висновки та пропозиції.

Студент – практикант підводе підсумок проведеної роботи по профілактиці інфекційних захворювань чи їх ліквідації, визначає свою роль в виконанні певних заходів, дає оцінку своєї роботи, визначає позитивні і негативні сторони діяльності ветеринарної служби господарства, вносе свої пропозиції щодо покращення положення.

14. Список використаної літератури.

Список використаної літератури складається в алфавітному порядку. Можуть бути використані літературні видання, учбові посібники, підручники, наукові статті, журнали, праці університетів, інформаційні листки, інструкції, автореферати, реферативні журнали, постанови, монографії тощо.

Перелік видань складається за формою: номер по порядку, ініціали авторів, назва статті, книги, журнали, збірники, рік, видання, номер.

Наприклад: Колганов О.В. Епізоотологія, клінічні ознаки при асоційованому перебігу колібактеріозу та респіраторного мікоплазмозу курей // Ветеринарна медицина України. – 1998. – № 9. – С.18-19.

При використанні підручника „Епізоотологія” вказати автора зазначеного захворювання.

Приклад: Ведерников В.А. Бешенство. Эпизоотология, под редакциею А.А. Конопаткина А.А. – 1984. – с. 180-189.

При використанні інструкцій на проведення щеплень, дезінфекції, дератизації, туберкулінізації, малеїнізації тощо вказати їх назву, рік затвердження Державним Департаментом ветеринарної медицини з держветінспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України.

Якщо інструкція ввійшла у видання Ветеринарного законодавства зазначити номер тома і рік видавництва.

15. Додатки.

Курсову роботу студент повинен доповнити копіями документів:

- акти епізоотологічного обстеження господарства;

- акти вакцинації;

- акти туберкулінізації;

- акти дезінфекції, дератизації, дезінсекції;

- експертизи лабораторій ветеринарної медицини;

- рішення про введення і зняття карантину або обмеження.

Копії документів повинні бути завірені головним лікарем ветеринарної медицини господарства і скріплені печаткою. Студенти можуть курсову роботу доповнити малюнками, фотографіями, протоколами розтину трупів тварин, схемами, графіками, діаграмами тощо.

Якщо студенти в період практики не спостерігали інфекційних захворювань, то вони пишуть курсову роботу по темі: „Профілактичні заходи інфекційних хвороб”, згідно тематики.

Огляд літератури

1. В.П. Урбан. Практикум по эпизоотологии. – Л. Колос, 1981. – 221 с.

2. Эпизоотология и инфекционные болезни сельскохозяйственных животных. А.А. Конопаткин. М. «Колос» 1984. – 543 с.

3. В.П. Литвин, Л.Є. Корнієнко. Факторні хвороби сільського-подарських тварин. Монографія. Біла Церква. Білоцерківський державний аграрний університет. 2002. – 367 с.

4. С.Н. Вишелесский. Частная эпизоотология. М. Сельхозгиз. 1948.-

614 с.

5. И.С. Жарикова. Болезни сельскохозяйственных животных. Мн. Урожай, 1989. – 344 с.

6. Д.Ф. Осидзе. Инфекционные болезни животных. М. Агропромиздат. 1987. -288 с.

7. Р.Ф. Сосов. Эпизоотология. М. Колос, - 1974 – 536 с.

8. А.А. Кунаков. Краткий справочник ветеринарного врача. М. Агропромиздат. – 1990. – 574 с.

9. А.Д. Третьяков. Ветеринарное законодательство. Том 1. М.Агропромиздат. – 1972. – 294 с.

10. П.П. Достоєвський та В.І. Хоменко. Законодавство України про ветеринарну медицину.

11. О.А. Ткаченко, Л.С. Короленко, В.В. Зажарський, В.Ю. Хозей, В.А. Строганова, Ю.М. Савченко. Робочий зошит для лабораторних занять з курсу „Організація та економіка ветеринарної справи Дніпропетровськ, 2004. – 94 с.