Групування активів комерційного банку за ступенем ризиковості

Наведемо характеристику основних видів ризику, які зустріча­ються при здійсненні активних операцій комерційних банків.

Операційний ризик — можливість збитків від здійснення різних видів активних операцій внаслідок неуважності, халатності або шах­райства службовців банку, які відповідають за проведення цих oпeрацій. Операційний ризик у тій чи іншій мірі відноситься до всіх активних операцій.

Кредитний ризик — сукупність імовірних небажаних подій при здійсненні фінансових угод, суть яких полягає в тому, що контрагент банку не зможе виконати взятих на себе за угодою зобов'язань і при цьому не вдається скористатися наявними засобами захисту.

Слід зазначити, що поняття кредитного ризику асоціюється не лише з процесом кредитування. Кредитний ризик має відношення до всіх фінансових угод, для яких характерним є виникнення пари «кредиторська вимога — боргове зобов'язання». Це стосується ко­респондентських рахунків даного комерційного банку в інших бан­ках, ринкових фінансових інструментів (свопи, форварди, ф'ючерси, опціони), операцій з цінними паперами, а також лізингових і факто­рингових операцій.

Валютний ризик — можливість грошових втрат у результаті ко­ливання валютних курсів. Він структурується таким чином:

• конверсійний (наявний) — можливість валютних збитків за конкретними операціями;

• трансляційний (бухгалтерський) — можливість валютних збитків при переоцінці валютних активів і пасивів у національну ва­люту.

Валютний ризик відноситься до всіх операцій з іноземною ва­лютою.

Відсотковий ризик — можливість збитків або недоотримання доходу внаслідок несподіваної зміни відсоткових ставок.

Відсотковий ризик має відношення до кредитування і послуг кредитного характеру, фінансових відсоткових інструментів, а та­кож операцій з цінними паперами.

Ризик ліквідності — можливість втрат через неможливість реа­лізації на ринку певного виду активу.

Ризик ліквідності має відношення до операцій з цінними папе­рами, а також до предмета застави як способу забезпечення повер­нення позики.

Ризик щодо країни — можливість збитків за міжнародними фінансовими угодами внаслідок неспроможності або небажання уряду країни-контрагента виконати свої зобов'язання.

Ризик щодо країни має відношення до всіх міжнародних опе­рацій комерційних банків.

Форс-мажорний ризик — можливість виникнення стихійних лих, катастроф, страйків, які призведуть до фінансових втрат.

Форс-мажорний ризик, як і операційний, стосується всіх актив­них операцій комерційних банків.

Масштаби впливу невизначеності, конфліктності та зумовленого ними ризику ставлять комерційні банки перед необхідністю пошу­ку ефективних методів (способів, інструментів) відповідного їх регу­лювання та зниження ступеня ризиків.

З урахуванням специфіки банківського виробництва їх може бути реалізовано за двома напрямками. Перший напрямок пов'язаний з макроекономічним (державним) регулюванням (управлінням) ризиками.

Макроекономічне управління ризиками доповнюється іншим на­прямком регулювання (зниження ступеня ризиків) — внутрішнім щодо банку ризик-менеджментом.

Управління кожним видом ризику має свої особливості та інстру­ментарій, а аналіз інструментальних засобів являє значний теоретич­ний і практичний інтерес.

Отже, ризик, яким обтяжений комерційний банк, необхідно ана­лізувати, враховувати та знижувати до прийнятного (допустимого).

Управління ризиками комерційного банку має задовольняти дві умови: відповідати загальній ризиковій політиці банку, зорієнтованій на оцінку інтегрального ризику; відповідати цілям спеціальної ризикової політики, в межах якої оцінюються політичні, господарські, рин­кові ризики та ризики, пов'язані з платоспроможністю клієнтури.

Методи (способи) зниження банківських ризиків можна поділи­ти на загальні та часткові.

До загальних методів (способів) зниження ризиків комерційних банків можна віднести:

• диверсифікацію кредитів;

• страхування кредитів і депозитів;

• введення права застави;

• розширення переоблікових операцій;

• періодичну перевірку (контроль) кредитоспроможності пози­чальника.

До часткових методів слід віднести:

• визначення максимальних обсягів позики, яку раціонально на­дати певному позичальнику;

• страхування (хеджування) валютних операцій;

• застосування плаваючих відсоткових ставок;

• ретельне вивчення попиту і пропозиції щодо цінних паперів;

• забезпечення раціонального рівня показників ліквідності;

• встановлення питомої ваги коштів одного вкладника в за­гальній сумі банківських депозитів;

• включення особливих умов у депозитні договори тощо. Теоретичне вивчення, а потім і впровадження конкретних мето­дик управління ризиками в практику дасть можливість:

• поліпшити функціонування комерційних банків;

• підвищити ефективність усієї системи банківського менедж­менту.