Склад доходів та витрат банків

Прибуток банку – перевищення доходів банку над витратами. Формується в результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банку.

Доходи банку складаються з:

- відсотків за надані кредити;

- відсотків, сплачених банками-кореспондентами;

- плати за розрахункове та касове обслуговування клієнтів;

- позитивної курсової різниці від операцій в іноземній валюті;

- доходів від операцій з цінними паперами;

- доходів від факторингових, лізингових, трастових операцій, інформаційних, консультаційних послуг;

- відшкодування клієнтами поштових, телеграфних витрат;

- доходів від участі в діяльності інших організацій та ін.

Витрати банку складаються з:

- виплати відсотків за пасивними операціями (за поточними та депозитними рахунками, облігаціями, депозитними сертифікатами);

- плата за кредитні ресурси, одержані від інших банків і від центрального банку;

- оплати послуг з кореспондентських відносин;

- комісії за операціями з іноземною валютою;

- витрат на інкасацію виручки;

- оплати послуг (обчислювальних центрів, аудиторських, поштових, телеграфних);

- витрат на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів;

- витрат на рекламу;

- амортизаційних відрахувань основних фондів;

- витрат, пов’язаних з виготовленням і впровадженням платіжно-розрахункових документів;

- платежів зі страхування майна та діяльності банків;

- витрат на утримання апарату;

- інших витрат (збитки від списання безнадійної заборгованості клієнтів, штрафи, сплачені за порушення правил ведення операцій тощо).

Прибуток, що залишився після сплати податків (чистий прибуток), використовується для виплати дивідендів, формування резервного фонду, фонду розвитку, матеріальне стимулювання.

Дивіденди – частина чистого прибутку, яка щорічно розподіляється між акціонерами.

Резервний фонд - кошти, вилучені із обігу, та акумульовані з метою покриття можливих збитків від ведення діяльності

Тема 6 Банківський ризик: економічна суть і класифікація

2.1. Природа виникнення та роль ризиків у діяльності комерційних банків

2.2. Класифікація банківських ризиків

2.3. Основні види ризиків при здійсненні активних операцій банками

Ризик є невід'ємною складовою в будь-якій сфері економічної діяльності. Недостатнє усвідомлення цього нерідко призводить до сумних наслідків. Що ж до банківської справи, то її неможливо уявити без ризику. Тобто для функціонування комерційних банків ризик є іманентно притаманною складовою. Будь-яке рішення в банківській діяльності, що заслуговує на увагу, обтяжене ризиком, бо фінансова сфера взагалі, а банківська справа зокрема, є дуже чутливою не лише до різноманітних соціально-економічних чинників, а й до політичних, природо-кліматичних тощо. Отже, в банківській діяльності йдеться не про те, щоб взагалі уникнути ризику. Головне завдання полягає в раціональному управлінні банківськими ризика­ми, в тому, щоб якомога правильніше та адекватно (у першу чергу) оцінювати структуру й міру (ступінь) ризику, здійснюючи ту чи іншу операцію, прагнути знизити ступінь ризику до допустимого (чи мінімального) рівня.

Прийняття на себе ризиків за відповідну винагороду (премію за ризик) традиційно належить до сфери діяльності банків. Отже, аналіз структури ризику, оцінка міри ризиків, управління різноманітни­ми ризиками, врахування їх є важливою складовою політики та стратегії банків.

Цілком зрозуміло, що банківські ризики виникають, зокрема, тому, що неможливо повністю реалізувати своєчасне та вичерпне вико­нання прийнятої стратегії (управлінських рішень). Це пов'язано зі збурюючими (негативними) впливами складної множини суперечливих чинників. Відхилення прийнятих поточних припущень (гіпотез) від того, що реально може відбутися в майбутньому в процесі реалізації відповідних банківських управлінських рішень, містить у собі як шанси на успіх, так і ризик можливих несприятливих відхи­лень, які призводять до суттєвих збитків. На вербальному рівні ри­зик можна трактувати як міру можливого несприятливого відхи­лення від сподіваного (чи бажаного) результату того чи іншого управлінського рішення, яке може призвести до втрати банком час­тини прибутків, до збитків, шкоди іміджу банку, а в екстремальних випадках становить загрозу його існуванню.

Одна з головних проблем банківського менеджменту - це не­обхідність віднайти, в межах конкретної фінансово-господарської системи та в конкретній ситуації, оптимальне (чи раціональне) співвідношення між прибутком, ризиком і ліквідністю.

Властивості середовища визначаються також кліматичними умова­ми (це особливо важливо для тих комерційних банків, які пов'язані з АПК), соціально-демографічною ситуацією в країні, станом і дина­мікою економічної активності тощо. Банк використовує також оцін­ку ризику своєї країни для того, щоб ідентифікувати її ринкові по­зиції на міжнародному рівні та порівняти їх з рівнем розвитку світової економіки. Високий рейтинг країни дає можливість банкові функціонувати за кордоном без побоювань за долю своїх проектів.

Важливим джерелом банківських ризиків є «зони конкуренції», тобто можливі сфери зіткнення інтересів з іншими контрагентами. У банківському секторі існують «конкурентні бар'єри», що перешко­джають одним банкам здійснити бажання отримати домінуючі по­зиції на ринку без урахування інтересів інших.

Банківські ризики також можуть бути викликані неправильно обраною стратегією та незадовільним рівнем керівництва. Низька якість управління активами, неефективність внутрішньобанківського контролю й організаційної структури, недостатня фахова підго­товка персоналу сприяють зниженню стійкості комерційного банку.

До ендогенних чинників ризику можна віднести й негативні резуль­тати фінансового управління власними та залученими коштами, по­гіршання міжособистісних відносин у колективі та інші аспекти внутрішньобанківської діяльності, що зумовлюють негативний вплив випадкового характеру.

Отже, розмаїття чинників ризику призводить до появи ризиків, якими обтяжені практично всі сфери банківської політики.

У науковій літературі та численних навчально-методичних пуб­лікаціях наводиться низка способів класифікації банківських ри­зиків. Один із можливих підходів класифі­кації банківських ризиків наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1.