Реформа азбуки та запровадження гражданського друку. Тематика та типи видань Петровської епохи. Початок російської періодики.

Гражданський шрифт — шрифт, розроблений митрополитом Київським Петром Могилою та запрваджений у Російській імперії Петром I у 1708—1710 роках для друку світських видань у часи першої реформи російського письма.

За цією реформою з російського кириличного алфавіту усунуто як непотрібні літери ѡ («от», омега), Ѱ («псі»), Ѯ («ксі»),ѕ («зело»), ѵ («іжиця»), остаточно вилучено Ѫ («юс великий») і Ѧ («юс малий»), впроваджено літеру е замість ѥ, узаконено спорадично вживану раніше літеру я замість ıа тощо. Проте в алфавіті ще залишалися літери ѳ («фіта»), ѣ(«ять»). Спрощено також друкований шрифт, що дістав назву «гражданська азбука».

Її метою було надати російській книзі, яка до цього друкувалась півуставом, вигляд, характерний для європейської книги того часу.

На початку 1701 року Петро I реорганізував Монастирський наказ, начальником якого призначив одного з найосвіченіших бояр того часу —

Івана Олексійовича Мусіна-Пушкіна. Йому було доручено керувати всіма видавничими справами, друкарнями, зокрема, і Друкованим двором. Під його керівництвом здійснювалося й друкування російських книг в Амстердамі. Церковнослов'янський напівустав став архаїчним для нових видань світського та наукового змісту, і перед Петром I постала важлива проблема — створення нового гражданського (тобто світського, цивільного) друкарського шрифту.

Як зазначають дослідники, аналіз писемності кінця XVII — початку XVIII століття дає підставу стверджувати, що першоосновою російського гражданського шрифту стало певною мірою московське громадянське письмо початку XVIII століття, перероблене на основі латинської антикви. Особливості шрифту антиква — побудова букв на основі кола і квадрата, плавний контраст між основними та з'єднувальними штрихами, характер зарубок, все це також знайшло відображення в російському гражданському шрифті.

У січні 1707 Петро I власноруч намалював ескізи, за якими кресляр і малювальник Куленбах, що служив при штабі армії для креслення мап і диспозицій (в ті роки Росія воювала зі Швецією), зробив малюнки тридцяти двох малих літер нового алфавіту, а також чотирьох великих літер "А", "Д", "Е" і "Т".

У червні 1707 Петро I отримав з Амстердама проби шрифту середнього розміру, а у вересні — відбитки пробного набору шрифтами великими й дрібними. Потім у Голландії придбали друкарський верстат і інше друкарське обладнання, запрошено майстрів-друкарів для роботи в Росії та навчання російських фахівців.

1 січня 1708 Петро підписав указ: "... тими азбуками надрукувати Геометрію російською мовою... і іния гражданськії книги друкувати темиж новими азбуками...".

Перша книга, надрукована новим гражданськім шрифтом, вийшла в світ 17 березня 1708. Вона мала заголовок: "Геометрiа славенскi землемѣріе" (підручник геометрії). Букви "я" Петро не передбачив, її функції виконувало сполучення букв - "і" десяткове і "а".

Однак гражданська азбука ще не була остаточно вироблена. Протягом двох років, з 1708 по 1710, Петро постійно вносив різні зміни. У листі до графа Мусіна-Пушкіна від 25 січня 1709 він говорив: "Я тільки писав, щоб сили (наголос) ставили, а нині й сил ставити не вели". У своєму листі государ також помічав, що "друк товстий перед колишнім — чаю від того, що слова вже стали тяжкі — чого треба дивитися і частіше переливати". Угледівши "кривизну" в новому друці, Петро дав таке розпорядження графу Мусіну-Пушкіну (4 січня 1709 року): "літеру 'буки', також і 'покой' вели переправити: зело погано зроблені". Кілька разів государ вніс зміни в новий шрифт, намагаючись його вдосконалити, для чого неодноразово Друкарський Двір представляв государю пробні відбитки азбуки. Тільки на початку 1710 вироблено зразок, який влаштував государя.

Схвалений Петром I відбиток азбуки під заголовком: "Зображення давніх і нових письмен слов'янських, друкованих та рукописних" надіслано 10 лютого 1710 до друкарні з власноручним написом Петра: "Цими літерами друкувати історичні та мануфактурні книги, а які підчорнені, тих у вище написаних книгах не вживати". У цьому зразковому відтисненні він перекреслив усі великі та прописні слов'янські літери і абсолютно виключив літери "от", "омегу" та "псі".

В архіві друкарні зберігається такий документ. "1710 января в 29 день великий государ цар і великий князь Петро Олексійович всієї Великої і Малої і Білої Росії самодержець вказав за іменним своїм государевим указом в наказі книг друкарської справи надалі з вище писаного числа всякі історичні та рукописні (на полях: мануфактурні) книги та які будуть надіслані переклади друкувати амстердамським щойно виданими літери... ".

Новий гражданський шрифт остаточно увійшов в ужиток до середини XVIII століття, коли він став звичним для покоління, яке по ньому навчалося грамоти. І в незмінному вигляді проіснував аж до реформи 1918 року.

Старослов'янський шрифт, який до реформи використовувався в офіційних виданнях та побуті, стали називати церковнослов'янським. Ним в церковній практиці користуються досі.