Бомарше як видавець. Досягнення італійських друкарів.

П'єр-Оґюстен Карон де Бомарше (1732—1799) - французький драматург і публіцист епохи Просвітництва.

Народився в Парижі. Син годинникових справ майстра Андре Шарля Карона (1698-1775), він спочатку пішов по стопах батька, але одночасно ревно вивчав музику.

Зібрання його творів видано: Бокье, «Thêatre de В.», з примітками (пар., 1872, 2 т.), Моланом (пар., 1874), Фурньє («Oeuvres compl è tes», Пар., 1875).Мемуари його видані С. Бефом (пар., 1858, 5 т.).

Відомі твори: «Севільського цирульника»(1765), «Євгенія» (1767), «Божевільний день, або Одруження Фігаро» (1778).

У Італії першими друкарями були німці Конрад Свейнгейм і Арнольд Пан-нартц, які були запрошені ченцями з Субіако в 1465 р., а в 1467 р. переїхали доРиму. У Венеції Іоганн Шпеєрський отримав привілей на друкування книг в 1469 р. Іоганн помер наступного року, і розпочату справу продовжував його брат, Венделін Шпеєрський, в співтоваристві з Іоганном Кельнським. У тому ж році в Римі оселився гравер Микола Женсон. Друкарська справа у Венеції досягла високого ступеня розвитку, наприклад, в XV ст. існувало до 250 друкарень; тоді ж була заснована відома друкарня Альдова (1495). За Венецією слідуютьБолонья (1471), Неаполь (1471), Флоренція (1472) та ін.

Алюдові Мануцій - італійський видавець та типограф, вчений-гуманіст епохи Відродження.

Альд Мануцій народився в 1450 (за деякими даними у 1449) році в невеликому містечку Басіано неподалік від Риму. У віці 15 років він вступив до університету у Римі на факультет мистецтв. В 1470 році він вивчав грецьку мову у Феррарському університеті, після чого виховував дітей герцога Капрійського, який і забезпечив Мануція коштами для відкриття власної друкарні. В 1479 році він, нарешті, зміг зайнятися видавничою справою. Переїхавши у Венецію, тогочасний центр друкарства, Альд Мануцій заснував в 1494 році власне видавництво Aldine Press і почав публікувати праці грецьких, латинських і італійських класиків. Він першим в Італії став друкувати грецьких авторів, що принесло йому чималий комерційний успіх. Серед видань друкарні Мануція книги Аристотеля, Аристофана, Геродота, Демосфена таСофокла. Грецькі шрифти, які Мануцій розробив спеціально для видання давньогрецьких авторів, були неакуратні. Свою першу латинську друкарську касу Мануцій створив в 1497 році спеціально для книги «Про Етну» кардиналаБембо (сучасні шрифти на цій основі так і називаються). Ця гарнітура була набагато якісніша попередніх шрифтів і відразу ж стала еталоном традиційного латинського шрифту.

В 1501 році в Aldine Press Мануцій уперше в історії типографіки почав використати італізовані шрифти (курсив). Найперший курсивний шрифт був створений на основі почерку переписувачів з Папської канцелярії. І хоча ці перші італізовані шрифти були досить низької якості, сама ідея Мануція була високо оцінена не тільки його сучасниками. Мануцій також придумав свою власну видавничу марку, щоб відгородити себе від підробок з боку численних конкурентів. На ній зображувався якір, навколо якого оповився дельфін. Марка була видрукувана на всіх каталогах із цінами на продукцію його друкарні.

Альд Мануцій помер в 1515 році у своєму будинку у Венеції.

Джованні Баттіста Піранезі (1720 - 1778) — видатний італійський графік, архітектор, археолог.

Народився в великій і збіднілій родині будівничого Анжело з міста Пірано. Мати хлопця була сестрою архітектора і інженера Маттео Лукезі. Дядя Маттео був автором церкви Сан Джованні Нуово в Венеції. Як помічник дяді (інженера і архітектора) підліток опановував будівельну справу, робив обміри будівель,знався на експертизі підмурків, засобів цегляної кладки тощо.

Перша графічна сюїта - Повна назва була довгою і з подякою меценату: «Перша частина архітектурних і перспективних композицій, зроблених та награвійованих Дж. Б. Піранезі, венеціанським архітектором, з посвятою сеньйору Ніколо Джоббе, що надрукована в друкарні братів Пальяріні в Римі 1743 року». Перша частина мала 12 аркушів гравюр і чотири сторінки передмови. Піранезі дав зображення архітектурних пам’яток стародавнього Риму зі своїми реставраційними додатками за власною уявою.

Відсутність грошей і відсутність успіху сюїти (її не купували) спонукали архітектора повернутися до Венеції.

Йому таки вдалося повернутися в Рим у 1745 році. Гравюри Піранезі бачив Джузеппе Вагнер, що мав друкарню і торгував гравюрами. Він і відправив Піранезі до Риму як свого торгівельного агента. Той прибув у папську столицю і відкрив майстерню на вулиці Корсо.

У 1748 році вийшли з друку перші аркуші великої серії гравюр «Краєвиди Риму» (повна назва: «Різні краєвиди Риму, античного і сучасного, намальовані і гравійовані різними авторами у Римі»), з 93 аркушів 47 належали Піранезі, тобто це була колективна праця.

Тема міцно зачепила гравера, і Піранезі працюватиме над нею майже все життя. Від зробить 137 гравюр, пов’язаних із папською столицею.

Серія «Фантазії на теми в’язниць» 1745 рок -Звичайно ж, в реальності подібних в'язниць не мали ні Венеція, ні Рим. Гігантські споруди, вежі, велетенські механізми і кайдани - все це нагромадженнямеханіки і архітектури існує для тортур, для залякування в'язнів і тих, хто може сюди потрапити. Грандіозність побудов Піранезі на цих аркушах вражала настільки, що забували про їх деяку театральність і перебільшення.Не схожі вони і на нічні кошмари.Ситуацію не прояснювали і написи в самих гравюрах («Злочини шкодять мистецтвам», «Підступність веде до неприємностей і народжує підозрілість», «Від жаху зростає сміливість» тощо).Незрозуміло, до чого в гравюрах стільки прикутих в'язнів і яка їх провина. Чому так багато будівничих, що продовжують нагромаджувати ці страхітливі в'язниці і до чого тут згадка про мистецтва. Ніякі інтерпретації змісту не дали повної розгадки серії. Могутне враження від невеликої за кількістю серії(вона мала лише 16 аркушів) продовжувалось століттями. Серію вивчали біографи Піранезі, письменники, історики мистецтва різних країн, діячі кіно 20 століття. Вона залишилась одним з феноменів мистецтва 18 століття і графіки взагалі.

Завдяки зв'язкам з представниками стилю класицизм Піранезі відкрив для себе архітектурне надбання Стародавньї Греції. Митець забажав «розібратися, чому це весь художній світ вважає, що Італія завдячує своїм мистецтвом Старордавній Греції, а не навпаки». Він зробив подорож на південь півострова в Пестум, де були залишки храмів стародавніх греків.У 1778 р. Піранезі надрукував серію гравюр «Краєвиди з храмами Пестума».Ця серія стане останньою в творчості митця. Смерть забрала Піранезі у 1778 році в Римі.

Джамбаттіста Бодоні (1740 - 1813) - італійський видавець, друкар, художник-шрифтовик і гравер, автор сотеньшрифтів, з яких приблизно 80 були кириличними.

Бодоні народився 16 лютого 1740 в італійському містечку Салуццо в П'ємонті. В юності Бодоні працював складачем в Римі. У 1768 переїхав до Парму і герцог Пармський був призначений директором друкарні, де пропрацював більше 45 років. З 1791 організував власну друкарню, в якій намагався реалізувати масштабний проект по створенню шрифтів для всіх відомих мов світу. У числі іншого видав у 1806 зразок молитви «Отче наш» на 155 мовах. У 1818 році він опублікував свою головну працю - «типографическим керівництво» (Manuale Tipografico).

Бодоні помер 29 листопада 1813 в Пармі. У поліграфії досі з успіхом використовуються його гарнітури, в тому числі шрифт, названий його ім'ям.