Книгодрукування в Європі.

1440 – 1450 – винахід друкарства Й. Гутенбергом.Всесвітньо визнаним європейським першодрукарем вважається німець Йоганн Ґутенберг (бл. 1399–1468). ріумфальний хід друкар- ського верстату по Європі розпочався ще за життя Ґутенберга. Після судово- го процесу, коли друкарня та частина обладнання Й.Ґутенберга перейшли до Й.Фуста, друкарем тут стає зять Фуста, учень Ґутенберга, Петер Шеф- фер. Відомо, що він навчався в Ерфуртському та Паризькому університетах, був чудовим каліграфом, швидко засвоїв у повному обсязі винахід Ґутенберга і вніс, безпе- речно, деякі вдосконалення. Випущені Шеффером упродовж 40 років діяльності книги стали своєрідним еталоном полігра- фічного мистецтва. Серед його численних видань особливо слід відзначити Майнцський Псалтир 1457 року. Це перша в світі друкована книга, в якій названі імена друкарів та інші вихідні дані, а також представлена друкарська марка Фуста і Шеффера. В Псалтирі вперше була відтворена друкарським способом у дві фарби орнаментика – чудові декоративні ініціали. Разом з чорною фарбою основного тексту одержуємо триколірний друк. Це перший досвід використання багатоколірної поліграфічної техніки. Орнаментальний узор ініціалів, складений з найтонкіших ліній, важко, а то й неможливо відтворити за допомогою розповсюдженої тоді обріз- ної гравюри на дереві (ксилографії). Тому історики друкарства припустили, що ініціали відтворені не з дерев’яної, а з металевої форми. Таким чином, видання Псалтиря 1457 року – значний крок вперед у становленні й розвитку поліграфічних способів репродукування. Книжки Й.Ґутенберга, Й.Фуста і П.Шеф- фера рознесли по світу звістку про новий винахід. Після того, як 1462 року був зруйнований Майнц, багато учнів і під- майстрів Ґутенберга розійшлися по різних серед друкарів був Йоганн Ментелін, у Майнці одночасно з Фустом і Шеффером друкував книжки Ерхард Ройвіг, якого названо у виданнях ілюстратором. У Бамбергу жив і працював учень Ґутенберга Альбрехт Пфістер. Деякі вчені вважають, що саме Пфістер надрукував так звану 36-рядкову Біблію, яку інші дослідники приписують Ґутенбергу. Ніяких підтверджень гіпотез на користь того чи іншого видавця нема. Відомо, що за 6 років самостійної роботи, з 1461 по 1466 р., Пфістер надрукував 9 книжок, на двох з них є його ім’я. В історії поліграфії ім’я А. Пфістера відоме тим, що саме він почав вперше робити ілюстрації в книзі, надрукованій з набірної форми. Це був важливий етап в становленні мистецтва книгодрукування. Книжки його невеликі, призначалися для народного читання й були надруковані не на вченій латині, а німецькою мовою. З цією ж метою – допомогти читачеві в сприйнятті змісту книги – бамбергський друкар вміщував у них велику кількість ілюстрацій. Сама ця назва походить від латинського слова «ілюстраціо», що означає пояснення, висвітлення. Перша книжка з ілюстраціями вийшла в світ у 1461 р. Називалася вона «Богемський хлібороб, або розмова вдівця зі смертю»; через 2 роки Альбрехт Пфістер випустив друге видання цієї книжки. Ілюстрації виконані в техніці гравюри на дереві, розміром у всю сторінку. Друкувалися вони окремо від набору. В наступному виданні – «Дорогоцінне каміння» – на 88 сторінках розкидано 103 ілюстрації порівняно невеликого розміру, розміщених безпосередньо в тексті. Дослідники встановили, що текст та ілюстрації друкувалися окремо: перший прогін – текст, другий – ілюстрації на вільних місцях. Це був значний крок уперед у техніці ілюстрування. А в подальших своїх виданнях Альбрехт Пфістер, теж уперше в історії друкарства, об’єднав в одній формі текстовий набір та ілюстраційне кліше. Надалі відтворена поліграфічним способом ілюстрація назавжди входить у друковану книжку. Часто друковані чорно-білі ілюстрації розфарбовували в усіх або в деяких примірниках тиражу. Найкрупнішою друкарнею ХV ст. була друкарня Антона Кобергера в Нюрнбергу. Тут одночасно діяло 24 друкарських верстата й працювало близько 100 чоловік. За 30 років друкарської діяльності Кобергер випустив 220 видань, в основному це великоформатні, добре ілюстровані книги. В їх оформленні брав участь молодий тоді ще, а надалі всесвітньо відомий художник Альбрехт Дюрер. Серед найвидатніших видань цієї друкарні – «Книга хронік та історій» Г. Шеделя (1493 р.), в якій надруковано 1809 графічних ілюстрацій, насамперед зображень тогочасних міст, а також «Апокаліпсис» (1498 р.) з ілюстраціями З Німеччини друкарство потрапляє в 1465 р. до Італії. В монастирі Субіако поблизу Риму були відлиті шрифти, що одержали назву напівготичних. Саме в Римі вперше відбулося перевиробництво книжок. У перші десятиліття книгодрукування в Римі була надрукована латинською мовою невелика за обсягом книжка, в перекладі – «Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора мистецтв і ме- дицини Болонського університету». Це є найдавніша відома наразі друкована книга, автор якої наш співвітчизник Юрій з Дрогобича (Котермак). У Франції книгодрукування розпо- чалося в 70-х рр. ХV ст., причому перша друкарня Франції не мала приватного характеру, як в інших країнах, а була підсобним виробництвом у науковій установі – Сорбонні (Паризький універ- ситет). Першодрукарем Англії був Уільям Кекстон, який із самого початку діяльно- сті вважався національним друкарем і користувався підтримкою уряду. За 15 років роботи він випустив близько 100 назв книжок, з них 25 у його власному перекладі. Метою Кекстона була пропа- ганда англійських авторів і розвиток англійської літературної мови. В кінці ХV ст. найбільшого розквіту досягло книгодрукування в Італії. Особливу славу здобули два друкаря – Ніколя Жансон (Йенсен) і Альд Мануцій. Жансон – неперевершений майстер– шрифтовик, працював у Венеції з 1470 по 1480 рік. Він першим відійшов від загально прийнятої краси рукописів і створив чудові твори друку, краса яких у малюнку шрифтів, їхньому підборі, розміщенні набору на сторінці. За 10 років діяльності Жансон випустив близько 100 книжок різної тематики. Протягом другої половини ХV ст. в Італії загалом нараховувалось 526 друкарень, в Німеччині 261, у Франції 157, а в Англії 12, проте Англія стала першою країною, де книгодрукування велося переважно національною мовою і друкувалося порівняно мало церковної літератури. Окрім названих, у ХV ст. друкарство ввели ще такі західноєвропейські держави: Голландія, Швейцарія, Бельгія, Іспанія, Угорщина, Польща, Данія, Швеція, Португалія. Це був час відновлення інтересу до мистецтва і наук античності, початок нової епохи в культурі й духовному житті людства, названої пізніше у Франції Ренесансом (Відродження) і безпосередньо пов’язаної з гуманістичним світоглядом – гуманізмом. Розвитку й розповсюдженню Ренесанса сприяла і нова технологія виготовлення книг – друкарство, що зробило книгу дешевшою, багатотиражною, завдяки чому з нею могло ознайомитися значно більше людей.