Психологічний супровід виконання завдань особовим складом: основні поняття

Психологічний супровід – це комплекс заходів з підтримання оптимального стану психічного здоров’я військовослужбовців, їх стійкості до впливу стресових чинників, психологічної готовності до виконання обов’язків військової служби та запобігання виникненню негативних психологічних станів.

Основними завданнями психологічного супроводу є:

- моніторинг психологічних станів особового складу, соціально-психологічних характеристик військового колективу під час виконання завдань за призначенням (ведення бойових дій), наслідків впливу стресових чинників професійної діяльності;

- підтримання у військовослужбовців досягнутого рівня психічної стійкості до впливу психотравмуючих чинників військової служби (бойових дій), психологічної готовності до виконання завдань за призначенням;

- підтримання високої бойової активності особового складу;

- моніторинг рівня фізичної та розумової втоми військовослужбовців;

- профілактика розвитку кризових психологічних станів, нервово-психічних розладів, що виникають внаслідок дії стресових чинників професійної діяльності;

- своєчасне виявлення ознак стресових реакцій, явищ психічної дезадаптації та отримання психічних травм особовим складом;

- здійснення психологічної просвіти особового складу.

Формами психологічного супроводу професійної діяльності особового складу під час виконання завдань за призначенням (ведення бойових дій) є:

- психологічна профілактика;

- психологічна діагностика;

- психологічна регуляція та саморегуляція;

- опосередкований вплив на особистість військовослужбовців через відповідно спрямовану роботу з їх сім’ями;

- психологічне консультування;

- психологічна просвіта особового складу.

При цьому застосовуються індивідуальна га групова форми роботи з особовим складом.

Методи психологічного супроводу професійної діяльності особового складу поділяються на:

1. Організаційні – планування, контроль за виконанням вимог, надання рекомендацій, підтримання сприятливих умов.

2. Емпіричні – включене та невключене спостереження, діагностування, спеціальні (соціометричні) дослідження, експертна оцінка, психологічна вправа (психотренінг), емоційно-вольова регуляція та саморегуляція, інформування, опитування, індивідуальна бесіда, переконання, навіювання, позитивний приклад, засудження, заохочення, подяка.

3. Опрацювання даних – аналіз отриманої інформації.

4. Інтерпретаційні – інтерпретація отриманих результатів.

Актив військової частини, підрозділу – військовослужбовці з числа особового складувійськової частини, підрозділу, які є найбільш ініціативними, відрізняються наполегливістю у виконанні службових обов’язків, високою громадською активністю, принциповістю у вирішенні всіх питань, готові прийти на допомогу товаришам і повести їх за собою, здатні виражати інтереси всіх членів військового колективу (або його переважної більшості).

Одними з найкращих представників активу можуть стати позитивно спрямовані неформальні лідери військового колективу. Тому одним з найважливіших завдань командира військової частини (підрозділу) та психолога полягає у залученні таких неформальних лідерів до складу активу.

Граничні нервово-психічні розлади – неврози, психопатії та психічні порушення при соматичній патології.

Неврози – це хворобливі форми реакцій нервової системи на ситуації, які травмують психіку (психічні травми, стреси), тому їх ще називають психогенними патологічними реакціями. Невроз характеризується астенічними, нав’язливими, істеричними розладами, а також тимчасовим пониженням розумової та фізичної працездатності.

Психопатії – наслідки патологічного формування особистості з вираженими розладами поведінки і соціальної адаптації емоційно-вольові розлади психіки без явних порушень роботи інтелекту. Такі розлади впливають на вольові якості людини, її характер, мотивацію дій, мислення (стає своєрідним, переважно афективним). Психопатія по суті є не нервово-психічним захворюванням, а аномальним особистісним станом.

Дезадаптація психічна – неякісне (неповне) пристосування психіки військовослужбовця до нових умов середовища (незвичних умов військової служби, нової, більш стресової обстановки тощо), що виявляється в неадекватних психічних, фізіологічних реакціях.

Метод експертних оцінок – це спосіб оцінки наявного стану справ, а також прогнозування майбутніх результатів дій на основі опитування фахівців.

Відрізняє його від масового опитування те, що респондентами є найкомпетентніші у досліджуваній сфері особи, тобто експерти. У військовій частині (підрозділі) такими виступають командири рот (взводів).

Психолог, застосовуючи метод експертних оцінок, опитує командирів рот (взводів) щодо наявного стану справ за тим питанням, яке його цікавить, наприклад: соціально-психологічний клімат у колективі, групові настрої, психологічних стан окремих військовослужбовців тощо.

Спостереження включене – вид спостереження, при якому психолог безпосередньо включається до середовища військовослужбовців (групу, команду), контактує, діє разом із досліджуваними військовослужбовцями. Психолог імітує входження в соціальне середовище, адаптується в ньому і аналізує події ніби зсередини.

Включене спостереження дозволяє розглядати досліджуване явище ніби зсередини, очима очевидців. Характер “включеності” психолога при цьому може бути різним: в одних випадках він приховує свою мету, а в інших – ні. Перший варіант вважається більш доцільним для використання.

Приклади можливих місць проведення включеного спостереження: спільне виконання поставленого завдання, спільний прийом їжі, перекур тощо.

Перевага такого спостереження полягає в тому, що воно дає можливість розкрити приховані для зовнішнього ока обставини. Разом з тим, йому притаманні певні негативні моменти: спостерігач, адаптуючись до групи, яку він спостерігає, сам може почати реагувати у відповідності до її уподобань, міркувань її членів, втрачаючи тим самим об’єктивність.

Спостереження невключене – вид спостереження, при якому психолог одержує інформацію про досліджувану групу військовослужбовців, не втручаючись у хід подій і не будучи членом цієї групи, тобто, спостерігаючи за ними “збоку, на віддаленні”.

3.2. Завдання психолога під час психологічного супроводу виконання завдань особовим складом військової частини (підрозділу)

Додатково:

1. У пунктах постійної дислокації під час проведення щоденних заходів пп.1–3,6,7, щомісячного заходу п.1 особливу увагу приділяти роботі з військовослужбовцями “ГППУ”.

2. У районах виконання завдань:

- заходи психологічного супроводу виконувати у оперативних (експрес) формах;

- у разі необхідності проведення психологічного діагностування військовослужбовців використовувати експрес-методики (додаток);

- у разі виявлення випадків психотравмування військовослужбовцівза результатами діагностування та ознаками:

неможливості виконання службових обов’язків;

необ’єктивної оцінки рівня небезпеки;

тривалих неадекватних поведінкових реакцій;

деморалізуючого впливу на інший особовий склад;

створення загрози для оточуючих

надавати пропозиції щодо евакуації військовослужбовців із районів виконання завдань за призначенням до закладів охорони здоров’я.

Планування та звітність щодо проведених заходів психологічного супроводу професійної діяльності особового складу виконується:

в пунктах постійної дислокації – поточне (на день, тиждень, місяць) та перспективне (на рік);

у районах виконання завдань – поточне, з урахуванням оперативної обстановки.

Література

1. “Про затвердження Положення про психологічне забезпечення у Збройних Силах України” (ГШ ЗС України, ГУ РОС, 2016).

2. “Методичні рекомендації на допомогу командирам, офіцерам по роботі з особовим складом рот (батарей) з організації виховної та соціально-психологічної роботи” (ГШ ЗС України, ГУ РОС, 2014).

3. “Про організацію морально-психологічного забезпечення у військових частинах (підрозділах) Збройних Сил України під час проведення антитерористичної операції” (ГШ ЗС України, 2015).

4. Положення про психологічну службу ЗС України (затверджено наказом ГШ ЗС України від 04.12.2014 № 317).

5. “Тимчасова інструкція щодо організації психологічного супроводження та психологічного відновлення військовослужбовців” (ГШ ЗС України, ГУ РОС, 2015).

6. “Концептуальні засади психологічного супроводження службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України”, Є.В. Гузенко, 2010.

Додаток ІІІ.1