Свого свій зрозуміє, буквою лиш натякни. 14 page

- А хіба зараз це не так? – зацікавлено спитав один з молодих «послушників» пресвітера.

- Зараз часи «сліпої» віри минули. Прийшов час глобальних змін. І основою майбутнього прогресу в пізнанні Бога є наука.

- Ну, як же наука, якщо вона офіційно заперечує Бога? – здивовано спитав той хлопець.

- Це зараз побутує така помилкова думка, оскільки ще мало що пізнане людством. Якщо наука досі не може пояснити першопричину імпульсної сили електромагнітного поля, про що можна тоді взагалі говорити. Її сьогоднішній стан можна порівняти зі стадією розвитку однорічної дитини, яка повзає в обмеженому батьками просторі, щоб не травмуватися, і пізнає світ через іграшки, які їй дають. Але ж це зовсім не означає, що у неї немає перспективи росту та істинного усвідомлення справжніх цінностей світу.

- Цікаве визначення. І хто ж, на вашу думку, ці батьки? – поцікавився молодий співрозмовник.

- Батько у всіх один – Бог. Та окрім батька є ще й вихователі, які приглядають за дітьми і видають їм ці іграшки.

- Ще цікавіше… А хто ж тоді ці вихователі?

- Цих істот називають по-різному. В християнстві їх іменують ангелами, архангелами, котрі знаходяться поряд із Богом і піклуються про людей. На Сході їх сприймають більш реально і називають Бодхісатвами з Шамбали…

- Брат мій, ти впадаєш в єресь! – гнівно закричав пресвітер на свого «послушника» і, вже звертаючись до Сенсея, грізно додав: - Ви глибоко заблудла людина. Ви абсолютно не праві. Люди не можуть змінювати світ, тим більше прагнути до пізнання Бога через науку. Наука – це підступи диявола, який переконує людей своїми відкриттями, що Бога не існує. Сатана накинув на світ тенета технологій, щоб заплутати в них людину, задурманити голови телебаченням і сатанинською літературою, щоб через них поклонялися тільки йому, бо сьогодні він є Князем світу сього. І тільки слово Боже, записане в єдиній священній книзі Біблії, істинне і вірне. І тільки через неї ви можете пізнати Бога…

- Ага, у вашій проінструктованій інтерпретації, - усміхнувся Сенсей. – Як може наука бути від диявола?! Що ви людям голову морочите цими дурницями. Та диявол взагалі нічого не може дати людям. Ви хоч уявляєте, хто такий Бог і хто такий диявол? Диявол є ніщо інше, як властива кожній людині звірина, тваринна сутність, що породжує негативні думки. Навіть переклад слова «сатан» з древньоєврейської, звідки і пішло слово сатана, означає «протидіючий». Прояв диявола – це якраз і є те, що ми спостерігаємо в собі, у своїх поганих думках. Нам просто здається, що ми такі прехороші. А насправді подивіться, скільки разів щоденно в діяннях і помислах пробуджуємо в собі тваринне начало, тобто взиваємо до диявола, а не до Бога. Скільки разів на день ми плекаємо у своїх думках своє самолюбство і плоть.

- Диявол – це не думки, це жахлива істота, звір…

- Істота? Та це люди спотворили і уявили його у вигляді звіра, зробивши з нього цапа-відбувайла. Люди бояться його нападу ззовні. А він знаходиться всередині нас, є нашою невід’ємною частиною. І якраз завдає удару звідти, звідки ми не чекаємо, - з наших думок. І перемогти диявола – це зовсім не означає відректися від усього на світі. Перемогти диявола – це означає перемогти в собі негативні думки, навести лад у своєму розумі. Як говорили древні, найбільше досягнення, якого може добитися кожна людина, працюючи над собою, - це вбити у собі дракона. Чули такий вислів: «пізнай себе, і ти пізнаєш весь світ»? Усі видатні особистості приходили до усвідомлення Бога через пізнання самих себе… А Бог – це всюдисуща субстанція, притаманна всьому. Бог – це єдина, розумна всемогутня сила. І все, що дається Богом, дається на благо людства. Для чого, наприклад, даються наука і технології? Для того, щоб людина володіла інформацією, щоб люди могли спілкуватися між собою, легко передавати один одному накопичений досвід, щоб людина постійно розвивалася і в неї було більше часу для розмаїтого різнобічного пізнання таємниць природи, що неминуче призведе до усвідомлення самого Бога і реального факту Його існування.

А ви що робите? Ви обмежуєте свідомість людей: те не читай, це не роби, туди не ходи, цим не займайся. Люди, не творіть біди! Не йдіть на повідку у своїх меркантильних амбіцій. Ви ж гальмуєте розвиток душі людської, знову кидаючи її в пекло реінкарнацій…

- Реінкарнацій в природі не існує!!! – скрикнув червоний від люті пресвітер.

- Брат, брат, заспокойтесь, - поспішив втрутитися у розмову той хлопець. – Адже ви самі говорили, що гнів – це зло.

Пресвітер шикнув на нього, та все ж-таки опанував себе і продовжив бесіду:

- Вам необхідно більше читати Біблію і очиститися від гріховних думок, бо ви страшна людина. Приходьте до нас і покайтеся, поки не пізно, бо сатана заволодів вашим розумом. Ми навчимо вас істинному розумінню Бога, ми навчимо вас, як спастися.

При останніх словах обличчя Сенсея якось змінилося, і він спокійно, карбуючи кожне слово, промовив:

- Поясніть мені, як може утопаючий в болоті врятувати того, хто стоїть на березі.

Але, мабуть, у свідомості пресвітера відпечаталось тільки початкове слово «поясніть», тому що наступні добрі три хвилини він намагався «напоумити» Сенсея своїми настановами, зачитуючи різні цитати з Біблії.

- …і якщо ви візьмете за правило відвідувати наші зібрання, це буде найпотужнішим захистом від нападу демонів. Будете застосовувати поради, що даються на зібранні, і це допоможе вам спастися від геєни вогненної. І будьте впевнені, Бог з лихвою поповнить усе, чим ви пожертвуєте заради поклоніння йому. Це сказано в Малахія 3:10. Бо близький час Армагеддону, який знищить грішне людство. І залишаться жити тільки праведники на землі… Ми повинні смиренно і з покорою очікувати на той день, коли Цар І сус Христос вживе заходів проти сатани і його прибічників. Це сказано в Одкровенні 20:1-3. І коли настане останній бій Бога з Дияволом…

- Ви, мало того, що навіть не прислухалися до того, що я вам говорив, але й не замислюєтеся над тим, що кажете самі. Ви хоч трохи вдумайтеся, як може диявол битися з Богом. Ви що? Бог всемогутній, перед ним диявол – це ніщо. Все служить Богу, в тому числі і Люцифер. Просто люди надто піднесли могутність Люцифера, щоб було кого звинувачувати за власну дурість. А сам Люцифер, як всякий інший ангел, знаходиться на службі у Бога, виконуючи лише Його волю…

Ці слова настільки роздратували пресвітера що він не дав навіть договорити Сенсею і, оскаженівши, скрикнув:

- Коли прийде сатана, ти будеш його лівою рукою!!!

І, різко розвернувшись, пішов геть. Другий хлопець поспішив за своїм наставником. А перший, який задавав питання, трохи затримався, вочевидь, бажаючи дослухати розповідь Сенсея. Але другий «помічник» покликав його, і той пішов слідом за ними.

Тим часом Женька, що весь цей час ледве стримував сміх, з явним задоволенням промовив, звертаючись до нашого натовпу:

- От-от, чули, що розумна людина сказала. А я вам що казав!

Тут вже і ми не стрималися і засміялися разом зі старшими хлопцями, весело згадуючи Женькин жарт під час нашого першого відвідування галявини. Сміючись, наша юрба зайшла у спортзал, і тут Сенсей, дещо замислившись, чи то жартома, чи всерйоз промовив:

- А чому саме лівою рукою? А що, хіба диявол лівша? Не помічав.

Наша молода компанія здивовано глянула на Сенсея. А старші хлопці знову розсміялися разом з ним, доповнюючи різними жартами цю пікантну подробицю. Ми швидко відновили свою перервану роботу над вправами. І далі вже займалися без пригод.

Після додаткових занять, коли як звичайно усім натовпом вийшли на вулицю, ми побачили, що біля клубу стоїть той хлопець, який брав участь у розмові Сенсея з пресвітером. Помітивши серед нас Сенсея, він помітно пожвавішав і, підійшовши до нього, ввічливо поцікавився:

- Пробачте, у вас не знайдеться кілька хвилин вільного часу?

- Так, я вас слухаю, - спокійно промовив Сенсей.

- Справа в тому, що нашу розмову перервали…І я не встиг задати вам кілька хвилюючих мене запитань. У вас досить-таки незвичний світогляд, принаймні я ніде подібного не чув. І я відчуваю, що ваші слова небезпідставні, оскільки в деякій мірі перегукуються з моїм поняттям суті речей. І якщо вам не складно, чи не могли б ви відповісти мені на декілька питань?

- Так, будь ласка, - так само ввічливо сказав Сенсей.

Ці слова підбадьорили хлопця і він, вже остаточно осмілівши, промовив:

- Що у вашому розумінні є істинна віра, шлях до Бога?

- Істинна віра є знання. Звичайно, шляхів до Бога багато, але можна йти околицями, чимало петляючи, а можна йти навпростець. Так от, прямий шлях до Бога – це шлях через знання і Любов.

- А в чому воно виражається, це знання?

- Через різнобічне пізнання світу в різноманітних його аспектах: від мікрожиття до макроіснування космічних систем; в пізнанні себе як біологічної, так і духовної структури і, відповідно, сутності оточуючих тебе речей. Звичайно, пізнати все неможливо, але прагнути цього треба. Людина постійно повинна рости у своїх пізнаннях, інтелектуально розвиватися. Бо найцінніший шлях – це пізнання Бога через розум, коли істинне знання, долаючи тваринне начало, відкриває врата підсвідомості за допомогою ключа Любові. Це вічна, непорушна істина, яка завжди існувала в часи всіх високорозвинених цивілізацій, що коли-небудь існували на Землі.

- Пробачте, я не зовсім зрозумів. Не могли б ви пояснити це трохи докладніше.

- Взагалі-то це означає повне дозрівання душі людської, повну перемогу над своєю матеріальною сутністю, тобто дияволом. В християнстві, ісламі це називають просвітленням, святістю, яка веде після смерті в рай, в буддизмі – пробудженням і виходом із низки реінкарнацій в нірвану і так далі. А насправді все набагато простіше.

Я спробую вам пояснити в загальних рисах. Образно кажучи, це виглядає так. Ми вважаємо, що ми є той розум, який бачить, чує, думає і аналізує. А фактично – це всього лише маленький шматочок ділянки свідомості. Назвемо його Дещо. Це маленьке Дещо плаває на поверхні океану. Океан є наша підсвідомість, де на різних глибинах зберігається вся наша генетична пам'ять, умовні й безумовні рефлекси, тобто весь наш «накопичений» досвід. Та це все стосується нашої матеріальної сутності. Це і є наше тваринне начало. Під підсвідомістю, на дні океану, знаходяться ніби «врата». І нарешті, за «вратами» знаходиться душа, частка Бога. Це і є наше духовне начало. Це те, чим ми є насправді і що дуже зрідка відчуваємо в собі. Саме душа в процесі реінкарнацій перероджується, поступово зріючи через знання і Любов нашого смертного Дещо, оскільки Дещо пов’язане з душею. Але вся проблема в тому, що це Дещо також пов’язане і з океаном. Більш того, воно зовні більше піддається впливу океану. Його постійно жбурляють із боку в бік хвилі, які є різноманітними думками, емоціями, бажаннями і так далі. Іноді це так накриває, що Дещо втрачає зв'язок з душею, а потім, після шторму, знову намагається її віднайти. Та коли це Дещо укріплюється у стремлінні до душі, не звертаючи ніякої уваги на стихії океану, і прямує крізь товщу вод у глибину, на саме дно, відмовившись від страху, то кінець кінцем воно досягає цих «врат». І за допомогою ключа Любові відкриває їх, з’єднуючись з душею. От тоді людина розуміє, ким вона є насправді, в повній мірі усвідомлює Свободу, Вічність і Бога. Ось тоді-то душа і вивільняється і йде в нірвану, рай, тобто у світ, де панує тільки Любов.

- Так виходить, це Дещо, тобто наша свідомість, визначає ніби долю душі?

- Абсолютно вірно. Все залежить від нашого вибору і від нашого стремління.

Хлопець трохи замислився, а потім тихо промовив, розмірковуючи вголос:

- Значить, справжній рай не в тілі.

- Тіло ніколи не дасть раю, бо тіло – це вічна турбота і проблема. Раю можна досягти тільки через з’єднання душі з Богом.

- Ось ви сказали, що ми зрідка відчуваємо себе справжніми, тими, ким є насправді, тобто відчуваємо свою душу. А як відчувається ця божественна присутність? І чи можна через ці відчуття зрозуміти, що таке рай?

- Зрозуміти божественну присутність може тільки та людина, яка цілковито дивиться на світ через призму Любові. А зрозуміти, що таке рай… Ну щоб ви хоч трошечки мали уяву… Скажімо так, якщо взяти найщасливіший момент у вашому житті, коли приходить ваше справжнє Кохання, коли життя скипає під променями щастя, всеохоплюючої радості, то всі ці відчуття будуть рівносильні маленькій божественній крапельці Любові, яка, бризнувши, попала на вас. Та коли людина йде в нірвану, рай, тобто коли душа з’єднується з Богом, то це, образно кажучи, рівносильне тому, що людина, наче дельфін, буде плавати в океані цієї безмежної Божої Любові. Відтворити словами повноту цих відчуттів неможливо, так само, як і повністю її уявити. На жаль, людський розум обмежений, але тим і прекрасний. Саме тут, в обмеженому розумі і повинна розвинутися безмежна Любов.

- Так, все так просто і ясно… А ось ви сказали, що досягти «врат» можна через Любов і знання. Але ж люди ставали святими у різні часи. Через Любов, зрозуміло. А як же бути зі знаннями? Адже у ті далекі часи люди не володіли всією повнотою інформації, як зараз.

- Люди і зараз володіють надто малою частиною інформації. Та справа в тім, що коли людина досягне цих «врат», то через них їй стає доступне будь-яке знання. Тут немає жодних обмежень.

- А я вважав, якщо обмежити свою свідомість так, як нам розповідали в секті, то я прийду до Бога.

- Ну, по-перше, обмежуючи свою свідомість «сліпою» вірою, то необхідні неймовірні зусилля, щоб хоч якось встояти проти «нападок» вашого тваринного начала. Чому? Тому що «сліпа» віра дає тваринному началу свободу дій. У будь-яку мить воно може накрити весь ваш розум несподіваними сумнівами і вся ваша віра зруйнується, як картковий будиночок. Але якщо ваша віра стоїть на міцному фундаменті знань, який аргументовано і ґрунтовно дозволяє довести вашому розумові реальний факт існування Бога і тим самим загнати ваше тваринне начало в кут і посадити на прив’язь, тоді ви отримаєте справжню Свободу і зможете прийти до Бога.

І по-друге, Ісус ніколи не обмежував своїх учнів так, як це роблять у вашій релігійній секті. Ваші керівники намагаються на Вченні збудувати свою, хоч і міні, але імперію влади. Примушують вас руки їм цілувати, поклони їм відбивати. Та хто вони такі?! Навіть Ісус, не дивлячись на те, що був Великою Душею, завжди був другом для своїх апостолів і, якщо ви пам’ятаєте цей сюжет, навіть омивав їм ноги. Він ніс людям не поневолення натовпу, а в першу чергу свободу особистого вибору. Він давав людям заповідь Любові, той самий ключ до «врат». Пригадайте Його слова: «Возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм». Тобто він показав, що висока моральність, душа і розум – ось три складові для дозрівання душі, для злиття з Богом… Про це до речі, говорили Пророки всіх Вчень, бо джерело знань одне. Взяти хоча б Мухаммеда …

- Мухаммеда?! Ви що, вважаєте, його релігія наближає до Бога?

- Релігія створена вже людьми, а Магомет проповідував Вчення. І його істинне Вчення засноване на тих самих знаннях, що давав і Христос.

- Такого не може бути!

- Ну як не може, ви взагалі хоч що-небудь знаєте про Магомета?

- Про нього ні, але з його повними фанатизму палкими послідовниками мені доводилося стикатися на власні очі, коли я працював журналістом у гарячих точках Афганістану. І повірте, це залишило в моїй душі не найкращі спогади. Я бачив, що таке іслам.

- Ви не бачили ісламу, ви бачили те, на що перетворили Вчення Магомета корисливі політики… А люди, фанатично віруючі, є в кожній релігії. Хіба можна по них судити про Вчення? Сліпий і запеклий фанатизм – це найгірший показник будь-якої релігії, найгірше спотворення будь-якого Вчення, бо у повній мірі пробуджує в людині тваринне начало, прикриваючись щитом «благих намірів». Але це вже прояв політики, жага всесвітнього панування, властива верхівці кожної релігії… Ви вивчіть самі Вчення Пророків, хіба вони до цього закликали? Всі вони закликали розвиватися людині духовно, об’єднатися усім світом в єдиній Любові до Бога, придушуючи, в першу чергу, в собі тваринне начало, диявола, як хочете це називайте. Бо людина, будучи у Богу, не може сотворити зла.

А Магомет був дуже унікальною особистістю. Я раджу вам почитати про його життя просто з людської позиції, без упередженості та умовностей. Він з дитинства прагнув пізнання себе, і ним спочатку керували природні людські бажання. Він був бідним хлопчиськом, сиротою, простим пастухом. Мухаммед, будучи підлітком, вважав, що коли він стане багатим, то у повній мірі пізнає себе. З дванадцяти років він став найматися у супровід караванів. Через декілька років в одному з переходів зустрів мудреця, який дав йому зерно знань і навчив медитаціям, котрі згодом докорінно змінили його подальшу долю. Мухаммед почав займатися духовною практикою в осягненні сутності Бога.

Через деякий час здійснилася його рання мрія. Вдале одруження на знатній жінці зробило його багатим. І Магомет зрозумів, що багатство – це не те, до чого прагла його душа. Він почав шукати це у владі, та й тут його не знайшов. Це підштовхнуло його до пошуків змісту всередині себе, всередині людської сутності. Мухаммед часто проводив ночами довгі години в медитаціях і врешті-решт вони привели його до просвітлення. Він зрозумів зміст своєї внутрішньої сутності, сенс існування всього людства в цілому, він віднайшов Бога – «ал-іллах», що означає «достойний поклоніння», завдяки чому його душа пробудилася, відкривши джерело істинних знань. Ось тоді-то, за легендою, він і отримав одкровення від архангела Гавриїла або як його ще називають на Сході – архангела Джабраїла. Магомет не тільки отримав від нього одкровення, але й став його улюбленим учнем. Саме Гавриїл повідав йому таїнство Вчення і сокровенних знань. І аби показати істинність і глибину пізнань цього Вчення, він переносив Магомета у просторі й часі, в тому числі і в місто Єрусалим, де влаштував зустріч з Бодхісатвою Іссою та його просвітленими учнями Авраамом і Мойсеєм. Цими подорожами в часі Гавриїл показав йому всю ілюзорність і тлінність матеріального світу порівняно зі справжніми знаннями і що один Бог має реальну силу і достойний поклоніння… Всі ці знання, посіяні у зміцнілій душі, принесли свої багаті плоди. Достойний учень з честю виправдав покладені на нього надії. Магомет зробив для людства на цьому етапі стільки корисного, скільки не міг зробити ніхто інший.

- А як же Ісус?

- Ви не плутайте, Ісус був Бодхісатвою, тобто вже народженим Богом. А Магомет був людиною, яка змогла пробудити в собі божественну сутність… Так от, коли архангел Гавриїл визнав, що Магомет достатньо підготований, він сказав йому: «Тепер ти повинен піти у світ і донести ці знання людям». На що той відповів: «Як же я зможу словами пояснити людям те, що пізнав від тебе духом?» «Йди і скажи їм, що Бог єдиний, Він наче сонце все осяває своєю Божественною Любов’ю. Я ж ніби місяць у темряві людського життя, відображаю світло Бога і освічую путь у темряві свідомості. А ти як провідна зоря, що вказує шлях до божественного світла».

Натхнений цією бесідою з Гавриїлом, Магомет вийшов із печери, в якій він медитував, і перше, що він побачив, це була чарівна картина природи. На величезному вечірньому небі сліпучо світив молодий місяць, а поряд із ним горіла яскрава зірка. В ту ж мить на нього зійшло осяяння і він зрозумів, як донести це Вчення людям. Він зрозумів, що Бог – це Любов, це постійна дія. Бог не говорить словами. Тому він спілкується з людьми через посередників – архангелів, котрі доводять Його волю до свідомості людини. Але сама людина вільна пізнати Бога через свою душу.

- А що Магомет зробив, дав людям віру?

- Магомет дав людям не лише віру, а й знання. На жаль, за 600 років люди спотворили Вчення Христа, перетворивши на релігію. А Магомет знову спробував донести людям втрачені знання в оновленому Вченні. Він розповідав людям усе, що знав сам, нічого не приховуючи. Більш того, почитайте історію, в якому стані була Аравія до 610 року, коли Магомет почав виступати з проповідями. В ній же панував повний хаос різноманітного ідолопоклонства, на ґрунті якого вождями часто розпалювалася ворожнеча між арабськими племенами. Магомет же зробив велику справу – він об’єднав войовничий народ – арабів у всезагальному братерстві та вірі в Єдиного, достойного поклоніння. Він розповідав про істинність Бога, про те, чому навчав Ісус: що Бог вічний, всевідаючий і всемогутній; що всі люди перед ним рівні; він говорив про безсмертя душі, про ту ж реінкарнацію – воскресіння мертвих, про суд, про загробну відплату тим, хто творить зло у цьому світі, про необхідність встановити моральні зобов’язання у стосунках між людьми, справедливість і милосердя. Завдяки своїй мудрості, Магомет зумів вивести арабів зі стану щонайглибшого невігластва і політичного хаосу і поставити їх на шлях цивілізованого культурного росту і подальшого за ним розквіту.

- Можливо це й так. Та як же бути зі «священною війною проти невірних». Адже мусульмани стверджують, що сам Магомет це проповідував?

- У ті темні часи Магомету доводилося мати справу з дикими племенами, які розуміли тільки силу. Слово «мусульманин» походить від слова «муслим», що означає «покірний», причому покірний Магометові. А не «правовірний», якого значення набуло слово «мусульманин» вже значно пізніше. Тобто в ті часи вірні люди – це були люди, покірні Пророку і котрі йшли за ним, укріплюючи Вчення на інших територіях Аравії, щоб пануючий там хаос перетворити на порядок. Невірні – це були люди, що не слідували його Вченню. Магомет був не тільки Великим пророком, але й геніальним полководцем і мудрим політиком. Приборкати запал диких войовничих племен справа нелегка. Окрім того, Магомету довелося оголосити «священну війну» проти тих релігійних жерців, які тоді узурпували владу, і яким було невигідне об’єднання арабів і тим більше поклоніння не їхнім Богам. Він боровся з тими, хто у своїх корисливих цілях займався обманом за допомогою віри людей, розтлінням душ людських. У цьому він подібний Христу по діяннях. Тобто Пророк боровся за ту ж чистоту віри, що й Ісус, за поклоніння єдиному Богу, за безпосередній духовний зв'язок кожної людини з Богом.

- Ну добре, припустимо, тоді час був такий темний, племена дикі. Але зараз, адже скільки років пройшло, і досі ведеться якась незрозуміла «священна війна». Адже якщо Бог єдиний, чому йде війна? Як можна зрозуміти людину, яка вся обмотана вибухівкою, добровільно йде у натовп мирних жителів на смерть в ім’я Бога, забираючи з собою життя інших людей?

- Тому що замість Вчення, яке давалося Пророком, мусульманин отримав релігію, керівників якої більше цікавлять корисливі цілі, особистий добробут і політичний вплив у світі, ніж душа цього мусульманина. Вони йому навіюють, що після цього «благочестивого» акту його душа потрапить до Магомета, в рай. Та не попаде вона туди, бо всякому, хто творить зло, дорога до Бога закрита. І цей мусульманин повинен ще неодноразово переродитися і знову пройти всі земні круги пекла, щоб його душа стала хоча б такою ж чистою, якою вона була до вчинення людиною цього зла. Ці обдурені люди є жертвами релігій. Але в цьому винні ті, хто спотворив істинне Вчення. Це і є перемога диявола над будь-якою релігією.

- Ну як же, я чув, що в Корані є деякі «сури», що суперечать вашим словам.

- В Корані? А ви знаєте, що Коран був написаний після смерті Великого Пророка. Прийомний син Магомета – Зейд ібн Саббіт – об’єднав усі записи проповідей і, помітьте, зробив певну редакцію Корану в 651 році. Сам же Магомет проповідував усно. А уривчасті записи його проповідей та повчань робилися його першими послідовниками, які частково запам’ятовували, частково записували слова Магомета… Та навіть не дивлячись на подальші доопрацювання Корану з метою створення релігії, в ньому все ж збереглися і до наших днів знання, котрі істинно давалися Магомету від архангела Гавриїла. Зараз вчені просто вражені тим, що, розшифровуючи деякі «автентичні моменти» Корану, вони знаходять там реальні наукові знання…

У цей момент Тетяна штовхнула мене у бік і прошепотіла, що варто було би подзвонити батькам, щоб не хвилювалися. Я глянула на годинник і дійсно ми вже мали би бути вдома. Ми вибачилися і побігли до клубу, де знаходився єдиний найближчий телефон. Після нашого довгого і настійливого стукоту двері нарешті відчинив літній сторож із заспаними очима, який, видно, вже активно почав виконувати свої професійні обов’язки. Трохи побурчавши – мовляв тиняються тут усякі ночами і нема від них спокою ні вдень ні вночі, він все ж дозволив нам подзвонити. Поки Тетяна розмовляла зі своїми батьками, я встигла коротенько записати у блокнотику слова Сенсея. Попередивши своїх домочадців, ми поспішили на вихід, аби приєднатися до нашої компанії. Коли підійшли, Сенсей говорив, звертаючись до того хлопця:

- Ви посилаєтеся на Біблію як на першоджерело надто упереджено. Я розумію, що вас так вчили у вашій секті. Але ж ви журналіст, ви повинні бути значно допитливішим, ніж просто людина. Біблія, той же Коран чи Трипітака були написані послідовниками. Більш того, ці книги зазнавали неодноразових змін. Тобто вони вже відображають релігійні погляди, а не те первинне Вчення, яке давалося Великими. Акцентуючи вашу увагу, я повторюся, що буквально за 600 років Вчення Христа було сильно спотворене і довелося дати нове Вчення Магомету, а, по суті, те ж саме, що ніс Христос. Але з часом і це Вчення люди перетворили на релігію, залишивши тільки форму, але змінивши зміст.

- Але Біблія, зокрема «Новий заповіт», писався ж зі слів Ісуса його послідовниками.

- Якби ви мали змогу чути Вчення із уст самого Ісуса і порівняти його з тим, що читаєте зараз у Біблії, ви би знайшли величезні прогалини у відсутності багатьох знань, - із сумом у голосі сказав Сенсей. – Ви стверджуєте, що писалося послідовниками, але навіть не замислюєтеся, як це відбувалося. Це ж були не перші послідовники, а послідовники послідовників. Адже Вчення Ісуса довгий час проповідувалося усно. Потім почали з’являтися списки висловів Ісуса. Один з найдавніших уривків з Євангелія від Іоанна датується 125 роком нашої ери, а найбільш ранній рукопис, найповніший, 200 роком нашої ери. Ви уявляєте, як за 200 років усе може змінитися. Один зрозумів так, інший не зрозумів, третій утаїв і так далі. Більш того, в 325 році на Нікейському Першому Соборі під керівництвом імператора Костянтина, з метою укріплення Церкви і особистої влади, з багаточисленних списків були відібрані та канонізовані ті чотири Євангелія, які входять до Нового заповіту. Саме тоді Вчення Христа повністю переробили, зробивши з нього потужний важіль влади для управління натовпами. Саме на Соборі під тиском імператора Костянтина була затверджена ортодоксальна точка зору на тілесне воскресіння. А всіх інакомислячих християн, прибічників духовного воскресіння оголосили єретиками, і вони згодом переслідувалися і знищувалися по всій імперії. Хоча ранні християни сповідували ідеологію реінкарнації. І навіть у Біблії зовсім трохи, але збереглися згадки про це. Виникає природне запитання: чому власті так цього боялися? Чому Костянтин остаточно переробив Вчення, трансформувавши його в релігію? Через що? Та тому, що у Вченні давалися знання, які звільняли людей від страхів існування у тлінному світі. Знання приносили людям справжню Свободу, пробудження душі. Вони не боялися смерті, вони знали про реінкарнацію, про те, що криється за тією гранню. І найголовніше, вони усвідомлювали, що над ними тільки Бог, а не який-небудь там імператор чи єпископ. А це, в свою чергу, страшно лякало політиків і церковників втратити владу, бо вони були більше поглинуті своїми матеріальними інтересами. Вчення Ісуса, яке повинне було зробити людей Вільними, тепер уже в перевернутому релігією вигляді вбивалося людям під страхом смерті. Поширення християнства йшло через насилля, влаштовувалися цілі хрестові походи і так далі…

Окрім того, скільки разів Біблія переписувалася від руки різними людьми, аж до 1455 року, коли була надрукована Біблія Гутенберга. І поділ тексту на глави був зроблений лише у XIII столітті кардиналом Стефаном Ленґтоном. А поділ глав на вірші та нумерацію останніх зробив паризький видавець Робер Стефан, який в 1553 році вперше видав повну Біблію. Я вже взагалі не кажу про те, що в сучасному світі, наприклад, католицька церква вважає себе правомочною не тільки будь-яким чином у відповідності з думкою церкви інтерпретувати Біблію, але й доповнювати її.

Але, не дивлячись на всі ці виправлення і перекручування, геніальність Ісуса полягає у тому, що деякі його знання, завдяки первинній двоїстості їхнього змісту, все ж змогли дійти до нащадків. Тому Біблія і сьогодні пробуджує у людях інтерес до Вчення Христа. І саме через трактування цих знань «на свій лад» християнство ніколи не було єдиним і у всі часи існувало у вигляді безлічі течій, церков і сект, що борються між собою.

Хлопець трохи задумався, а потім спитав:

- А які саме вирази Ісуса ви вважаєте збереглися в двоякому значенні?

- Та взяти хоча б найбільш поширений Його вислів, який часто використовується у вашій же секті: «Бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них». Це не множинність осіб, як стверджує ваш пресвітер. Це цілісність одного індивіда, де зібрані душа, розум і свідомість з єдиною метою осягнення Бога. Або ось інші слова Христа, які релігійні керівники використовують для залучення саме у їхню секту: «Ніхто не може служити двом панам; тому що або одного буде ненавидіти, а іншого любити; або одному запопадати, а про іншого не дбати. Не можете служити Богу і мамоні». Ісус мав на увазі індивідуальний вибір мети існування людини: або вона тягнеться до Бога, до Свободи, або до мамони, тобто до багатства, матеріального світу. Все дуже просто.