Сина Давида, сина Авраама. 1 page

2 У Авраама народився Ісаак; в Ісаака народився Яків; в Якова народилися Юда та його брати;

3 в Юди від Фамари народилися Фарес і Зара; у Фареса народився Єсром; в Єсрома народився Арам; 4 в Арама народився Амінадав; в Амінадава народився Наассон; в Наассона народився Салмон; 5 в Салмона від Раави народився Боаз; у Боаза від Рути народився Овед; в Оведа народився Єссей; 6 у Єссея народився Давид, цар.

У Давида від Урієвої дружини народився Соломон; 7 в Соломона народився Реговоам; у Реговоама народився Авія; в Авії народився Аса; 8 в Аси народився Йосафат; у Йосафата народився Іорам; в Іорама народився Озія; 9 в Озії народився Йотам; у Йотама народився Ахаз; в Ахаза народився Єзекія; 10 в Єзекії народився Манассія; в Манассії народився Амон; в Амона народився Йосія; 11 в Йосії народилися Ієхонія та його брати, які жили під час переселення у Вавилон.

12 Після переселення у Вавилон в Ієхонії народився Салафіїл; у Салафіїла народився Зоровавель; 13 в Зоровавеля народився Авіуд; в Авіуда народився Єліяким; в Єліякима народився Азор; 14 в Азора народився Садок; в Садока народився Ахім; в Ахіма народився Єліуд; 15 в Єліуда народився Єлеазар; в Єлеазара народився Матфан; в Матфана народився Яків;

16 у Якова народився Йосип, чоловік Марії, від якої народився Ісус, що називався Помазанець.

17 Таким чином, усіх поколінь було: від Авраама до Давида — чотирнадцять поколінь, від Давида до переселення у Вавилон — чотирнадцять поколінь і від переселення у Вавилон до Помазанця — чотирнадцять поколінь.

18 А народження Ісуса Помазанця було таким. Його матір Марія була заручена з Йосипом, але, перш ніж вони з’єдналися, виявилося, що вона вагітна від святого духу. 19 Її чоловік Йосип був праведний і не бажав виставити її на ганьбу, тому він хотів таємно розлучитися з нею. 20 Але, коли він подумав про це, йому уві сні з’явився ангел Єгови і сказав: «Йосипе, сину Давида, не бійся взяти у свій дім твою дружину Марію, бо вона вагітна від святого духу. 21 Вона народить сина, і ти назвеш його Ісус, бо він урятує свій народ від гріхів». 22 Все це відбулося, щоб виконалося сказане Єговою через пророка: 23 «Цнотлива дівчина завагітніє і народить сина, і назвуть його Еммануїл», що в перекладі означає «З нами Бог».

24 Після цього Йосип прокинувся і зробив так, як звелів йому ангел Єгови. Він узяв свою дружину у свій дім, 25 але не мав з нею близькості, поки вона не народила сина. І він назвав його Ісус.

1 Після того як в дні царя Ірода у місті Віфлеємі, що в Юдеї, народився Ісус, в Єрусалим прийшли астрологи зі сходу 2 і сказали:

— Де юдейський цар, що народився? Ми побачили його зірку, коли були на сході, і прийшли поклонитися йому.

3 Почувши це, цар Ірод, стривожився, а з ним й увесь Єрусалим, 4 і, зібравши всіх старших священиків та книжників народу, став розпитувати їх про те, де має народитися Помазанець. 5 Вони сказали йому:

— У місті Віфлеємі, що в Юдеї, бо так написано через пророка: 6 «І ти, Віфлеєме на землі Юди, для правителів Юди далеко не найнезначніше місто, бо з тебе вийде правитель, котрий буде пасти мій народ, Ізраїль».

7 Тоді Ірод, таємно покликавши до себе астрологів, вивідав у них час появи зірки 8 і послав їх у Віфлеєм, сказавши:

— Ідіть і розшукайте дитя, а коли знайдете, повідомте мені, щоб і я пішов і поклонився йому.

9 Вислухавши царя, вони вирушили в дорогу, і зірка, котру вони бачили ще на сході, йшла перед ними, поки не зупинилася над місцем, де була дитина. 10 Побачивши, що зірка зупинилася, вони дуже зраділи. 11 Коли вони ввійшли у будинок, то побачили дитя з його матір’ю Марією і, впавши на коліна, поклонилися йому. Вони дістали свої скарби і піднесли йому подарунки: золото, ладан і мирру. 12 Але, отримавши уві сні застереження від Бога не повертатися до Ірода, вони пішли у свою країну іншим шляхом.

13 Коли вони пішли, Йосипові у сні з’явився ангел Єгови і сказав: «Устань, візьми дитя і його матір, і втікай ​​у Єгипет. Залишайся там, поки я не скажу тобі, що можна повернутися, бо Ірод збирається розшукати дитя, щоб убити його». 14 Тієї ж ночі він встав, узяв дитину та її матір і пішов у Єгипет. 15 Він залишався там до смерті Ірода, щоб виконалося сказане Єговою через пророка: «Я викликав мого сина з Єгипту».

16 Коли Ірод побачив, що астрологи перехитрували його, на нього спали сильні лютощі і він послав людей, щоб вони вбили у Вифлеємі та в усіх його околицях всіх хлопчиків у віці до двох років. Саме такого віку була дитина судячи з часу, який він вивідав у астрологів. 17 Тоді збулося сказане через пророка Єремію: 18 «Голос чути в Рамі, плач і сильні ридання. Рахіль плакала за своїми дітьми і не хотіла втішитися, бо їх більше не було».

19 Коли Ірод помер, Йосипу, котрий був у Єгипті, з’явився вві сні ангел Єгови 20 і сказав: «Устань, візьми дитину та її матір і піди на землю Ізраїль, бо ті, що шукали душу дитини, померли». 21 Він встав, узяв дитину та її матір і прийшов на землю Ізраїль. 22 Але, почувши, що в Юдеї царює Архелай (замість свого батька Ірода), він побоявся туди йти і, отримавши до того ж вві сні пересторогу від Бога, пішов у Галілею. 23 Прийшовши туди, він поселився в місті Назареті, щоб збулося сказане через пророків: «Його назвуть назаретянином».

1 У ті дні прийшов Іван Хреститель і став проповідувати в Юдейській пустелі, 2 говорячи:

— Розкайтеся, бо наблизилося небесне царство.

3 Це про нього через пророка Ісаю були сказані такі слова: «Послухайте! Хтось кричить у пустелі: «Підготуйте шлях для Єгови! Вирівняйте його дороги»». 4 Іван носив одяг з верблюжої шерсті і шкіряний пояс на стегнах, а його харчем були сарана і дикий мед. 5 В той час люди з Єрусалима, зі всієї Юдеї та з усіх околиць Йордану приходили до нього 6 і христилися в нього у річці Йордані, відкрито визнаючи свої гріхи.

7 Побачивши, що до місця хрищення йдуть багато які фарисеї та садукеї, він сказав їм:

— Зміїне кодло, хто напоумив вас тікати від гніву, що насувається? 8 Принесіть плоди, відповідні до розкаяння, 9 і не смійте казати собі: «Наш батько — Авраам». Кажу вам, що Бог може із цих каменів створити дітей Авраамові. 10 Вже й сокира лежить біля коренів дерев. Усяке дерево, що не приносить хороших плодів, має бути зрубане і кинуте у вогонь. 11 Я хрищу вас водою, бо ви розкаялися, але той, що йде за мною, сильніший від мене, і я недостойний зняти з нього сандалії. Він христитиме вас святим духом і вогнем. 12 В руці у нього лопата для віяння. Він вичистить свій тік і збере свою пшеницю у сховище, а полову спалить у невгасимому вогні.

13 Тоді на Йордан до Івана прийшов з Галілеї Ісус, аби той його христив. 14 Але Іван спробував стримати його, говорячи:

— Це ти повинен мене христити, а ти прийшов до мене?

15 У відповідь Ісус сказав йому:

— Не стримуй мене, бо так нам слід вчинити усе, що праведне.

І тоді той перестав його стримувати. 16 Охрестившись, Ісус відразу ж піднявся з води. Тоді відкрилися небеса, й Іван побачив дух Бога, який в образі голуба спускався на Ісуса. 17 І голос з небес промовив:

— Це мій любий Син, котрого я схвалюю.

1 Після цього Ісус був приведений духом в пустелю, і там Диявол став спокушати його. 2 Ісус постився сорок днів та сорок ночей і після цього відчув голод. 3 Тоді прийшов Спокусник і сказав йому:

— Якщо ти син Бога, звели цим каменям стати хлібом.

4 Він же сказав у відповідь:

— Написано: «Не тільки хлібом має жити людина, а й кожним словом, що виходить з вуст Єгови».

5 Тоді Диявол взяв його у святе місто, і, поставивши на стіні, що оточує храм, 6 сказав йому:

— Якщо ти син Бога, то кинься вниз, адже написано: «Дасть своїм ангелам наказ про тебе, і вони понесуть тебе на руках, аби ти не вдарився ногою об камінь».

7 Ісус мовив йому:

— Також написано: «Не випробовуй твого Бога Єгову».

8 І знову Диявол узяв його на дуже високу гору і, показавши йому всі царства світу і їхню славу, 9 сказав йому:

— Все це я дам тобі, якщо впадеш на коліна і поклонишся мені.

10 Тоді Ісус промовив йому:

— Відійди, Сатано! Адже написано: «Поклоняються твоєму Богу Єгові і тільки йому звершуй священне служіння».

11 Тоді Диявол залишив його, і ангели прийшли і стали служити йому.

12 Коли Ісус почув, що схопили Івана, він пішов у Галілею. 13 Полишивши Назарет, він пішов і поселився в Капернаумі, котрий розташований біля моря на землях Завулона і Неффалима, 14 щоб збулося сказане через пророка Ісаю: 15 «О земле Завулона і земле Неффалима, що на шляху до моря, на другому боці Йордану, Галілеє інших народів! 16 Люди, що сидять у темряві, побачили велике світло, і над тими, хто сидить у землі смертоносної тіні, засяяло світло». 17 З того часу Ісус почав проповідувати й говорити:

— Розкайтеся, бо наблизилося небесне царство.

18 Проходячи уздовж Галілейського моря, він побачив двох братів: Симона, названого Петром, та його брата Андрія, які закидали в море сітку, бо вони були риболовами. 19 Він сказав їм:

— Ідіть за мною, і я зроблю вас людоловами.

20 Вони враз полишили сіті й попрямували за ним. 21 Він пішов далі і побачив двох інших братів: Якова, сина Зеведея, і його брата Івана, які разом зі своїм батьком Зеведеєм лагодили сіті в човні. І він покликав їх. 22 Вони відразу ж залишили човен і батька і попрямували за ним.

23 Відтак він пішов по усій Галілеї, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи добру звістку про царство і зцілюючи всяку хворобу та всіляку немічність, які були у людей. 24 Чутка про нього рознеслася по всій Сирії, і до нього стали приводити усіх хворих, які страждали від різних хвороб і відчували сильні болі, тих, хто був одержимий демонами, а також епілептиків та паралізованих, і він зціляв їх. 25 Тому за ним прямували натовпи людей із Галілеї, Десятимістя, Єрусалима, Юдеї та з другого боку Йордану.

1 Побачивши безліч людей, він піднявся на гору. Коли він сів, до нього підійшли його учні, 2 і він, відкривши вуста, почав їх навчати, промовляючи:

— 3 Щасливі ті, що усвідомлюють свої духовні потреби, бо їм належить небесне царство.

4 Щасливі скорботні, бо вони будуть утішені.

5 Щасливі лагідні, бо вони успадкують землю.

6 Щасливі ті, хто бажає праведності і жадає її, бо вони наситяться.

7 Щасливі милосердні, бо до них буде виявлено милосердя.

8 Щасливі чисті серцем, бо вони побачать Бога.

9 Щасливі миротворці, бо вони будуть названі синами Бога.

10 Щасливі переслідувані за праведність, бо їм належить небесне царство.

11 Щасливі ви, коли люди ображають і переслідують вас та брехливо кажуть про вас усе погане через мене. 12 Радійте і тіштеся, бо велика ваша нагорода на небесах, адже так само переслідували пророків, які були до вас.

13 Ви — сіль землі. Але якщо сіль втратить силу, то як знову зробити її солоною? Вона вже ні на що не придатна. Її лишається тільки викинути на вулицю, де люди затопчуть її.

14 Ви — світло світу. Не може приховатися місто, розташоване на горі. 15 Коли запалюють світильник, його ставлять не під вимірювальну посудину, а на підставку, і він світить усім в домі. 16 Так і ваше світло хай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли вашого Батька, котрий на небесах.

17 Не думайте, що я прийшов скасувати Закон або Пророків. Не скасувати я прийшов, а виконати. 18 Істинно кажу вам: скоріше зникнуть небо і земля, аніж зникне хоча б одна найменша буква чи одна рисочка букви Закону і не відбудеться все написане. 19 Тому той, хто порушить одну з цих найменших заповідей і навчить того ж людей, буде названий найменшим у небесному царстві. А той, хто буде виконувати їх і навчати їх, буде названий великим у небесному царстві. 20 Кажу вам, що якщо ваша праведність не перевершить праведності книжників та фарисеїв, то ви не ввійдете в небесне царство.

21 Ви чули, що людям в давності було сказано: «Не вбивай. Але той, хто скоїть убивство, відповість перед судом». 22 А я кажу вам, що всякий, хто продовжує гніватися на свого брата, відповість перед судом, всякий, хто словами принизить свого брата, відповість перед Верховним судом, а всякий, хто скаже: «Ти — жалюгідний дурень!» — може опинитися у вогненній геєні.

23 Якщо ти принесеш дарунок до жертовника і там згадаєш, що твій брат має щось проти тебе, 24 залиши свій дарунок там перед жертовником і спочатку піди примирися зі своїм братом, а потім, повернувшись, принеси свій дарунок.

25 Швидко залагоджуй справи з обвинувачем, поки ти ще в дорозі з ним, щоб обвинувач не віддав тебе судді, а суддя — судовому виконавцю і щоб тебе не кинули у в’язницю. 26 Кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не виплатиш усе до останньої найдрібнішої монетки.

27 Ви чули, що сказано: «Не прелюбодій». 28 А я кажу вам, що усякий, хто продовжує дивитися на жінку і розпалюється до неї пристрастю, вже вчинив з нею перелюб у своєму серці. 29 Якщо твоє праве око стає для тебе спотиканням, вирви його і викинь. Ліпше, якщо ти втратиш один із твоїх членів, аніж усе твоє тіло буде кинуте в геєну. 30 І якщо твоя права рука стає для тебе спотиканням, відсічи її та викинь. Ліпше, якщо ти втратиш один із твоїх членів, аніж усе твоє тіло опиниться в геєні.

31 Крім того, сказано: «Нехай той, хто розлучається з дружиною, дасть їй свідоцтво про розлучення». 32 А я кажу вам, що всякий, хто розлучається з дружиною не через її блуд, дає їй привід до перелюбства, і кожен, хто жениться на розлученій, вчиняє перелюб.

33 Ще ви чули, що людям у давнину було сказано: «Не порушуй дану клятву, але виконай свої обітниці, дані Єгові». 34 А я кажу вам: не клянися взагалі: ні небом, бо воно престол Бога, 35 ні землею, бо вона підніжжя для його ніг, ані Єрусалимом, бо воно місто великого Царя. 36 І своєю головою не клянися, бо жодної волосинки не можеш зробити білою чи чорною. 37 Хай ваше слово «так» означає «так» і ваше «ні» — «ні», а що понад це — вже від злого.

38 Ви чули, що сказано: «Око за око і зуб за зуб». 39 А я кажу вам: не відплачуй злій людині тим же, але, якщо хто-небудь ударить тебе по правій щоці, поверни до нього і другу. 40 І якщо хто-небудь захоче судитися з тобою і взяти твій спідній одяг, віддай йому і верхній. 41 І якщо хтось, хто посідає владу, примусить тебе пройти милю, пройди з ним дві. 42 Давай прохачеві і не відвертайся від того, хто хоче позичити у тебе без відсотків.

43 Ви чули, що сказано: «Люби ближнього і ненавидь ворога». 44 А я кажу вам: не переставайте любити своїх ворогів і молитися за тих, хто вас переслідує, 45 щоби ви виявилися синами вашого Батька, котрий на небесах, бо він наказує сонцю сходити над злими та добрими і посилає дощ на праведних і неправедних. 46 Адже якщо ви любите тільки тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Хіба не те ж саме роблять і збирачі податків? 47 І якщо ви вітаєте тільки своїх братів, що особливого робите? Хіба не так же само вчиняють і люди з інших народів? 48 Тому будьте досконалі, як досконалий ваш небесний Батько.

1 Остерігайтеся показувати свою праведність перед людьми, щоб вас помітили, інакше вам не буде нагороди від вашого Батька, котрий на небесах. 2 Коли даєш дари милосердя, не сурми перед собою, як це роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, аби їх прославили люди. Істинно кажу вам: вони вже отримали усю свою нагороду. 3 В тебе ж, коли даєш дари милосердя, хай ліва рука не знає, що робить права, 4 щоби твої дари милосердя були таємними, і тоді твій Батько, що спостерігає таємно, винагородить тебе.

5 Також, коли молитеся, не будьте як лицеміри, які люблять молитися стоячи в синагогах і на кутах головних вулиць, аби люди бачили їх. Істинно кажу вам: вони вже отримали усю свою нагороду. 6 Ти ж, коли молишся, ввійди у свою кімнату і, зачинивши двері, помолися твоєму Батькові, котрий в тайні, і тоді твій Батько, що спостерігає таємно, винагородить тебе. 7 І коли молитеся, не повторюйте одне й те ж саме, як люди з інших народів, які думають, що будуть почуті завдяки багатослівності. 8 Не уподібнюйтеся на них, тому що Бог, ваш Батько, знає, в чому ви маєте потребу, ще до того, як ви попросите його.

9 Тому моліться так:

«Наш Батьку, що на небесах, хай святиться твоє ім’я. 10 Хай прийде твоє Царство. Хай твоя воля буде й на землі, як на небі. 11 Дай нам сьогодні хліб, що необхідний на цей день, 12 і прости нам наші борги, так як і ми простили наших боржників. 13 І не введи нас у спокусу, але визволи від Злого».

14 Якщо ви прощаєте людям їхні провини, то й ваш небесний Батько простить вам, 15 а якщо ви не прощаєте людям їхніх провин, то і ваш Батько не простить вам ваших провин.

16 Надалі, коли поститеся, не напускає на себе журбу, як лицеміри, які роблять страдницький вигляд, аби люди бачили, що вони постяться. Істинно кажу вам: вони вже отримали всю свою нагороду. 17 Ти ж, коли постиш, намасти голову і вмий обличчя, 18 аби бачили, що ти постуєш, не люди, а твій Батько, котрий таємний, і тоді твій Батько, що спостерігає таємно, винагородить тебе.

19 Перестаньте накопичувати собі скарби на землі, де міль та іржа поїдають і де злодії проникають і крадуть. 20 А накопичуйте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не поїдають і де злодії не проникають і не крадуть. 21 Адже де твій скарб, там буде і твоє серце.

22 Світильник для тіла — око. Тому якщо твоє око просте, то усе твоє тіло буде світле, 23 але якщо твоє око зле, то усе твоє тіло буде темне. Якщо ж світло, яке у тобі,— пітьма, то яка ж велика ця пітьма!

24 Ніхто не може бути рабом двох панів, бо або одного буде ненавидіти, а другого любити, або одному буде вірний, а іншого буде нехтувати. Ви не можете бути рабами Бога і Багатства.

25 Тому кажу вам: перестаньте непокоїтися про ваші душі — що вам їсти або що пити, і про ваші тіла — у що зодягнутися. Хіба душа не цінніша від їжі і тіло — від одягу? 26 Поспостерігайте за небесними птахами: вони не сіють, не жнуть і не збирають у сховища, але ваш небесний Батько годує їх. Хіба ви не цінніші за них? 27 Хто з вас, непокоячись, може продовжити своє життя хоча б на лікоть? 28 І про одяг навіщо непокоїтеся? Повчіться у польових лілій, як вони ростуть: вони не працюють і не прядуть, 29 але кажу вам, що навіть Соломон в усій своїй славі не одягався так, як будь-яка з них. 30 Якщо ж Бог так одягає польові рослини, які сьогодні є, а завтра будуть кинуті в піч, то невже він не одягне вас, маловірні? 31 Тому ніколи не непокойтеся і не кажіть: «Що нам їсти?», або «Що пити?», або «Що надягти?» 32 Адже про все це тільки й думають інші народи. Але ваш небесний Батько знає, що ви потребуєте усього цього.

33 Отже, продовжуйте шукати найперше царство і Божу праведність, й усе це буде дане вам. 34 Ніколи не турбуйтеся про завтрашній день, позаяк завтра будуть свої турботи. Доволі для кожного дня свого зла.

1 Перестаньте судити, щоб не бути засудженими, 2 адже яким судом ви судите, таким будуть судити й вас, і якою мірою ви міряєте, такою відміряють і вам. 3 Чому ти дивишся на соломинку в оці твого брата, а колоди у своєму оці не помічаєш? 4 Або як ти можеш казати твоєму брату: «Дозволь мені вийняти соломинку з твого ока», коли в тебе самого в оці колода? 5 Лицеміре! Вийми спочатку колоду зі свого ока, і тоді ясно побачиш, як вийняти соломинку з ока твого брата.

6 Не давайте святе собакам і не кидайте перли перед свинями, щоб вони не затоптали його ногами, а потім не повернулися і не розшарпали вас.

7 Продовжуйте просити — і вам буде дане, продовжуйте шукати — і знайдете, продовжуйте стукати — і вам відімкнуть, 8 бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить і тому, хто стукає відімкнуть. 9 Хто з вас дасть своєму синові камінь, якщо той попросить хліба? 10 Або дасть йому змію, якщо той попросить риби? 11 Отже, якщо ви, є злі, знаєте, як робити своїм дітям хороші подарунки, то тим більше ваш Батько, котрий на небесах, дасть добре тим, хто просить у нього!

12 Отже, в усьому вчиняйте з людьми так, як хочете, щоб вони вчиняли з вами, бо в цьому Закон і Пророки.

13 Входьте через вузькі ворота, бо широка і простора дорога, що веде до загибелі, і багато йдуть нею, 14 позаяк вузькі ворота і тісна дорога, що веде до життя, і небагато знаходять її.

15 Остерігайтеся лжепророків. Вони приходять до вас в овечій шкірі, але всередині вони — хижі вовки. 16 Ви пізнаєте їх по їхніх плодах. Хіба з колючих рослин збирають виноград або з чортополоху інжир? 17 Всіляке хороше дерево приносить добрі плоди, а гниле дерево приносить погані плоди. 18 Хороше дерево не може приносити поганих плодів, а гниле дерево не може приносити добрих плодів. 19 Усіляке дерево, що не приносить добрих плодів, зрубують і кидають у вогонь. 20 Отже, по плодах пізнаєте цих людей.

21 Не всякий, хто говорить мені: «Пане, Пане», ввійде у небесне царство, а лише той, хто виконує волю мого Батька, котрий на небесах. 22 Багато скажуть мені в той день: «Пане, Пане, хіба не від твого імені ми пророкували, хіба не від твого імені ми виганяли демонів і хіба не від твого імені ми вчиняли багато могутніх справ?» 23 І тоді я оголошу їм: «Я ніколи не знав вас! Відійдіть од мене ті, хто творить беззаконня».

24 Тому всякий, хто чує ці слова і виконує їх, буде уподібнений до розумного чоловіка, який побудував свій будинок на скелі. 25 І коли полив дощ, почалася повінь, подули вітри і обрушилися на той будинок, він не впав, бо його підвалини були закладені на скелі. 26 А всякий, хто чує ці слова і не виконує їх, буде уподібнений до дурного чоловіка, який побудував свій будинок на піску. 27 І коли полив дощ, почалася повінь, подули вітри і обрушилися на той будинок, він упав, і велика була його руїна.

28 Коли Ісус закінчив говорити ці слова, народ був вражений тим, як він навчав, 29 бо він навчав їх як людина, що має владу, а не як їхні книжники.

1 Коли він спустився з гори, за ним вирушило багато людей. 2 Аж ось, до нього підійшов один прокажений, і кланяючись, сказав:

— Добродію, якщо ти тільки схочеш, ти зможеш мене очистити.

3 Простягнувши руку, Ісус доторкнувся до нього і сказав:

— Хочу. Очистись.

І той відразу ж очистився від прокази. 4 Тоді Ісус сказав йому:

— Дивись, нікому не розповідай про це, але піди покажися священику і принеси дарунок, який звелів Мойсей, на свідчення їм.

5 Коли він прийшов у Капернаум, до нього підійшов один сотник і, благаючи, 6 став говорити:

— Пане, мій слуга лежить в будинку паралізований, і він сильно мучиться.

7 Ісус мовив йому:

— Я прийду і зцілю його.

8 У відповідь сотник сказав:

— Пане, я недостойний, аби ти ввійшов під дах мого дому, але тільки скажи слово, і мій слуга видужає. 9 Адже і я людина підлегла, і я маю в підпорядкуванні воїнів. Я кажу одному: «Іди!» — і він йде, та іншому: «Прийди!» — і той приходить, також і своєму рабу: «Зроби це!» — і він робить.

10 Почувши це, Ісус здивувався і мовив тим, хто слідував за ним:

— Кажу вам істину: ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої сильної віри. 11 Але кажу вам, що багато прийдуть зі сходу та з заходу, і возляжуть за столом з Авраамом, Ісааком та Яковом у небесному царстві, 12 а сини царства будуть викинуті геть у пітьму. Там вони будуть плакати і скреготати зубами. — 13 Після цього Ісус сказав сотникові: — Іди. Хай буде по твоїй вірі.

І в той же час слуга видужав.

14 Ісус прийшов у хату Петра і побачив, що теща Петра лежить і у неї жар. 15 Тоді він доторкнувся до її руки, і жар у неї минув. Вона підвелася і стала йому прислуговувати. 16 А коли настав вечір, до нього привели багатьох одержимих демонами, і він вигнав духів словом і зцілив усіх, хто був хворий, 17 щоби виконалося сказане через пророка Ісаю: «Він узяв наші хвороби і поніс наші недуги».

18 Коли Ісус побачив навколо себе багато людей, він звелів плисти на другий бік.

19 Один книжник підійшов до нього і сказав:

— Учителю, я піду за тобою, куди б ти не пішов.

20 Але Ісус мовив йому:

— Лисиці мають нори, і небесні птахи — місце для ночівлі, а Сину людському ніде прихилити голову.

21 Тоді інший учень сказав йому:

— Пане, дозволь мені спочатку піти й поховати мого батька.

22 Ісус сказав йому:

— Іди за мною і хай мертві хоронять своїх мертвих.

23 Коли він сів у човен, його учні пішли за ним. 24 І раптом на морі піднялося сильне хвилювання, так що човен стало накривати хвилями, а він спав. 25 Вони підійшли до нього і розбудили його, говорячи:

— Пане, спаси нас, гинемо!

26 Але він сказав їм:

— Чого ви так злякалися, маловірні?

І, вставши, він угамував вітер та море, і настала цілковита тиша. 27 Люди були вражені і сказали:

— Хто цей чоловік, що навіть вітри і море покоряються йому?

28 Коли він прибув на другий бік, у місцевість гадарян, назустріч йому з пам’ятних склепінь вийшли двоє чоловіків, одержимих демонами. Вони були настільки люті, що ніхто не насмілювався проходити тією дорогою. 29 Вони закричали:

— Що тобі до нас, Сину Божий? Ти прийшов сюди мучити нас перше призначеного часу?

30 А вдалині від них паслося велике стадо свиней. 31 Тоді демони стали благати його:

— Якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.

32 Він сказав їм:

— Ідіть!

Вони вийшли з цих людей та ввійшли у свиней, і все стадо кинулося з урвища в море і потонуло. 33 А пастухи втекли і, прийшовши в місто, розповіли там про все, в тому числі і про те, що відбулося з людьми, котрі були одержимі демонами. 34 І все місто вийшло навстріч Ісусові. Побачивши його, вони стали впрошувати його піти з їхньої області.

1 Тоді він сів у човен, переправився на другий бік і прийшов у своє місто. 2 Там люди принесли до нього паралізованого, що лежав на постелі. Бачачи їхню віру, Ісус сказав паралізованому:

— Не бійся, сину мій, прощаються твої гріхи.

3 А деякі з книжників говорили подумки: «Він порочить Бога». 4 Ісус же, знаючи їхні думки, промовив:

— Чому ви погано думаєте про мене у своїх серцях? 5 Наприклад, що легше: сказати: «Прощаються твої гріхи» чи сказати: «Встань і ходи»? 6 Однак, щоб ви знали, що Син людський має владу на землі прощати гріхи… — Він сказав паралізованому: — Встань, візьми свою постіль і йди додому.

7 Той встав і пішов додому. 8 Коли народ побачив це, його охопив страх, і він став прославляти Бога, який дав людям таку владу.

9 Коли Ісус пішов далі, він побачив чоловіка на ім’я Матвій, що сидів у податковій конторі, і сказав йому:

— Прямуй за мною.

Той встав і вирушив за ним.

10 Пізніше, коли Ісус возлежав за столом в домі, прийшло багато збирачів податків та грішників і посідали з ним і його учнями. 11 Але фарисеї, побачивши це, стали говорити його учням:

— Чому ваш учитель їсть зі збирачами податків та із грішниками?

12 Почувши їхні слова, він повив:

— Не здорові потребують лікаря, а хворі. 13 Тому підіть і навчіться, що значить: «Я хочу милосердя, а не жертви». Адже я прийшов закликати не праведників, а грішників.

14 Тоді до нього прийшли учні Івана і спитали:

— Чому ми і фарисеї постимося, а твої учні не постять?

15 На це Ісус відказав їм:

— Навіщо журитися друзям нареченого, поки наречений з ними? Але прийдуть дні, коли заберуть від них нареченого, і тоді вони будуть поститися. 16 Ніхто не пришиває до старого верхнього одягу латку з нової тканини, інакше вона, коли зсядеться, розірве верхній одяг, і діра стане ще більша. 17 Також молоде вино не наливають у старі бурдюки, інакше бурдюки прорвуться, і тоді і вино виллється, і бурдюки будуть зіпсовані. Але молоде вино наливають у нові бурдюки, і тоді збережеться і те, й інше.

18 Поки він говорив їм це, до нього підійшов один начальник і став кланятися йому, мовлячи:

— Моя донька, напевно, вже померла, але прийди і поклади на неї руку, і вона оживе.

19 Тоді Ісус, уставши, вирушив за ним, і його учні пішли услід. 20 Тут одна жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, підійшла до нього ззаду і доторкнулася до бахроми його верхнього одягу, 21 бо казала подумки: «Якщо тільки доторкнуся до його верхнього одягу, видужаю». 22 Ісус обернувся і, помітивши її, сказав:

— Не бійся, дочко моя, твоя віра зцілила тебе.

І з тієї ж години жінка стала здоровою.

23 Прийшовши в дім начальника і побачивши сопілкарів і натовп, в якому панував переполох, 24 Ісус сказав:

— Вийдіть звідси, бо дівчинка не померла, а спить.

Тоді всі стали насміхатися з нього. 25 Коли ж людей вивели, він ввійшов, узяв дівчинку за руку, і вона встала. 26 І поголос про це рознісся по всій тій області.

27 Коли Ісус пішов далі, за ним пішли двоє сліпих, котрі кричали:

— Будь милосердний до нас, Сину Давида.

28 Після того як Ісус ввійшов у дім, сліпі підійшли до нього і він запитав їх:

— Чи вірите, що я можу це зробити?

— Так, Добродію,— відповіли вони.

29 Тоді він доторкнувся до їхніх очей і сказав:

— Нехай буде по вашій вірі.

30 І їхні очі стали бачити. Ісус же строго попередив їх:

— Дивіться, щоб ніхто не дізнався про це.

31 Але вони, вийшовши звідти, розповіли про нього у всій тій області.