Початок доброї новини про Ісуса Помазанця.

2 Як написано у пророка Ісаї: «Я посилаю поперед тебе мого вісника, який приготує шлях твій. 3 Послухайте! Хтось кричить у пустелі: «Підготуйте шлях для Єгови, вирівняйте його дороги».

4 В пустелі з’явився Іван Хреститель, котрий проповідував хрищення у знак розкаяння для прощення гріхів. 5 І люди з усієї Юдеї та всі мешканці Єрусалима приходили до нього й охрещалися в нього у річці Йордані, відкрито визнаючи свої гріхи. 6 Іван носив одяг з верблюжої шерсті і шкіряний пояс на стегнах, їв сарану та дикий мед. 7 Він проповідував говорячи:

— За мною йде той, хто сильніший мене. Я негідний, нахилившись, розв’язати ремені його сандалій. 8 Я христив вас водою, а він буде христити вас святим духом.

9 У ті дні з галілейского міста Назарета прийшов Ісус, і Іван христив його в Йордані. 10 Як тільки він піднявся з води, він побачив небеса, що розкриваються, і дух, що опускається на нього в образі голуба. 11 І з небес пролунав голос:

— Ти — мій любий Син. Я схвалюю тебе.

12 Після цього дух спонукав його піти в пустелю. 13 Він пробув у пустелі сорок днів; Сатана спокушав його; і був там зі звірами, і ангели служили йому.

14 Після того як Івана схопили, Ісус пішов у Галілею, проповідуючи Божу добру звістку 15 та промовляючи:

— Призначений час прийшов, і царство Бога наблизилося. Розкайтеся і повірте у добру новину.

16 Проходячи уздовж Галілейського моря, він побачив Симона і Андрія, брата Симонового, котрі закидали в море сітки, бо вони були рибалками. 17 Ісус сказав їм:

— Ідіть за мною, і я зроблю вас ловцями людей.

18 Вони у ту ж мить лишили сіті й попрямували за ним. 19 Пройшовши ще трохи, він побачив Якова, сина Зеведея, та його брата Івана, котрі ремонтували сіті в човні, 20 і зразу ж покликав їх. Вони лишили свого батька Зеведея в човні з найманими працівниками і пішли за ним. 21 Вони пішли в Капернаум.

Як тільки настала субота, він ввійшов у синагогу і почав навчати. 22 І люди були вражені тим, як він навчав, бо він навчав їх як той, що має владу, а не як книжники. 23 У той час в їхній синагозі був чоловік, який був у владі нечистого духа, і він закричав:

— 24 Що тобі до нас, Ісусе назаретянине? Ти прийшов погубити нас? Я точно знаю, хто ти. Ти — Святий Божий.

25 Але Ісус осудив його, сказавши:

— Замовкни і вийди з нього!

26 Тоді нечистий дух скрутив того чоловіка судомою і, закричавши на весь голос, вийшов з нього. 27 Все жахнулися і стали розмірковувати між собою:

— Що це? Якийсь нове вчення! Він навіть нечистим духам наказує з владою, і ті коряться йому.

28 І поголоска про нього рознеслася всюди, по всіх околицях Галілеї.

29 Зразу ж вийшовши із синагоги, вони пішли з Яковом та Іваном у дім Симона й Андрія. 30 А теща Симона лежала, бо вона мала гарячку, і йому тут же сказали про неї. 31 Підійшовши до неї, він підняв її за руку, і гарячка у неї минула, і вона стала їм прислуговувати.

32 Після настання вечора, коли зайшло сонце, до нього привели усіх хворих та одержимих демонами. 33 Біля дверей зібралося все місто. 34 Він зцілив багатьох хворих, що страждали різними хворобами, і вигнав багатьох демонів, але не дозволяв демонам говорити, оскільки вони знали, що він Помазанець.

35 Рано вранці, коли було ще темно, він встав, пішов в усамітнене місце і став там молитися. 36 Симон же і ті, хто були з ним, почали шукати його 37 і, знайшовши, сказали йому:

— Тебе всі шукають.

38 Але він сказав їм:

— Ходімо куди-небудь ще, у ближні поселення, щоб я міг проповідувати і там, адже я для цього прийшов.

39 І він пішов, проповідуючи в їхніх синагогах по всій Галілеї і виганяючи демонів.

40 Одного разу до нього підійшов прокажений, впав перед ним навколішки і став благати його:

— Якщо ти тільки захочеш, ти зможеш мене очистити.

41 І він, змилувавшись, простягнув руку і, доторкнувшись до нього, сказав:

— Хочу. Очистися.

42 І в той час проказа зійшла з нього, і він очистився. 43 Він дав йому строгі вказівки і зразу ж відіслав його, 44 сказавши йому:

— Дивись, нікому нічого не розповідай, але піди покажися священику і принеси за своє очищення те, що наказав Мойсей, на свідчення їм.

45 Але ця людина, пішовши від нього, почала розповідати про те, що сталося, і всюди говорити про це, так що Ісус вже не міг відкрито входити в місто, а залишався за його межами, у безлюдних місцях. Але люди приходили до нього звідусюди.

1 Через кілька днів він знову прийшов у Капернаум, і стало відомо, що він вдома. 2 До нього зібралося багато людей — так багато, що вже не було місця навіть біля дверей, і він почав розповідати їм добру новину. 3 Аж ось, четверо чоловіків принесли до нього паралізованого. 4 Але позаяк через юрбу вони не могли піднести його до Ісуса, то розібрали дах над місцем, де він був, і проробивши отвір, опустили ноші, на яких лежав паралізований. 5 Бачачи їхню віру, Ісус сказав паралізованому:

— Сину мій, прощаються твої гріхи.

6 Там були деякі з книжників. Вони сиділи і міркували у своїх серцях: 7 «Чому цей чоловік так говорить? Він ганьбить Бога. Хіба хто-небудь, окрім Бога, може прощати гріхи?»

8 Але Ісус, в той час розпізнавши духом, що вони так міркують в собі, і проказав їм:

— Чому ви міркуєте про це у своїх серцях? 9 Що легше: сказати паралізованому: «Прощаються твої гріхи» чи сказати: «Встань, візьми свої ноші і ходи»? 10 Але щоб ви знали, що Син людський посідає владу прощати гріхи на землі…

Він сказав паралізованому:

— 11 Кажу тобі: Встань, візьми свої ноші та йди додому.

12 Той встав і, взявши ноші, вийшов перед усіма, так що всі вразилися і стали прославляти Бога, мовлячи:

— Ми ніколи не бачили нічого подібного.

13 Він знову вийшов до моря. До нього прийшов увесь народ, і він став їх навчати.

14 Пішовши далі, він побачив Левія, сина Алфея, що сидів у податковій конторі, і сказав йому:

— Прямуй за мною.

Той устав і попрямував за ним. 15 Пізніше Ісус возлежав за столом у його домі, і багато збирачів податків і грішники возлежали з ним та його учнями, адже тих, хто прямував за ним, було багато. 16 Але книжники з фарисеїв, побачивши, що він їсть із грішниками і збирачами податків, стали говорити його учням:

— Він що, їсть з митниками і з грішниками?

17 Почувши це, Ісус мовив їм:

— Не здорові потребують лікаря, а хворі. Я прийшов прикликати не праведників, а грішників.

18 В учнів Івана та фарисеїв був звичай поститися. До нього підійшли й запитали:

— Чому учні Івана та учні фарисеїв постяться, а твої учні не постяться?

19 Ісус сказав їм:

— Хіба можуть друзі нареченого поститися, поки наречений з ними? Поки наречений з ними, вони не можуть поститися. 20 Але прийдуть дні, коли віднімуть від них нареченого, і тоді, в той день, вони будуть поститися. 21 Ніхто не пришиває до старого верхнього одягу латку з нової тканини, інакше вона, коли зсядеться, розірве його, і дірка стане ще більша. 22 І ніхто не наливає молоде вино у старі бурдюки, інакше вино прорве бурдюки, і пропадуть і вино, і бурдюки. Але молоде вино наливають у нові бурдюки.

23 Якось-то в суботу він проходив через хлібні поля, і його учні стали по дорозі зривати колосся. 24 Тоді фарисеї сказали йому:

— Дивись! Чому вони роблять в суботу те, що незаконно?

25 Але він сказав їм:

— Невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли опинився в нужді та зголоднів сам і ті, хто був з ним? 26 Як він, згідно оповіді про старшого священика Авіафара, ввійшов у дім Бога і їв хліб представлення, який по закону не можна було їсти нікому, крім священиків, і дав також людям, що були з ним? — 27 він продовжив: — Субота з’явилася заради людини, а не людина заради суботи. 28 Тому Син людський — Господар і суботи.

1 Коли він знову прийшов у синагогу, там була людина із сухою рукою. 2 Фарисеї уважно стежили за Ісусом, чи не зцілить він цю людину в суботу, аби звинуватити його. 3 Він сказав людині із сухою рукою:

— Зведися і вийди на середину.

4 Відтак він запитав їх:

— Що законно робити в суботу: добро чи зло, рятувати душу чи губити її?

Але вони мовчали. 5 Тоді він, глибоко засмучений черствістю їхніх сердець, обглянув їх з обуренням і сказав тій людині:

— Простягни руку.

Той простяг, і його рука стала здоровою. 6 Тоді фарисеї вийшли і відразу ж почали змовлятися з прихильниками Ірода про те, щоб убити його.

7 А Ісус із своїми учнями віддалився до моря, і за ним попрямувало безліч людей з Галілеї та Юдеї. 8 Навіть з Єрусалима та Ідумеї, з-за Йордану та з околиць Тира й Сидона до нього прийшло безліч людей, які чули, як багато всього він чинив. 9 Він наказував своїм учням завжди тримати напоготові невеликий човен, щоб юрба не тіснила його. 10 Адже він зцілив багатьох людей, і тому всі, у кого були важкі недуги, кидалися до нього, аби торкнутись його. 11 Навіть нечисті духи, коли бачили його, падали перед ним і кричали: «Ти — Син Божий». 12 Але він багато разів забороняв їм казати, хто він.

13 Потім він піднявся на гору і покликав тих, кого хотів, і вони прийшли до нього. 14 Він обрав дванадцять чоловік і назвав їх апостолами, щоб вони були з ним, щоб він міг посилати їх проповідувати 15 і щоб у них була влада виганяти демонів.

16 Ось ті дванадцять, котрих він обрав: Симон, котрого він також назвав Петро, 17 Яків та його брат Іван, сини Зеведея (він назвав їх також Воанергес, що означає «сини грому»), 18 Андрій, Пилип, Варфоломій, Матвій, Хома, Яків, син Алфея, Тадей, Симон Кананіт 19 і Юда Іскаріот, котрий пізніше зрадив його.

Ісус ввійшов у будинок, 20 і знову зібралося безліч людей, так що вони не могли навіть поїсти. 21 Коли його родичі почули про це, вони пішли забрати його, говорячи:

— Він з глузду з’їхав.

22 А книжники, що прийшли з Єрусалима, говорили:

— В ньому Веєльзевул, і він виганяє демонів з допомогою володаря демонів.

23 Тоді він підізвав їх до себе і став наводити їм приклади:

— Як може сатана виганяти сатану? 24 Адже якщо царство розділиться в самому собі, то це царство не зможе встояти. 25 І якщо дім розділиться в самому собі, то цей дім не зможе встояти. 26 Також, якщо Сатана повстав проти самого себе і розділився, то він не зможе встояти, але близький його кінець. 27 Ніхто, ввійшовши у дім дужого, не зможе розграбувати його добро, якщо спершу не зв’яже дужого. Тільки тоді він розграбує його дім. 28 Істинно кажу вам: які б гріхи не вчинили люди і які би порочні слова вони не вимовляли, усе їм проститься, 29 але тому, хто ганьбить святий дух, немає прощення довіку. Провина за цей гріх лишається на ньому навічно.

30 Він промовив це тому, що вони казали: «В ньому нечистий дух».

31 Його матір та брати прийшли і, стоячи на вулиці, послали покликати його. 32 Навколо нього сиділо багато людей, і йому сказали:

— Твоя матір і твої брати на вулиці шукають тебе.

33 Тоді він запитав їх:

— Хто моя матір і хто мої брати? — 34 і, окинувши оком тих, що сиділи навколо нього, сказав: — Ось моя мати і мої брати! 35 Хто виконує волю Бога, той мені і брат, і сестра, і матір.

1 Він знову почав навчати людей біля моря. До нього зібралося дуже багато народу, тому він ввійшов у човен і відплив трохи від берега, а весь народ був на березі моря. 2 Він став навчати їх багато чого з допомогою прикладів. Навчаючи, він промовляв:

— 3 Послухайте. Вийшов сіяч сіяти. 4 Коли він сіяв, деякі насінини впали при дорозі. Прилетіли птиці і повидзьобували їх. 5 Деякі впали на кам’янисте місце, де землі для них було небагато, і зразу проросли, бо земля була неглибока. 6 Але коли зійшло сонце, воно обпалило паростки, і, оскільки вони не мали коріння, вони засохнули. 7 Деякі впали серед колючих рослин. Колючі рослини виросли та заглушили їх, і вони не дали плодів. 8 А деякі впали на добру землю і, піднімаючись та виростаючи, стали давати плоди, і принесли у тридцять, у шістдесят і у сто разів більше від того, що було посіяно. — 9 Потім він додав: — Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.

10 Коли він лишився один, ті, хто були навколо нього разом з дванадцятьма, стали розпитувати його про ці приклади. 11 І він сказав їм:

— Вам дано зрозуміти священну таємницю царства Божого, а для решти усе це тільки приклади, 12 щоб, дивлячись, вони дивилися й не бачили, і, слухаючи, слухали й не осягали сенсу, та ніколи не повернулися і щоб не було їм прощення.

13 Потім він сказав їм:

— Якщо ви не розумієте цього прикладу, то як зрозумієте всі інші?

14 Сіяч сіє слово. 15 Ось ті, що при дорозі, де посіяно слово. Як тільки вони почують його, приходить Сатана і виносить слово, посіяне в них. 16 Таким же чином і ті, що посіяні на кам’янистих місцях: як тільки вони почують слово, вони з радістю приймають його. 17 Однак вони не мають в собі кореня, хоча й залишаються деякий час. Потім, як тільки починаються біди або переслідування за слово, вони спотикаються. 18 Є й інші, посіяні серед колючих рослин. Це ті, хто почув слово, 19 але неспокої цієї системи речей, оманливе багатство і бажання усього іншого вторгаються до них та заглушують слово, і воно стає безплідним. 20 Нарешті, посіяні на добрій землі — це ті, хто слухає слово й охоче приймає його і приносить плоди: у тридцять разів більше, у шістдесят і в сто.

21 Він продовжив говорити:

— Хіба світильник приносять для того, щоби поставити під вимірювальну посудину або під ліжко? Чи не для того його приносять, аби поставити на підставку? 22 Адже все, що приховують, приховують лише для того, щоб врешті-решт воно стало явним, і все, що скривають, скривають лише для того, щоб врешті-решт воно стало відкритим. 23 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає.

24 Відтак він сказав їм:

— Будьте уважні до того, що чуєте. Якою мірою ви міряєте, такою буде відміряно й вам, і навіть додано. 25 Тому, хто має, буде дано більше, а від того, хто не має, буде віднято навіть те, що він має.

26 Він продовжив говорити:

— Царство Бога можна порівняти із тим, неначебто людина кинула на землю насіння. 27 Вона спить уночі, встає удень, а насіння сходить і росте, але вона не знає — як. 28 Земля сама поступово дає плід: спочатку травинку, потім колосок і, нарешті, достигле зерно в колосі. 29 Але як тільки плід дозріває, людина пускає в хід серп, бо настав час жнив.

30 Потім він сказав:

— До чого уподібнимо царство Бога або з допомогою якого прикладу опишемо його? 31 Воно подібне на гірчичне зерно. Коли його кидають на землю, воно найменше з усіх зернят на землі, 32 але після посіву воно виростає і стає більше за всі інші садові рослини і пускає великі гілки, так що в його тіні можуть селитися небесні птахи.

33 Він розповідав їм стільки, скільки вони могли зрозуміти, наводячи багато подібних прикладів. 34 Без прикладів він не говорив з ними, але своїм учням окремо від інших пояснював усе.

35 В той день, при настанні вечора, він сказав їм:

— Переправмося на другий берег.

36 Тоді вони, відпустивши народ, зразу ж узяли його в човен. Там були й інші човни. 37 Раптом здійнялася дуже сильна буря, і хвилі билися об човен, так що її майже залило водою. 38 А він був на кормі і спав на подушці. Вони розбудили його, говорячи:

— Учителю, невже тобі все одно, що ми гинемо?

39 Тоді він встав і приборкав вітер, а морю сказав:

— Схитни! Вгамуйся!

І вітер ущух, і настала цілковита тиша.

— 40 Чого ви так злякалися? — спитав він їх. — Невже у вас до цих пір нема віри?

41 Але їх охопив сильний страх, і вони говорили один одному:

— Хто ж це, що навіть вітер і море коряться йому?

1 Вони припливли на другий бік моря в місцевість герасеніян. 2 Як тільки він вийшов із човна, назустріч йому з пам’ятних склепінь вийшов чоловік, який був під владою нечистого духа. 3 Його сховисько було серед склепінь, і ще нікому не вдавалося зв’язати його навіть ланцюгом. 4 Його багато разів заковували у кайдани та ланцюги, але він розривав ланцюги і навіть розбивав кайдани, і ніхто не міг приборкати його. 5 Він постійно, вдень і вночі, кричав у склепіннях і в горах і заподіював собі рани камінням. 6 Але, побачивши Ісуса здалека, він підбіг і вклонився йому, 7 закричавши гучним голосом:

— Що тобі до мене, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом, не муч мене! — 8 бо Ісус говорив йому: «Нечистий духу, вийди з цієї людини».

9 Ісус запитав його:

— Як тебе звуть?

— Мене звуть Легіон,— сказав той,— бо нас багато.

10 І він багато разів благав його не висилати їх з тієї місцевості.

11 А там біля гори паслося велике стадо свиней. 12 І нечисті духи стали благати його:

— Пошли нас у свиней, дозволь нам увійти в них.

13 І він дозволив їм. Тоді нечисті духи вийшли з чоловіка та ввійшли у свиней, і все стадо — приблизно дві тисячі свиней — кинулося з обриву в море і стало тонути. 14 А пастухи втекли і розповіли про це в місті й у селах. І люди пішли подивитися, що відбулося. 15 Вони прийшли до Ісуса і побачили, що одержимий демонами чоловік — той, в котрому був легіон,— сидить одягнений і при здоровому глузді, і злякалися. 16 Очевидці розповіли їм, як все відбулося з одержимим демонами, та про свиней. 17 І вони стали благати Ісуса піти з їхньої області.

18 Коли він сідав у човен, чоловік, котрий був одержимий демонами, став благати його дозволити йому лишитися з ним. 19 Але він не дозволив, а сказав:

— Іди додому, до рідних, і розкажи їм про все, що зробив для тебе Єгова, і про милосердя, яке він до тебе проявив.

20 Той пішов і почав проголошувати в Десятимісті все, що зробив для нього Ісус, і всі дивувалися.

21 Після того як Ісус знову переправився в човні на другий берег, до нього зібралося безліч людей. Він був біля моря. 22 Туди прийшов один з начальників синагоги, на ім’я Яїр. Побачивши Ісуса, він упав до його ніг 23 і став сильно благати його:

— Моїй дочці зовсім погано. Будь ласка, прийди і поклади на неї руки, щоб вона одужала і жила.

24 І він пішов з ним. За ним прямувало безліч людей і тіснило його.

25 Там була одна жінка, яка дванадцять років страждала кровотечею. 26 Вона багато натерпілася від лікарів і витратила усі свої кошти, але це не принесло їй жодної користі, а навпаки, їй стало ще гірше. 27 Почувши про Ісуса, вона підійшла до нього ззаду в натовпі і доторкнулася до його верхнього одягу, 28 бо казала подумки: «Якщо доторкнуся хоча б до його верхнього одягу, то одужаю». 29 І в ту ж мить кровотеча в неї припинилася, і вона відчула, що зцілилася від важкої недуги.

30 Ісус, зразу ж відчувши, що з нього вийшла сила, обернувся в юрбі й запитав:

— Хто доторкнувся до мого верхнього одягу?

31 Але його учні мовили йому:

— Ти ж бачиш, що натовп тіснить тебе, а питаєш: «Хто доторкнувся до мене?».

32 Але він дивився навколо, щоби побачити жінку, яка зробила це. 33 А та була в страху і трепеті, знаючи, що з нею відбулося. Вона підійшла, впала перед ним на коліна і розповіла йому всю правду. 34 Він сказав їй:

— Дочко моя, твоя віра зцілила тебе. Іди з миром і будь здорова від своєї важкої недуги.

35 Коли він ще говорив, прийшли люди з дому начальника синагоги і сказали:

— Твоя дочка померла! Навіщо ще обтяжувати вчителя?

36 Але Ісус, почувши ці слова, сказав начальнику синагоги:

— Не бійся, тільки виявляй віру.

37 І не дозволив іти з собою нікому, крім Петра, Якова та Івана, Якового брата.

38 Коли вони прийшли в дім начальника синагоги, він побачив, що там панував переполох. Люди плакали та гірко ридали. 39 Ввійшовши у дім, він сказав їм:

— Що ви підняли переполох і чого ви плачете? Дитина не померла, а спить.

40 Тоді вони стали глузувати з нього. Але він звелів усім вийти, взяв із собою батька і матір дитини, а також тих, хто був з ним, і ввійшов туди, де була дитина. 41 Узявши дитину за руку, він сказав:

— Таліфа кумі,— що в перекладі означає: — Дівчинко, кажу тобі: встань!

42 І дівчинка тут же встала і почала ходити. Їй було дванадцять років. Побачивши це, її батьки були у надзвичайному піднесеності. 43 Але він строго звелів їм нікому про це не казати і сказав, щоб дівчинці дали поїсти.

1 Він вирушив звідти далі і прийшов у свої рідні місця. За ним прямували його учні. 2 Коли настала субота, він почав навчати в синагозі, і дуже багато тих, що слухали, дивувалися і говорили:

— Звідки у нього це? Чому цьому чоловіку дана така мудрість і як він вчиняє такі могутні діла? 3 Чи не тесляр це, син Марії і брат Якова, Йосипа, Юди та Симона? І чи не тут з нами його сестри?

І спотикається через нього. 4 Ісус же сказав їм:

— Не буває, щоб не шанували пророка, хіба що тільки у нього на батьківщині, серед його родичів та в його домі.

5 І він не вчинив там ніяких могутніх діл, тільки поклав руки на кількох хворих і зцілив їх. 6 Він здивувався їхньому невірству. І він пішов по довколишніх селах, навчаючи людей.

7 Ісус скликав дванадцятьох і став посилати їх по двоє. І він дав їм владу над нечистими духами. 8 Він звелів їм не брати в дорогу нічого, крім палиці: ні хліба, ні мішка з їжею, ні мідних монет в гаманці на поясі,— 9 зав’язати сандалії і не брати з собою запасного нижнього одягу. 10 Відтак він сказав їм:

— Де б ви не ввійшли у будинок, залишайтеся там, поки не підете з того місця. 11 Якщо в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть, то, виходячи звідти, обтрусіть пилюку зі своїх ніг, на свідчення їм.

12 Вони пішли і стали проповідувати, щоб люди могли розкаятися. 13 Вони виганяли багатьох демонів, а також мазали багатьох хворих олією і зцілювали їх.

14 Це дійшло до вух царя Ірода, бо ім’я Ісуса стало відоме усім. Одні казали:

— Іван Хреститель воскрес із мертвих, тому через нього чиняться могутні справи.

— 15 Це Ілля. — казали інші.

А треті говорили:

— Це пророк, такий же само як і інші пророки.

16 Почувши це, Ірод мовив:

— Це воскрес Іван, якого я обезголовив.

17 Адже до цього Ірод послав людей схопити Івана і, зв’язавши, кинув його у в’язницю через Іродіаду, дружину свого брата Пилипа, бо Ірод одружився з нею, 18 а Іван не раз казав йому:

— Незаконно тобі мати дружину твого брата.

19 Іродіада таїла на Івана злобу і хотіла вбити його, але не могла, 20 бо Ірод боявся Івана, знаючи, що він чоловік праведний та святий, і оберігав його. Слухаючи його, Ірод впадав у розгублення, не знаючи, що з ним робити, однак продовжував слухати його із задоволенням.

21 Підходящий день настав, коли Ірод влаштував у свій день народження вечерю для вельмож, воєначальників та видних людей Галілеї. 22 І дочка тієї самої Іродіади зайшла й танцювала там, і це сподобалося Іроду і тим, що возлежали з ним при столі. Цар сказав дівчині:

— Проси в мене що хочеш, і я дам тобі. — 23 І він поклявся їй: — Чого не попросиш в мене, я дам тобі, навіть якщо це буде половина мого царства.

24 Вона вийшла, і спитала у матері:

— Що мені попросити?

— Голову Івана Хрестителя. — сказала та.

25 Вона тут же поквапливо ввійшла до царя і попросила:

— Я хочу, щоб ти прямо зараз дав мені на тарелі голову Івана Хрестителя.

26 Цар глибоко зажурився, але не хотів відмовити їй через свої клятви і через тих, що були за столом. 27 Тому цар відразу послав охоронця, наказавши йому принести голову Івана. Той пішов і обезголовив його у в’язниці. 28 Він приніс його голову на тарелі і подав її дівчині, а дівчина віддала її своїй матері. 29 Коли учні Івана почули про це, вони прийшли, взяли його тіло і положили у пам’ятне склепіння.

30 Апостоли прийшли до Ісуса і розповіли йому про все, що вони робили і чого навчали. 31 Він сказав їм:

— Ходімо зі мною в усамітнене місце і трохи відпочиньте.

Адже багато людей приходило і відходило, і їм ніколи було навіть поїсти. 32 Вони відпливли на човні у відлюдне місце, аби побути самим. 33 Але люди побачили, що вони вирушають, і багато хто, дізнавшись про це, побігли туди з усіх міст і випередили їх. 34 Вийшовши з човна, він побачив натовпи людей і змилувався над ними, бо вони були як вівці без пастуха. І він став багато чого навчати їх.

35 Коли настала пізня година, його учні підійшли до нього і сказали:

— Місце це пустинне, і година вже пізня. 36 Відправ людей, щоб вони пішли в довколишні присілки та селища і купили собі що-небудь їсти.

37 У відповідь він сказав їм:

— Ви дайте їм їсти.

Вони сказали йому:

— Піти нам купити хліба за двісті динаріїв і дати людям, щоб вони поїли?

38 Він запитав їх:

Скільки у вас паляниць? Йдіть подивіться.

Дізнавшись, вони сказали:

— П’ять, і ще дві риби.

39 Тоді він звелів усім людям прилягти групами на зеленій траві. 40 І вони прилягли групами по сто і по п’ятдесят осіб. 41 Він узяв п’ять паляниць і дві рибини, подивився на небо і помолився. Після цього він розламав паляниці і став давати їх учням, щоб ті роздавали людям, і розділив дві рибини на всіх. 42 Всі їли й наситилися. 43 Зібрали шматки, що лишилися, і їх виявилося дванадцять повних кошів, не рахуючи риби. 44 А тих, хто їв хліб, було п’ять тисяч чоловіків.

45 Після цього він тут же звелів своїм учням сісти в човен і плисти без нього до іншого берега в сторону Віфсаїди, а сам лишився проводжати народ. 46 Попрощавшись із ними, він пішов на гору помолитися. 47 Коли настав вечір, човен був уже посеред моря, а він був сам на березі. 48 І, побачивши, що через зустрічний вітер вони ледве гребли, близько четвертої сторожі ночі він пішов до них по морю, але, здавалося, хотів пройти повз них. 49 Побачивши, що він іде по морю, вони подумали: «Це примара!» — і голосно закричали. 50 Адже всі побачили його і стривожилися. Але він відразу ж заговорив до них і сказав їм:

— Сміливіше, це я. Не бійтеся.

51 Він ввійшов до них у човен, і вітер стих. Вони сильно здивувалися в собі, 52 бо все ще не розуміли значення того, що відбулося з хлібом, і їхні серця все ще були закриті для розуміння.

53 Переправившись на інший берег, вони прибули у Геннісарет і стали неподалік на якір. 54 Але як тільки вони вийшли з човна, люди впізнали його 55 і, оббігши всю ту місцевість, стали на носилках приносити хворих туди, де, як вони чули, він знаходився. 56 І в які селища, міста чи присілки він не входив би, люди клали хворих на ринкових площах і благали його, щоб він дозволив їм доторкнутися хоча б до бахроми його верхнього одягу. І всі, хто доторкався до неї, видужували.

1 Навколо нього зібралися фарисеї і деякі з книжників, що прийшли з Єрусалима. 2 Вони побачили, що деякі з його учнів їдять оскверненими, тобто невимитими, руками. 3 А фарисеї та всі юдеї не їдять, якщо не вимиють руки до ліктів, твердо тримаючись традиції пращурів, 4 і, прийшовши з ринку, не їдять, якщо не очистяться кропленням. Є й багато інших традицій, яких вони твердо тримаються, наприклад занурення у воду чаш, глечиків та мідних посудин. 5 Тоді ці фарисеї і книжники запитали його:

— Чому твої учні не вчиняють за традицією предків, а їдять опоганеними руками?

6 Він сказав їм:

— Лицеміри, правильно пророкував про вас Ісая, як написано: «Цей народ шанує мене губами, але їхні серця віддалені від мене. 7 Даремно вони поклоняються мені, бо їх вчення всього лиш людські заповіді». 8 Полишаючи заповіді Бога, ви твердо тримаєтеся людських традицій.

9 Потім він сказав їм:

— Спритно ви відхиляєте заповіді Бога, щоби зберегти свої традиції. 10 Наприклад, Мойсей сказав: «Шануй батька й матір» і «Той, хто лихословить батька чи матір, мусить бути даний на смерть». 11 А ви кажете: «Якщо людина скаже батькові або матері: «Все, чим ви могли б скористатися з того, що я маю,— це корван (тобто дар, посвячений Богу)…» 12 Тим самим ви не дозволяєте їй робити що-будь для батька чи матері 13 і таким чином скасовуєте слово Бога традицією, яку ви передали іншим. І робите багато іншого, подібного до цього.

14 І, знову підізвавши до себе народ, він став говорити їм:

— Послухайте мене все і вникніть у мої слова. 15 Нема нічого поза людиною, що, увійшовши в неї, могло б осквернити її, але те, що виходить з людини оскверняє її. 16* …

17 Коли він, залишивши народ, ввійшов у будинок, учні стали розпитувати його про той приклад. 18 Тоді він сказав їм:

— Невже і ви, як вони, не розумієте? Невже не знаєте, що ніщо що входить у людину ззовні не може осквернити її, 19 позаяк воно входить не в серце, а у нутрощі і виходить у стічну канаву? — (Так він оголосив всю їжу чистою). 20 Відтак він мовив: — Те, що виходить з людини, оскверняє її, 21 бо зсередини, із серця людини, походять лихі думки, які породжують блуд, злодійство, вбивства, 22 перелюб, бажання чужого, злі діла, обман, розпусну поведінку, заздрісне око, образливі слова, зухвалість, нерозсудливість. 23 Все це зло походить зсередини й оскверняє людину.

24 Звідти він пішов в околиці Тира і Сидона. Він ввійшов у будинок, але не хотів, аби хтось дізнався про це. Однак йому не вдалося лишитися непоміченим. 25 А одна жінка, маленька донька якої була одержима нечистим духом, почувши про Ісуса, тут же прийшла і впала до його ніг. 26 Ця жінка була грекиня, що мешкала серед сірофінікіянами, і вона стала впрошувати його вигнати демона з її доньки. 27 Але він сказав їй:

— Хай спочатку наситяться діти. Адже недобре взяти хліб від дітей і кинути собачкам.

28 Вона ж мовила йому у відповідь:

— Так, добродію, але ж і собачки під столом їдять крихти, що впали в маленьких дітей.

29 Тоді він сказав їй:

— За те, що ти так сказала, йди, демон вийшов із твоєї доньки.

30 Вона пішла додому і, прийшовши, побачила, що її дочка лежить на ліжку і що демон вийшов з неї.

31 Повертаючись з околиць Тира, він пішов через Сидон до Галілеяського моря, проходячи по областях Десятимістя. 32 І до нього привели глухого чоловіка, у котрого до того ж був і розлад мови, і стали благати покласти на нього руки. 33 Ісус відвів його набік від багатолюддя, вклав свої пальці йому у вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика. 34 Потім він поглянув на небо, глибоко зітхнув і сказав:

— Еффафа. (тобто: «Відкрийся»).

35 І той чоловік став чути, його язик почав рухатися, і він заговорив чисто. 36 Ісус заборонив людям розповідати про це кому-небудь, але чим більше він їм забороняв, тим більше вони розповіли про те, що відбулося. 37 Їхньому здивуванню не було меж, і вони говорили:

— Він все робить добре. Навіть глухих робить такими, що чують і німих такими, що говорять.

1 В ті дні, коли знову зібралося безліч людей і їм нічого було їсти, Ісус скликав учнів і сказав їм:

— 2 Жаль мені людей, бо вони вже три дні зі мною і їм нема чого їсти. 3 Якщо я відправлю їх додому голодними, то вони ослабнуть у дорозі. Адже деякі з них прийшли здалека.

4 Але учні відповіли йому:

— Де ж тут, у віддаленому місці, знайти хліба, щоб нагодувати цих людей?

5 Ісус запитав їх:

— Скільки у вас паляниць?

— Сім,— відповіли вони.

6 Він звелів людям прилягти на землі, взяв сім паляниць, віддав подяку Богу, розламав їх і став давати своїм учням, аби вони роздавали їх, і ті стали роздавати їх людям. 7 У них також було декілька рибинок. І він, помолившись, звелів роздати і їх. 8 Люди їли і наситилися. Шматки, що лишилися, зібрали, і їх виявилося сім повних великих корзин. 9 А там було близько чотирьох тисяч чоловіків. Потім він відпустив народ.

10 Відразу ж після цього він зі своїми учнями сів у човен і приплив в околиці Далмануфи. 11 Там до нього вийшли фарисеї і почали сперечатися з ним, просячи в нього знамення з неба, щоб випробувати його. 12 Він важко зітхнув і сказав:

— Чому це покоління просить знамення? Істинно кажу вам: цьому поколінню не буде дано ніякого знамення.

13 Залишивши їх, він знову сів у човен і поплив на другий берег.

14 Його учні забули взяти з собою хліба, і крім однієї паляниці в них у човні з їжі нічого не було. 15 Ісус попередив їх:

— Дивіться, остерігайтеся закваски фарисеїв і закваски Ірода.

16 А вони стали сперечатися між собою через те, що у них не було хліба. 17 Помітивши це, він запитав їх:

— Чому ви сперечаєтеся через те, що у вас нема хліба? Невже ви все ще не розумієте і не можете осягнути? Невже ваші серця все ще закриті для розуміння? 18 «Хоча ви маєте очі, але ви не бачите, і хоча ви маєте вуха, але ви не чуєте?» Невже ви не пам’ятаєте, 19 скільки кошиків, наповнених шматками, ви зібрали, коли я розламав п’ять паляниць для п’яти тисяч чоловіків?

Вони сказали йому:

— Дванадцять.

— 20 А коли я розламав сім паляниць для чотирьох тисяч чоловіків, скільки великих корзин, наповнених шматками, ви зібрали?

— Сім. — сказали вони йому.

21 Тоді він сказав їм:

— І ви до цих пір не можете зрозуміти суть?

22 Вони прибули у Віфсаїду. Тут до Ісуса привели сліпого і стали благати Ісуса доторкнутися до нього. 23 Він взяв сліпого за руку, вивів його із села і, плюнувши йому на очі, поклав на нього руки і спитав:

— Бачиш що-небудь?

24 Чоловік подивився вгору і сказав:

— Я бачу людей, бо бачу щось типу дерев, але вони ходять.

25 Тоді Ісус знову приклав руки до його очей, і той чоловік видужав і став бачити все чітко та ясно. 26 Ісус відправив його додому, сказавши:

— Тільки не заходь у село.

27 Потім Ісус та його учні вирушили в села Кесарії Пилипової, і по дорозі він став розпитувати своїх учнів:

— Що кажуть люди про те, хто я?

28 Вони сказали йому:

— Одні кажуть — Іван Хреститель, другі — Ілля, треті — один з пророків.

29 Тоді він запитав їх:

— А ви що скажете про те, хто я?

У відповідь Петро мовив йому:

— Ти — Помазаник.

30 Однак він заборонив їм говорити кому-будь про нього. 31 Після цього він почав навчати їх того, що Син людський повинен зазнати багато страждань, що старійшини, старші священики та книжники відкинуть його, що він буде вбитий і через три дні воскресне. 32 Він говорив про це прямо. Але Петро відвів його набік і став перечити йому. 33 Він обернувся, подивився на учнів і осудив Петра, сказавши:

— Геть від мене, Сатано, бо ти думаєш не про Боже, а про людське.

34 І, покликавши до себе народ та своїх учнів, Ісус промовив їм:

— Якщо хто-небудь хоче йти за мною, хай відречеться від себе, візьме свій стовп мук і постійно прямує за мною. 35 Хто хоче врятувати свою душу, той втратить її, а хто втратить свою душу заради мене і доброї новини, той спасе її. 36 А й справді, яка користь людині, якщо вона надбає увесь світ і втратить свою душу? 37 Справді, що міг би дати чоловік, аби виміняти свою душу? 38 Того, хто посоромиться мене і моїх слів у цьому перелюбному і грішному поколінні, посоромиться і Син людський, коли прийде у славі свого Батька зі святими ангелами.

1 І ще він сказав їм:

— Істинно кажу вам: серед тих, що стоять тут, є ті, хто не встигне скуштувати смерті, як побачать царство Бога, що прийшло в силі.

2 А через шість днів Ісус узяв Петра, Якова та Івана і привів їх самих на високу гору. Там він преобразився перед ними, 3 і його одяг став сліпучо білим — таким білим, яким його не міг би зробити жоден чистильник одягу на землі. 4 І перед ними з’явилися Ілля та Мойсей, що розмовляли з Ісусом. 5 Тоді Петро сказав Ісусу:

— Равві, нам так добре тут. Давай ми поставимо три курені: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.

6 Оскільки не знав, що сказати на це, бо вони були в сильному страху. 7 І з’явилася хмара і покрила їх, а з хмари пролунав голос:

— Це мій любий Син. Слухайте його.

8 І раптом, подивившись, вони побачили, що поруч з ними вже нема нікого, крім Ісуса.

9 Коли вони спускалися з гори, він звелів їм нікому не розповідати про те, що вони бачили, поки Син людський не воскресне з мертвих. 10 Вони взяли це слово до серця, але стали обговорювати між собою, що означає воскреснути з мертвих. 11 Відтак вони запитали його:

— Чому книжники кажуть, що спочатку має прийти Ілля?

12 Він сказав їм:

— Спочатку насправді прийде Ілля і все відновить. Але чому тоді про Сина людського написано, що він повинен перенести багато страждань і терпіти приниження? 13 Говорю вам, що Ілля вже прийшов, і з ним зробили все, що хотіли, як про нього й написано.

14 Коли вони прийшли до інших учнів, то побачили навколо них юрбу людей і книжників, що сперечалися з ними. 15 Помітивши Ісуса, весь народ здивувався і побіг до нього, аби привітати його. 16 Він запитав їх:

— Про що ви сперечаєтеся з ними?

17 Один чоловік із натовпу сказав йому у відповідь:

— Учителю, я привів до тебе свого сина, бо в ньому дух, який позбавляє його мови. 18 Де він не схопить його, тут же кидає на землю, і він пускає піну, скрегоче зубами і втрачає сили. Я попросив твоїх учнів вигнати його, але вони не змогли.

19 У відповідь він сказав їм:

— О невіруюче покоління, скільки ще мені бути з вами? Скільки ще маю терпіти вас? Приведіть його до мене.

20 Тоді дитину привели до нього. Побачивши Ісуса, дух відразу ж скрутив хлопця судомою, і той, упавши на землю, став качатися, пускаючи піну. 21 Ісус запитав його батька:

— Як давно це коїться з ним?

— З дитинства,— відповів той. — 22 Дух не раз кидав його то в вогонь, то в воду, аби вбити його. Якщо ти можеш що-небудь зробити, зжалься над нами і поможи нам.

23 Ісус мовив йому:

— Ти кажеш «якщо можеш»? Все можливо для того, хто вірить.

24 Батько дитини відразу ж вигукнув:

— Я вірю! Поможи мені в тому, в чому мені не вистачає віри!

25 Ісус, помітивши, що до них збігається багато людей, осудив нечистого духа, сказавши йому:

— Духу німоти та глухоти, наказую тобі: вийди з нього і більше в нього не входь.

26 І він, скрикнувши і звівши дитину судомою, вийшов, а хлопчик став як мертвий, так що більшість людей говорили:

— Він вмер!

27 Але Ісус узяв його за руку і підняв, і той встав. 28 Коли Ісус ввійшов у дім, учні запитали його осторонь від інших:

— Чому ми не могли вигнати його?

29 Він одповів їм:

— Таких духів не примусиш вийти нічим, крім молитви.

30 Вирушивши звідти, вони пішли через Галілею, однак він не хотів, аби хто-небудь дізнався про це, 31 бо він учив своїх учнів і говорив їм:

— Син людський мусить бути даний в руки людей, і вони уб’ють його. Але, хоча він і буде вбитий, через три дні він воскресне.

32 Однак вони не розуміли його слів, а розпитувати його боялися.

33 Потім вони прийшли в Капернаум. І коли він був у будинку, він запитав їх:

— Про що ви сперечалися дорогою?

34 Вони мовчали, бо по дорозі сперечалися один з одним про те, хто більший. 35 Тоді він сів і, підкликавши до себе дванадцятьох учнів, сказав їм:

— Той, хто хоче бути першим, повинен бути останнім серед усіх і для всіх слугою.

36 Відтак він узяв маленьке дитя, поставив його серед них і, обнявши його, сказав їм:

— 37 Той, хто приймає одне з таких маленьких дітей в ім’я моє, приймає і мене. А той, хто приймає мене, приймає не тільки мене, а й Того, хто послав мене.

38 Іван сказав йому:

— Учителю, ми бачили одного чоловіка, котрий твоїм іменем виганяє демонів, і намагалися заборонити йому це робити, бо він не ходить з нами.

39 Ісус же промовив:

— Не забороняйте йому, бо той, хто вчиняє могутні діла від мого імені, не стане відразу після цього лихословити мене. 40 Адже хто не проти нас, той за нас. 41 І той, хто дасть вам кухоль води, бо ви належите Помазанцю, істинно кажу вам: не втратить своєї нагороди. 42 А тому, хто стає каменем спотикання для одного з цих малих, які вірять у мене, було б краще, якби йому на шию наділи жорно і кинули його в море. 43 Якщо твоя рука стає для тебе спотиканням, відітни її. Краще тобі ввійти у життя калікою, аніж з двома руками піти в геєну, у невгасимий вогонь. 44* … 45 І якщо твоя нога стає для тебе спотиканням, відітни її. Краще тобі ввійти у життя кульгавим, аніж з двома ногами бути кинутим в геєну. 46* … 47 І якщо твоє око стає для тебе спотиканням, викинь його. Краще тобі з одним оком ввійти у царство Бога, ніж з двома очима бути кинутим в геєну, 48 де черв’яки не вмирають і вогонь не згасає. 49 Адже кожен повинен бути посолений вогнем. 50 Сіль хороша, але якщо сіль втратить силу, чим надати їй смак? Майте в собі сіль і будьте в мирі один з одним.

1 Він пішов звідти і прийшов до границь Юдеї за Йорданом. До нього знову прийшло безліч людей, і він, як звичайно, став їх навчати. 2 Тоді до нього підійшли фарисеї і, бажаючи випробувати його, стали розпитувати його про те, чи законно чоловікові розлучатися з дружиною. 3 У відповідь він запитав їх:

— Що наказав вам Мойсей?

4 Вони сказали:

— Мойсей дозволив писати свідоцтво про розлучення і розлучатися.

5 Ісус промовив їм:

— Через черствість ваших сердець він написав вам цю заповідь. 6 Однак на початку створення «Він створив їх чоловіком та жінкою. 7 Тому чоловік залишить батька і матір, 8 і двоє стануть одним тілом», так що їх вже не двоє, але вони — одна плоть. 9 Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, то людина не повинна розділяти.

10 Коли вони знову були в хаті, учні стали розпитувати його про це. 11 І він сказав їм:

— Хто розлучається зі своєю дружиною і жениться з іншою, той чинить перелюб по відносно до першої, 12 і, якщо жінка, розлучившись зі своїм чоловіком, виходить заміж за іншого, вона чинить перелюб.

13 Люди стали приводити до нього маленьких дітей, щоб він доторкнувся до них. Учні ж ганили їх. 14 Побачивши це, Ісус розгнівався і сказав їм:

— Хай діти приходять до мене. Не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить царство Бога. 15 Істинно кажу вам: той, хто не прийме царство Бога як дитина, не увійде в нього.

16 І він став обнімати дітей і благословляти їх, покладаючи на них руки.

17 Коли він збирався піти далі, до нього підбіг один чоловік і, впавши перед ним на коліна, запитав його:

— Добрий Учителю, що мені зробити, щоб успадкувати вічне життя?

18 Ісус мовив йому:

— Чому ти називаєш мене добрим? Ніхто не добрий, крім одного — Бога. 19 Ти знаєш заповіді: «Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не лжесвідчи, не обманюй, шануй батька і матір».

— 20 Учителю,— сказав йому той чоловік,— я з юності дотримую все це.

21 Ісус подивився на нього і, пройнявшись до нього любов’ю, сказав йому:

— Одного тобі бракує: піди, продай, що в тебе є, і роздай гроші бідним, і в тебе буде скарб на небі, а потім приходь і прямуй за мною».

22 Але той, почувши ці слова, засмутився і пішов зажурений, бо володів великим майном.

23 Подивившись навколо, Ісус сказав своїм учням:

— Як важко буде тим, у кого є гроші, ввійти у царство Бога!

24 Але учні здивувалися його словам. Тоді Ісус знову сказав їм:

— Діти, як важко ввійти у царство Бога! 25 Легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти у царство Бога.

26 Але вони ще більше здивувалися і запитали:

— Хто ж тоді може спастися?

27 Подивившись на них, Ісус мовив:

— Для людей це неможливо, але не для Бога, бо для Бога все можливо.

28 Тоді Петро сказав йому:

— Ось, ми лишили все і пішли за тобою.

29 Ісус промовив:

— Істинно кажу вам: немає нікого, хто, залишивши дім, або братів чи сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля заради мене і доброї звістки, 30 не отримав би зараз, в цей час, у сто разів більше домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і полів, разом із переслідуваннями, а в майбутній системі речей — вічне життя. 31 Але багато перших стануть останніми, а останні — першими.

32 Вони пішли по дорозі, піднімаючись у Єрусалим. Ісус ішов попереду. Учні були в подиві, а ті, хто йшов позаду, відчули страх. Він знову відвів дванадцятьох на бік і почав говорити їм про те, що має з ним відбутися:

— 33 Ми йдемо в Єрусалим, і Син людський буде переданий старшим священикам і книжникам. Вони осудять його на смерть і віддадуть людям з інших народів, 34 і вони будуть насміхатися з нього, плювати в нього, бити його батогом і вб’ють його, але через три дні він воскресне.

35 До нього підійшли Яків та Іван, обидва сини Зеведея, і сказали:

— Учителю, ми хочемо, щоб ти зробив для нас те, про що ми тебе попросимо.

— 36 Що ви хочете, щоб я зробив для вас? — запитав він їх.

37 Вони сказали йому:

— Дозволь одному з нас сісти праворуч від тебе, а другому ліворуч у твоїй славі.

38 Але Ісус сказав їм:

— Ви не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, або христитися хрещенням, яким я хрищуся?

— 39 Можемо. — сказали вони.

Тоді Ісус мовив їм:

— Чашу, яку я п’ю, будете пити, і хрещенням, яким я хрищуся, будете христитися. 40 Однак, кому сісти праворуч від мене і кому ліворуч, вирішую не я. Ці місця належать тим, для кого вони приготовані.

41 Коли решта десять учнів почули це, вони стали обурюватися на Якова та Івана. 42 Але Ісус покликавши їх до себе, сказав:

— Ви знаєте, що ті, кого вважають правителями народів, панують над ними і великі владарюють над ними, 43 а серед вас так не має бути. Але той, хто хоче стати серед вас великим, повинен бути вам слугою, 44 і той, хто хоче бути серед вас перший, мусить бути для всіх рабом. 45 Адже і Син людський прийшов не для того, щоб йому служили, а для того, аби послужити і віддати свою душу як викуп за багатьох.

46 Так вони прийшли в Єрихон. А коли він, його учні і багато людей виходили з Єрихона, при дорозі сидів сліпий жебрак Вартімей, син Тімея. 47 Коли він почув, що це Ісус назаретянин, він закричав:

— Сину Давида, Ісусе, будь милосердний до мене!

48 Багато-хто примушував його замовчати, але він кричав ще голосніше:

— Сину Давида, будь милосердний до мене!

49 Ісус зупинився і сказав:

— Покличте його.

Сліпого покликали, сказавши йому:

— Сміливіше, вставай, він кличе тебе.

50 Скинувши із себе верхній одяг, він схопився і пішов до Ісуса. 51 Ісус запитав його:

— Що ти хочеш, щоб я зробив для тебе?

— Раввуні, зроби так, щоб я прозрів. — мовив йому сліпий.

52 Тоді Ісус сказав йому:

— Іди, твоя віра зцілила тебе.

Він тут же прозрів і пішов за ним по дорозі.

1 Коли вони наближалися до Єрусалима, до Вітфагії та Віфанії, що на Оливній горі, він послав уперед двох своїх учнів 2 і сказав їм:

— Підіть в село, яке перед вами. Як тільки ви в неї увійдете, ви знайдете там прив’язане осля, на котре ще ніхто з людей не сідав. Відв’яжіть його і приведіть до мене. 3 А якщо хтось запитає вас: «Навіщо ви це робите?» — скажіть: «Воно потрібне Господареві, але потім він відразу ж його поверне».

4 Учні пішли і знайшли в провулку осля, прив’язане зовні до дверей. І вони відв’язали його. 5 Але деякі з тих людей, що стояли там, стали говорити їм:

— Що ви робите? Навіщо відв’язуєте осля?

6 Вони сказали їм все так, як говорив Ісус, і ті відпустили їх.

7 Вони привели осля до Ісуса і поклали на нього свій верхній одяг, і він сів на нього. 8 І багато людей стали розстеляти на дорозі свій верхній одяг, а інші — зелене гілля, зрізане в полях. 9 Ті, хто йшли попереду і позаду, безперестанку вигукували:

— Спаси, молимо тебе! Благословенний той, хто йде в ім’я Єгови! 10 Благословенне прийдешнє царство нашого батька Давида! Молимо тебе, який у вишині, спаси його!

11 Він в’їхав у Єрусалим, і ввійшов у храм. Він оглянув усе навколо і, позаяк година вже була пізня, разом з дванадцятьма учнями пішов у Віфанію.

12 Наступного дня, коли вони вийшли з Віфанії, він зголоднів. 13 Помітивши здалеку інжир, на якому були листки, він пішов подивитися, чи не знайде на ньому чого-небудь. Але, підійшовши до нього, не знайшов на ньому нічого, крім листків, бо була не пора для збору інжиру. 14 Тоді він сказав йому:

— Нехай ніхто більше ніколи не їсть від тебе плодів.

Його учні чули це.

15 Потім вони прийшли в Єрусалим. Ввійшовши у храм, він став виганяти звідти тих, хто там продавав і купував. Він перевернув столи тих, хто обмінював гроші, і лавки тих, хто продавав голубів, 16 і не дозволяв нікому нічого проносити через храм. 17 Він також навчав народ, говорячи:

— Хіба не написано: «Мій дім будуть називати домом молитви для всіх народів»? А ви перетворили його на пристановище розбійників.

18 Це почули старші священики та книжники і стали шукати нагоди, щоб убити його. Вони боялися його, бо весь народ не переставав дивуватися його вченню.

19 Увечері вони, як звичайно, вийшли з міста. 20 А коли рано вранці проходили повз інжир, побачили, що він засохнув до самих коренів. 21 І Петро, згадавши, сказав йому:

— Равві, дивися! Інжир, котрий ти прокляв, засох.

22 У відповідь Ісус мовив їм:

— Майте віру в Бога. 23 Істинно кажу вам: якщо хто-небудь скаже цій горі: «Піднімися й кинься в море» — і при цьому не буде сумніватися у своєму серці, а буде вірити, що сказане ним відбудеться, то так і буде. 24 Тому говорю вам: про що б ви не молилися і не просили, вірте, що вже отримали,— і воно у вас буде. 25 І коли ви стоїте і молитеся, прощайте все, що маєте проти інших, щоб і ваш Батько, котрий на небесах, прощав вам ваші проступки. 26* …

27 Тоді вони знову прийшли в Єрусалим. Коли він ходив по храму, до нього підійшли старші священики, книжники і старійшини 28 й запитали його:

— Якою владою ти це робиш? І хто дав тобі владу це робити?

29 Ісус мовив їм:

— Задам і я вам одне питання. Якщо відповісте мені, тоді і я скажу вам, якою владою я це роблю. 30 Хрещення Івана було з небес чи від людей? Дайте мені відповідь.

31 Вони стали розміркувати поміж собою:

— Якщо скажемо: «З небес»?

— То він запитає: «Чому ж ви йому не повірили?»

— 32 Може, сказати: «Від людей»?..

Однак вони боялися народу, позаяк усі вважали, що Іван насправді був пророком. 33 І вони відповіли Ісусу:

— Не знаємо.

Тоді Ісус мовив їм:

— І я не скажу вам, якою владою я це роблю.

1 І він почав наводити їм приклади:

— Один чоловік насадив виноградник, обгородив його огорожею, висік заглиблення для давильні, побудував башту і, віддавши його в найм землеробам, вирушив в іншу країну. 2 Коли настав час збирати плоди, він послав до землеробів раба, щоб він взяв у них плодів з винограднику. 3 Але вони схопили його, побили і відіслали ні з чим. 4 Він знову послав до них раба, вже іншого, але вони розбили йому голову і принизили його. 5 Тоді він послав ще одного, але вони вбили його. Він посилав багатьох інших, але одних вони побивали, а інших убивали. 6 Він мав ще сина, котрого він любив. Він послав його останнього до них, сказавши: «До мого сина вони поставляться з повагою». 7 Але землероби сказали один одному: «Це спадкоємець. Ходімо, вбиймо його, і спадщина буде наша». 8 І, схопивши його, вони вбили його і викинули з винограднику. 9 Що ж зробить власник винограднику? Він прийде і вб’є цих землеробів, а виноградник віддасть у найм іншим. 10 Невже ви ніколи не читали це місце Писання: «Камінь, який відкинули будівники, став головним кутовим каменем. 11 Це зроблено Єговою і дивне в наших очах»?

12 Зрозумівши, що він навів цей приклад, маючи на увазі їх, вони стали думати, як би схопити його, але побоялися народу. Тому вони залишили його і пішли.

13 Після цього вони послали до нього деяких із фарисеїв та прихильників Ірода, щоб зловити його на слові. 14 Прийшовши, ті сказали йому:

— Учителю, ми знаємо, що ти правдивий і думка інших тебе не турбує, бо тобі все одно, яке становище займає людина, але ти навчаєш Божого шляху згідно з істиною. Скажи, чи законно платити подушний податок кесарю чи ні? 15 Платити нам його чи не платити?

Розпізнавши їхнє лицемірство, він сказав їм:

— Навіщо ви випробовуєте мене? Принесіть мені динарій, щоб подивитися.

16 Вони принесли, і він запитав їх:

— Чиї ці зображення і напис?

— Кесаря,— відповіли вони.

17 Тоді Ісус сказав:

— Віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богу.

І вони були вражені його словами.

18 До нього прийшли садукеї, які кажуть, що нема воскресіння, і запитали його:

— 19 Учителю, Мойсей написав нам, що якщо у когось помре брат і залишить дружину, але не лишить дитини, то його брат повинен укласти шлюб з його дружиною і вчинити від неї потомство своєму братові. 20 Було сім братів. Перший оженився, але помер і не лишив після себе потомства. 21 Тоді на його вдові одружився другий, але теж помер і не лишив після себе потомства. Те ж саме сталося і з третім. 22 Так всі семеро не залишили після себе потомства. Останньою з усіх померла і ця жінка. 23 Кому з них при воскресінні вона буде дружиною? Адже всі семеро були одружені з нею.

24 Ісус сказав їм:

— Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ні сили Божої? 25 Адже воскреслі з мертвих не женяться і не виходять заміж, але вони подібні до ангелів на небесах. 26 Що ж стосується воскресіння мертвих, то хіба ви не читали в Мойсеєвій книзі, в оповіді про терновий кущ, що Бог сказав Мойсею: «Я Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова»? 27 Він Бог не мертвих, а живих. Отже, ви дуже помиляєтеся.

28 Тоді один із книжників, який підійшов і почув їхню суперечку, знаючи, що Ісус добре їм відповів, спитав його:

— Яка заповідь перша з усіх?

29 Ісус відповів:

— Перша: «Слухай, Ізраїлю, наш Бог Єгова — один Єгова. 30 Люби твого Бога Єгову всім серцем, усією душею, всім розумом і всією силою». 31 А друга: «Люби свого ближнього, як самого себе». Нема іншої заповіді, більшої за ці.

32 Книжник сказав йому:

— Учителю, ти сказав добре, згідно з істиною, що «Він — один, і нема іншого, крім Нього» 33 і що любити його всім серцем, всім розумінням і всією силою і любити свого ближнього, як самого себе,— це набагато цінніше від усіх всеспалень і жертв.

34 Тоді Ісус, побачивши, що той відповів з розумінням, сказав йому:

— Ти недалеко від царства Божого.

І ніхто вже не наважувався його розпитувати.

35 Продовжуючи навчати у храмі, Ісус відповів на усе це, запитавши:

— Чому книжники кажуть, що Помазанець — син Давида? 36 Адже Давид, спонукуваний святим духом, сам промовив: «Сказав Єгова моєму Господареві: «Сиди праворуч від мене, поки я не покладу твоїх ворогів тобі під ноги». 37 Давид сам називає його Господарем,— як же він може бути його сином?

Безліч людей слухало його із задоволенням. 38 Він продовжив навчати їх, сказавши:

— Остерігайтеся книжників, які люблять ходити в довгому одязі, а також люблять привітання на ринкових площах, 39 передні місця в синагогах і найпочесніші місця на вечерях. 40 Вони наживаються за рахунок удовиць, відбираючи від них майно, і довго моляться напоказ. Вони отримають більше суворий вирок.

41 Сівши так, аби бачити посудини скарбниці, він став спостерігати, як народ опускає гроші в ці посудини. Багато багатіїв опускали побагато. 42 А одна бідна вдова підійшла і опустила дві дрібні монетки. 43 Тоді він покликав до себе учнів і сказав їм:

— Істинно кажу вам: ця бідна вдова опустила більше, аніж усі, що опускали гроші в посудини. 44 Адже всі опускали тому, що вони мали надлишок, а вона, хоч і була в нужді, опустила все, що мала, все, що в неї було на життя.

1 Коли він виходив з храму, один з його учнів сказав йому:

— Учителю, подивися, які камені і які будівлі!

2 Ісус же сказав йому:

— Бачиш ці величні будівлі? Не лишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.

3 Коли він сидів на Оливній горі, звідки було видно храм, Петро, Яків, Іван та Андрій спитали його осторонь від інших:

— 4 Скажи нам, коли це буде і що буде ознакою того, коли все це має завершитися?

5 Тоді Ісус почав промовляти їм:

— Дивіться, щоб ніхто не ввів вас в оману. 6 Багато-хто прийде під моїм іменем, говорячи: «Це я», і багатьох введуть в оману. 7 І коли почуєте про війни, які будуть коїтися в різних місцях, не вжахайтесь. Все це мусить відбутися, але це ще не кінець. 8 Народ підніметься проти народу, і царство проти царства, в одному місці за іншим будуть землетруси, і буде голод. Це початок мук.

9 Ви ж пильнуйте за собою. Через мене вас будуть віддавати у місцеві суди, битимуть в синагогах і ставитимуть перед правителями та царями, для свідчення їм. 10 І в усіх народах спершу має бути проповідувана добра вість. 11 А коли вас поведуть в суд, не непокойтеся заздалегідь про те, що говорити. Говоріть те, що вам буде дано в той час, бо не ви будете промовляти, а святий дух. 12 Брат віддасть на смерть брата, і батько — дитину. Діти повстануть проти батьків і віддадуть їх на смерть, 13 і всі будуть ненавидіти вас через моє ім’я. Але хто вистоїть до кінця, той спасеться.

14 Коли ви побачите, що мерзота, яка несе спустошення, стоїть там, де її не має бути (хто читає, хай проявить проникливість), тоді ті, хто в Юдеї, хай втікають у гори. 15 Той, хто на даху будинку, хай не спускається і не входить в будинок, аби взяти щось-будь з нього. 16 І той, хто в полі, хай не вертається назад, аби взяти свій верхній одяг. 17 Горе вагітним і тим, що годують грудьми, в ті дні! 18 Моліться про те, щоб це не відбулося зимою, 19 бо ті дні будуть днями такого лиха, якого не було від початку світу, створеного Богом, до того часу, і вже не буде. 20 І якби Єгова не скоротив ті дні, не урятувалася б ніяка плоть. Але заради обраних, яких він обрав, він скоротить ті дні.

21 Якщо хто-небудь скаже вам тоді: «Христос тут!» або «Він там!» — не вірте, 22 тому що з’являться лжехристи і лжепророки, які покажуть знамення і чудеса, щоб, якщо можливо, відвести обраних. 23 Ви ж будьте напохваті. Я попередив вас про все заздалегідь.

24 В ті дні, після того лиха, сонце потьмяніє і місяць не дасть свого світла, 25 зірки падатимуть з неба і сили, які на небесах, похитнуться. 26 І тоді побачать Сина людського, що йде у хмарах з великою силою і славою. 27 Він пошле ангелів і збере своїх обраних від чотирьох вітрів, од краю землі до краю неба.

28 Візьміть для прикладу інжир. Як тільки його гілки стають м’якими і на них з’являються лиски, ви знаєте, що літо вже близько. 29 Так і тут: коли побачите, що це відбувається, знайте, що він близько, біля дверей. 30 Істинно кажу вам: не зникне це покоління, як усе це відбудеться. 31 Небо і земля щезнуть, але мої слова залишаться.

32 Про той день чи годину не знає ніхто: ні ангели на небі, ні Син, а знає тільки Батько. 33 Дивіться, пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде призначений час. 34 Це подібно до того, як начебто чоловік, вирушаючи в іншу країну, залишив свій дім під наглядом рабів, доручивши кожному своє завдання, і наказавши придверному сторожу пильнувати. 35 Отож не спіть, бо не знаєте, коли прийде хазяїн дому: ввечері, опівночі, при піянні півнів чи рано вранці, 36 щоб він, прийшовши несподівано, не застав вас сплячими. 37 Те, що я кажу вам, кажу всім: пильнуйте.

1 До Пасхи і свята прісних паляниць лишалося два дні. І старші священики та книжники шукали нагоди схопити його хитрістю і вбити, 2 але говорили:

— Тільки не у свято, щоби в народі не було обурення.

3 Коли він був у Віфанії, в домі прокаженого на ім’я Симон, і напівлежав за їдою, прийшла жінка з алебастровою посудиною, в якій була запашна олія, дуже дорогий чистий нард. Відкривши посудину, вона почала лити олію йому на голову. 4 Деякі ж стали з обуренням говорити між собою:

— Навіщо така трата запашистої олії? 5 Адже її можна було продати більш аніж за триста динаріїв і роздати їх бідним!

Вони були дуже незадоволені нею. 6 Але Ісус сказав:

— Облиште її. Навіщо ви її тривожите? Вона зробила для мене добру справу. 7 Адже бідні завжди будуть з вами, і, коли захочете, завжди зможете робити їм добро, а я не завжди буду з вами. 8 Вона зробила, що могла: заздалегідь намастила моє тіло запашною олією перед похованням. 9 Істинно кажу вам: де б у всьому світі не проповідувалася добра вістка, буде розказано і про те, що зробила ця жінка, на пам’ять про неї.

10 Тоді Юда Іскаріот, один із дванадцятьох, пішов до старших священиків, аби виказати їм його. 11 Почувши це, вони зраділи і пообіцяли дати йому срібних монет. І він став шукати зручної нагоди зрадити його.

12 У перший день свята прісних паляниць, коли за звичаєм приносили пасхальну жертву, учні Ісуса запитали його:

— Куди нам піти, аби приготувати для тебе пасхальну їжу?

13 Тоді він послав двох своїх учнів, сказавши їм:

— Підіть у місто. Там ви зустрінете чоловіка, що нестиме глиняну посудину з водою. Ідіть за ним 14 і скажіть хазяїну будинку, в котрий він ввійде: «Учитель питає: «Де приготована кімната для гостей, в котрій я міг би їсти пасхальну їжу зі своїми учнями?» 15 Він покаже вам велику верхню кімнату, де буде все необхідне, і там приготуйте все для нас.

16 Його учні пішли і прийшли в місто, і все відбулося так, як він їм сказав. І вони приготували все для святкування Пасхи.

17 Коли настав вечір, він прийшов туди з дванадцятьма учнями. 18 І коли вони возлежали за столом і їли, Ісус мовив:

— Істинно кажу вам: один з вас, з тих, хто їсть зі мною, зрадить мене.

19 Вони зажурилися і стали один за іншим питати його:

— Адже це не я?

20 Він сказав їм:

— Це один з дванадцятьох, один з тих, хто опускає зі мною шматок в чашу. 21 Втім, Син людський відходить, як про нього написано, але горе тому чоловікові, який зраджує Сина людського! Краще було б тому чоловіку не народитися.

22 Коли вони їли, він узяв хліб, помолився, розламав його і дав їм, сказавши:

— Візьміть, це означає моє тіло.

23 Потім він узяв чашу, віддав подяку Богу і подав її їм, і вони всі пили з неї. 24 Він сказав їм:

— Це означає мою «кров угоди», яка проллється за багатьох. 25 Істинно кажу вам: я більше не буду пити вино, плід виноградної лози, до того дня, коли буду пити нове вино в царстві Бога.

26 В кінці вони заспівали хвалебні пісні і пішли до Оливної гори.

27 Потім Ісус сказав їм:

— Всі ви спіткнетеся, бо написано: «Вб’ю пастуха, і вівці розбіжаться». 28 Але коли я воскресну, піду поперед вами в Галілею.

29 Петро мовив йому:

— Навіть якщо всі спіткнуться, я не спіткнуся.

30 Ісус сказав йому у відповідь:

— Істинно кажу тобі: сьогодні, цієї ж ночі, навіть ти, перш ніж двічі закукурікає півень, тричі відречешся від мене.

31 Але Петро став говорити ще з більшим запалом:

— Навіть якщо мені доведеться померти з тобою, я ні за що не відречуся від тебе.

Й інші ст