З’єднування цвяхами.

Однією з операцій, що найчастіше зустрічається при роботі з деревиною, i, здавалося б, найпростішою, є забивання цвяхів.

Але й ця операція потребує певних знань i навичок. Наприклад, щоб забити цвях у дерево, що легко розтріскується, треба відкусити кліщами вістря цвяха або затупити його ударами молотка. Такий цвях не буде розколювати деревину (рис. 22).

Рис. 22. Забивання цвяхів у деревину, що легко розтріскується

Якщо необхідно забити кілька цвяхів, то, аби заготовка не розторощилася, треба забивати цвяхи не по прямій лiнii, а в шаховому порядку в два або в три ряди (рис. 23).

Рис. 23. Забивання кількох цвяхів

Для надання більшої жорсткості брускам, що збиваються, цвяхи забивають під кутом один до одного: один із нахилом вліво, другий — вправо (рис. 24).

Рис. 24. Забивання цвяхів під кутом для надання більшої жорсткості брускам

У заготовку, яка ні на що не спирається, забити цвях не так уже й просто: він гнеться й погано входить у деревину. Заготовка при цьому пружинить, i з'єднання двох збитих деталей може виявитися не досить міцним. Тому при забиванні цвяхів треба забезпечити жорстку опору. Опору підкладають внизу в точці забивання цвяха. У якості опори зручно застосовувати молоток (рис. 25) або сокиру.

Рис. 25. Застосування молотка як опори при забиванні цвяхів

Цвяхи починають забивати несильними ударами, рухом зап’ястя, причому руків'я можна тримати ближче до головки молотка. Якщо цвях заходить у деревину неправильно, його треба спрямувати легкими бічними ударами. Переконавшись, що цвях спрямований правильно, його забивають сильними перпендикулярними ударами молотка, який треба тримати за кінець руків'я, зігнувши руку в лiктi. Шляпка забитого цвяха не повинна виступати з деревини (рис. 26).

Рис. 26. Забивання цвяхів:

а — початок забивання; б сильні удари наприкiнцi

Щоб не пошкодити пальці при забиванні цвяха, для його спрямування можна використати й старі плоскогубці (рис. 27).

Рис. 27. Використання плоскогубців при забиванні цвяхів

Для загинання виступаючого з другого боку цвяха зручніше за все використовувати старий трикутний напилок таких розмiрiв, щоб виступаючий кінець цвяха був у 1,2—2 рази довшим за його грань.

Ребро напилка щільно прикладають до виступаючого кінця цвяха й легкими ударами загинають цвях на напилок. Потім напилок витягають i утворений гак забивають у деревину (рис. 28), не пошкоджуючи її.

Рис. 28. Загинання виступаючого кінця цвяха

Іноді доводиться витягати старі цвяхи. Цю операцію виконують таким чином: спочатку викруткою або іншим інструментом i відгинають вістря старого цвяха, потім легкими ударами по вістрю цвяха вибивають його шляпку i захоплюють її кліщами (рис. 29, а) або лапкою (рис. 29, 6).

Рис. 29. Витягання цвяхів:

а — за допомогою клiщiв; б — лапка

Після цього проріз лапки просовують під шляпку цвяха, зовнішній бік вигину лапки розташовують так, щоб був упор у поверхню дерева, i, натискаючи на руків'я лапки, висмикують цвях. При висмикуванні цвяхів лапкою її V-подiбний проріз повинен якомога щiльнiше обхоплювати цвях.

Під вигин лапки треба підкладати брусок металу або дерева, щоб не пошкодити поверхню деревини. По мiрi витягання цвяха під лапку підкладають дедалі товщі бруски, щоб руків'я лапки мало опору.

Підкладки застосовуються також, якщо цвяхи висмикують кліщами або гострогубцями.

Користуватися цвяхами доводиться майже щодня — наприклад, коли треба повісити картину, оббити меблі, скріпити розхитаний стілець.

Важливо вміти вiдiбрати цвяхи для кожного виду роботи й кожного матеріалу. При виборі цвяхів треба знати їхнiй тип i назви. Розглянемо типи цвяхів.

Рис. 30. Типи цвяхів:

а — столярний; б — теслярський; в — оббивний; г — декоративний; д - замковий;

е - будівельний; ж —шпилька; з — штукатурний; і - костиль; к — довбальний;

л — шевський; м — скляний

Столярні цвяхи (рис. 30, а) мають плоску шляпку (крупні цвяхи рифлену, щоб молоток не ковзав). Ці цвяхи можна застосовувати при роботі з пиломатеріалами з різних сортів деревини.

У теслярських цвяхів (рис. 30, 6) шляпка менших розмiрiв i дещо заокруглена. Такі цвяхи використовують для столярних робіт, при виготовленні меблів, настиланні підлоги тощо. Шляпка теслярського цвяха глибоко входить у деревину i тому не зачіпає за ніж рубанка при обробці виробу.

Оббивні цвяхи (рис. 30, в) застосовують для оббивання меблів.

Декоративні оббивні цвяхи (рис. 30, г) служать для декоративного оздоблення меблів. Промисловість випускає декоративні цвяхи кількох кольорів.

Замкові цвяхи (рис. 30, д) мають заокруглену шляпку. Довжина цвяха звичайно не перевищує 20 мм. Цими цвяхами прибивають замки в шафах, письмових столах та інших меблях.

Будiвельнi цвяхи (рис. 30, е) роблять із насічкою на стрижні, завдяки якій вони краще утримуються в деревині. Такі цвяхи застосовуються для збивання дверних i віконних коробок. Шляпка будівельного цвяха, як i теслярського, повністю входить у деревину.

Шпильки (рис. 30, ж) являють собою зiгнутi, загострені з обох кiнцiв цвяхи. Розміри шпильок проставляють так само, як у цвяхів, з тією лише різницею, що нижня цифра показує повну довжину обох зігнутих кiнцiв цвяха (наприклад 18 х 18). Шпильки служать для прикріплення до дерев’яних деталей дроту, пружин, стрижнів тощо.

Штукатурні цвяхи (рис. 30, з) розміром 22 Х 30 застосовують при штукатурних роботах, а також для попереднього закріплення натягнутого дроту i тканини для оббивання стін.

Костилi (рис. 30, i) мають плоску чотиригранну шляпку, розташовану перпендикулярно до осi цвяха. Вони незамiннi, коли треба повісити якісь важкі предмети.

Довбальні цвяхи (рис. 30, к) належать до категорії спеціальних цвяхів. Такі цвяхи випускають з плоскою заокругленою шляпкою. Довбальні цвяхи можна забити навіть у цегляні стіни.

Шевські цвяхи (рис. 30, л) застосовуються при ремонті взуття. Їх можна застосовувати також для збивання невеликих виробів. При проставляннi розмiрiв у шевських цвяхів указують тільки довжину.

Скляні цвяхи (рис. 30, м) мають трикутну форму i застосовуються для закріплення скла при скленнi вікон i дверей. Забитий скляний цвях не заважає працювати шпателем.

Розміри цвяхів можна виразити дробом, наприклад 25/25. Верхнє число це товщина цвяха в десятих частках мiлiметра, нижнє — довжина цвяха в мiлiметра (рис. 31). Зі збільшенням довжини цвяха збільшується i його діаметр.

Рис. 31. Розмір цвяха

Якщо після скріплення виріб будуть фарбувати, цвяхи слід забивати глибше, а гнізда, отримані внаслідок цього, рекомендується заповнити замазкою i після висихання вiдшлiфувати.

Якщо після скріплення виріб будуть полірувати, то в тому мiсцi, де треба вбити цвях, долотом надломлюють невелику трісочку, а в заглиблення, що утворилося, вбивають цвях, трісочку приклеюють столярним клеєм i поверхню вiдшлiфовують.

При скрiпленнi матерiалiв короткими цвяхами їх закріплюють у правильному положенні за допомогою прокладки з картону або твердого паперу й злегка ударяють молотком, а коли вони добре укріпляться, прокладку прибирають i продовжують забивати до кінця.

Для захисту пальців при забиванні невеликих цвяхів можна використати шпильку для волосся або шматок твердого картону, які допоможуть підтримати цвяхи в правильному положенні.

Цвях легко забити навіть у найтвердіше дерево, якщо вістря його змазати милом чи олією. Забити малесенькі цвяшки великим молотком допоможе папір. Складіть навпіл папірець, продірявте його цвяхом i, будь ласка, "держак" для гвіздка готовий.