Ультимобронхіальна залоза

Кальцієвий обмін у костистих риб, відбувається за тією ж схемою, що й у ссавців, але із деякими значними відмінностями. Риби, очевидно, ефективно регулюють рівень кальцію у крові, проте дані вмісту іонів показують, що нормальний вміст кальцію в крові риб різних видів може значно різнитися (вдвічі). Більш того, у деяких видів риб спостерігаються значні розходження щодо рівня кальцію в крові в прісноводний і морський періоди їхнього життєвого циклу. На відміну від ссавців морські риби живуть у середовищі із високим вмістом кальцію і деякі із них регулюють його вміст у внутрішньому середовищі краще ніж інші. Прісноводні риби можуть іноді знаходитись в умовах низького вмісту кальцію у зовнішньому середовищі, що залежить від жорсткості води та вмісту кальцію в їхніх раціонах. Скелет у деяких видів та кальцинована луска риб, є депо кальцію, хоча питання про те, можуть чи не можуть безклітинні кістки риб обмінюватися кальцієм із кров'ю, дотепер обговорюється. На сьогодні більшість вчених вважають, що, кістки, які містять клітини (у ссавців, вугрів) і безклітинні (у більшості костистих риб) служать депо кальцію, хоча роль кісток у риб за цього може бути не настільки значною, як у наземних хребетних.

Наявні на сьогодні, хоча й незначні дані дозволяють припустити, що гормон ультимобранхіальної залози – кальцитонін бере участь у виведенні кальцію у риб, що живуть у морській воді або у воді із високим вмістом кальцію.

Тільця Станніуса

Особливістю ендокринної системи риб є тільця Станніуса – дві білі або жовті точки на черевній поверхні задньої нирки. Ніякого певного гормону або активної фракції із них не виділено. Найбільш обґрунтована їх участь в іонорегуляції. Видалення тілець Станніуса не загрожує життю риб, але викликає зниження концентрації фосфору і натрію та підвищення концентрації калію і кальцію в крові, зменшення дихального метаболізму, зниження рухової активності і посилення функції щитоподібної залози. Вони відіграють важливу роль під час адаптації риб до зміни солоності води. Підвищене сольове навантаження викликає гіперфункцію тілець.

Видалення тілець Станніуса (станніектомія) у фундулюсів викликало порушення їхнього іонного балансу, що відновлювався в основному ін'єкцією пролактину, який стимулює виведення мінералокортикоїдів інтерреналовими клітинами. Таким чином, тільця Станніуса можуть бути частиною більш значної осморегуляторної системи, яка включає гіпофіз, інтерреналову тканину, урофіз і ультимобранхіальну залозу.