Етика справедливості

Третій підхід до проблем ділового життя пов'язаний з ви_

користанням в аналізі бізнесу категорії справедливості. На

відміну від етики утилітаризму і деонтичної етики, область за_стосування "етики справедливості" істотно звужена. Остання

включає в основному проблеми, пов'язані з відносинами

бізнесу і суспільства в цілому, і не стосується, наприклад, про_

блем відносин між корпораціями. Очевидно також, що стан_

дарти справедливості не можуть стояти вище моральних прав

окремої особистості. Сама справедливість заснована на мо_

ральних правах індивідів.

Етика справедливості виходить з положення, що люди за

своєю природою є суспільними істотами, які повинні жити в

суспільстві і створювати соціальні структури для підтримання

його функціонування. Основна цінність для його представ_

ників – рівність як справедливість його вираження. Внаслідок

цього моральним обов’язком, як він розуміється в "етиці спра_

ведливості", є підпорядкування закону, що має бути однако_

вий для всіх, прийняття справедливих законів, відсутність

дискримінації і привілеїв. Складність, однак, полягає в тому,

що існує ряд уявлень про справедливість, які суттєво відрізня_

ються. Наприклад:

● "капіталістична" справедливість – розподіл благ має

здійснюватися з урахуванням індивідуального внеску в

загальну справу групи (фірми, суспільства, людства):

● "комуністична" справедливість – трудові обов'язки по_

винні розподілятися у відповідності зі здібностями, а бла_

га відповідно до потреб;

Концепція справедливості Дж. Ролза, який сформулював

своє розуміння справедливості, розглядає даний етичний на_

прям крізь призму реалізації двох принципів:

Принцип перший – кожна людина має рівне право на

найбільш широкі свободи, сумісні з аналогічними свободами

інших людей;

Принцип другий – нерівність за соціально_економічними

параметрами має бути такою, щоб:

а) забезпечити максимум прибутку для найменш привілей_

ованих осіб; б) установи і посадові особи, що є носіями влади, були до_

ступні рівною мірою для кожного.

Перший принцип одержав назву "принцип рівної свободи".

Зміст його полягає у необхідності захисту прав громадян від

порушень з боку інших осіб і рівності цих прав. Фундамен_

тальні свободи включають свободу обирати, свободу совісті,

слова й інші, а також свободу мати власність.

Якщо вважати, що принцип рівної свободи вірний, то

втручання комерційних корпорацій в особисті справи служ_

бовців, тиск, який чинять менеджери на хід виборів, спроби

регулювати політичні процеси шляхом хабарів, інші акти,

спрямовані на порушення принципу рівності, варто розгля_

дати як некоректні дії.

Крім того, згідно з Ролзом, можливий і такий відступ від

принципу, як обмеження свободи укладення договорів (у ре_

зультаті шахрайства чи внаслідок порушень), тому сам принцип

передбачає заборону насильства, обману і вимагає поважного

ставлення до пунктів договорів. У такому випадку договірні

відносини з клієнтами (мова йде також про рекламу) повинні

бути в моральному плані вільні від положень, які допускають

можливість обману, а роботодавець має моральне зобов'язання

надати найманій особі послуги, обумовлені в угоді.

У другому принципі міститься положення про "розходжен_

ня" (нерівності). Відповідно до цього положення, у розвинуто_

му суспільстві мають елементи нерівності, однак суспільство

має вживати заходів, спрямованих на поліпшення майнового

стану найбільш нужденних (хворих, інвалідів); їхня інтен_

сивність повинна бути така, щоб не погіршити ситуацію.

У частині "б" другого принципу проголошена ідея

"рівності можливостей". Йдеться про необхідність забезпечи_

ти рівну доступність посадових осіб і офіційних установ для

всіх. Це означає не тільки необхідність приведення

кваліфікаційних вимог, пропонованих для трудящих, у

відповідність з попитом на робочу силу (що забезпечить усу_нення дискримінації за ознаками расової приналежності і

статі), але й необхідність забезпечити загальну доступність ус_

танов системи освіти і професійної перепідготовки. Усі пере_

раховані умови складають основу, що визначає можливість

максимальної реалізації сил, здібностей і якостей людини й

одержання нею максимальної винагороди.

Моральні проблеми ділового життя різноманітні і виріши_

ти їх, виходячи з позицій тільки одного напряму, навряд чи

можливо.

На відміну від традиційної культури, коли панувала одна

етична система, у сучасному суспільстві рівноправно співісну_

ють різні системи, що припускають різну етичну оцінку тих са_

мих явищ у сфері підприємництва.

Що стосується українських компаній, то ще кілька років

тому існувала можливість швидкого успіху тільки завдяки

відсутності конкуренції, відмиванню грошей, одержанню

пільг, обману вкладників, ухилянню від сплати податків.

Сьогодні ситуація повільно, але змінюється, і важливою

умовою швидкого розвитку підприємництва є засвоєння і до_

тримання прийнятих у світовій практиці етичних норм, а та_

кож способів їх використання. У цих умовах велике значення

матимуть вітчизняні розробки, пов'язані з етичним обґрунту_

ванням управлінських рішень.