Висновок до розділу 1

Аналіз проблеми спрямованості еволюції в цілому, а потім ряду вузлових моментів процесу становлення людини приводить до двох, здавалося б, важкосумісних висновків, що разом в деякій мірі складають відповідь на питання про походженя людини. Дуже коротко ця відповідь може бути сформульований у такий спосіб: антропогенез, будучи, з одного боку, цілком закономірним і навіть передбачуваним епізодом у розвитку органічної матерії, епізодом, визначеним її базовими властивостями і самими умовами земного існування, з'явився в той же час, як це ні парадоксально, результатом цілого ряду збігів, наслідком далеко не обов'язкового і навіть малоймовірного перетинання в одному місці й в один час незалежних чи дуже мало залежних друг від друга природних процесів.
Проблеми класичної антропологічної парадигми стимулюють розвиток нових, неортодоксальних ідей. Можливо, саме вони допоможуть відшукати інші, більш перспективні, підходи до рішення задачі. У цьому змісті особливий інтерес представляє маловивчена езотерична теорія антропогенезу, що протистоїть як дарвінівському еволюціонізму, так і теологічному креаціонізму.
Наявність конкуруючих підходів до пояснення походження людини стимулює ситуацію інтелектуального пошуку, ретельного добору та перевірки аргументації. З позиції ж змісту скоріше за все виникає потреба у певному синтезі еволюціонізму та креаціонізму, тобто у прийнятті позиції, згідно якої людина постає органічною складовою загально-космічного процесу, проте самий цей процес варто розуміти та розглядати, як реалізацію тотальних, фундаментальних потенцій буття, космосу.

Теорії походження людини

Космічна теорія

Серед релігійної (креаціонізм) та наукової (еволюціонізм) сучасна наука виділяє космічну теорію. Намагатимемося розібратися, що собою вона являє і чим відрізняється від інших. Для початку слід зрозуміти яке відношення має теорія до людини.

Космічною теорією походження людини вважається та гіпотеза, згідно якої усі форми життя мають здатність виживати у космічних умовах або ж могли потрапили в площину пилу, будучи викинені у простір внаслідок зіткнення двох планет, на яких могло зародитися життя. Відповідно науковці назвали цей процес панспермією. Вони зробили припущення щодо існування позаземних розвинутих цивілізацій, які здатні долати космічний простір та час. У свою чергу цивілізаціями були залишені їхні представники, які перетворилися у землян, досягнувши цивілізаційного рівня розвитку. Проте такі підтвердження власне і залишаються гіпотезою, оскільки вони не мають прямого відношення до походження людини.

Панспермія не може дати відповідь на питання: як почалося життя на Землі, в тім вона пояснює у який спосіб це відбувається. Допущена думка, що життя виникло один раз, а якщо це так, то й воно може поширюватися у ріні сфери перебування. Панспермія може бути двояка: міжзіркова та міжпланетна. Транспортувальний механізм містить радіаційний тиск з літопанспермією (йдеться про мікроорганізми, які переміщуються у твердих тілах, зокрема таких як метеорити). Крім того може існувати така панспермія, що передається із космосу на Землю або із неї (Землі) у зіркову систему.

Міжпланетні переміщення є досить чітко задокументовані, було підтверджено знайдення на Землі метеорита із походженням життя марсіанського типу. Подібним транспортним механізмом можуть виступати космічні зонди, що використовуються для міжпланетного опилення. Наприклад, місією американських астронавтів «Аполлон 12» було знайдено живі земні мікроорганізми на одному із зондів Сервеєр -3, тому для уникнення міжпланетного опилення, космічною агенцією проводиться ретельна стерилізація. Доки обстежується галактика щодо наявності хоча б якихось ознак життя, іншопланетної цивілізації, в гіпотезу панспермії важко повірити.

Знайдені записи копалин докембрійського періоду стверджують, що життя могло з’явитися ще до утворення планети – Земля. Тобто це свідчить про те, що життя могло зародитися близько сотень мільйонів років до нашої ери, у зв’язку з сприятливими умовами на Землі. За дослідженнями науковців, вік Землі становить близько чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят років до нашої ери. Найдавніші осадові породи датуються три тисячі вісімсот п’ятдесятим роком до нашої ери.

Науковців також цікавило питання: чи існує життя на Марсі? Чи планета є придатною для існування на ній людини? Наукові дослідження ще раз переконують нас в існуванні форм життя на нашій планеті, а от чи насправді воно було занесене космічним пилом на Землю якимись іншими позаземними силами, для науки це залишається таємницею. Спроба дослідити правильність космічної теорії була зроблена індійським дослідником Чандрою Вікрамасінгхом та його командою у 2001 році. Науковець підтверджує наявне існування живих клітин у повітрі, які знаходяться вище, тоді як космічне агентство НАСА висловилося скептично щодо цього твердження: земне життя не може перебувати на висоті.

Досвідчений дослідник у в космічній сфері діяльності Макс Бернстайн стверджував, що такі результати слід інтерпретувати обережно, оскільки легше б було переконати людину у тому, що земні організми перебувають вгорі, ніж позаземні, що впали згори донизу. Науковець Бенстайн є більш близьким до істини на відміну скептика з НАСА. В тім космічна теорія надалі залишатиметься не розв’язаною до кінця проблемою таємниці Всесвіту. Також є гіпотеза про те, що перші люди з’явилися на Плутоні! Таке твердження висунув казахстанський вчений В’ячеславПлохов. Чи відрізнялися вони від нас? І так, і ні. Вони мали таку ж клітинну будву, але на антропологічну будову людини впливають маса, швидкість обертання та інші чинники, тому людина, що жила на Плутоні вкрай відрізнялася і зростом і масою тіла, але інтелект мала такий же самий як і земна людина. Вчений вважає, що саме на Плутоні виник первіснообщийннний лад. Але на цьому все завершилося, тому що стався планетарний катаклізм – Плутон, пройшовши, свій тимчасовий етап, перемістився на орбіту, де зараз знаходиться Марсс, тобто він вийшов із зони де могло б існувати життя. На питання, коли саме первісна людина з’явилась на Плутоні, В. Плохов дає шокуючу відповідь: трильйони років тому.....