Особливості історичного розвитку Румунії у 70-90-ті роки

Румунія при Чаушеску [ред | правити вікі-текст]

Поштова марка СРСР (1974 рік)

Політична обстановка [ред | правити вікі-текст]

У 1965 році, після смерті Георгіу-Дежа, першим секретарем РКП був обраний Ніколає Чаушеску.

Перші його кроки носили ліберальний характер, зокрема, він реабілітував Л. Петрешкану і інших діячів компартії Румунії, репресованих в 1940-1950-х роках. Також в 1965 році була прийнята нова конституція (крім іншого, було затверджено нову символіка і назва країни).

Чаушеску розвинув зовнішньополітичну лінію Георгіу-Дежа, в 1960-х роках відзначилося поліпшення відносин із Заходом, і отримання суттєвої незалежності від Сходу. Чаушеску встановив дипломатичні відносини з ФРН, в Румунію приїжджав президент Франції Шарль де Голль і США - Річард Ніксон, двічі керівник Румунії їздив в США і один раз в Великобританію. Під час подій серпня 1968 року Румунія різко засудила дії СРСР і які брали участь в операції країн Варшавського договору. Однак в 1970-ті роки Румунія відійшла від лібералізму попереднього десятиліття; в країні насаджувався культ особистості Чаушеску, значну роль грала політична поліція «Секурітате».

Вищим органом законодавчої влади з 1948 року було однопалатні Великі національні збори.

Економічний розвиток [ред | правити вікі-текст]

Економічна політика Чаушеску полягала в тому, щоб подолати промислове відставання від розвинених країн, для чого було прийнято рішення на кредити, взяті у міжнародних фінансових інститутів, форсувати будівництво потужної індустрії. З 1975 по 1987 р Румунія посіла на Заході близько $ 22 млрд - гігантська на ті часи сума. Однак розрахунок в основі плану виявився невірним, реалізовані проекти виявилися збитковими, а для покриття боргів довелося вдатися до жорстокої економії. До 1989 року Румунія повністю розплатилася з боргами, але заради цього румунський народ приніс величезні жертви. Економія на всьому, навіть життєво необхідному, була зведена в ранг державної політики. Наслідком чого стало падіння рівня життя населення і, природно, різке зростання соціальної напруженості в країні.

Про економію в роки Чаушеску: на тлі скаженої економії і кризи, що розвивається в соціалістичних країнах соціально-економічне становище Румунії виявилося плачевним. У країні було неможливо купити молоко і хліб, не кажучи вже про м'ясо. Вдень в містах і селах відключали світло, був встановлений жорстокий ліміт на користування електрикою. У квартирі дозволялося запалювати тільки одну лампочку потужністю 15 Вт, використання холодильників і інших побутових електроприладів взимку категорично заборонялося, як і вживання газу для обігріву житла. Гаряча вода давалася по годинах, і то не скрізь. Країна була змушена сісти на голодний пайок: були введені продовольчі картки. У Бухаресті з'явилися виснажені і босі селяни, а селянські діти, вибігаючи до проходять поїздам, просили хліба. Подібні заходи були поширені на всій території країни, починаючи з провінції і закінчуючи Бухарестом.

Румунська революція [ред | правити вікі-текст]

Основна стаття: Румунська революцію 1989

У самому кінці 1980-х в Європі розігрався «парад оксамитових революцій». Передбачаючи такий сценарій, керівництво країни щосили намагався ізолювати Румунію, блокуючи будь-яку інформацію з закордону. У грудні 1989 року спроба виселити популярного священнослужителя-дисидента Ласло Текеша, угорця за національністю, з його житла, привела до народних демонстрацій в Тімішоарі, який став відправною точкою революції, що закінчилася поваленням режиму Чаушеску і встановленням багатопартійної демократичної системи управління.

В ході грудневих подій проти демонстрантів спершу в Тімішоарі, потім в Бухаресті були задіяні органи держбезпеки і армія, яка по ходу справи перейшла на бік виступаючих. Міністр оборони Василе Міля, згідно з офіційною заявою, «покінчив життя самогубством». Незабаром на бік повсталих перейшли навіть великі чини держбезпеки, зокрема, генерал Міхай Кіцак, всього за кілька днів до революції керував придушенням виступу в Тімішоарі.

Чаушеску втік з Бухареста, але був схоплений підрозділами армії неподалік від міста Тирговіште, і за вироком військового трибуналу, який тривав всього кілька годин, разом з дружиною був розстріляний.

Після усунення від влади і розстрілу Чаушеску влада перейшла в руки Фронту національного порятунку, створений тимчасовий парламент - Рада національної єдності.

У травні 1990 пройшли перші вільні президентські і парламентські вибори. У 1991 році була прийнята нова Конституція Румунії.