Філософські засади ноосферної стратегії сталого розвитку

РЕФЕРАТ

на тему:

«Ноосферна стратегія сталого розвитку»

Виконала:

аспірант ННІАЗ

кафедри екології

Онищук Наталія Вікторівна

Науковий керівник:

доктор с.-г. наук, проф.

Клименко Микола Олександрович

Перевірила:

доктор філос. наук, проф.

Наконечна Ольга Павлівна

Рівне - 2016

ВСТУП

Взаємодія суспільства та природи завжди цікавила дослідників в контексті її користі та шкоди. Так як суперечності між економічними потребами суспільства і можливостями довкілля в процесі еволюції наростали - це зумовило необхідність включення Розуму в процеси власного розвитку. Рішуче почала переглядатись класична раціоналістична традиція нової європейської філософії, а природа та соціальна функція Розуму перетворювати його на універсальний механізм зв’язку людини та Всесвіту [3, с. 299].

В.І. Вернадський творець цілісної філософії світобудови, філософії суспільного життя, один із засновників антропокосмізму як системи, що з’єднує в гармонійне ціле природно-історичну та соціально-гуманітарну тенденції розвитку науки і заклав фундамент витоку ідеї ноосферного сталого розвитку, що і визначає актуальність обраної теми.

Дослідженню вчення про ноосферу та суті сталого розвитку займаються провідні вітчизняні вчені серед яких відомими є праці: Згуровського M.З., М. Багрова, М. Булатова, К. Малєєва, В. Загороднюка, Л. Солонько, В. Джиригей та інших.

Розробку категорії «сталий розвиток» цілком справедливо пов’язують із Римським клубом, а саме з доповідями, які були розроблені Донеллою та Даннісом Медоуз, Й. Рандерсом, Е. Пестелєм, А. Кінгом та, звичайно, з його засновником – Ауреліо Печчеі.

Значне місце в дослідженні проблем сталого розвитку займають праці російських вчених, серед яких перш за все слід назвати В. Бєлкіна, М. Глазовського, В. Голубєва, С. Горшкова, К. Даніеляна, В. Данілов-Данільяна, В. Лося, К. Лосєва, Б. Маклярського, Б. Міркіна, М. Моїсеєва, Л. Наумова, В. Писарєва, А. Урсула та ін.

Суттєвим також став вклад зарубіжних авторів – Л. Брауна, К. Гамільтона, Г. Гарднера, Н. Картера, Д. Кортмена, Ш. Лиле, Д. Рудмена, А. Сена, М. Сваминатхана, Б. Шнайдера, С. Шмидхейні та ін.

Незважаючи на досить помітний обсяг наукових публікацій, теорія та методологія сталого розвитку розроблена недостатньо повно. Несистематизованими залишаються основні критерії та показники сталого розвитку. Потребує більш широкого дослідження питання національної концепції сталого розвитку, що пояснюється незначною кількістю досліджень із цієї проблематики.

Метою дослідження є розгляд вчення В.І.Вернадського про ноосферу як витоку ідеї сталого розвитку та виявлення шляхів переходу України на принциписталого розвитку.

Для досягнення поставленої мети передбачалось вирішення наступних завдань:

- висвітлення філософських засад ідеї сталого розвитку;

- осмислення сучасного розуміння ноосфери та концепції сталого розвитку;

- визначення ролі людини у здійсненні ноосферної стратегії;

- виявлення основних тенденцій переходу України на засади сталого розвитку з врахуванням творчих розробок В.І. Вернадського, віднесених до ноосферного світогляду.

Об’єкт дослідження. Процеси ноосферизації суспільства на шляху до сталого розвитку.

Предмет дослідження. Ноосферна концепція сталого розвитку.

Методи досліджень. Під час проведення досліджень застосовували теоретичні методи: аналіз, систематизація, узагальнення.

РОЗДІЛ 1

ФІЛОСОФСЬКІ ЗАСАДИ НООСФЕРНОЇ СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ