Організація роботи податкових органів з податковими боржниками

В Україні органами, уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу, є виключно органи доходів і зборів, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Контролюючі органи, на які покладається обов’язок з погашення податкового боргу, називаються органами стягнення.

Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється!

Для організації ефективного адміністрування податкового боргу в органах доходів і зборів функціонують спеціальні підрозділи, основною функцією яких є реалізація заходів з погашення податкового боргу.

Основні засоби погашення податкового боргу органів доходів і зборів:

Ø застосування податкової застави на майно, майнові права, а також грошові кошти усіх без винятку підприємств, включаючи державні та казенні;

Ø погашення заборгованості за рахунок коштів боржника за платіжними вимогами податкового органу;

Ø вилучення готівки з каси боржника та інших місць зберігання;

Ø адміністративний арешт активів платника із тимчасовою забороною відчуження його активів та зупиненням активних операцій на його рахунках;

Ø звернення погашення на рухоме і нерухоме майно за рішенням суду (господарського суду);

Ø подача позовів до господарського суду щодо визнання боржника банкрутом;

Ø надання відстрочок і розстрочок на наявний податковий борг, в т.ч. на термін, що перевищує один рік;

Ø списання безнадійного податкового боргу;

Ø застосування штрафних санкцій за відчуження активів, які перебувають в податковій заставі, без попередньої згоди податкових органів та за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання.

Джерелами погашення податкового боргу платників податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Крім того погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

В разі недостатності власних коштів платника податків для погашення податкового боргу джерелами останнього є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених податковим законодавством.

У разі якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.

Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості.

Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків:

- майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;

- майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

- майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;

- кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім'я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості, отримані від замовників морських та річкових суден та інших плавучих засобів.

- майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;

- майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України;

- майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу»;

- кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

У разі наявності у платника податків податкового боргу відповідні органи доходів і зборів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку – фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Призначення податкового керуючого та його дії.

Керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу доходів і зборів. Податковий керуючий забезпечує реалізацію усіх передбачених законодавством заходів спрямованих на погашення податкового боргу та з цього приводу безпосередньо вступає у відносини з податковим боржником.

Податковий керуючий з метою організації погашення податкового боргу здійснює наступні заходи:

1. Формує та надсилає боржнику податкову вимогу – письмову вимогу органу доходів і зборів до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Податкова вимога надсилається у випадку, якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ü

На практиці формування та надсилання податкової вимоги повинно здійснюватися протягом 5 робочих днів з дня наступного після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Додаткова податкова вимога не надсилається.

ü Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

ü Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Податкова вимога вважається відкликаною, якщо:

– сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

– контролюючий орган скасовує податкову вимогу;

– контролюючий орган зменшує нараховану суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

– рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

– рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Якщо нарахована сума податкового боргу збільшується внаслідок її адміністративного оскарження, податкова вимога не відкликається. На суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

2. Описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу.

3. Здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі.

4. Проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених Податковим кодексом.

5. Одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами Податкового кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

У разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених податковим законодавством, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Орган доходів і зборів звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені Податковим кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.