Теоретичні відомості. На всі розміри, вказані на кресленнях, призначають граничні відхилення, відсутність яких ускладнює виготовлення і контролю­вання деталей

На всі розміри, вказані на кресленнях, призначають граничні відхилення, відсутність яких ускладнює виготовлення і контролю­вання деталей. Правила позначення граничних відхилень встанов­лені в ГОСТ 2.307−68.

Граничні відхилення лінійних розмірів на кресленнях деталей вказують безпосередньо після номінальних розмірів (рис. 10.1): умовними позначеннями полів допусків (варіант 1), числовими значеннями (варіант 2), або умовними позначеннями полів допусків і вказаними в дужках з правого боку відповідними числовими значеннями граничних відхилень (варіант 3).

Рис. 10.1. Позначення граничних відхилень лінійних розмірів на кресленнях

Рис. 10.2.

На робочих кресленнях рекомендується застосовувати другий і третій способи позначення граничних відхилень.

Граничні відхилення можуть бути додатними, від’ємними і рівними нулю, тому відхилення потрібно записувати з їх знаками.

В довідниках, як правило, відхилення вказані в мікрометрах, а на кресленнях їх потрібно проставляти в міліметрах без позна­чення одиниць вимірювання.

Якщо відхилення мають різні абсолютні значення, то їх розташовують одне над одним (верхнє над нижнім) і пишуть меншими цифрами ніж ті, що прийняті для номінальних розмірів. Відхилення записують до останньої значущої цифри. Число знаків в обох відхиленнях повинно бути однаковим, за необхідності їх вирівнюють нулями, наприклад Ø (запис Ø , вважається неправильним).

Якщо верхнє і нижнє відхилення мають однакове абсолютне значення, але різні знаки, то записують лише одне відхилення зі знаком ±, при цьому висота цифр у позначенні відхилень така сама, як і в позначенні номінального розміру, наприклад Ø50±0,008. Відхилення, що дорівнює нулю, не запи­сується. Наприклад, позначення Ø є неправильним, а Ø є правильним і означає, що верхнє відхилення дорівнює нулю, а нижнє − від’ємне.

Поряд з умовним позначенням полів допусків значення граничних відхилень записують обов’язково, якщо відхилення призначені:

− на розміри, не включені до рядів нормальних лінійних розмірів за ГОСТ 6636−69, наприклад: 41,5 Н7 (^+0,025); на розміри або елементи з’єднань спеціальних різновидів − посадки підшип­ників кочення, шпонкових пазів (рис. 10.2, а), тощо;

− на розміри уступів з несиметричним полем допуску (рис. 10.2, б); на отвори, які виготовляються в системі вала.

На складальних кресленнях граничні відхилення розмірів деталей позначаються у вигляді, посадок одним з нижченаведених способів (рис. 10.3):

– числовим значенням граничних відхилень (варіант 3), при цьому відхилення отвору позначаються над рискою, а вала − під рискою;

− умовним позначенням полів допусків і в дужках з правого боку числових значень граничних відхилень.

Якщо граничні відхилення задані числовими значеннями, то розміри з граничними відхиленнями можна вказувати у вигляді одного запису (варіант 4): для отвору − над розмірною лінією, а для вала − під нею. Перед номінальним розміром при цьому потрібно вказати до якої деталі належать граничні відхилення.

Рис. 10.3.

Якщо на складальному кресленні позначають номінальний розмір з умовним позначенням або числовими значеннями гранич­них відхилень лише однієї деталі з’єднання (отвору чи вала), то перед розміром вказують номер деталі і весь надпис розташовують над розмірною лінією (варіант 5).