Створення полів допусків

Поле допуску в СДП створюється сполученням основного відхилу і квалітету. Позначається літерою основного відхилу і номером квалітету:

- для отворів Н6, D7, S8, J_s9, …

- для валів h6, d7, s8, j_s9,...

Допускається будь-яке сполучення основних відхилів і квалітетів. З 28 основними відхилами можливо створити сполучення їх з квалітетами більш 500 полів допусків отворів і стільки ж полів допусків валів.

Стандартом встановлений о с н о в н и й набір полів допусків як сполучення деяких основних відхилів і квалітетів, включаючи 72 поля допуску отворів і 80 полів допусків вала.

Д о д а т к о в и й набір із 34 полів допусків вала і 32 полів допусків отворів, який наведено в додатку стандарту і є непереважним. Його можна застосовувати тільки в технічно і економічно обґрунтованих випадках.

Але і основний набір дає значно більше полів допусків, які практично використовується. Тому із основного набору полів допусків виділені більш вузькі ряди для переважного використання (вони вказані в таблицях більш жирним шрифтом і взяті в рамку), які дозволяють більшою мірою уніфікувати вироби і технологічне оснащення.

Виділені 10 переважних полів допусків отворів: H7, J_s7, К7, N7, P7, F8, H8, E9, H9, H11 і 16 переважних полів допусків валів: g6, h6, j_s6, k6, n6, p6, r6, s7, h7, f7, h8, e8, d9, h9, d11, h11.

Дозволяється використовувати будь-яке поле допуску із основного чи додаткового відбору. Однак, щоб запобігти необґрунтованій різноманітності в допусках і посадках і підвищити економічні показники, встановлено такий порядок вибору полів допусків:

- в першу чергу слід використовувати п е р е в а ж н і поля допусків;

- якщо неможливо забезпечити конструктивні і технологічні вимоги за рахунок переважаючих полів допусків, слід використовувати поля допусків із о с н о в н о г о в і д б о р у;

- в деяких технічно обґрунтованих випадках, якщо при використанні полів допусків основного відбору не забезпечується вимоги, які ставляться до вибору, допускається застосовувати д о д а т к о в і поля допусків.

Це п р и н ц и п п е р е в а ж н о с т і у виборі полів допусків. Така послідовність випливає з того, що в спеціалізованому виробництві вимірювальних інструментів і калібрів, передусім будуть застосовуватись переважні поля допусків, а додаткові, як правило, використовуватися не будуть.

Поля допусків, непередбачені стандартом, називаються с п е ц і а л ь- н и м и. Їх можна використовувати лише при технічно і економічно обґрунтованих випадках. Підставою для використання спеціальних полів допусків можуть бути інші стандарти на відповідну продукцію (наприклад, підшипники кочення), матеріали (вироби із пластмас) чи способи обробки.

Створення посадок

Посадка в СДП створюється сполученням поля допуску отвору і поля допуску вала.

Посадка з’єднання позначається відразу після номінального розміру полями допусків отвору і вала, починаючи з отвору:

Ø 40 або Ø 40 Н7/f6.

Посадки в системі отвору: ; ; ...

Посадки в системі вала: ; ; ...

Комбіновані посадки: ; ; ...

Допускається будь-яке сполучення полів допусків отворів і валів будь-яких квалітетів, що дозволяє мати великий вибір різних посадок.

Перевага СДП в тому, що в цій системі для усіх діапазонів розмірів установлені р е к о м е н д о в а н і посадки. Для розмірів від 1 до 500 мм встановлено 69 посадок загального призначення в системі отвору і 61 посадка в системі вала. Із посадок загального призначення виділені переважні (17 посадок у системі отвору і 10 – у системі вала). Переважні посадки, створені із переважних полів допусків, слід використовувати в першу чергу. Переважні посадки в стандартах вказані в рамках.

Наприклад, переважні посадки в системі отвору:

Переважні посадки в системі вала: ...

Враховуючи економічні міркування, посадки слід призначати головним чином в системі отвору і рідше - в системі вала.

Допуск отвору, як правило, на один-два квалітети більш за допуск вала, тому що точний отвір технологічно зробити важче, ніж точний вал.

Температурний режим

СДП розроблена, виходячи з умов, що деталі будуть контролюватися (вимірюватися) при відповідній температурі.

СДП прийнято, що температура вимірювальної деталі і засобів вимірювання повинна бути однаковою +20^оС.

Особливо важливо додержуватись температурного режиму при контролюванні калібрів, переатестації універсальних засобів вимірювання, вимірювані великих діаметрів і випадках, коли матеріали деталі та інструменту мають відмінні один від другого коефіцієнти лінійного розширення.

У цехах, де підтримувати постійну температуру важко, при використанні точних вимірів слід враховувати поправку (температурну похибку):

l = l(a₁·Δt₁-a₂·Δt₂),

де l – вимірювальний розмір, мм;

a₁,a₂ – коефіцієнт лінійного розширення відповідно матеріалу деталі і вимірювальних засобів; С ;

Δt₁- різниця між нормальною температурою і температурою деталі, С;

Δt₁=20 С - t₁;

t₂ – різниця між нормальною температурою і температурою

засобів вимірювання, С;

Δt₂=20 С – t₂;

t₁, t₂ – температура деталі і засобів вимірювання, С.

Коли t₁ = t₂ = 20 С, Δt = 0, l = 0. Отже, при t = 20 С температурна похибка вимірювання відсутня.