Мал.26 Обпирання балки на колону збоку

Однак розрахункову довжину шва з одного боку столика звичайно визначають, виходячи з зусилля, рівного , у зв’язку з можливим перевантаженням однієї сторони із-за неточності виготовлення.

Кутники, приварені до стінки колони-конструктивні: кожний з них прикріплюється до колони двома болтами.

Опорні столики часто роблять з товстого листа (t=25-30 мм) (див.Мал.25).

На мал.23 б показане жорстке сполучення балки з колоною за допомогою опорного столика з товстого листа. Це сполучення може сприймати не тільки опорний тиск, який передається на столик, але також і момент, який передається з поясів балки на опорну планку (фланець), прикріплений болтами до колони.

Нижню кромку опорної планки, випущеної на 10 мм, потрібно стругати так же, як і верхню кромку опорного столика. Для повного забезпечення передачі опорного тиску на столик діаметр отвору в планці призначають на 2-3 мм більше діаметру болтів, тим самим не допускаючи роботи болтів на зріз. Враховуючи роботу опорної планки не тільки на тиск, але і на згинання, її необхідно роботи достатньо товстою (біля 16-20 мм).

Розраховується опорний вузол балки у такій послідовності.

2.9.1 Вибираємо конструкцію обпирання за допомогою опорної діафрагми чи парних опорних ребер (див.Мал.24).

2.9.1.1 Визначаємо потрібну площу зминання

де - розрахунковий опор зминання листового прокату

2.9.1.2 Призначаємо ширину опорної частини.

а) ширина торцової діафрагми дорівнюється ширині поясів балки на опорі

б) ширина одного опорного ребра

2.9.1.3 Розраховуємо товщину опорної частини

а) для торцової діафрагми

б) для опорних ребер

де

мм – катет скосу для пропуску поясного шва

2.9.1.4 Вибирається такий опорний вузол, у якого товщина опорної частини буде меншою.

2.9.2 Далі торцеву діафрагму як і опорні ребра (умовні опорні стояки), разом з частиною стінки балки шириною S перевіряємо на стійкість. Крім опорних ребер та діафрагми на діяння опорної реакції повинні бути перевірені і зварні шви, які прикріплюють їх до стінки.

Якщо вибрали опорний вузол у вигляді опорної діафрагми, розрахунок виконується у такому порядку (див. Мал. 24 б)

2.9.2.1 Визначаємо умовну площу таврового перерізу опорного стояка

де - ширина полоси стінки балки (2.56)

2.9.2.2 Момент інерції площі перерізу відносно вісі Z без врахування моменту інерції частини стінки.

[см ⁴]

2.9.2.3 Радіус інерції

(2.57)

2.9.2.4 Гнучкість стояка з розрахункового довжиною рівної висоті стінки

(2.58)

2.9.2.5 По таблиці 6 визначаємо коефіцієнт поздовжнього згинання

2.9.2.6 Перевіряємо умовний опорний стояк діафрагми на поздовжнє згинання

(2.59)

Висновок:

2.9.2.7 Перевіряємо зварні шви. Передбачаємо приварку діафрагми по всьому внутрішньому контуру її доторкання з балкою, але умовно враховуємо, що опорна реакція передається тільки вертикальними швами. Тоді при двох таких швах, зварених полуавтоматичним зварюванням та не доведених до обох поясів на відстань мм (для проходження подільного поясного шва) знаходимо

мм (2.61)

Висновок:

2.9.3 Якщо обраний опорний вузол у вигляді опорних ребер, розрахунок виконуємо у такому порядку (див.Мал.23 а)

2.9.3.1 Визначаємо умовну площу хрестового перерізу опорного стояка.

[см²]

де - ширина смуги стінки балки

2.9.3.2 Момент інерції площі перерізу відносно вісі Z

[см⁴]

2.9.3.3 Радіус інерції

[см]

2.9.3.4 Гнучкість стояка з розрахунковою довжиною рівної висоті стінки балки

2.9.3.5 По таблиці (див. Додаток 1) визначаємо коефіцієнт поздовжнього згинання

2.9.3.6 Перевіряємо умовний опорний стояк ребер жорсткості на поздовжнє згинання

Висновок:

2.9.3.7 Перевіряємо міцність зварних швів які прикріпляють опорні ребра до стінки на зріз

(2.62)

Висновок: